Рішення

від 07.02.2019 по справі 906/23/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2019 р. м. Житомир Справа № 906/23/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Спецзалізобетон" Відкритого акціонерного товариства" Івано-Франківськцемент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лего-Транс"

про стягнення 222387,92 грн.

Процесуальні дії по справі.

Позивачем подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лего-Транс" 197763,00грн попередньої оплати, 189374,35грн інфляційних, 6250,57грн 3 % річних.

Ухвалою від 10.01.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження .

Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.02.2019.

30.01.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив. 30.01.2019 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без представника позивача у зв'язку з відрядженням останнього.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи по суті був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 53).

Оскільки явка представників сторін судом не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе вирішити спір на підставі наявних матеріалів справи.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №08/09/2016 купівлі-продажу щебневої продукції від 08.09.2018 щодо поставки продукції, внаслідок чого на момент звернення до суду у відповідача існує прострочена заборгованість в розмірі 197763,00 грн.

За порушення строків повернення попередньої оплати позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18374,35 грн. інфляційних, 6250,57 грн. 3 % річних.

Згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 54) суму боргу у розмірі 197763,00грн. відповідач не заперечував та просив її реструктуризувати до липня 2019 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

08.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лего-Транс" (продавець,відповідач) та ДП "Спецзалізобетон" ВАТ "Івано-Франківськцемент" (покупець, позивач) укладено Договір №08/09/2016 (а.с. 15-18).

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця щебінь гранітний різного асортименту, відсів гранітний, пісок далі по тексту "продукція", а останній зобов'язується попередньо оплатити продукцію та прийняти її на умовах даного Договору.

За умовами п. 1.2. договору, ціна, кількість, асортимент та види кожної партії продукції вказуються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін.

У відповідності до п. 2.1. договору поставка продавцем продукції здійснюється залізничним транспортом на умовах франко-станція покупця, якщо інше письмово не погоджено сторонами.

Згідно п. 2.2. договору реквізити одержувача продукції (точне й повне найменування одержувача, його цифровий код, точне найменування станції та залізниці призначення вантажу, код станції) та бажаний строк поставки зазначаються покупцем в письмовій заявці на відвантаження, яка подається після здійснення передоплати за цим договором. Заявка (замовлення) оформляється письмово, підписується керівником, скріплюється печаткою покупця та передається продавцю факсом, електронною поштою або вручається особисто уповноваженій особі продавця. Покупець повинен упевнитися в отриманні заявки продавцем.          

За приписами п. 2.3. договору, поставка продукції здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів після надходження заявки до продавця та за умови внесення покупцем попередньої оплати замовленої продукції.

Ціна продукції - договірна, узгоджується сторонами в рахунку-фактурі на кожну замовлену партію продукції (п. 3.1. договору).

У п. 4.1. договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплатити партію продукції авансом до дати поставки замовленої партії, тобто шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Продавця суми передоплати в розмірі 100% вартості замовленої партії продукції, якщо щодо окремої партії продукції Сторонами не встановлені інші умови оплати (п. 2.3. цього Договору).

За приписами п. 9.1. договору, останній набуває чинності з моменту підписання сторонами й діє по 31 грудня 2016 року або до повного розрахунку сторін.

09.08.2017 відповідачем для оплати обумовленого в договорах товару, виставлено позивачу рахунок №41 на суму 816550,00грн (а.с. 20).

Платіжними дорученнями №3117 та №3126 від 10.08.2017, на підставі виставленого відповідачем рахунку, позивач перерахував на рахунок відповідача 410000,00грн попередньої оплати (а.с. 21-22).

Після проведеної передоплати відповідач частково виконав зобов'язання по поставці щебеня на суму 60237,00грн, що підтверджується видатковою накладною № 44 від 29.08.2017 та залізничною накладною (а.с. 24,25).

Листами №434 від 29.08.2017 та №486 від 15.09.2017 позивач просив повернути на його розрахунковий рахунок перераховані кошти за щебінь гранітний (а.с. 28, 29).

02.11.2017 позивач виставив відповідачу претензію, відповідно до якої вимагав протягом 7 днів з моменту отримання зазначеної вимоги повернути 349763,00грн. (а.с. 30).

Однак відповідач лише частково повернув отримані кошти, перерахувавши на рахунок позивача 152000,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 31-35).

Таким чином, станом на день звернення до суду відповідач не виконав обов'язок щодо повернення попередньої оплати позивачу в сумі 197763,00 грн., що стало підставою звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Крім того, в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, за порушення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 18374,35 грн. інфляційних та 6250,57 грн. 3 % річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб,що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №08/09/2016 купівлі-продажу щебеневої продукції від 08.09.2016 (а.с. 15-18).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, матеріалами справи підтверджено факт виконання покупцем (позивачем) свого зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати товару на суму 410000,00 грн.

Отже, у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок щодо поставки останнього у строк, визначений п. 2..3 договору.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач після отримання від позивача попередньої оплати, лише частково виконав зобов'язання, поставивши товар на суму 60237,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 44 від 29.08.2017 (а.с. 24).

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Позивач скористався своїм правом та 06.11.2017 звернувся до відповідача з претензією-вимогою про повернення коштів за непоставлений товар в сумі 349763,00 грн. (а.с. 30,36) протягом 7 днів з дня отримання вимоги.

Оскільки умовами договорусторонами не визначено строків повернення попередньої оплати, в даному випадку слід керуватись нормами ч.2 ст. 530ГПК України.

Так, ч. 2ст. 530 ЦК Українивстановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, зважаючи на пред'явлення претензії (а.с. 30, 36) у відповідача виник обов'язок повернути позивачу суму здійсненої попередньої оплати в розмірі349763,00грн у строк до 16.11.2017 (06.11.2017 (дата направлення претензії) + 3 дні на пересилку згідноНаказу Міністерства Інфраструктури Українивід 19.09.2014 № 449 "Провнесення змін до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" +7пільгових днів згідно претензії).

Проте відповідач лише частково виконав вимоги позивача, повернувши отримані кошти на рахунок позивача 152000,00грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с.31-35).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем поставки на суму 197763,00грн, як і не містять доказів повернення вказаної суми попередньої оплати позивачу.

24.01.2019 між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що відповідач підтвердив заборгованість перед позивачем в сумі 197763,00грн, яка існувала станом на 24.01.2019 (а.с .55).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару на оплачену позивачем суму, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 197763,00грн. попередньої оплати є обгрутованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 18374,35 грн. інфляційних та 6250,57 грн. 3 % річних, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Оскільки у справі, яка розглядається, право на повернення грошових коштів виникло у кредитора до звернення до суду внаслідок порушення боржником обов'язку передати кредиторові відповідний товар, це право не становить зміст основного зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 18374,35грн інфляційних, 6250,57грн 3 % річних є необґрунтованими та заявленими без достатньої правової підстави, тому суд відмовляє в цій частині позову.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 197763,00 грн. основного боргу.

В частині стягнення 18374,35грн інфляційних, 6250,57грн 3 % річних суд відмовляє за безпідставністю.

Водночас, щодо клопотання відповідача про реструктуризацію заборгованості та судового збору до липня 2019, то суд вказазне клопотання відповідача розцінює як клопотання про відстрочення виконання рішення суду.

Відповідності до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу, може відстрочити або розстрочити виконання рішення суду, а за заявою стягувача чи виконавця, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З аналізу вищенаведеного суд вбачає, що розстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Обґрунтовуючи необхідність реструктуризації боргу суду, відповідач вказав, що є невеликим підприємством і має маленькі обороти по реалізації продукції.

Як вже вказувалось судом, розстрочення або відстрочення виконання рішення суду можливе лише за наявності сукупності виключних умов, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду в визначений строк.

Натомість, з поданої відповідачем заяви не вбачається та відповідачемналежними та достатніми доказами не доведено обставин що унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що наведені боржником доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання судового рішення в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що доводи відповідача не є обставиною, яка унеможливлює своєчасне виконання рішення в справі №906/23/19, тому суд відмовляє в задоволені заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення.

В порядку ст. 129 ГПК УКраїни, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лего-Транс" (10009, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Космонавтів, 40, код ЄДРПОУ 40035882)

на користь Дочірнього підприємства "Спецзалізобетон" Відкритого акціонерного товариства" Івано-Франківськцемент" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22, код ЄДРПОУ 32604981):

- 197763,00 грн. основного боргу;

- 3139,11 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.02.19

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек. з повід.)

3,4- відповідачу (рек. з повід.)