Рішення

від 07.02.2019 по справі 594/1429/18

БОРЩІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/1429/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Зушман Г.І.

з участю секретарів Кушнір Т.І., Шимків Н.І., Козій Я.Ю.

позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Борщеві справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Мельнице-Подільський центр первинної медико-санітарної допомоги про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, суд-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 20 листопада 2018 року звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача, комунального некомерційного підприємства Мельнице-Подільський центр первинної медико-санітарної допомоги , на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 411,68 грн., а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення, посилаючись на те, що в період з 17 березня 2016 року по 22 серпня 2018 року він працював у відповідача, а 22 серпня 2018 року був звільнений у зв'язку із відмовою продовження роботи, пов'язаної із зміною істотних умов праці. Однак, у день звільнення відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми, належні йому при звільненні, та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст.116 КЗпП України. У зв'язку з його звільненням йому було нараховано до виплати 19752,39 грн., з яких: 4116,96 грн.-заробітна плата за серпень 2018 року, 13549,14 грн. - компенсація за 39 днів невикористаної відпустки; 2086,29 грн. - допомога по тимчасовій непрацездатності за серпень 2018 року. Кошти частинами були зараховані відповідачем на його картковий рахунок, а саме: 01 вересня 2018 року -18744,63 грн., 18 вересня 2018 року -596,08 грн. Отже, відповідач недоплатив йому 411,68 грн., які підлягають стягненню в судовому порядку. У зв'язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при його звільненні, позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 22 листопада 2018 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28 грудня 2018 року позивач подав суду заяву, в якій уточнив позовні вимоги з урахуванням того, що відповідач 03 грудня 2018 року на його картковий рахунок перерахував заборгованість по заробітній платі в сумі 411,68 грн., тому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні в сумі 41 686,94 грн., розрахувавши його по день повного розрахунку - 03 грудня 2018 року на підставі середньоденної заробітної плати - 587,14 грн.

Відповідач подав відзив на уточнену позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову та вказав, що 17 березня 2016 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду головного бухгалтера Мельнице-Подільського територіального медичного об'єднання, яке 01 серпня 2018 року реорганізоване шляхом перетворення в некомерційне підприємство Мельнице-Подільський центр первинної медико-санітарної допомоги . 07 серпня 2018 року ОСОБА_1 повідомив директора новоствореної установи ОСОБА_2, що він відмовляється, від переведення в нову установу у зв'язку із зміною істотних умов праці (так як оплата праці в новій установі є меншою, яку він отримував в ТМО) і сказав, що подав заяву про звільнення від 01 серпня 2018 року. Надалі ОСОБА_1 не хотів працювати, забрав із собою програму Медок для нарахування заробітної плати та всі інші фінансові документи і таким чином позбавив установу можливості ефективно працювати. З цього приводу було складено акт від 09 серпня 2018 року, який засвідчив відсутність певної кількості бухгалтерських документів. Потім ОСОБА_1 з 14 серпня 2018 року по 20 серпня 2018 року перебував на лікарняному і після виходу на роботу наказом № 4-к від 22 серпня 2018 року був звільнений з посади на підставі п.6 ст.36 КЗпП України. При цьому позивачу було запропоновано в день його звільнення провести нарахування всіх сум, що належать йому від установи, оскільки він був єдиним бухгалтером на той час. ОСОБА_1 пообіцяв в день звільнення провести нарахування вказаних сум, однак, цього не зробив, не передав фінансових документів і відповідач вимушений був їх відновлювати.

Наказом № 5-к від 27 серпня 2018 року на посаду головного бухгалтера центру прийнято ОСОБА_4 з 28 серпня 2018 року. Для того, щоб провести нарахування сум ОСОБА_1 їй необхідно було зробити електронний підпис та зареєструвати його, оформити всі документи в казначействі. Тому, після виконання всіх необхідних процедур, 29 серпня 2018 року проведено нарахування виплат ОСОБА_1 і 01 вересня 2018 року на його банківську картку було переведено кошти в сумі 18 744, 63 грн. Окрім того 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 було нараховано допомогу по листку непрацездатності за два дні, які оплачуються за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності і цього ж числа направлено до Фонду заявку про відшкодування на рахунок ОСОБА_1, проте, Фонд тільки 13 вересня 2018 року перерахував вказані кошти на рахунок казначейства, а 18 вересня 2018 року казначейство перерахувало дані кошти на рахунок Приватбанку , а останній у цей же день перерахував їх на картковий рахунок ОСОБА_1 Щодо перерахунку коштів у сумі 411,68 грн., то було допущено арифметичну помилку і дану суму помилково не було перераховано ОСОБА_1 , що було зроблено 03 грудня 2018 року.

Позивач ОСОБА_1 у відповіді на відзив на уточнену позовну заяву вказав, що при реорганізації відповідача було складено передавальний акт всього майна і бухгалтерських документів, папок фінансових документів, книги наказів за весь час існування Мельнице-Подільського ТМО, згідно якого комісією було перераховано і підтверджено наявність відповідних документів. Акту про розбіжності комісія не складала.

Зазначив, що чинний директор комунального некомерційного підприємства Мельнице-Подільський центр первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_2 має економічну освіту і тривалий стаж роботи головним бухгалтером, що свідчить про те, що вона теж могла провести йому всі нарахування розрахункових сум.

Програмне забезпечення Медок , на яке посилається відповідач, не призначене для нарахування заробітної плати, а тільки для здачі звітності в контролюючі органи. Програма Медок була встановлена на його ноутбукові, проте, вона є у відкритому доступі, не є об'єктом інтелектуальної власності Мельнице-Подільського ТМО, а було придбана лише ліцензія на користування даним програмним забезпеченням на період до листопада 2018 року.

Перебуваючи на лікарняному він не міг провести нарахування розрахункових сум, також йому не була відома дата його звільнення, кількість днів невикористаної відпустки, що унеможливлювало проведення таких нарахувань. Відповідач звільнив його 22 серпня 2018 року, проте, трудову книжку видав 28 серпня 2018 року, про що зроблений запис у книзі видачі трудових книжок і 28 серпня 2018 він дізнався зі своєї трудової книжки дату звільнення. Тому з цих причин він не міг сам собі нарахувати розрахункові. Щодо перерахування йому відповідачем виплати в розмірі 411,68 грн., це було здійснено 03 грудня 2018 року тільки після того як він подав позов до суду, хоча він двічі письмово звертався до відповідача і засновника відповідача щодо виплати середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, однак, відповідач у відповіді не надав жодних пояснень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Також повністю підтримав подану ним відповідь на відзив відповідача. Пояснив, що не мав можливості в день звільнення нарахувати собі розрахункові, оскільки на той час був відсутній на роботі працівник, відповідальний за кадрову роботу і він не мав даних про невикористані дні своєї щорічної відпустки. Вважає, що відповідач не вчинив усіх необхідних дій для вчасного нарахування та виплати йому відповідних сум при звільненні з роботи.

Представники відповідача ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, наведених у відзиві на уточнену позовну заяву, вважають, що позов до задоволення не підлягає, оскільки вини відповідача в тому, що позивачу не було проведено в день звільнення всіх належних виплат немає. Провести такий розрахунок відповідач не мав об'єктивної можливості через те, що іншого бухгалтера, крім ОСОБА_1 в центрі не було, він забрав необхідну для нарахування заробітної плати програму та інші документи і як тільки на роботу було прийнято нового бухгалтера, то таке нарахування було проведено і кошти позивачу виплачено. При цьому через значне навантаження новоприйнятим бухгалтером було допущено арифметичну помилку і помилково недоплачено позивачу 411,68 грн., про що відповідач дізнався після отримання позову і цю суму відразу було перераховано позивачу.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив наступні фактичні обставини справи.

17 березня 2016 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду головного бухгалтера Мельнице-Подільського територіального медичного об'єднання, яке 01 серпня 2018 року наказом №4-од від 01 серпня 2018 року реорганізовано шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство Мельнице-Подільський центр первинної медико-санітарної допомоги . Наказом № 4-к від 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п.6 ст.36 КЗпП України за відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Зазначені вище обставини підтверджуються записами у трудовій книжці позивача серії БТ-ІІ №6388499 від 05 серпня 1998 року (а.с.5-10).

Згідно карточки особового рахунку службовця ОСОБА_1 (а.с.15-16) у зв'язку із звільненням з роботи позивачу було нараховано до виплати розрахункових всього 19 752,39 грн., з яких : 4116,96 грн. (3368,42+748,54) -заробітна плата за серпень 2018 року, 13549,14 грн. - компенсація за невикористану відпустку; 2086,29 грн. (1490,21+596,08) - допомога по тимчасовій непрацездатності за серпень 2018 року.

Спору про розмір сум, належних позивачу при звільненні, між сторонами немає.

За даними виписок по картковому рахунку позивача у АТ комерційний банк Приватбанк від 20 листопада 2018 року №GGS8JGRCU5TU9HN9(а.с.27.-39) на рахунок позивача №5168742712384613 01 вересня 2018 року було зараховано 18 744, 63 грн. та 18 вересня 2018 року 596,08 грн.

За даними виписки по картковому рахунку позивача у АТ комерційний банк Приватбанк від 11 грудня 2018 року №AQ5CNOQATOPL6HNM (а.с.63) на рахунок позивача №5168742712384613 03 грудня 2018 року було зараховано 411, 68 грн.

Згідно штатного розпису по комунальному некомерційному підприємству Мельнице-Подільський центр первинної медико-санітарної допомоги станом на 01 серпня 2018 року у штатному розписі підприємства значилася одна посада головного бухгалтера та одна посада бухгалтера зі ставкою 0,5 (а.с.47).

Згідно акту приймання-передачі справ від 09 серпня 2018 року (а.с.53), проведеного комісією у складі представників Мельнице-Подільської селищної ради в присутності головного бухгалтера комунального некомерційного підприємства Мельнице-Подільський центр первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_1 та директора ОСОБА_2 було проведено перевірку стану справ та документів для передачі їх від головного бухгалтера - директору КНП Мельнице-Подільського ЦПМСД . У акті міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 відмовився передавати грошово-фінансові бухгалтерські документи та відмовився від підписання даного акту в присутності вищезгаданої комісії.

27 серпня 2018 року на посаду головного бухгалтера комунального некомерційного підприємства Мельнице-Подільський центр медико-санітарної допомоги з 28 серпня 2018 року прийнято ОСОБА_4 (наказ №5-к від 27 серпня 2018 року, (а.с.49).

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що працює у відповідача на посаді головного бухгалтера з 28 серпня 2018 року. Відразу після того, як приступила до виконання службових обов'язків, 28 серпня 2018 року провела нарахування позивачу розрахункових, які він отримав 01 вересня 2018 року. Після отримання позову ОСОБА_1 вона вияснила, що при складанні відомості на виплату розрахункових позивачу нею була допущена арифметична помилка на суму 411,68 грн., яку може пояснити великим навантаженням, яке склалося на роботі на той час, оскільки вона тільки прийшла на роботу в нову організацію, а іншого бухгалтера, крім неї, не було.

29 серпня 2018 року відповідач звернувся із заявою-розрахунком до начальника Борщівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області (а.с.68), в якій просив здійснити фінансування за рахунок коштів Фонду для надання матеріального забезпечення на суму 2655,54 грн., зокрема, застрахованій особі ОСОБА_1 по тимчасовій непрацездатності за 7 сім днів, в тому числі за рахунок Фонду за 2 дні .

Згідно виписки по рахунках 13/09/2018, сформованої 14 вересня 2018 року (а.с.69) Борщівський відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області 13 вересня 2018 року проведено фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, згідно заяви- розрахунку в сумі 740, 48 грн. , а всього на загальну суму 2,655,54 грн.

Згідно виписки по рахунках 18/09/2018, сформованої 19 вересня 2018 року (а.с.70) ГУДКСУ у Тернопільській області здійснено оплату по листках непрацездатності за серпень 2018 року в сумі 2 511,14 грн. на кореспондентський рахунок ПАТ КБ Приватбанк №29243057105656, а всього здійснено виплату на суму 2 655,54 грн.

Згідно відомості розподілу виплат комунального некомерційного підприємства Мельнице-Подільський центр від 18 вересня 2018 року №180917СТ546403 (а.с.71) позивачу ОСОБА_1 здійснено нарахування на суму 596,08 грн.

Позивач ОСОБА_1 25 вересня 2018 року звернувся із письмовою заявою до відповідача, яка згідно відмітки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, була отримана відповідачем 26 вересня 2018 року (а.с.23-24), у якій, окрім іншого, просив надати довідку (інформацію) його загальної суми заробітної плати у комунальному некомерційному підприємстві Мельнице-Подільський центр первинної медико-санітарної допомоги з розшифровкою за видами виплат, розмірів і підстав відрахувань та утримань із його заробітної плати за серпень 2018 року. Просив виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за серпень 2018 року та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку по день фактичного розрахунку.

22 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Мельнице-Подільського селищного голови з аналогічною письмовою заявою (а.с.25-26), у якій також вказав, що відповіді на заяву від 25 вересня 2018 року від відповідача не отримав.

07 листопада 2018 року відповідачем листом за вих.№57 на запит позивача було надіслано йому витяги з наказів та інформацію щодо розрахунків середньої заробітної плати для виплати компенсації за відпустку та виплати заробітної плати (а.с.11).

Згідно ч. 1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У ч. 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пленум Верховного Суду України в абз.1 п. 20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснив, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В судовому засіданні встановлено, що в день звільнення позивача ОСОБА_1- 22 серпня 2018 року з ним не було здійснено остаточного розрахунку по виплаті усіх сум, що належали йому від відповідача, частина з яких у сумі 18744,63 грн. була виплачена позивачу 01 вересня 2018 року, 596,08 грн. -18 вересня 2018 року та 411,68 грн. - 03 грудня 2018 року.

Враховуючи вимоги п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 становить 587,14 грн., що відповідач під час розгляду справи не оспорював.

Виходячи з наведеного вище, враховуючи, що в день звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи належним чином розрахунок з ним проведено не було, суд дійшов висновку, що права позивача порушені і підлягають захисту.

При цьому суд не бере до уваги посилання представників відповідача на те, що вини відповідача в несвоєчасній виплаті позивачу розрахункових не було, оскільки, на думку суду, керівник відповідача в силу своїх посадових обов'язків мав можливість забезпечити своєчасне нарахування і виплату позивачу розрахункових при звільненні. При цьому суд також враховує, що відповідно до ч.3 ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Таким чином, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, із комунального некомерційного підприємства Мельнице-Подільський центр первинної медико-санітарної допомоги , на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 серпня 2018 року по 17 вересня 2018 року в розмірі 9981, 38 грн. (587,14Х17 робочих днів).

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, зазначена сума визначена без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

В задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за період до 03 грудня 2018 року слід відмовити, оскільки в судовому засіданні встановлено, що несвоєчасна виплата позивачу частини розрахункових сум при звільненні з роботи в розмірі 411,68 грн. мала місце внаслідок лічильної помилки відповідального працівника ОСОБА_4, яка нетривалий час працювала на підприємстві, на той час являлася новоприйнятим працівником, була єдиним бухгалтером на підприємстві, тому мала більше навантаження, ніж це було би за звичайних умов. При цьому суд враховує, що дана лічильна помилка була негайно виправлена відповідачем, як тільки він дізнався про неї з матеріалів позовної заяви і кошти в сумі 411,68 грн. 03 грудня 2018 року були добровільно перераховані позивачу.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Частинами 1, 6 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи ставки судового збору, визначені ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі ч.1 ст.47, ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265, п.15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства Мельнице-Подільський центр первинної медико-санітарної допомоги , смт.Мельниця-Подільська, вул.Незалежності,24, 48751, код ЄДРПОУ 40286485, в користь ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в розмірі 9981(дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 38 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства Мельнице-Подільський центр первинної медико-санітарної допомоги , смт.Мельниця-Подільська, вул.Незалежності,24, 48751, код ЄДРПОУ 40286485, в дохід держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Борщівський районний суд Тернопільської області до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 12 лютого 2019 року.

Головуючий: