Постанова

від 07.02.2019 по справі 759/7454/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 759/7454/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1524/2019

Головуючий у суді першої інстанції: Сенько М.Ф.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.

при секретарі - Шепель К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГУЕЛЬ ПАРК до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7 про відшкодування збитків,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ГУЕЛЬ ПАРК на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року,

встановив:

у травні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 1 502 827 грн. на відшкодування матеріальних збитків, заподіяних неправомірними діями відповідачів. У лютому 2018 року представник ТОВ ГУЕЛЬ ПАРК звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог та залучення до справи співвідповідача, однак в прийнятті заяви було відмовлено.

Звертаючись до суду з позовом позивач, посилався на те, що 30 березня 2016 року на виконання рішення Київської міської ради від 11.02.2016 року № 110/110 між Київською міською радою та ТОВ ГУЕЛЬ ПАРК укладено Договір оренди № 394, згідно з яким позивачу передано в оренду земельну ділянку на якій розташоване нерухоме майно, а саме будівля сервісного обслуговування водіїв, що належить позивачу на підставі Свідоцтва про право власності. На даний час позивачем здійснюється реконструкція вказаної будівлі. Будівельні роботи на об'єкті здійснює ТОВ Вінницька будівельна компанія на підставі договору підряду від 08.11.2016 року № 811/505.

Відповідно до п. 1.1 договору підряду, підрядник зобов'язався виконати увесь комплекс робіт під ключ з реконструкції будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну АЗС за адресою: АДРЕСА_1.

Починаючи з грудня 2016 року відповідачі організували групу осіб, які постійно блокують будівельні роботи на об'єкті, пошкоджують майно, чим завдають матеріальних збитків позивачу безпосередньо, та опосередковано через збитки підрядника будівельних робіт.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представників відповідачів - ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

При зверненні до суду з даним позовом, позивач вказував, що що 30 березня 2016 року на виконання рішення Київської міської ради від 11.02.2016 року № 110/110 між Київською міською радою та ТОВ ГУЕЛЬ ПАРК укладено Договір оренди № 394, згідно з яким позивачу передано в оренду земельну ділянку на якій розташоване нерухоме майно, а саме будівля сервісного обслуговування водіїв, що належить позивачу на підставі Свідоцтва про право власності. На даний час позивачем здійснюється реконструкція вказаної будівлі. Будівельні роботи на об'єкті здійснює ТОВ Вінницька будівельна компанія на підставі договору підряду від 08.11.2016 року № 811/505.

Відповідно до п. 1.1 договору підряду, підрядник зобов'язався виконати увесь комплекс робіт під ключ з реконструкції будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну АЗС за адресою: АДРЕСА_1.

Після початку будівельних робіт щодо реконструкції будівлі сервісного обслуговування водіїв під автозаправочний комплекс на вказаній земельній ділянці відповідачами було здійснено блокування в'їзду та виїзду будівельної техніки на територію будівництва, доставки будівельних матеріалів, пошкодження майна Товариства, зокрема паркану будівельного майданчику, чим було завдано матеріальну шкоду ТОВ Гуель Парк у вигляді додаткових витрат та збитків, які понесло Товариство через вказані дії відповідачів. У листі від 24.04.2017 ТОВ Вінницька будівельна компанія звернулося до позивача із вимогою компенсувати збитки, понесені підрядником у зв'язку із неправомірними діями відповідачів та загрозою не введення в експлуатацію об'єкта будівництва у визначені договором підряду строки на суму 1 502 827,00 грн., які складаються з:

- оплати за вимушений простій машин та механізмів - 289 797 грн.;

- виплаченої заробітної плати працівникам за період вимушеного простою - 92 500 грн.;

- виплачених сум на відрядження за час вимушеного простою - 40 608 грн.;

- витрати на придбання матеріалів та їх доставку, використаних на відновлення пошкоджених вітражів та для захисту від мітингуючи - 23 500 грн.;

- збитки внаслідок використання дизель-генератора - 212 860 грн.;

- недоотримана вигода - 843 562 грн.

Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно на користь Товариства завдані збитки та вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту заподіяння шкоди діями відповідачів, а посилання позивача на дії відповідачів, які зафіксовані на відеозапису та в Актах, складених позивачем та підрядником не є доказом завдання ними шкоди.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до положень цієї статті майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, в даному випадку законом саме на позивача покладений обов'язок довести наявність шкоди та її розмір.

Позивач, при визначенні розміру завданої йому шкоди посилався на Лист від ТОВ Вінницька будівельна компанія від 24.04.2017 року, в якому його було поставлено до відома, що у зв'язку з постійним блокуванням мітингуючи ми об'єкту будівництва АЗС за адресою: АДРЕСА_1 підрядник несе матеріальні збитки та виникла загроза не введення в експлуатацію об'єкта будівництва у визначені договором строки, що тягне за собою виплату штрафних санкцій та зазначається про нанесені збитки та витрати на загальну суму 1 502 827 грн., які складаються з:

- оплати за вимушений простій машин та механізмів - 289 797 грн.;

- виплаченої заробітної плати працівникам за період вимушеного простою - 92 500 грн.;

- виплачених сум на відрядження за час вимушеного простою - 40 608 грн.;

- витрати на придбання матеріалів та їх доставку, використаних на відновлення пошкоджених вітражів та для захисту від мітингуючи - 23 500 грн.;

- збитки внаслідок використання дизель-генератора - 212 860 грн.;

- недоотримана вигода - 843 562 грн.

На підтвердження факту блокування представником позивача ОСОБА_10 було подано складені представниками ТОВ ГУЕЛЬ ПАРК та ТОВ Вінницька будівельна компанія : Акт про блокування будівельних робіт від 05.04.2017, в якому вказується, що за адресою: АДРЕСА_1 група осіб під керуванням ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заблоковано в'їзд та виїзд вантажних автомобілів, та іншої будівельної техніки; Акт про блокування будівельних робіт від 12.04.2017, в якому вказується, що за вказаною вище адресою зазначена група осіб здійснює дії щодо блокування в'їзду та виїзду будівельної техніки, блокування доступу робітників для проведення будівельних робіт, пошкоджено огорожу будівельного майданчику; Акт про здійснення перешкод будівництву від 24.04.2017, в якому вказується , що зазначена група осіб здійснює дії щодо блокування в'їзду вантажних автомобілів шляхом блокування проїжджої частини та воріт на територію будівельного майданчику; Акт про пошкодження майна та блокування будівельних робіт від 28.04.2017, в якому вказується, що зазначена група осіб здійснює дії щодо пошкодження огорожі будівельного майданчику, блокування в'їзду вантажних автомобілів шляхом блокування проїжджої частини та воріт на територію будівельного майданчику; Акт про блокування будівельних робіт від 31 березня 2017, в якому вказується, що зазначена група осіб заблокувала доступ робітників до об'єкту будівництва, в'їзд та виїзд будівельної техніки

Також було додано копії заяв від представника ТОВ ГУЕЛЬ ПАРК до ГУ Національної поліції у м. Києві про кримінальні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (ч. 3 ст. 376 ЦПК України).

Представник позивача ОСОБА_10 був повідомлений про дату, час та місце судового засідання та подав безпосередньо до суду 03 травня 2018 року заяву, в якій просив розглядати справу без участі позивача.

21.02.2018 представником позивача було подано заяву, в якій позивач просив залучити до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_12 та збільшити суму відшкодування - до 1 913 грн. 627 грн., посилаючись на Акт приймання виконаних робіт від 31 липня 2017 року, згідно якого він сплатив ТзОВ Вінницька будівельна компанія 05.09.2017 943 526 грн. (а/с 234 т. 2). В судовому засіданні 03.05.2018 в прийнятті цієї заяви було відмовлено, про що зазначено в рішенні суду. Крім того, окремих вимог до ОСОБА_12 позивач не заявляв, а просив стягнути заподіяні йому збитки з усіх відповідачів солідарно.

У вказаній заяві представник позивача ОСОБА_10 зазначав, що 31.07.2017 між підрядником та позивачем було складено Акт №6а приймання виконаних робіт за червень-липень 2017 року, згідно якого позивач прийняв наступні додаткові роботи:

- компенсація витрат на оплату праці за час вимушеного простою робітників та механізатора в загальній кількості 334 л/год;

- компенсація витрат, понесених за період вимушеного простою механізмів - екскаватори, кран, навантажувач та вібротрамбувальна машина протягом - 160 м/год;

- витрати роз'їзного характеру за час простою;

- компенсація витрат на вивіз сміття;

- компенсація витрат на придбання запчастин на ремонт автомобіля марки КАМАЗ через пошкодження, спричинені протестувальниками;

- компенсація витрат по оплаті простоїв автомобілів по доставці матеріалів в липні;

- компенсація витрат за послуги автомобілів ТОВ Муравей трансбуд за червень.

В додатку до цієї заяви було подано: Акт №3а приймання виконаних робіт за квітень 2017 на загальну суму 372 519 грн., де зазначаються роботи по зачистці котловану та резервуарного парку від снігу та криги, додаткові витрати на оренду гідро молоту, витрати роз'їзного характеру (проїзд, проживання добові), компенсація витрат під час вимушеного простою механізмів, облаштування будівельного майданчику; Акт №4а приймання виконаних робіт за квітень 2017 року на загальну суму 302 751 грн., де зазначається компенсація витрат на оплату праці, витрати роз'їзного характеру (проїзд, проживання, добові), простій та пошкодження автомобілів ТОВ Муравей Трансбуд , компенсація витрат придбання матеріалів; Акт №5-А приймання виконаних робіт за травень 2017 на загальну суму 294 831 грн., де зазначаються аналогічні витрати; Акт №6а приймання виконаних робіт за червень-липень 2017 року на загальну суму 943 526 грн., де зазначаються аналогічні витрати.

Також представником позивача було подано Акт про блокування будівельних робіт від 16.06.2017, в якому вказується, що група осіб під керівництвом ОСОБА_5 та ОСОБА_12 шляхом встановлення транспортного засобу чорного кольору перед в'їзними воротами заблоковано в'їзд та виїзд будівельної техніки на будівельний майданчик, та унеможливлено здійснення будівельних робіт; Акт про блокування будівельних робіт від 03.07.2017, в якому вказується, що ОСОБА_5 разом з іншими невстановленими особами шляхом встановлення бетонних брил заблоковано в'їзд та виїзд будівельної техніки на будівельний майданчик; Акт про блокування будівельних робіт від 07.07.2017, в якому вказується, що група невідомих осіб під керівництвом ОСОБА_12 шляхом фізичного блокування в'їзних воріт заблоковано в'їзд та виїзд будівельної техніки на будівельний майданчик; Акт про блокування будівельних робіт від 19.08.2017, в якому вказується, що група невідомих осіб під керівництвом ОСОБА_12 шляхом фізичного блокування в'їзних воріт заблоковано в'їзд та виїзд будівельної техніки на будівельний майданчик.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було розглянуто його клопотання про допит свідків, подане ним 22.02.2018, також не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи. Представник позивача ОСОБА_10 був в судовому засіданні 22.02.2018, однак такого клопотання не заявляв, а подав клопотання через канцелярію суду (а/с 28 т. 3). Як видно з цієї заяви, представник позивача ОСОБА_10 просив допитати в якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а/с 25 т. 3) Зазначені в клопотанні особи, яких представник позивача просив допитати в якості свідків, мали підтвердити факти, які вказані в Актах про блокування будівельних робіт, складених представниками позивача та ТОВ Вінницька будівельна компанія .

В матеріалах справи міститься Витяг з кримінального провадження №12017101020005362, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.05.2017 за ст. 206 ч. 1 КК України, з приводу того, що невстановлені досудовим розслідуванням особи протидіють законній господарській діяльності ТОВ ГУЕЛЬ ПАРК , Витяг з кримінального провадження №12017100020005605, внесеного 26.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом хуліганства з боку невстановлених осіб відносно ТОВ ГУЕЛЬ ПАРК ,

Подана представником позивача копія протоколу допиту в якості потерпілого ОСОБА_14, який є адвокатом, що був допитаний під час досудового розслідування (внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017101020005362) також не є належним доказом по справі. В протоколі зазначається, що ОСОБА_14 бачив, як 19.08.2017 за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_12 почали кидати каміння на територію будівельного майданчика, перешкоджали виїзду вантажівки з території будівельного майданчика, а потім зайшли на територію будівельного майданчика та викрали дерев'яні дошки та гумові шини в кількості близько 20 штук (а/с 207 т. 3).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними доказами яка саме матеріальна шкода та якими саме діями відповідачів була йому заподіяна.

В суді апеляційної інстанції 12.11.2018 представником позивача - ОСОБА_16 було подано клопотання про призначення по справі будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої він просив поставити питання:

- яка вартість фактично виконаних робіт, що полягає у компенсації вимушеного простою найманих робітників та будівельної техніки (механізмів) під час реконструкції сервісного обслуговування водії та пасажирів з відкритою автостоянкою під автозаправну станцію за адресою: АДРЕСА_1 в період з 01 січня по 31 жовтня 2017 року?

- який розмір завданої матеріальної шкоди унаслідок блокування проведення будівельних робіт з реконструкції будівлі зазначеного вище сервісного центру протягом вказаного періоду?

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року було задоволено вказане клопотання та зупинено провадження по справі. 06 грудня 2018 року справу було повернуто до суду апеляційної інстанції та залишено ухвалу без виконання зазначені питання не відносяться до будівельно-технічної експертизи.

Крім того, 12 листопада 2018 року представником позивача - ОСОБА_16 було подано клопотання про проведення портретної експертизи щодо визначення чи зображений на відеозапису ОСОБА_5 та ОСОБА_12, а також про виклик в судове засідання в якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які є представниками позивача, та про допит яких заявляв представник позивача в суді першої інстанції 22.02.2018. Судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання про виклик вказаних осіб в якості свідків, однак після відновлення провадження по справі в судове засідання, призначена на 07 лютого 2019 року, ні представники позивача, ні вказані особи не з'явились.

Доводи апелянта щодо неналежного мотивування судом першої інстанції відмови у задоволенні вимоги про відшкодування шкоди, також є необґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГУЕЛЬ ПАРК залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 13 лютого 2019 року.

Головуючий

Судді