Рішення

від 04.02.2019 по справі 913/563/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

04 лютого 2019 року Справа № 913/563/18

м. Харків Провадження №17пд/913/563/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження за позовом Заступника прокурора Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі органу уповноваженому виконувати функції держави у спірних правовідносинах : Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області - позивач,

до 1-го відповідача Біловодського опорного закладу загальної середньої освіти, смт. Біловодськ Луганської області

2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський", смт. Біловодськ Луганської області

про визнання недійсним договору підряду та зобов'язання звільнити займані земельні ділянки державної власності.

Секретар судового засідання Бикова К.А.

У засіданні брали участь:

від органу прокуратури: представник не прибув;

від позивача: представник не прибув;

від першого відповідача: представник не прибув;

від другого відповідача: представник не прибув.

Обставини справи: Заступник прокурора Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою від 07.11.2018 № 08-531вих18 в інтересах держави в особі органу уповноваженому виконувати функції держави у спірних правовідносинах : Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - позивач) до Біловодського опорного закладу загальної середньої освіти (далі - 1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" (далі - 2-й відповідач) з вимогами:

- визнати недійсним договір підряду від 02.05.2018, укладений між Біловодським опорним закладом загальної середньої освіти та Товариством з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський", припинити зобов'язання за ним на майбутнє;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" звільнити займані ним земельні ділянки державної власності кадастрові № 4420655100:08:002:0065 та № 4420655100:08:002:0066 загальною площею 21,266 га, вартість яких складає 575846,70 грн, розташовані на території Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області;

- стягнути солідарно з Біловодського опорного закладу загальної середньої освіти та Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" витрати на сплату судового збору у сумі 3524,00 грн на користь прокуратури Луганської області, розрахунковий рахунок № 35211068000839, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 02909921, код класифікації видатків бюджету - 2800.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірний договір підряду від 02.05.2018 щодо обробки земельних ділянок сільськогосподарського призначення за своєю суттю є удаваним правочином з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі, який насправді вчинили сторони, а тому договір підлягає визнанню недійсним з підставі ч.ч.1, 2, 5 ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України.

Оскільки недійсний правочин не породжує для його сторін жодних бажаних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, прокурор просить суд зобов'язати ТОВ "Племінний завод "Біловодський" як орендаря за недійсним договором, звільнити займані земельні ділянки.

Ухвалою суду від 09.11.2018 підтверджено підстави представництва Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі органу уповноваженому виконувати функції держави у спірних правовідносинах : Головного управління Держгеокадастру у Луганській області за позовною заявою від 07.11.2018 № 08-531вих18, відкрито провадження у справі № 913/563/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

20.11.2018 до відділу документального забезпечення суду від Біловодського опорного закладу загальної середньої освіти (далі - Біловодського ОЗЗСО, першого відповідача) надійшов лист від 10.11.2018 № 163, в якому перший відповідач зазначив, що твердження заступника прокурора про передачу в оренду земельних ділянок не відповідає дійсності, оскільки за спірним договором земля не передавалася в оренду, акт про передачу землі підряднику не складався та податок на землю сплачувався Біловодським ОЗЗСО.

Перший відповідач також повідомив, що спірний договір укладений між відповідачами для спільного господарювання, здійснення якісного освітнього процесу, надання теоретичних та практичних умінь і навичок без передач права власності у спільну діяльність, а також з метою збереження якісних характеристик цих земельних ділянок, запобігання їх забур'яненню.

З урахуванням викладеного вище, перший відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Луганської області в повному обсязі.

29.11.2019 до відділу документального забезпечення суду від першого відповідача надійшов відзив на позов, в якому перший відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Луганської області в повному обсязі, оскільки ним прийнято рішення припинити дію договору підряду та не пролонговувати його на наступний рік.

До відзиву перший відповідач додав копію листа від 27.11.2018 № 165 до ТОВ "Племінний завод "Біловодський", в якому перший відповідач, з посиланням на п.п.11.3, 11.4 Договору, ч.ч.1,2 ст.598, ч.1 ст.604 ЦК України, повідомив про прийняте керівництвом Біловодського опорного закладу загальної середньої освіти рішення припинити дію Договору та не пролонговувати його дію на наступний рік.

Крім того, перший відповідач, у відзиві стверджує, що спірний договір має всі ознаки договору про спільну діяльність та укладений з урахуванням вимог ст.ст. 1130-1139 ЦК України, оскільки у навчального закладу існує нагальна потреба в залученні сторонніх організацій до обробітку землі, щоб надавати учням не тільки теоретичні знання, а й практичний досвід у сфері сільського господарства, а також збереження та підвищення якісних характеристик земельних ділянок, запобігання їх забруднення та деградації.

30.11.2018 від позивача до відділу документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив від 27.11.2018, в якій він повідомив про згоду з вимогами прокуратури та просив позов задовольнити повністю з огляду на наступне.

Позивач повідомив, що згідно інформації наданої відділом Держгеокадастру у Біловодському районі на цей час в постійному користування першого відповідача знаходяться земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 21,266 газ них:

- ділянка кадастровий номер 4420655100:08:002:0065 площею 11,9976 га згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 165689 від 15.06.2006, реєстраційний номер 206551/030639900009, за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в біловодській селищній раді для ведення дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду;

- ділянка кадастровий номер 4420655100:08:002:0065 площею 9,2684 га згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 165690 від 15.06.2006, реєстраційний номер 206551/030639900008, за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в біловодській селищній раді для ведення дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду.

Позивач зазначив, що відомості щодо будь-яких договірних відносин щодо зазначених земель у нього відсутні.

10.20.2018 від прокурора до відділу документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив першого відповідача від 06.12.2018 №08-570вих-18, в якій прокурор зазначив, що вважає доводи першого відповідача не обґрунтованими з огляду на наступне:

- п.1.3 Статуту Біловодського ОЗЗСО визначено, що заклад освіти є юридичною особою, є неприбутковим, має у своєму складі 2 філії, тож недоречно застосовувати вимоги ст.1139 ЦК України, яка регулює питання розподілу прибутку;

- п.п.3.2, 6.1, 8.5, 11.2 Договору визначають порядок розподілу результатів виконаної роботи між відповідачами. Вказане також не відповідає правовій природі договору підряду, який укладається з метою виконання певної роботи за завданням другої сторони, яка за цю роботу платить;

- перший відповідач у відзиві зазначає про спільну діяльність з другим відповідачем, яка передбачена у спірному договорі, але зазначене не відповідає дійсним обставинам, оскільки відповідачі у спірному договорі не оговорювали питання координації спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності, як то передбачено у ст. 1131 ЦК України;

- складанням спірного договору сторони фактично приховали укладання договору оренди земельної ділянки, оскільки на відміну від договору підряду, договір оренди землі укладається не з метою виконання певної роботи за завданням другої сторони, а саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно(земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки);

- безпідставними є доводи першого відповідача, що спірний договір укладався ще й для здійснення освітнього процесу, надання теоретичних та практичних умінь і навичок, оскільки діяльність другого відповідача ніяким чином не пов'язана з навчальною або науковою діяльністю. Проте, згідно з п.1.14 Статуту Біловодського ОЗЗСО, навчальний заклад може проводити науково-дослідну, експериментальну, пошукову роботу тільки спільно з вищими навчальними закладами, науково-дослідними інститутами та центрами, до яких другий відповідач не належить, Крім того, відповідно до п.38 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 778, тільки у гімназії, ліцеї, колегіумі, спеціалізованій школі з поглибленим вивченням предметів навчально-виховна робота поєднується з науково-дослідною та експериментальною діяльністю, а перший відповідач не є одним із вказаних навчальних закладів;

- з огляду на умови спірного договору, земельні ділянки використовуються другим відповідачем для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування, оброблення, збирання та реалізація сільськогосподарської продукції), що унеможливлює використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

У зв'язку з зазначеним, прокурор вважає, що за спірним договором відбулось розпорядження земельною ділянкою неуповноваженим суб'єктом - Біловодським ОЗЗСО, замість ГУ Держгеокадастру у Луганській області, спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме: ст.ст. 96, 122-124 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 14-16 Закону України "Про оренду землі", а також не спрямований на настання обумовленим ним наслідків, що свідчать про його недійсність на підставі ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Ухвалою суду від 09.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті на 04.02.2019.

Учасники судового провадження не скористалися правом участі в судовому засіданні 04.02.2019, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалами від 30.11.2018 та від 17.12.2018 суд продовжував другому відповідачу процесуальний строк для подачі відзиву на позов та розгляд справи в підготовчому провадженні відкладав.

Другий відповідач в установлений судом строк відзив із викладення власної правової позиції та будь - які заяви або клопотання до матеріалів справи не надав.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, господарський суд встановив наступне.

02.05.2018 між Біловодським опорним закладом загальної середньої освіти, як Замовником (1-й відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський", як Підрядником (2-й відповідач) був підписаний договір, який сторони визначили як договір підряду, за умовами п.1.1 якого, за дорученням Замовника, Підрядник зобов'язався на власний ризик виконати певну роботу за умовами цього Договору, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити її (далі - Договір).

У розділі 2 Договору сторони зазначили відомості про роботу, що виконується Підрядником зокрема, відповідно до п.2.1 Договору, це здійснення робіт щодо вирощування визначеної Замовником сільгосппродукції на земельних ділянках, що належать на праві постійного користування Замовнику.

Предметом підряду (результатом виконання робіт за даним Договором) є врожай сільськогосподарської продукції 2018 року (п.3.1 Договору).

У п.3.2 Договору сторони визначили кількісні характеристики предмету підряду: Замовник розраховується врожаєм сільськогосподарської продукції на суму, рівну вартості виконаних робіт при обробці землі згідно встановлених нормативів та тарифів на виконання сільськогосподарських робіт в регіоні, але не більше 90 % вартості земельних ділянок, які належать Замовнику на праві постійного користування.

У розділі 4 Договору сторони дійшли згоди щодо інструменту, матеріалу та умов виконання робіт. Так, у п.п. 4.1, 4.3, 4.4 Договору сторони встановили, що роботи виконуються із матеріалів та засобів Підрядника своїми силами та з залученням працівників та учнів Замовника. Замовник зобов'язується забезпечити Підряднику необхідні умови для виконання робіт, а саме: забезпечує безперешкодний доступ працівників Підрядника до земельних ділянок, які належать йому на праві постійного користування. Замовник має право у будь - який час перевірити цільове використання земель, які належать йому на праві постійного користування. Пунктом 4.2 Договору визначено, що роботи виконуються Підрядником за планами, схемами, кресленнями Замовника та іншою технічною документацією.

Згідно з додатками 1 та 1/1 до п.4.2 Договору визначено об'єкти, на яких здійснюються роботи: земельні ділянки № 1 та № 2 площею 11,9976 га та 9,2684 га рілля, що находяться у постійному користуванні Біловодського ОЗЗСО (1-го відповідача) під посів ячменю сортів Алісія та Сталкер .

Відповідно до п.6.1 Договору, вартість по виконанню робіт визначаються згідно встановлених нормативів та тарифів на виконання сільськогосподарських робіт в регіоні, але не більше 90 % вартості земельних ділянок, які належать Замовнику на праві постійного користування.

Згідно з п.6.2 Договору, витрати Підрядника відшкодовуються ним із винагороди у вигляді сільськогосподарської продукції, що виплачується Замовником.

У п. 6.3 Договору сторони визначили терміни оплати: Підрядник зобов'язується передати належний Замовнику врожай сільськогосподарської продукції 2018 року не пізніше 2 (двох) місяці з моменту завершення робіт по Договору.

Сторони встановили що розрахунок здійснюється товаром у вигляді врожаю сільськогосподарської продукції (п.6.4 Договору).

Відповідно до п.8.5 Договору, визначення кількості врожаю сільськогосподарської продукції, яка має бути передана Замовнику визначається Підрядником після завершення робіт по Договору, але не менше 10 % вартості земельних ділянок, які належать Замовнику на праві постійного користування.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту його виконання, але у будь-якому випадку до 30.12.2018. Договір може бути пролонговано за згодою сторін (п.п. 11.1, 11.2 Договору).

Заявник вважає, що вказаний договір підряду від 02.05.2018 укладено усупереч вимогам чинного законодавства, він є удаваним правочином, оскільки сторони фактично приховали укладення договору оренди земельної ділянки, а тому він підлягає визнанню недійсним з підстав ч.ч.1, 2, 5 ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України.

Також прокурор просить суд зобов'язати другого відповідача як орендаря за недійсним договором, звільнити займані земельні ділянки.

Враховуючи викладені обставини, Заступник прокуратури Луганської області звернувся до суду із даним позовом.

Позивач погодився з вимогами прокуратури та просить позов задовольнити повністю з підстав викладених у відповіді на відзив від 27.11.2018.

Першим відповідачем було надано відзив на позовну заяву, згідно якого він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених вище.

Прокурор у відповіді на відзив від 06.12.2018 №08-570вих-18 доводи першого відповідача відхиляє та наполягає на повному задоволенні позову.

Другий відповідач не скористався правом на захист, відзив на позов не надав, обставин, на які посилається прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

1-й відповідач у відзиві та запереченнях спочатку вказував, що сторони спірного договору уклали договір підряду, потім - що договір про спільну діяльність.

Суд зауважує, що зміст спірного договору та його правова природа залежать не від його назви, а від тих умов, на яких він укладений.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що договором підряду, це договір, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ст. 837 ЦК України).

Істотними умовами договору підряду є: предмет, ціна, строк виконання.

Предметом договору підряду є виконання підрядником певної роботи і передача замовникові її результатів.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст. 843 ЦК України). Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч.3 ст. 843 ЦК України).

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ч.1 ст. 844 ЦК України).

Важливою умовою договору підряду є строк його виконання, яким визначається момент завершення підрядних робіт і здачі їх результатів замовникові. Цей строк встановлюється за погодженням сторін або відповідними нормативними актами, адміністративно-плановими завданнями, у яких передбачено максимальні строки виконання робіт (наприклад, у сфері побутового обслуговування). Якщо у договорі підряду не були встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу на вимогу замовника у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру, обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Натомість, спірний Договір, не містить кошторису, складеного підрядником та затвердженого замовником; або іншого конкретного визначення ціни договору. Вказаний Договір має посилання на відсоткове обчислення плати за цим Договором у формі отриманого вражаю, яке самостійно встановлює 2-й відповідач.

Статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання майна осіб для досягнення спільної мети.

Істотними умовами договору про спільну діяльність є:

- досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку;

- письмова форма договору;

- визначення вкладів сторін;

- визначення того, що ведення бухгалтерського обліку покладається на одну із сторін;

- передбачення умов ведення спільних справ;

- передбачення права учасника на інформацію;

- визначення порядку відшкодування збитків та шкоди;

- визначення порядку розподілу прибутку, що відповідає вимогам чинного законодавства.

У спірному Договорі не визначено обов'язки першого відповідача, виконання яких призведе до досягнення спільної мети; не визначено грошову оцінку вкладів учасників за домовленістю сторін; не покладено на одну із сторін ведення бухгалтерського обліку; не визначено обов'язки учасників щодо утримання спільного майна, обов'язку солідарного відшкодування збитків за результатами спільних зобов'язань.

З огляду на вказане, спірний Договір не можна вважати ані договором підряду ані договором про спільну діяльність.

Проаналізувавши вказані умови оспорюваного договору та враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про те, що укладений між відповідачами договір за своєю правовою природою є договором оренди землі і не містить ознак інших договорів, як то договору підряду, договору про спільну діяльність, а також не є змішаним договором.

Суд звертає увагу на те, що згідно умов договору підряду від 02.05.2018 другий відповідач фактично здійснює обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується певна сільськогосподарська продукція.

Крім того, відповідно до п.6.1 Договору, вартість по виконанню робіт визначаються згідно встановлених нормативів та тарифів на виконання сільськогосподарських робіт в регіоні, але не більше 90 % вартості земельних ділянок, які належать Замовнику на праві постійного користування. При цьому, за умовами п. 6.3 та 8.5 Договору, саме Підрядник визначає кількість врожаю сільськогосподарської продукції 2018 року, яку необхідно передати Замовнику, з додержанням однієї умови - частка має бути не меншою ніж 10 % вартості земельних ділянок, які належать Замовнику на праві постійного користування.

Отже, за спірним договором 2-й відповідач на свій розсуд здійснює розподіл результатів виконаної роботи між собою та першим відповідачем, при цьому останній фактично не отримавши результатів роботи, цими ж результатами і має розраховуватися з другим відповідачем.

Суд враховує, що відповідно до інформації про нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення станом на 01.01.2018, яка оприлюднена на офіційному сайті державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, нормативна грошова оцінка 1 га рілля у Луганській області становить 27078,28 грн, вартість земельних ділянок площею 21.266 га, що перебуває у постійному користуванні першого відповідача відповідно дорівнює 575846,70 грн. Тобто, за умовами спірного договору підрядник за цим договором має отримати у грошовому еквіваленті 518262,03 грн. У свою чергу Замовник повинен отримати частку врожаю вартістю не менше ніж 57584,67 грн.

Отже, розмір плати за користування земельними ділянками залежить від грошової оцінки землі та не може бути більшим ніж 90 % вартості земельних ділянок. При цьому за договором підряду розмір грошової оцінки землі не має жодного правового значення в силу положень законодавства. Проте, у спірному договорі йдеться про розрахунок орендаря з орендодавцем за користування земельною ділянкою.

У п. 6.3 Договору сторони визначили що Підрядник зобов'язується передати належний Замовнику врожай сільськогосподарської продукції 2018 року не пізніше 2 (двох) місяці з моменту завершення робіт по Договору. Сторони встановили що розрахунок здійснюється товаром у вигляді врожаю сільськогосподарської продукції (п.6.4 Договору).

Відповідно до п.8.5 Договору, визначення кількості врожаю сільськогосподарської продукції, яка має бути передана Замовнику визначається Підрядником після завершення робіт по Договору, але не менше 10 % вартості.

З наведених умов спірного Договору виявляється, що, по-перше, 1-й відповідач буде розраховуватись з 2-м відповідачем результатами роботи, які він замовив; по-друге, розмір отриманих результатів замовлених 1-м відповідачем робіт визначає самостійно 2-й відповідач Вказане не є характерним для договору підряду, визначення та умови якого вказані судом вище.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що за змістом спірного Договору між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки перший відповідач передав другому відповідачеві на платній основі земельну ділянку, що перебуває у нього в постійному користуванні. Тому положення оспорюваного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст.92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з інформації наданої відділом Держгеокадастру у Біловодському районі на цей час в постійному користування першого відповідача знаходяться земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 21,266 га з них:

- ділянка кадастровий номер 4420655100:08:002:0065 площею 11,9976 га згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 165689 від 15.06.2006, реєстраційний номер 206551/030639900009, за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в біловодській селищній раді для ведення дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду;

- ділянка кадастровий номер 4420655100:08:002:0065 площею 9,2684 га згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 165690 від 15.06.2006, реєстраційний номер 206551/030639900008, за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в біловодській селищній раді для ведення дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 4 ст.4 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний

використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами 1, 2 ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, чинним земельним законодавством не передбачено права постійного користувача земельної ділянки розпоряджатись нею шляхом передачі іншим особам у платне користування.

Крім того, сторонами спірного Договору не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки. Зміст правочину також не відповідає зазначеним вище приписам Закону України "Про оренду землі".

Суд звертає увагу, що в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №924/263/17.

Суд погоджується з доводами заявника що договір оренди землі укладається не з метою виконання певної роботи за завданням другої сторони, а саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі, що можна побачити в умовах спірного Договору;

Суд також вважає безпідставними доводи 1-го відповідача, що спірний договір укладався ще й для здійснення освітнього процесу, надання теоретичних та практичних умінь і навичок, оскільки діяльність другого відповідача жодним чином не пов'язана з навчальною або науковою діяльністю.

Згідно з п.1.14 Статуту 1-го відповідача, навчальний заклад може проводити науково-дослідну, експериментальну, пошукову роботу тільки спільно з вищими навчальними закладами, науково-дослідними інститутами та центрами, до яких другий відповідач не належить.

Відповідно до п.38 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 778, тільки у гімназії, ліцеї, колегіумі, спеціалізованій школі з поглибленим вивченням предметів навчально-виховна робота поєднується з науково-дослідною та експериментальною діяльністю, однак 1-й відповідач не є жодним із вказаних навчальних закладів.

Суд вважає підставними доводи заявника, що виходячи зі змісту спірного Договору, земельні ділянки використовуються 2-м відповідачем для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування, оброблення, збирання та реалізація сільськогосподарської продукції), що унеможливлює використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відносно припинення зобов'язання за недійсним договором на майбутнє суд зазначає наступне.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, припинення зобов'язання на майбутнє не є окремою вимогою, а є наслідком визнання договору недійсним.

Суд звертає увагу, що у справах про визнання правочинів (договорів) недійсними предметом спору є саме дійсність (чи недійсність) договору - тобто відповідність його умов вимогам чинного на момент укладення цього договору законодавства. Наслідком такої невідповідності є прийняття судом рішення про визнання договору недійсним, тобто про його анулювання як юридичного факту, який мав наслідком виникнення зобов'язання, що відповідає приписам ст.236 ЦК України.

Щодо припинення дії спірного Договору за ініціативою 1-го відповідача, суд зазначає наступне.

1-м відповідачем надано копію листа від 27.11.2018 № 165 до ТОВ "Племінний завод "Біловодський", в якому він, з посиланням на п.п.11.3, 11.4 Договору, ч.ч.1,2 ст.598, ч.1 ст.604 ЦК України, повідомив про прийняте керівництвом Біловодського опорного закладу загальної середньої освіти рішення припинити дію Договору та не пролонговувати його дію на наступний рік. Тобто під час розгляду справи спірний договір, на думку позивача, припинив свою дію.

Оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, лист першого позивача про припинення такого договору не може розцінюватися як підстава для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п.2 ч.1 ст.231 ГПК України). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Аналогічна правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованою вимогу прокурора про визнання недійсним договору підряду від 02.05.2018, який укладений між Біловодським опорним закладом загальної середньої освіти та Товариством з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський".

Відносно вимоги прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" звільнити займані ним земельні ділянки державної власності кадастрові № 4420655100:08:002:0065 та № 4420655100:08:002:0066 загальною площею 21,266 га, вартість яких складає 575846,70 грн, розташовані на території Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області, суд зазначає наступне.

Умовами договору підряду від 02.05.2018 передбачалось використання другим відповідачем спірної земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур.

Таким чином, частина земельної ділянки фактично використовується другим відповідачем, але у зв'язку із визнанням недійсним договору підряду від 02.05.2018 слід зобов'язати другого відповідача звільнити займану ним земельну ділянку.

Суд вважає, що у даному випадку це буде найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки передача спірної земельної ділянки першим відповідачем другому відповідачеві здійснювалась без складання акту приймання-передачі та з порушенням норм діючого земельного законодавства.

З огляду на вказане, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з віднесенням судового збору пропорційно на відповідачів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст.129, ст.ст. 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір підряду від 02.05.2018, укладений між Біловодським опорним закладом загальної середньої освіти (ідентифікаційний код 26070952) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" (ідентифікаційний код 31230725), припинити зобов'язання за ним на майбутнє.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський", вул. Хорунжего, буд.1А, смт. Біловодськ Луганської області, 92800, ідентифікаційний код 31230725, звільнити займані ним земельні ділянки державної власності кадастрові № 4420655100:08:002:0065 та № 4420655100:08:002:0066 загальною площею 21,266 га, вартість яких складає 575846,70 грн, розташовані на території Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Біловодського опорного закладу загальної середньої освіти , вул. Центральна, 93, смт. Біловодськ Луганської області, 92800, ідентифікаційний код 26070952, на користь Прокуратури Луганської області, 93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Б.Ліщини, 27, ідентифікаційний код 02909921, р/р 35211068000839 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, витрати зі сплати судового збору в сумі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський", вул. Хорунжего, буд.1А, смт. Біловодськ Луганської області, 92800, ідентифікаційний код 31230725, на користь Прокуратури Луганської області , 93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Б.Ліщини, 27, ідентифікаційний код 02909921, р/р 35211068000839 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, витрати зі сплати судового збору в сумі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні 04.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2019.

Суддя О.С. Фонова