Рішення

від 12.02.2019 по справі 922/3393/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3393/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розгянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохімбуд", м. Кам'янське, до товариства з обмежою відповідальністю "Інстромент", м. Харків, про стягнення коштів у розмірі 359 693,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрохімбуд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Інстромет", про стягнення 242 760,00 грн. основної заборгованості, 53 580,12 грн. пені, 4 612,44 грн. інфляційних втрат та 58 741,27 грн. 48% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 грудня 2018 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3393/18, розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

04 січня 2019 року, через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 205), який судом долучено до матеріалів справи. 21 січня 2019 року, через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 1721), яку судом долучено до матеріалів справи. 29 січня 2019 року, від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 2534), які судом долучено до матеріалів справи. 11 січня 2019 року, від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення щодо заперечення відповідача та клопотання про залишення без розгляду заперечень відповідача, які судом долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

19 квітня 2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 190418 ПП. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця - "паливо пічне рідке, марка А" (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором. Асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна сума, умови поставки і умови оплати товару (партії товару) та інші умови, погоджуються сторонами в заяві (специфікації) як невід'ємна частина договору, поданої письмово покупцем з підписом уповноваженого представника та печаткою покупця, шляхом направлення на електрону адресу постачальника, визначену у договорі з одночасним обов'язковим направленням оригіналу, рекомендованим листом з описом або кур'єрською службою на адресу постачальника, визначену договору. Постачальник передає покупцю товар (партію товару) на умовах Міжнародних Правил Тлумачення Термінів - "Інкотермс" 2010. Поставка товару (партії товару) за домовленістю сторін здійснюється на умовах СРТ - поставка, до названого покупцем пункту призначення. Постачальник вважається виконавшим свій обов'язок з поставки товару (партії товару) з моменту передачі товару покупцю або представнику покупця згідно належним чином оформленої довіреності. Факт передачі товару (партії товару) підтверджується підписаною та оформленою належним чином товарно-транспортною накладною та видатковою накладної на товар (партію товару) (п. 2.1, 2.2 договору). Ціна товару (партії товару) встановлюється в національній валюті України - гривні та визначається в рахунку - фактурі на оплату, що виданий на підставі погодженої заявки та відповідає ціні товару (партії товару) у видатковій накладній. В разі поставки товару (партії товару) засобами постачальника вартість послуг по доставці товару (партії товару) включається в ціну партії товару. Поставка товару (партії товару) може здійснюватися на умовах 100% попередньої оплати чи з відстроченням платежу, що зазначається в заявці, на підставі рахунку-фактури, який направляється останньому на його електронну адресу, вказану у п. 9 даного договору. Покупець зобов'язується здійснити оплату за товару (партію товару) протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку - фактури електронною поштою. Оригінал рахунку-фактури направляється покупцю поштою на адресу, визначену у договорі. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів, зазначених в рахунку-фактурі, на поточний рахунок постачальника. Оплата за товар (партію товару) здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника (п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору). У випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення від вартості неоплаченого товару (партії товару), за кожен день прострочення платежу. За прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару (партії товару) більш ніж на сім календарних днів, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення, а також 48% річних від простроченої суми заборгованості у відповідності зі ст. 625 ЦК України (п.п. 4.2, 4.3 договору). Відповідно до п. 5.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін договору та скріплення печаткою і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання. У разі відсутності письмової заяви однієї з сторін, про припинення дії договору за один календарний рік і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Документи, які відправлено електронною поштою однією із сторін іншій до моменту їх обміну на оригінали, мають повну юридичну силу, погоджують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені в судових інстанціях в якості належних доказів та не можуть оскаржуватися стороною від імені якої вони були відправлені документу їх обміну на оригінали. Обмін за цим договором оригінальними примірниками здійснюється сторонами шляхом направлення на поштову адресу сторін, визначену п. 9 договору, рекомендованим листом з описом або кур'єрською службою (п. 8.6 договору).

Як вказує позивач у позовні заяві, ним в повному обсязі було виконано зобов'язання за даним договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 68 від 19 квітня 2018 року на суму 242 760,00 грн., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти); рахунком на оплату № 70 від 19 квітня 2018 року на суму 242 760,00 грн. Втім, відповідач за вказаний товар не розрахувався, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. В розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, - господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Водночас, статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 694 ЦК України встановлено особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу; товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 190418 ПП від 19 квітня 2018 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України. Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги те, що відповідачем, в порушення умов договору поставки № 190418 від 19 квітня 2018 року, не сплачено вартість отриманого товару, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 190418 ПП від 19 квітня 2018 року у розмірі 242 760,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що у нього не настав обов'язок щодо оплати вартості отриманого товару з огляду на не направлення на його (відповідача) електронну або поштову адресу позивачем копії рахунку-фактури, як наслідок відсутність обов'язку щодо оплати вказаного товару, з огляду на умови п. 3.2 договору є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на наступне. Як зазначалося вище в даному рішенні, п. 3.2 договору сторонами передбачено, що оплата товару здійснюється відповідачем на протязі 3 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури електронною адресою. Згідно скриньшоту електронної скриньки позивача, 11 травня 2018 року позивачем було направлено на електронну адресу відповідача пакет документів, факт отримання 11 травня 2018 року саме рахунку на оплату № 70 від 19 квітня 2018 року не заперечує й сам відповідач у своїх запереченнях на відповідь на відзив, втім відповідач вказує на те, що вказаний рахунок не було підписано з боку позивача. Водночас, відповідно до п. 8.6 договору, сторонами передбачено, що документи, які відправлені електронною поштою однією із сторін іншій до моменту їх обміну на оригінали, мають повну юридичну силу, погоджують права та обов'язки сторін, можуть бути представлені в судових інстанціях в якості належних доказів. Тобто, сторонами п. 8.6 договору, чітко визначено, що всі документи, які відправлені електронною поштою мають повну юридичну дію та погоджують, зокрема, обов'язки сторін. З огляду на наведене, а саме направлення позивачем на електронну адресу відповідача рахунку на оплату 11 травня 2018 року, у відповідача на підставі п. 3.2 договору виник обов'язок по сплаті вартості отриманого товару до 16 травня 2018 року (включно).

Твердження відповідача, що позивачем не дотримано процедуру досудового врегулювання спору, також є хибним, з огляду на той факт, що досудове врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Дана правова позиція повністю узгоджується з рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп-2002, справа № 1-2/2002.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 58 741,27 грн. 48 % річних та 4 612,44 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з умов договору поставки № 190418 ПП від 19 квітня 2018 року, пунктом 4.3 сторонами визначено інший розмір процентів річних, а саме 48%, що повністю узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем 48% річних та інфляційних втрат, приписи ч. 1 ст. 530, ст.ст. 253, 254, 625 ЦК України, судом встановлено, що позивачем не враховано вимоги вище вказаних норм, а саме здійснено нарахування 48% річних до виникнення у відповідача обов'язку оплати отриманого товару (11 травня 2018 року позивачем було направлено на електрону адресу відповідача рахунок на оплату, і відповідно до п. 3.2 договору останнім днем, встановленим відповідачу для виконання свого зобов'язання є 16 травня 2018 року). Крім того, при перевірці розміру інфляційних втрат (за період з 01 червня 2018 року по 30 вересня 2018 року (період визначений позивачем у розрахунку)) за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт" Закон 9.1.3" судом встановлено, що загальний розмір інфляційних втрат становить 2 880,83 грн. За таких обставин, позов в частині стягнення на користь позивача з відповідача 48% річних у розмірі 50 440,87 грн. (за період з 17 травня 2018 року (перший день прострочення відповідачем виконання зобов'язання) по 20 жовтня 2018 року (дата визначена позивачем) та інфляційних втрат у розмірі 2 880,83 грн. (за період з 01 червня 2018 року по 30 вересня 2018 року (період визначений позивачем) є обґрунтованим, правомірним. Частина позовних вимог про стягнення з відповідача 1 731,61 грн. інфляційних втрат та 8 619,64 грн. 48% річних є необґрунтованою та безпідставно заявленою.

Розглянувши частину позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 53 580,12 грн. пені, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 4.2 договору передбачено відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з п. 4.2 договору, приписів ст. 232 ГК України, 253, 254, 530 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд встановив, що позивачем не враховано вимоги вище вказаних норм, а саме здійснено нарахування пені до виникнення у відповідача обов'язку оплати отриманого товару (11 травня 2018 року позивачем було направлено на електрону адресу відповідача рахунок на оплату, і відповідно до п. 3.2 договору останнім днем, встановленим відповідачу для виконання свого зобов'язання є 16 травня 2018 року) та поза межами шестимісячного строку. За таких обставин, позов в частині стягнення на користь позивача з відповідача пені у розмірі 42 925,29 грн. (за період з 17 травня 2018 року по 16 листопада 2018 року) є обґрунтованим, правомірним. Частина позовних вимог про стягнення з відповідача 10 654,83 грн. є необґрунтованою та безпідставно заявленою.

Пояснення позивача щодо заперечень відповідача та клопотання про залишення без розгляду заперечень відповідача, залишаються судом без розгляду, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України, заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. З огляду на наведене, а саме те, що пояснення позивача щодо заперечення відповідача, за своєю правовою природою не є заявою по суті справи, вказані пояснення залишаються судом без розгляду. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вказані пояснення подано з порушенням ч.ч. 2 та 3 ст. 252 та ст. 207 ГПК України.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5 080,32 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями. 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 91, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 236-241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інстромет" (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 168, код ЄДРПУ 37659862) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохімбуд" (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Чайковського, 3-М, код ЄДРПОУ 36568717) 242 760,00 грн. основної заборгованості, 42 925,29 грн. пені, 50 440,87 грн. 48% річних, 2 880,83 грн. інфляційних втрат та 5 080,32 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 12.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_1

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Справа № 922/3393/18