Рішення

від 12.02.2019 по справі 910/16517/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2019 м. Київ Справа № 910/16517/18

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІЗ ГРУП +";

про: стягнення 316.490,72 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІЗ ГРУП +" про стягнення 316.492,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором про фінансовий лізинг від 22.01.2014 № 00009383, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 316.490,72 грн., з яких: 294.093,64 грн. - основна заборгованість, 7.121,08 грн. - пеня, 2.136,31 грн. - 3 % річних, 5.639,69 грн. - інфляційні втрати та 7.500,00 грн. - збитки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16517/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалися судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА", як лізингодавцем (далі - позивач), та товариством з обмеженою відповідальністю "ЗІЗ ГРУП", як лізингоодержувачем, укладено договір про фінансовий лізинг від 22.01.2014 № 00009383 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач передав лізингоодержувачу у користування транспортний засіб AUDI Q7 3,0 TDI, 2013 року виробництва, шасі: НОМЕР_2 (далі - об'єкт лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

Між позивачем, як лізингодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "ЗІЗ ГРУП +", як новим лізингоодержувачем (далі - відповідач), укладено угоду від 09.07.2014 про заміну лізингоодержувача в договорі про фінансовий лізинг до Договору, відповідно до якої новим лізингоодержувачем за Договором виступив відповідач.

Відповідно до акту від 09.07.2014 (який підписаний сторонами та скріплений відбитками їх печаток) первісний лізингоодержувач (товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІЗ ГРУП") передав, а відповідач прийняв об'єкт лізингу (державний номер НОМЕР_1).

Відповідно до п. 6.1 Умов лізингу встановлено, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь лізингодавця лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом.

Відповідно до п. 6.5 Умов лізингу встановлено, що щомісячний платіж здійснюється на рахунок, зазначений лізиногодавцем, не пізніше дати, вказаної у Плані відшкодування.

Також, відповідно до п. 4.4 Умов Лізингу передбачено, що лізингоодержувач покриває всі витрати, понесені в результаті експлуатації об'єкта лізингу, включаючи, але не обмежуючись витратами, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог лізингодавця щодо експлуатації та/або передання об'єкта лізингу.

Пунктом 8.2 Умов лізингу, зокрема, передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції:

- пеня у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п.п. 8.2.1);

- компенсація будь-яких витрат, понесених лізингодавцем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/сплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до Контракту (п.п. 8.2.3).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором лізингу.

Приписами ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов Договору не здійснив в повному обсязі оплату лізингових платежів за час фактичного користування об'єктом лізингу на загальну суму 294.093,64 грн., а саме:

- рахунок від 02.04.2018 № 00406955 - щомісячний лізинговий платіж за квітень 2018 на суму (в частині) 237,45 грн., належний до сплати не пізніше 15.04.2018;

- рахунок від 02.05.2018 № 00410304 на суму 40.478,21 грн. - щомісячний лізинговий платіж за травень 2018, належний до сплати не пізніше 15.05.2018;

- рахунок від 01.06.2018 № 00414644 на суму 40.369,98 грн. - щомісячний лізинговий платіж за червень 2018, належний до сплати не пізніше 15.06.2018;

- рахунок від 02.07.2018 № 00417019 на суму 40.699,31 грн. - щомісячний лізинговий платіж за липень 2018, належний до сплати не пізніше 15.06.2018;

- рахунок від 01.08.2018 № 00420314 на суму 41.507,94 грн. - щомісячний лізинговий платіж за серпень 2018, належний до сплати не пізніше 15.08.2018;

- рахунок від 03.09.2018 № 00423557 на суму 43.671,01 грн. - щомісячний лізинговий платіж за вересень 2018, належний до сплати не пізніше 15.09.2018;

- рахунок від 01.10.2018 № 00426723 на суму 43.671,01 грн. - щомісячний лізинговий платіж за жовтень 2018, належний до сплати не пізніше 15.10.2018;

- рахунок від 01.11.2018 № 00430090 на суму 43.460,73 грн. - щомісячний лізинговий платіж за листопад 2018, належний до сплати не пізніше 15.11.2018.

Відповідно до п. 12.6.1 Умов лізингу лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей Контракт/відмовитись від Контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкту лізингу у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Згідно п. 8.3.1 Умов лізингу, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 (десять) робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитись від Контракту в односторонньому порядку, за пунктом п. 12.6.1 Контракту. Сторони домовились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим Договором.

Позивач стверджує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, на адресу останнього були надіслані нагадування від 05.09.2017, від 18.09.2017 та від 05.10.2017.

Також позивачем 20.10.2017 направлено відповідачу вимогу від 17.10.2017 № 00009383 про сплату заборгованості за Договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору. Проте, вказана вимога не була отримана відповідачем та повернута позивачу у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Пунктом 12.8 Умов лізингу узгоджено, що негайно після розірвання/відмови від Контракту лізингодавець має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхнього здійснення.

Відповідно до п. 12.9. Умов Договору, у разі розірвання Контракту відповідно до пункту 12 Контракту, а також якщо лізингодавець вимагає повернення об'єкта лізину відповідно до інших положень Контракту, лізингоодержувач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані за адресою місцезнаходження лізингодавця, якщо інша адреса не вказана лізингодавцем, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, Контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13 Умов Лізингу).

Оскільки вимога про сплату заборгованості за Договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від Договору не була отримана відповідачем, то відповідно до п. 12.7 Договору, останній був повідомлений на 10 календарний день з дня відправлення вимоги, тобто 30.10.2017. А обов'язок щодо повернення об'єкту лізингу позивачеві мав бути виконаний протягом 10 робочих днів з відповідної дати.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем не здійснено повернення об'єкту лізингу в строки визначені вимогою та в порядку, визначеному умовами Договору.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлена вимога про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 7.121,08 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 2.136,31 грн. та інфляційних втрат в сумі 5.639,69 грн.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача збитків в сумі 7.500,00 грн. у зв'язку із залученням товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ТРІПЛ СІ" з метою надання юридично-консультаційних послуг пов'язаних із вчиненням виконавчого напису № 629 (п.п. 8.2.3, 8.6, 12.9, 12.10, 16.1 Умов Лізингу, ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України).

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Відповідно до ч. 1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості, у вигляді плати за користування об'єктом лізингу, в розмірі 294.093,64 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 294.093,64 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 7.121,08 грн., 3 % річних в сумі 2.136,31 грн. та інфляційних втрат в сумі 5.639,69 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 7.500,00 грн., у зв'язку із залученням товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ТРІПЛ СІ" з метою надання юридично-консультаційних послуг пов'язаних із вчиненням виконавчого напису № 629, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України).

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штраф санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Також, приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між поведінкою боржника та збитками, вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Вказана позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 22 січня 2013 у справі № 3-72 гс 12.

Згідно п. 13.6. Умов лізингу, якщо лізингодавець не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення об'єкту лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. було вчинено виконавчий напис 14.06.2018, зареєстрований в реєстрі за № 629 про повернення об'єкта лізингу за укладеним між сторонами спору Договором.

Відповідно до п. 13.5 Умов лізингу лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені лізингодавцем, у зв'язку із вилученням об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані із вилученням об'єкта лізингу.

За умовами п. 8.2.3 Умов лізингу, у випадку прострочення сплати лізингового платежу лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати будь-які витрати, понесені лізингодавцем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до Контракту.

В свою чергу, п. 8.6 Умов лізингу передбачено, що будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх зобов'язань за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених Контрактом.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 7.500,00 грн., у зв'язку із залученням товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ТРІПЛ СІ" з метою надання юридично-консультаційних послуг пов'язаних із вчиненням виконавчого напису № 629, позивачем додано до матеріалів справи:

- акт наданих послуг від 18.06.2018 № 84 складений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ТРІПЛ СІ" на суму 7.500,00 грн.;

- рахунок-фактуру від 18.06.2018 № 84 на суму 7.500,00 грн.;

- платіжне доручення від 19.06.2018 № 2529 на суму 7.500,00 грн.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що витрати позивача у зв'язку із залученням товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ТРІПЛ СІ" з метою надання юридично-консультаційних послуг пов'язаних із вчиненням виконавчого напису № 629, в сумі 7.500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІЗ ГРУП +" (04073, м.Київ, ВУЛИЦЯ СИРЕЦЬКА, будинок 9, ідентифікаційний код 38833000) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (02152, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПАВЛА ТИЧИНИ, будинок 1В, ідентифікаційний код 35571472) основну заборгованість в сумі 294.093 (двісті дев'яносто чотири тисячі дев'яносто три) грн. 64 коп.; пеню в сумі 7.121 (сім тисяч сто двадцять одна) грн. 08 коп.; 3 % річних в сумі 2.136 (дві тисячі сто тридцять шість) грн. 31 коп.; інфляційні втрати в сумі 5.639 (п'ять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 69 коп.; збитки в сумі 7.500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 4.747 (чотири тисячі сімсот сорок сім) грн. 39 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац