Рішення

від 05.02.2019 по справі 905/2247/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.2019 Справа № 905/2247/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання Нарожна М.С.,

у справі за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства «Міськтепломережа» (86600, Донецька область, м. Чистякове (Торез), вул. Поповича, 22, код ЄДРПОУ 33394363)

про стягнення 48 625, 26 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю,

від відповідача: не з'явився

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 підприємства «Міськтепломережа» про стягнення 48625,26грн., з яких: сума основного боргу 22608,25 грн., пеня - 5716,20 грн., 3% річних - 2066,15 грн., інфляційні втрати - 18234,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. (за поставками січня - квітня, жовтня - грудня 2014 року) в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Представник позивача у судове засідання 05.02.2019р. з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 05.02.2019р. як і в попередні судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.

Оскільки, судом вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014р., що підтверджується розміщенням оголошення про час та місце розгляду справи на електронній сторінці господарського суду Донецької області, яка міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні", виходячи з того, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в порядку ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, за наявними матеріалами.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 31.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та ОСОБА_1 підприємством «Міськтепломережа» (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №2510/14-КП-6.

За змістом п.1.1 договору №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві, зокрема, у січні - грудні 2014 року газ обсягом до 17 тис. куб.м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): січень - 3,3 тис. куб. м, лютий - 2,7 тис. куб. м, березень - 2,4 тис. куб. м, квітень - 1,4 тис. куб. м, жовтень - 1,5 тис. куб. м, листопад - 2,7 тис. куб. м, грудень - 3,0 тис. куб. м.

Згідно з п.п. 3.3, 3.4 укладеного сторонами правочину приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За змістом п.5.2 договору, ціна за 1000 куб. м газу становить 3113,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%,

- податок на додану вартість - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 57,40 грн., всього з ПДВ - 344,40 грн.

До сплати за 1000 куб. м газу належить 3462,26 грн., крім того ПДВ - 20% - 692,45 грн., всього з ПДВ - 4154,71 грн.

У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п.5.3 договору №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р.).

У відповідності до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №56 від 30.09.2014р., №223 від 31.10.2014р., №426 від 28.11.2014р. «Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання» , встановлено граничний (максимальний) рівень ціни на природний газ, що реалізується промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання: з 01.10.2014р. на рівні 4874,00 грн. за 1000 куб. м; з 01.11.2014р. на рівні 5100,00грн. за 1000 куб. м; з 01.12.2014р. на рівні 5900,00грн. за 1000 куб. м (без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу).

Відтак, з 01.10.2014р. до сплати за 1000 куб. м природного газу належить 6405,82 грн. з ПДВ;

з 01.11.2014р. до сплати за 1000 куб. м природного газу належить 6682,44 грн. з ПДВ;

з 01.12.2014р. до сплати за 1000 куб. м природного газу належить 7661,64 грн. з ПДВ.

Відповідно до розділу 11 договору №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. останній набуває чинності з 01.01.2014 року, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 22375,89грн., а саме:

- б/н від 31.01.2014р. у січні 2014 року на суму 7677,92 грн.,

- б/н від 28.02.2014р. у лютому 2014 року на суму 7150,26 грн.,

- б/н від 31.03.2014р. у березні 2014 року на суму 5662,88 грн.,

- б/н від 30.04.2014р. у квітні 2014 року на суму 1884,83 грн.

Крім того, як вказує позивач, на виконання умов укладеного сторонами правочину Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» здійснило постачання ОСОБА_1 підприємству «Міськтепломережа» природного газу:

у жовтні 2014 року в обсязі 0,370 тис. куб. м на загальну суму 2370,16 грн. (з урахуванням ціни на газ, встановленої постановою НКРЕКП №56 від 30.09.2014р.),

у листопаді 2014 року в обсязі 1,209 тис. куб. м на загальну суму 8079,07 грн. (з урахуванням ціни на газ, встановленої постановою НКРЕКП №223 від 31.10.2014р.),

у грудні 2014 року в обсязі 1,587 тис. куб. м на загальну суму 12159,02 грн. (з урахуванням ціни на газ, встановленої постановою НКРЕКП №426 від 28.11.2014р.).

На підтвердження поставки газу у жовтні-грудні 2014р. у зазначеному обсязі позивачем надано: витяг з реєстрів споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК «Нафтогаз України» , з боку яких не пил писані акти приймання-передачі, реєстр обсягів реалізації природного газу з ресурсів національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» через газорозподільні мережі ПАТ «Донецькоблгаз» за жовтень, листопад, грудень 2014 роки.

Згідно даних вказаних реєстрів ОСОБА_1 підприємству «Міськтепломережа» фактично про транспортовано:

- у жовтні 2014р. за договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. - 0,370 тис. куб. м., за договором №543/14-БО-6 від 27.11.2013р. - 5,032 тис. куб. м. газу., за договором №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. - 23,029 тис. куб. м., а загалом 28,431 тис. куб. м.,

- у листопаді 2014р. за договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. - 1,209 тис. куб. м., за договором №543/14-БО-6 від 27.11.2013р. - 16,453 тис. куб. м. газу., за договором №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. - 75,294 тис. куб. м., а загалом 92,956 тис. куб. м.,

- у грудні 2014р. за договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. - 1,587 тис. куб. м., за договором №543/14-БО-6 від 27.11.2013р. - 16,453 тис. куб. м. газу., за договором №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. - 75,294 тис. куб. м., а загалом 92,956 тис. куб. м.,

Як свідчать фактичні обставини справи, газорозподільною організацією між позивачем та відповідачем є Публічне акціонерне товариство По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз .

Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця. Комерційні вузли обліку встановлюються на межі балансової належності газопроводів Покупця та газотранспортного підприємства (п.п.4.1, 4.4 договору №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р.).

Відтак, з приведених вище показів фактично протранспортованого обсягу газу вбачається передача останнього до межі балансової належності об'єкта споживача НАК Нафтогаз України , тобто ОСОБА_1 підприємству «Міськтепломережа» , у жовтні 2014р. за договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. - 0,370 тис. куб. м.; у листопаді 2014р. за договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. - 1,209тис. куб. м.; у грудні 2014р. за договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. - 1,587 тис. куб. м.

Судом звернуто увагу на передачу газу в обсязі у межах встановленого сторонами та визначеного у п.2.1 договору №2510/14/14-КП-6 від 31.01.2014р.

Застосувавши ціну (граничний рівень цін) на газ і тарифи його транспортування встановлені НКРЕКП, що є загально оприлюдненою інформацію, з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, у жовтні, листопаді, грудні 2014р. на рівні 6405,82грн. з ПДВ, 6682,44грн. з ПДВ, 7661,64грн. з ПДВ відповідно, позивачем визначено загальну вартість поставленого у цей період газу: у жовтні 2014р. - в сумі 2370,16грн.; у листопаді 2014р. - в сумі 8079,07грн.; у грудні 2014р. - в сумі 12159,02грн.

Виходячи з того, що відповідач своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався, факту отримання газу у визначеному позивачем обсязі не спростував, суд розглядає справу за наявними у матеріалах справи документами та приймає до уваги обсяги газу, які визначені Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у спірний період.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 22608,25 грн.

Водночас, виходячи з поставленого обсягу газу в жовтні 2014 року - 0,370 тис.куб.м, положення п.5.3. Договору. та змісту постанови НКРЕКП №56 від 30.09.2014р., вартість газу у жовтні 2014р. становила 2370,15 грн. (0,370 тис.куб.м х 6405,82 грн.), а не 2370,16 грн., як визначено позивачем.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, та про їх задоволення в розмірі 22608,24грн.

Згідно із вимогами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, зобов'язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою січня 2014 року на суму 7677,92 грн. - 14.02.2014р. включно,

- за поставкою лютого 2014 року на суму 7150,26 грн. - 14.03.2014р. включно,

- за поставкою березня 2014 року на суму 5662,88 грн. - 14.04.2014р. включно,

- за поставкою квітня 2014 року на суму 1884,83 грн. - 14.05.2014р. включно.

- за поставкою жовтня 2014 року на суму 2370,15 грн. - 14.11.2014р. включно,

- за поставкою листопада 2014 року на суму 8079,07 грн. - 15.12.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку (14.12.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою грудня 2014 року на суму 12159,02 грн. - 14.01.2015р. включно.

Як вказує позивач з посиланням на відомості, які містяться у довідці «Операції з 01.01.2014р. по 30.11.2018р.» Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, остаточний розрахунок за поставками січня, лютого 2014 року, було здійснено відповідачем з порушенням строків, встановлених розділом 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» договору №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р., а саме:

1) за поставкою січня 2014 року - 20.03.2014р.,

2) за поставкою лютого 2014 року - 20.03.2014р.,

Розрахунок за поставками березня, квітня 2014 року було здійснено відповідачем без порушенням строків, встановлених розділом 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» договору №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р.

В той же час, за твердженнями позивача, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст. 526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, відповідач за одержаний природний газ у період з жовтня по грудень 2014 року не розрахувалось.

Відповідачем доказів, що свідчать про сплату заборгованості за спожитий у період жовтень-грудень 2014 року природний газ у повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

За таких обставин, при прийнятті цього рішення суд виходить з того, що фактичне перерахування вартості природного газу за поставками січня-лютого 2014 року, жовтня-грудня 2014р., було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.7.2 договору №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 5716,20грн. пені за загальний період з 15.02.2014р. по 14.07.2015р. за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати природного газу, спожитого у січні, лютому, жовтні-грудні 2014 року.

Відповідно до ст.1, ч.2 ст.2 вказаного Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» метою останнього є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного. Встановити мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг , що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності 07.02.2015р.

Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб'єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п.п. 5, 6 статуту Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Згідно з п.2 ст.1 постанови №705 від 25.07.2012р. Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Законом України «Про енергозбереження» визначено, що «енергозбереження» - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; «паливно-енергетичні ресурси» - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Публічне акціонерне товариство «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією в розумінні ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» .

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо; пункт 1 частини першої ст.13 названого Закону в зазначеній редакції).

Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача, є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Отже, у даному випадку, Комунальне підприємство «Міськтепломережа» споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м.Чистякове (Торез) Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р.

За умовами п.1.2 Договору №2510/14-КП-6, газ, який постачався за вказаним правочином, міг бути використаний відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Тобто, Комунальне підприємство «Міськтепломережа» ради споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

Через наявність великої кількості відповідних новин, офіційних заяв і повідомлень (зокрема, Штабу АТО, Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України) в засобах масової інформації і мережі Інтернет та з урахуванням приписів ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає інформацію про проведення АТО на території м.Чистякове (Торез) Донецької області загальновідомою.

Відповідно до п.6 статуту Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , затвердженого постановою КМУ від 25.05.1998 №747 (в редакції постанови КМУ від 02.10.2013. №724), предметом діяльності компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом; постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату; організація виробництва та постачання теплової енергії.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є постачальником енергоресурсу, з огляду на положення ч.2 ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р., нарахування неустойки за період з 07.02.2015р. по 14.07.2017р. є неправомірним.

Крім того, суд враховує, 30.11.2016 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст.1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ч.1 ст.3 вказаного нормативно-правового акту).

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Слід зауважити, що ч.3 ст.7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанова від 06.06.2018 року у справі №925/770/17).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що, оскільки на правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, розповсюджується дія ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , та ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» , то, в частині вимог про стягнення пені, яка нарахована за прострочення виконання зобов'язань з оплати поставок: січня 2014 року за період з 15.02.2014р. по 19.03.2014р.; лютого 2014 року за період з 15.03.2014р. по 19.03.2014р.; жовтня 2014 року за період з 07.02.2015р. по 14.05.2015р., листопада 2014 року за період з 07.02.2015р. по 14.06.2015р., грудня 2014 року за період з 07.02.2015р. по 14.07.2015р., слід відмовити.

Одночасно, здійснивши перевірку розрахунку позивача в частині нарахування пені за зобов'язаннями жовтня - грудня 2014 року (до 07.02.2015р.), за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН» , суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті газу, який було поставлено у спірний період становить 695,74грн.

Також, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 2066,15грн. за загальний період з 15.02.2014р. по 31.12.2017р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 18234,66грн., за загальний період з 15.11.2014р. по 31.12.2017р.

Приймаючи до уваги приписи ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , з огляду на те, що заборгованість за спожитий у січні-квітні 2014 року енергоносій за договором №2510/14-КП-6 від 31.01.2014р. була сплачена відповідачем до набрання чинності Законом України №1730-VIII від 03.11.2016р., (до 30.11.2016р.), господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за наведеними поставками, та, відповідно, про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, з урахуванням встановленого вище за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН» , дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування цих вимог за зобов'язаннями жовтня 2014р., листопада 2014р., грудня 2014р., у загальній сумі 2040,53грн.

Здійснивши перерахунок інфляційної складової боргу, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН» , дійшов висновку, про правомірність періоду для нарахування цих вимог з 01.12.2014р. по 31.12.2017р. за зобов'язаннями жовтня 2014р., з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. за зобов'язаннями листопада 2014р., з 01.02.2015р. по 31.12.2017р. за зобов'язаннями грудня 2014р., та обґрунтованість заявленого позивачем розміру інфляційних втрат у загальній сумі 18234,65 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 695,74грн., 2040,53грн., 18234,65грн. відповідно.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Міськтепломережа» , про стягнення основної заборгованості в сумі 22608,25 грн. - задовольнити частково - в сумі 22608,24грн.; пені у сумі 5716,20 грн. - задовольнити частково - в сумі 695,74 грн.; три проценти річних у сумі 2066,15 грн. - задовольнити частково - в сумі 2040,53 грн.; інфляційні втрати в розмірі 18234,66 грн. - задовольнити частково - в сумі 18234,65грн.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Міськтепломережа» на користь Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованість у загальній сумі 43579,16 грн., у тому числі: основна заборгованість в сумі 22608,24 грн., пеня у сумі 695,74 грн.; три проценти річних у сумі 2040,53 грн., інфляційні втрати в розмірі 18234,65грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1579,15 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 05.02.2019р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 20077720).

Відповідач: Комунальне підприємство «Міськтепломережа» (86600, Донецька область, м.Чистякове (Торез), вул. Поповича, 22, код ЄДРПОУ 33394363).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя О.М. Сковородіна