Ухвала

від 14.02.2019 по справі 906/146/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"14" лютого 2019 р. м. Житомир Справа № 906/146/19

Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Ткач Олександра Дмитровича (АДРЕСА_1)

до Фермерського господарства "Джерело Полісся" (с.Забілоччя Радомишльського району Житомирської області)

про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Житомирської області 12.02.19 надійшла заява Фізичної особи - підприємця Ткач Олександра Дмитровича про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фермерського господарства "Джерело Полісся" заборгованості за договором оренди №5 від 28.04.17 у розмірі 25224,64грн, з яких: 20650,00грн основного боргу, 1044,00грн 3% річних, 3530,64грн інфляційних втрат за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та судового збору в розмірі 192,10грн.

Розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Ткач Олександра Дмитровича про видачу судового наказу та подані заявником докази, суд дійшов висновку про часткову відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п.3 ч.1. ст.152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

В заяві Фізичної особи - підприємця Ткач Олександра Дмитровича від 06.02.19 про видачу судового наказу окрім вимог про видачу судового наказу про стягнення суми основної заборгованості за договором, заявлено вимоги про стягнення з Фермерського господарства "Джерело Полісся" 1044,00грн 3% річних, 3530,64грн інфляційних втрат.

Порушенням зобов'язання згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті (п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а відтак не є заборгованістю за договором.

Окрім наведеного суд враховує, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті ( п.7 ч.1 ст. 155 ГПК України).

Процесуальний механізм наказного провадження не вимагає від суду встановлення підстав застосування 3% річних та інфляційних втрат їх розміру, періоду нарахування, строку позовної давності тощо.

Оскільки стягнення інфляційних та проценти річних є заходами відповідальності за порушення зобов'язань та правовим наслідком порушення зобов'язання у разі прострочення його виконання, враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження виключно неоспорюваної заборгованості за договором, вимоги про стягнення інфляційних та проценти річних не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Згідно ч.3 ст.152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Враховуючи викладене, у видачі судового наказу в частині стягнення з Фермерського господарства "Джерело Полісся" 1044,00грн 3% річних, 3530,64грн інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 147, 148, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю Ткач Олександру Дмитровичу у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з Фермерського господарства "Джерело Полісся" 1044,00грн 3% річних, 3530,64грн інфляційних втрат.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 14.02.19, та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Соловей Л.А. друк. 3 прим.

1- до справи

2,3- сторонам (рек. з повід)