Рішення

від 07.02.2019 по справі 908/2657/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/185/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           07.02.2019 Справа № 908/2657/18

          м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохової С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Галіція-Трейд” (81500 Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274а, код ЄДРПОУ 38169055)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТО-НАР” (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Юннатів, буд. 10, код ЄДРПОУ 40572085)

про стягнення 37 300 грн. 07 коп.          

представники сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

10.12.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Галіція-Трейд” про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю “ТО-НАР” 29 379 грн. 28 коп. заборгованості, 4 134 грн. 29 коп. пені, 3 437 грн. 93 коп. 10 % штрафу, 348 грн. 57 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 р., справу № 908/2657/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.12.2018 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2657/18, присвоєно справі номер провадження 27/185/18 та призначено судове засідання на 14.01.2019 р.

Справа № 908/2657/18 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

26.12.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Галіція-Трейд” звернулося до господарського суду Запорізької області з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 28.12.2018 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Галіція-Трейд” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

Справа № 908/2657/18 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

          Ухвалою суду від 14.01.2019 р. розгляд справи відкладався на 07.02.2019 р.

           У судовому засіданні 07.02.2019 р. справу розглянуто судом, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, 25.01.2019 р. надіслав до відділу автоматизованого документообігу суду, обробки та контролю виконання документів (канцелярія) клопотання, відповідно до якого просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Заява позивача прийнята судом.

Відповідач у судове засідання двічі не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження юридичної особи – Товариства з обмеженою відповідальністю “ТО-НАР” є: 71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Юннатів, буд. 10, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі від 14.12.2018 р., яке ним не отримано відповідачем у зв'язку із закінчення терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2657/18.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача,суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

07.06.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» (постачальник) та Південною філією Товариства з обмеженою відповідальністю «ТО-НАР» (покупець) укладено договір поставки № 07-06/GT/2018.

Відповідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар партіями у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість.

Згідно п. 1.2 договору загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару.

Постачальник гарантує, що він є власником товару, який поставляється за даним договором, також гарантує, що товар не є обтяженим ніякими зобов'язаннями, жодними претензіями третіх осіб (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору повне найменування товару, одиниці виміру товару, ціна одиниці товару, встановлюються в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, згідно Додатку № 1 до даного договору. Товар за даним договором поставляється окремими партіями, обсяг яких визначається в кожному конкретному випадку відповідно до замовлення на поставку товару.

На виконання вказаних договірних зобов'язань позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято товар загальною вартістю 34 379,28 грн. з ПДВ, згідно видаткової накладної № 1506019 від 15 червня 2018 р.

Відповідно до п. 5.3 договору ( в редакції погодженій сторонами, згідно Протоколу узгодження розбіжностей від 07.06.2018 р..), оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Згідно п. 4.3 договору, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару на рампі покупця та підписання сторонами відповідних накладних.

Даний факт підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 1506019 від 15 червня 2018 р. та товарно-транспортною накладною № 1506019 від 15 червня 2018 р.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та здійснив поставку товару.

Відповідачем оплата за поставлений товар у повному обсязі не здійснена, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 29 379 грн. 28 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

На день розгляду справи у господарському суді, відповідач не здійснив оплатe заборгованості в розмірі 29 379 грн. 28 коп.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств на суму 29 379 грн. 28 коп.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки № 07-06/GT/2018 від 07.06.2018 р. в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов'язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі за товар.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, не заперечив проти позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТО-НАР” 29 379 грн. 28 коп. заборгованості.

За неналежне виконання відповідачем умов договору, позивачем заявлено вимогу про стягнення 4 134 грн. 29 коп. пені, 3 437 грн. 93 коп. 10 % штрафу, 348 грн. 57 коп. 3 % річних.

Згідно п. 8.2.1 договору за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.3 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 15 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 відсотків від суми заборгованості.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені та штрафу за допомогою за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що заявлені до стягнення суми пені та штрафу є обґрунтованими і тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в межах розміру заявлених позовних вимоги в сумі 134 грн. 29 коп. пені та 3 437 грн. 93 коп. 10 % штрафу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним вірно, а тому вимога про стягнення 3% річних у сумі 348 грн. 57 коп. судом задовольняється.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Галіція-Трейд” обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

За наведених обставин, судовий збір в розмірі 1 762 грн. 00 коп., в порядку ст. 129 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Галіція-Трейд”, м. Городок, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТО-НАР”, м. Бердянськ, Запорізька область задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТО-НАР” (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Юннатів, буд. 10, код ЄДРПОУ 40572085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Галіція-Трейд” (81500 Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274а, код ЄДРПОУ 38169055) 29 379 (двадцять дев'ять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 28 коп. заборгованості, 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 29 коп. пені, 3 437 (три тисячі чотириста тридцять сім) грн. 93 коп. 10 % штрафу, 348 (триста сорок вісім) грн. 57 коп. 3 % річних, 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 13.02.2019 р.

Суддя                                         С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.