Ухвала

від 13.02.2019 по справі 908/306/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.02.2019 Справа № 908/306/19

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши заяву від 06.02.2019 про видачу судового наказу

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Проліс" (70530, Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, вул. Польова, буд. 7)

до боржника: товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Берліка" (юридична адреса: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Праці, буд 16/61; поштова адреса: 71118, Запорізька область, м. Бердянськ, а/с 20)

про стягнення 43.154,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проліс" (70530, Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, вул. Польова, буд. 7, ідентифікаційний номер: 31888446) звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Берліка" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Праці, буд 16/61, ідентифікаційний номер: 37692590) заборгованості в розмірі 38.838,30 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором поставки №03/07 від 23.07.2018, а також суми інфляційних втрат 2020,62 грн., 3% річних в розмірі 483,92 грн., пені в розмірі 5812,08 грн.

Заява обґрунтована невиконанням з боку боржника зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару на підставі видаткової накладної №РН-0000151 від 16.08.2018 в рамках дії договору поставки №03/07 від 23.07.2018.

В прохальній частині заяви заявник також просив стягнути з боржника витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Судом задоволено заяву про видачу судового наказу в частині стягнення основного боргу в розмірі 34.838,30 грн., про що судом 12.02.2019 видано відповідний судовий наказ.

Проте, крім суми заборгованості за договором, заявником заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в сумі 2020,62 грн. за період вересень-грудень 2018 року, 3% річних в розмірі 483,92 грн. (за 165 днів прострочення) та пені в розмірі 5812,08 грн. за період з 22.08.2018 по 06.02.2019.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань (3% річних, інфляційних втрат) у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Крім того, як зазначено у Пояснювальній записці до проекту Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 6232 від 23.03.2017, у господарському та цивільному видах судочинства запроваджується можливість стягнення неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження. Так, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд видає судовий наказ про стягнення заборгованості з боржника.

За правилами ч. 2 ст. 152 ГПК України суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Частиною 3 статті 152 ГПК України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою пов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Оскільки стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені є заходами відповідальності за порушення зобов'язань, які є предметом договору, правовим наслідком порушення зобов'язання у разі прострочення його виконання, а також враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження лише неоспорюваної заборгованості, вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі №908/2521/18.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги можливість розгляду вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені окремо у спрощеному позовному провадженні, суд в задоволенні заяви про видачу судового наказу до товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Берліка" в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 2020,62 грн. за період вересень-грудень 2018 року, 3% річних в розмірі 483,92 грн. (за 165 днів прострочення) та пені в розмірі 5812,08 грн. за період з 22.08.2018 по 06.02.2019 відмовляє.

Стосовно вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне:

Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У відповідності до Правил адвокатської етики при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, беруться до уваги наступні фактори: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Таким чином, максимальний розмір оплати послуг адвоката хоч нормативно і необмежений, однак в силу позиції Вищого господарського суду України (наприклад, п. 11 Інформаційного листа ВГСУ від 14.12.2007 р. № 01-8/973) може бути обмежений самим судом "з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи".

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для стягнення з винної сторони витрат на професійну правничу допомогу є доведеність стороною належного виконання адвокатом зобов'язань за договором про надання правничої допомоги, які полягають у грамотному, своєчасному складанні документів для представництва інтересів клієнта в суді.

Разом з тим, позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, яка не потребувала значного часу, підготовка справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, суд визнав безпідставними вимоги заявника про стягнення з боржника пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Зазначене свідчить про неякісне надання адвокатом послуг клієнту.

Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України розгляд заяв про видачу судового наказу не потребує ані виклику сторін, ані надання будь-яких додаткових доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги нескладність спору між сторонами (до стягнення заявлений основний борг за договором поставки на підставі однієї накладної) та ціну позову (34.838,30 грн.), суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 5000,00 грн. є неспіврозмірним наданому об'єму адвокатських послуг, тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Таким чином суд прийшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ч. 1 ст. 148, ст. 150, п. 3 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Проліс" у видачі судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Берліка" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Праці, буд 16/61, ідентифікаційний номер: 37692590) інфляційних втрат в розмірі 2020,62 грн., 3% річних в розмірі 483,92 грн., пені в розмірі 5812,08 грн. та 5.000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу адвоката.

Звернути увагу учасників судового процесу, що з судовим рішенням можливо ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади: http://court.gov.ua/fair/sud5009/.

Відповідно до ст. 235, п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256 ухвала суду набрала законної сили 13.02.2019р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Федорова