Рішення

від 13.02.2019 по справі 910/15676/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2019Справа № 910/15676/18

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДАЙМЕКС-КИЇВ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДАТІС

про стягнення 15 383,05 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДАЙМЕКС-КИЇВ (надалі - ТОВ ДАЙМЕКС-КИЇВ ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ДАТІС (надалі - ТОВ ДАТІС ) про стягнення 15 383,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ ДАТІС грошового зобов'язання за надані на підставі договору про надання послуг з експрес-доставки відправлень №11/1 від 01.11.2017 послуги, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 8 006,60 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 257,15 грн. та 3% річних у розмірі 119,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала суду вручена відповідачу 26.12.2018, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №0103048180420, проте відзив на позов ТОВ ДАТІС не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.11.2017 між ТОВ ДАЙМЕКС-КИЇВ (виконавець) та ТОВ ДАТІС (клієнт) був укладений договір про надання послуг з експрес-доставки відправлень №11/1 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого виконавець надає клієнту, в період дії цього договору, послуги з експерс-доставки відправлень, згідно з заявками клієнта, від відправника до одержувача, а клієнт оплачує виконавцю вартість послуг відповідно до тарифів (Додаток №2) і регламенту Даймекс (Додаток №1), які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.4 Договору надана виконавцем за цим договором послуга, в розумінні ст. 901 Цивільного кодексу України, виконується (надається) виконавцем і споживається клієнтом в процесі здійснення виконавцем дій, спрямованих на виконання зобов'язань за цим договором. Надання послуг за цим договором підтверджується підписанням двосторонніх актів виконаних (наданих) послуг, в яких повинні бути перераховані надані послуги та їх фактична вартість, розрахована відповідно до тарифів (Додаток №2).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що клієнт оплачує виконавцю вартість наданих за цим договором послуг відповідно до тарифів виконавця, зазначених у додатку №2 Тарифи , на підставі наданого до оплати пакету документів (рахунок, рахунок-фактура з виділенням суми ПДВ, акт виконаних (наданих) послуг). Рахунки виставляються двічі на місяць.

Оплата рахунків за послуги виконавця здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, зазначений в розділі 8 цього договору або шляхом внесення готівкових грошових коштів в касу виконавця. Рахунки підлягають оплаті протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту їх отримання клієнтом (п. 4.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 8 260,00 грн., що підтверджується, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №500 від 30.03.2018 на суму 1 580,00 грн., №641 від 13.04.2018 на суму 2 050,00 грн., №700 від 30.04.2018 на суму 820,00 грн., №802 від 15.05.2018 на суму 1 360,00 грн., №901 від 31.05.2018 на суму 1 170,00 грн. та №1009 від 15.06.2018 на суму 1 280,00 грн.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату наданих на підставі Договору послуг, а саме: №518 від 30.03.2018 на суму 1 323,60 грн., №660 від 13.04.2018 на суму 2 050,00 грн., №715 від 30.04.2018 на суму 820,00 грн., №819 від 15.05.2018 на суму 1 360,00 грн., № 917 від 31.05.2018 на суму 1 170,00 грн. та №1029 від 15.06.2018 на суму 1 280,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов'язання з оплати наданих згідно Договору послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 8 006,60 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується (акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №500 від 30.03.2018, №641 від 13.04.2018, №700 від 30.04.2018, №802 від 15.05.2018, №901 від 31.05.2018 та №1009 від 15.06.2018) надання позивачем відповідачу послуг згідно Договору на загальну суму 8 260,00 грн.

Разом з тим, позивачем виставлено рахунки на оплату на загальну суму 8 003,60 грн., а саме: №518 від 30.03.2018 на суму 1 323,60 грн., №660 від 13.04.2018 на суму 2 050,00 грн., №715 від 30.04.2018 на суму 820,00 грн., №819 від 15.05.2018 на суму 1 360,00 грн., № 917 від 31.05.2018 на суму 1 170,00 грн. та №1029 від 15.06.2018 на суму 1 280,00 грн., які, як стверджує позивач, передавались відповідачу разом з актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, факт чого не спростовано відповідачем.

На підтвердження отримання ТОВ ДАТІС вказаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків на оплату позивачем надано доставочні листи з підписами представників відповідача, з яких вбачається, що рахунок на оплату №518 від 30.03.2018 отримано відповідачем 12.04.2018, рахунок на оплату №660 від 13.04.2018 - 20.04.2018, рахунок на оплату №715 від 30.04.2018 - 15.05.2018, рахунок на оплату №819 від 15.05.2018 - 30.05.2018, рахунок на оплату № 917 від 31.05.2018 - 08.06.2018, а рахунок на оплату №1029 від 15.06.2018 - 25.06.2018.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд звертає увагу, що за умовами Договору момент оплати наданих послуг пов'язаний з моментом отримання рахунку на оплату, тобто обов'язок з оплати наданих послуг виникає з моменту отримання відповідачем відповідних рахунків.

При цьому, ТОВ ДАЙМЕКС-КИЇВ виставило ТОВ ДАТІС рахунки за надані на підставі Договору послуги на загальну суму 8 003,60 грн., а відтак строк виконання грошового зобов'язання вважається таким, що настав саме на цю суму.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Договору заборгованість відповідача за надані позивачем послуги становить 8 003,60 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 8 003,60 грн. за надані згідно Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, правомірними та обґрунтованими є позовні вимоги ТОВ ДАЙМЕКС-КИЇВ про стягнення з ТОВ ДАТІС заборгованості у розмірі 8 003,60 грн. Заборгованість у розмірі 3 (три) грн. заявлена позивачем передчасно оскільки строк виконання такого грошового зобов'язання не настав.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 257,15 грн. та 3% річних у розмірі 119,30 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної або неповної оплати наданих послуг виконавець має право вимагати від клієнта сплати пені в розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних суд відзначає наступне.

Позивачем арифметично не вірно здійснено розрахунок пені, а також не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Також, суд відзначає, що положенням ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Окрім того, рахунок на оплату №518 від 30.03.2018 виставлений на суму 1 323,60 грн., але позивач нарахував по ньому пеню та 3% річних на суму 1 326,60 грн., що призвело до необґрунтованого збільшення їх розміру.

Враховуючи викладене, суд здійснив власний розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 310,70 грн. та 3% річних у розмірі 112,08 грн., нарахованих за період з 20.04.2018 по 21.11.2018.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 8 003,60 грн., пені у розмірі 1 310,70 грн. та 3% річних у розмірі 112,08 грн. В іншій частині позовних вимог (заборгованість у розмірі 3,00 грн., пеня у розмірі 5 946,45 грн. та 3% річних у розмірі 7,22 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДАЙМЕКС-КИЇВ задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДАТІС (02098, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, будинок 14-А, квартира 1105; ідентифікаційний код 40258416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДАЙМЕКС-КИЇВ (04107, м. Київ, вул. Підгірна, будинок 28, літера А; ідентифікаційний код 34821033) заборгованість у розмірі 8 003 (вісім тисяч три) грн. 60 коп., пеню у розмірі 1 310 (одна тисяча триста десять) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 112 (сто дванадцять) грн. 08 коп. та судовий збір у розмірі 1 079 (одна тисяча сімдесят дев'ять) грн. 71 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий