Постанова

від 13.02.2019 по справі 904/1224/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2019 м.Дніпро Справа № 904/1224/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Кощеєва І.М.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-4 від 14.01.2019, адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №007.1Др-113-1218 від 29.12.2018, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 у справі №904/1224/18 (суддя Бондарєв Е.М., повний текст рішення складений 19.11.2018)

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Дніпрогаз , м. Дніпро

про стягнення 104 708 654 грн. 02 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - ПАТ НАК Нафтогаз України ) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства Дніпрогаз (надалі - ПАТ Дніпрогаз ) на свою користь 100 931 333 грн. 53 коп. заборгованості, 3 437 195 грн. 64 коп. пені, 340 124 грн. 85 коп. 3% річних та 616 700 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №13-118-ВТВ від 04.01.2013, укладеного між сторонами, в частині своєчасної та повної оплати за отриманий газ у червні, липні, серпні, вересні, листопаді та грудні 2015 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 у справі №904/1224/18 (суддя Бондарєв Е.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові ПАТ НАК Нафтогаз України ґрунтується на тому, що відсутня вина відповідача щодо неможливості проведення своєчасних розрахунків за договором перед позивачем. Встановивши ці обставини, місцевий господарський суд застосував приписи ст.614 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України та звільнив ПАТ Дніпрогаз від відповідальності перед ПАТ НАК Нафтогаз України , передбаченої умовами договору та ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ НАК Нафтогаз України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Центральний апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до правовідносин сторін у справі положення ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України та звільнив ПАТ Дніпрогаз від господарського-правової відповідальності за порушення господарського зобов'язання; спір фактично залишився не вирішений. Вказує, що місцевий господарський суд, втручаючись у договірні правовідносини у спосіб, який суперечить закону, порушив баланс інтересів сторін договору та права позивача у справі.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що відповідно до п. 1.2 договору №13-118-ВТВ від 04.01.2013 газ, що продається, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) та нормованих втрат, можливість відповідача розрахуватись за природний газ для потреб ВТВ перед позивачем прямо залежить від затвердженого граничного допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. Вказує, що протягом 2014 - 2015 років при формуванні та затверджені гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП не було враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ. Зазначає, що виконання зобов'язань стало неможливим саме внаслідок бездіяльності третіх осіб - органів державної влади, що полягають у невиконанні норм ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.9 Закону України "Про природні монополії", ОСОБА_2 визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами. Вказує, що саме дії третіх осіб призвели до неможливості оплати ним того обсягу природного газу, який не було враховано при встановленні тарифів на розподіл природного газу, тобто, за умови дотримання з боку Міненерго та НКРЕКП вимог зазначених законодавчих та підзаконних нормативних актів, тариф на розподіл природного газу для відповідача повинен був врахувати більший обсяг природного газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу, придбаного за договором. Зазначає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення дійшов вірного висновку, що відповідачем було вжито всіх заходів, спрямованих на проведення повних та своєчасних розрахунків за договором, та відсутня вина відповідача щодо неможливості проведення таких розрахунків, що унеможливлює покладення на нього обов'язку сплатити як суму основного боргу, так і пені та 3% річних.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (позивач, продавець), та ПАТ "Дніпрогаз" (відповідач, покупець) укладений договір від 04.01.2013 №13-118-ВТВ на купівлю-продаж природного газу (надалі - договір), за умовами якого продавець прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупцю природний газ, а покупець, відповідно, зобов'язання прийняти його та сплатити на умовах цього договору.

Згідно п.1.2 договору газ використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця.

За змістом п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди №11 від 05.02.2015 до нього продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 газ в обсязі до 47 693,928 тис. куб. м, у тому числі:

- у 2013 році - 8 366,225 тис. куб. м;

- у 2014 році - 16 634,619 тис. куб. м;

- у 2015 році - до 22 693,084 тис. куб. м.

Відповідно до п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 5.2 договору сторонами було визначено ціну на газ, яка неодноразово змінювалася шляхом укладення додаткових угод до договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі №910/29184/15, що набрало законної сили, внесено зміни до договору №13-118-ВТВ від 04.01.2013 та викладено в новій редакції п. 6.1 статті 6 "Порядок та умови проведення розрахунків", а саме: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеним між продавцем і покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем на пізніше 31.12.2017."

Додатковою угодою №10 від 22.12.2014 до договору були внесені зміни до п. 11 договору, а саме його викладено у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на правовідносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення."

На виконання умов договору протягом січня 2013 року ? грудня 2015 року позивачем поставлено відповідачу природного газу на загальну суму 307 271 752 грн. 60 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 50-83, т. 1).

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем отриманого газу, до стягнення ним пред'явлений борг у сумі 100 931 333 грн. 53 коп. за газ, отриманий у червні, липні, серпні, вересні, листопаді та грудні 2015 року.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).

Згідно 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не подано доказів сплати спірної заборгованості, внаслідок чого вимога позивача в цій частині є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2 договору встановлена відповідальність покупця за невиконання умов п.6.1 договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3 437 195 грн. 64 коп., нарахованої за період з 03.01.2018 по 12.02.2018 та 3% річних у розмірі 340 124 грн. 85 коп., нарахованих за період з 03.01.2018 по 12.02.2018 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові ПАТ НАК Нафтогаз України ґрунтується на тому, що відсутня вина відповідача щодо неможливості проведення своєчасних розрахунків за договором перед позивачем. Встановивши ці обставини, суд застосував приписи ст.614 Цивільного кодексу України і ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України та звільнив ПАТ Дніпрогаз від відповідальності перед ПАТ НАК Нафтогаз України , передбаченої умовами договору та ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Проте з таким висновком колегія суддів погодитись на може.

Згідно ст. ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Однією з основних умов договору купівлі-продажу є ціна товару (ст. 691 Цивільного кодексу України). При цьому, на покупця покладається обов'язок по оплаті товару за ціною, встановленою за домовленістю сторін у договорі купівлі-продажу (ст. ст. 632, 691 Цивільного кодексу України).

Існують випадки, встановлені законом, коли при договірних правовідносинах застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч.1 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Також законодавець передбачив можливість зміни ціни після укладення договору у спосіб, передбачений договором або законом (ч.2 ст. 632 Цивільного кодексу України). Одним з таких випадків є можливість зміни умов договору (ціни) у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч.1 ст. 652 Цивільного кодексу України).

Договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Якщо ж сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений або розірваний у спосіб, передбачений статтею 652 Цивільного кодексу України.

Господарський суд Дніпропетровської області встановив, що:

- ПАТ Дніпрогаз не могло належним чином виконати свої зобов'язання за договором щодо сплати отриманого від ПАТ НАК Нафтогаз України природного газу, оскільки законодавство України передбачає певні особливості формування тарифу природного газу, від якого залежить обсяг отриманих відповідачем коштів від його господарської діяльності;

- однією зі складових тарифу є виробничо-технологічні втрати в газових мережах (далі - ВТВ);

- розмір ВТВ не залежить від ПАТ Дніпрогаз , а встановлюється уповноваженими органами державної влади;

- протягом 2014-2015 років для відповідача встановлювались економічно необґрунтовані тарифи, які не покривали витрат ПАТ Дніпрогаз на закупівлю природнього газу в позивача (занижені обсяги ВТВ);

- ПАТ Дніпрогаз вчинялися усі передбачені законом дії щодо приведення тарифів до економічно обґрунтованих, однак через дії/бездіяльність уповноважених органів державної влади відповідні дії відповідача не мали позитивних наслідків.

Саме зазначені встановлені обставини суд першої інстанції визнав поважними і достатніми для звільнення ПАТ Дніпрогаз від відповідальності перед ПАТ НАК Нафтогаз України за господарське правопорушення за договором.

Однак, зазначені обставини не є непереборною силою (надзвичайні і невідворотні обставини) в розумінні ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України і вони не звільняють суб'єкта господарювання від господарсько-правової відповідальності за порушення господарського зобов'язання, оскільки порушення зобов'язань контрагентами правопорушника чи відсутність у боржника необхідних коштів до дії непереборної сили не відносяться.

Та обставина, що ПАТ Дніпрогаз вчиняло усі необхідні дії для приведення тарифів до економічно обґрунтованих шляхом звернення до уповноважених органів державної влади з відповідними вимогами також на правовідносини між сторонами у справі не впливає, оскільки уповноважені органи державної влади не є стороною договору а зміна істотної обставини, якою відповідач керувався при укладенні договору (отримання відповідачем меншого прибутку, ніж очікувався в момент укладення договору) є підставою для зміни умов договору (ціни) у спосіб, передбачений статтею 652 Цивільного кодексу України, проте таким правом ПАТ Дніпрогаз не скористалося (відповідних доказів суду не подано).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до правовідносин між сторонами у справі приписи ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст.614 Цивільного кодексу України та звільнив ПАТ Дніпрогаз як від виконання основаного зобов'язання щодо плати природнього газу, так і від відповідальності за його невиконання.

Також, не є обґрунтованим посилання суду першої інстанції на практику Європейського суду з прав людини, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки суд не встановив належним чином характер правовідносин між сторонами у справі.

За таких обставин апеляційна скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 у справі №904/1224/18 підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов'язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на ПАТ Дніпрогаз .

З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 у справі №904/1224/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Дніпрогаз на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 100 931 333 грн. 53 коп. заборгованості, 3 437 195 грн. 64 коп. пені, 340 124 грн. 85 коп. 3% річних, 616 700 грн. судового збору за подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області та 925 050 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 у справі №904/1224/18.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Кощеєв

(Повний текст постанови складено 13.02.2019).