Рішення

від 13.02.2019 по справі 913/543/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

13 лютого 2019 року Справа № 913/543/18

Провадження №1/913/543/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональне управління автобусних станцій» , м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача ОСОБА_1 адміністративних послуг Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ Луганської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області

про визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання - Гулевич В.В.

В засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2 , представник за довіреністю від 14.02.2018 № 1/1-167;

від відповідача та 3-ої особи - представники не викликалися;

На підставі ст. 216 ГПК України у судових засіданнях 16.01.2019 та 04.02.2019 оголошувались перерви відповідно до 04.02.2019 та 13.02.2019, 11-00.

Суть спору: про визнання права власності на нерухоме майно - будівлю Станично-Луганської автобусної станції.

Ухвалою від 12.11.2018 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, вислухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональне управління автобусних станцій» є правонаступником усіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Луганське Регіональне управління автобусних станцій» , в тому числі майнових, які визначені у передавальному акті станом на 30.09.2017 (п.2.5 Статуту).

Як встановлено судом, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 22.06.2009 № 209 в ході приватизації державного майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ОАС Луганського обласного автотранспортного управління та майна, що належало орендарю ТОВ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» було створено Публічне акціонерне товариство «Луганське регіональне управління автобусних станцій» ;

В подальшому за актом приймання - передачі нерухомого майна від 23.06.2009 у власність ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» передано нерухоме майно, у тому числі будівля Станічно-Луганської автобусної станції, розташована за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Лермонтова, буд. 1.

15.12.2009 Комунальним підприємством «Станично-Луганське районне бюро технічної інвентаризації» здійснено реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно та видано ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24792407 (арк. справи 65), реєстраційний номер 7170490.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності.

Згідно ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

20.12.2017 ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» було припинено в результаті реорганізації (перетворення) та на його базі створено ТОВ «Регіональне управління автобусних станцій» (позивач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. справи 21-29), а також протоколом позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» № 7 від 14.07.2017 (арк. справи 31-35), протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Регіональне управління автобусних станцій» від 14.11.2017 № 1 (арк. справи 47-49).

Як свідчать матеріали справи, в процесі переоформлення права власності на нерухоме майно з ПАТ «Луганське Регіональне управління автобусних станцій» на ТОВ «Регіональне управління автобусних станцій» позивач звернувся до державного реєстратора Лисичанської міської ради Луганської області із заявою про державну реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Лермонтова, буд. 1.

Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 40050803 від 10.03.2018 (арк. справи 58) державний реєстратор відмовив у державній реєстрації права власності, оскільки не надані оригінали документів, що посвідчують право власності юридичної особи - ПАТ «Луганське Регіональне управління автобусних станцій» на майно, що передається у власність ТОВ «Регіональне управління автобусних станцій» , на підставі яких виникло та зареєстровано право власності, а саме: акт приймання-передачі нерухомого майна у власність ПАТ «Луганське Регіональне управління автобусних станцій» б/н від 23.06.2009 та наказ Фонду державного майна України № 209 від 22.06.2009.

Таким чином позивач вирішив визнати право власності у судовому порядку, тому ТОВ «Регіональне управління автобусних станцій» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 адміністративних послуг Лисичанської міської ради про визнання права власності на будівлю Станично-Луганської АС, розташовану за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Лермонтова, буд. 1 у розмірі 22/100 частки, яка складається з: 5 коридор - 6,1 кв. м; 7 каса - 13,5 кв. м; 6 службова кімната - 12,1 кв. м; ІІІ вежа - 3,1 кв. м; IV каса - 5,7 кв. м; V службове приміщення - 5,6 кв. м; VI зала очікування - 20,3 кв. м; VII зала очікування - 12,9 кв.м; загальна площа - 79,3 м 2 ; корисна площа - 31,7 кв. м; основна площа - 13,5 кв. м; Літ.Б - убиральня, № 1 - вимощення.

У позові позивач послався на ст. 392 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відзиві на позовну заяву за листом від 15.11.2018 відповідач зазначив, що оскільки у встановлений строк позивач не виконав вимоги державного реєстратора, 10.03.2018 відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» , пунктів 18 та 23 Порядку № 1127 було прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав № 40050803 у зв'язку з неподанням позивачем всіх документів, необхідних для проведення державної реєстрації. Оскільки рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень не оскаржувалось позивачем, відповідач просить відмовити у позові.

Третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області в поясненнях від 04.12.20118 № 05-05-03333 зазначила, що будь-які документи у підтвердження обставин приватизації цілісного майнового комплексу Луганського обласного автотранспортного управління у нього немає через залишення їх на окупованій території м. Луганська.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін, суд вважає позов обґрунтованим не повністю та таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, нормативно-правовою підставою позову позивач визначив ст. 392 ЦК України, якою передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, як було вказано вище, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації і виникає з дня такої реєстрації.

Згідно п. 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. постановою КМ України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови КМ України від 23.08.2016 № 553) для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Як свідчать матеріали справи, первісним місцезнаходженням ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» було м. Луганськ, вул. Оборонна, 101.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської області, 25.12.2014 ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» змінило своє місцезнаходження на м. Сєвєродонецьк, пр. Хіміків, 61 (наказ від 25.12.2014 № 95; арк. справи 57). Таким чином у позивача відсутні оригінали документів, необхідних для реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, оскільки примірники наказу ФДМ України від 22.06.2009 № 209, акту приймання - передачі нерухомого майна від 23.06.2009, розшифровки об'єктів нерухомого майна, що передані у власність ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» відповідно до Акту приймання-передачі від 23.06.2009, залишились на непідконтрольній українській владі території (у м. Луганську) та були втрачені.

Про втрату документів позивачем було розміщено оголошення в газеті Сєвєродонецькі Вісті № 49 від 08.12.2017 ( арк. справи 143).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач з метою одержання дублікатів втрачених документів звертався з листами до ФДМ України та до Регіонального відділення ФДМ України по Луганській області, які відмовили йому у зв'язку із відсутністю оригіналів цих документів (арк. справи 89-92).

Після реорганізації товариства у грудні 2017 року його місцезнаходженням продовжує залишатись м. Сєвєродонецьк, пр. Хіміків, 61.

Таким чином, з 15.12.2009 у ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» виникло право власності на будівлю Станично-Луганської автобусної станції (Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вулиця Лермонтова, буд. 1), яка складається з наступних обвЂ�єктів нерухомого майна з інв. № 288: будівля автостанції - літ. БТІ: А 1 -1, убиральня - літ. БТІ: б, вимощення - літ. БТІ № 1 (арк. справи 64).

Вказане підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державним реєстром Іпотек, Єдиним реєстром заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10.10.2018 № 140839802 (арк. справи 98-101), а також копіями наказу Фонду державного майна України від 22.06.2009 № 209, акту приймання-передачі нерухомого майна у власність ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» від 23.06.2009, розшифровки об'єктів нерухомого майна, що передані у власність ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна від 23.06.2009, доданими до справи, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24792407 від 15.12.2009, реєстраційний номер 7170490.

ТОВ «Регіональне управління автобусних станцій» є правонаступником усіх прав та обоввЂ�язків ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» , що підтверджується п. 2.5. статуту ТОВ «Регіональне управління автобусних станцій» , витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. справи 21-29) та передавальним актом станом на 30.09.2017 (арк. справи 39-46).

Відповідно до п. 17 додатку до передавального акту, затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» , станом на 30.09.2017 правонаступник отримав у тому числі:

Інв. № Назва об'єкта Юридична адресаНазва об'єкта згідно паспорту БТІ Літ. БТІ 288 Будівля Станично-Луганської АСЛуганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Лермонтова, буд. 1Буд. Автостанції Убиральня ВимощенняА-4, а 1 -а 3 б № 1 убиральняб Вимощення№ 1

Таким чином до ТОВ «Регіональне управління автобусних станцій» з 20.12.2017 в порядку правонаступництва перейшло право власності на будівлю Станично-Луганської автобусної станції, яка розташована за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Лугнська, вул. Лермонтова, буд. 1.

Правомірність володіння вказаним майном підтверджується також існуванням земельних правовідносин між позивачем та відповідним орендодавцем земельної ділянки під вказаною нерухомістю.

Так, 18.01.2007 між Станично-Луганською селищною радою та ТОВ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» був укладений договір № 204 оренди земельної ділянки (за реєстр. 10.08.2007 за № 040742300007), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Станично-Луганської селищної ради № 8/112 надав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування земельну ділянку площею 0,0200 га, несільськогосподарського призначення - землі транспорту та зв'язку, із складу земель резервного фонду населеного пункту, яка знаходиться, вул. Лермонтова, 1, смт. Станично-Луганське, Луганської області.

Згідно умов п. 14 цього договору земельну ділянку передано в оренду для розміщення автобусної станції за адресою: смт. Станично-Луганське, вул. Лермонтова, буд. 1.

Додатковою угодою від 22.12.2016, укладеною між Станично-Луганською селищною Радою та ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» , дію договору продовжено до 01.01.2022.

Як суд вказав вище в описовій частині рішення, державний реєстратор прав на нерухоме майно Лисичанської міської ради Луганської області 10.03.2018 відмовив позивачу в державній реєстрації права власності на вказане нерухоме майно з підстав відсутності оригіналів документів, що посвідчують право власності ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» на майно, що передається у власність ТОВ «Регіональне управління автобусних станцій» .

Проте, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позивач при припиненні ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» шляхом перетворення у ТОВ «Регіональне управління автобусних станцій» фактично набув право власності на нерухоме майно (згідно з передавальним актом станом на 30.09.2017 з інвентарним номером 288).

Позивач довів, що у зв'язку із втратою оригіналів документів він позбавлений можливості його зареєструвати у встановленому законом порядку для здійснення усіх прав власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином законодавець чітко передбачив, що у разі втрати документа, який засвідчує право власності, власник майна може пред'явити позов.

Позов та позовне провадження передбачає наявність відповідача.

Разом з цим, пред'явлення позову та позовне провадження передбачає наявність спору про право цивільне.

Втрата ж власником майна документа, який засвідчує його право власності, не є підставою для виникнення спору між сторонами, тобто в цій ситуації спір відсутній.

При цьому, відповідно до положень ст. 392 ЦК України власник майна все одне може пред'явити позов про визнання його права власності.

Суд вважає, що суперечливість конструкції ст. 392 ЦК України не може бути перешкодою для захисту права особи.

Тому, лише та обставина, що відповідач - ОСОБА_1 адміністративних послуг Лисичанської міської ради не оспорює права власності позивача і правомірно відмовив йому у реєстрації його права, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки право на пред'явлення останнього надано позивачу за законом (ст. 392 ЦК України), відсутні особи, які оспорюють або не визнають право власності позивача; відповідач мав причетність до порушеного позивачем питання; суд є єдиною інстанцією, яка у цій ситуації може захистити право позивача.

За таких обставин суд задовольняє позов в частині визнання права власності на майно, власником якого позивач був до втрати документів, що підтверджено матеріалами справи, а саме: 5 коридор - 6,1 кв.м; 7 каса - 13,5 кв.м; 6 службова кімната - 12,1 кв.м; ІІІ вежа - 3,1 кв.м., загальна площа 34,8 кв.м., Літ. Б - убиральня, № 1 - вимощення.

Щодо решти обвЂ�єктів - IV каса - 5,7 кв. м; V службове приміщення - 5,6 кв. м; VI зала очікування - 20,3 кв. м; VII зала очікування - 12,9 кв.м; загальна площа - 79,3 м 2 ; корисна площа - 31,7 кв. м; основна площа - 13,5 кв. м, то вони є побудованими у 2018 році, про що свідчать дані технічного паспорту, виготовленого станом на 12.04.2018.

Так, підстави позову та його нормативне обґрунтування, зазначене позивачем, полягало у втраті документів щодо нерухомого майна, власником якого він визнавався.

Однак, документи у підтвердження самовільного будівництва відповідних обвЂ�єктів у 2018 році (ст. 331 ЦК України) позивач надав на стадії судового розгляду справи по суті, що є порушенням процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У ході розгляду справи позивач подав письмове клопотання № 1/2-126 від 11.02.2019 про долучення до справи документів, які підтверджують розміщення тимчасової споруди, побудованої у 2018 році, а також причини неподання цих документів з позовом, оскільки тривала перевірка фіскальними органами.

Втім, час перевірки, виникнення цих обставин та їх припинення, виїмку Головним управлінням ДФС у Луганській області документів (розміщення ТС для надання послуг пасажирам, ескізного проекту, паспорту приввЂ�язки тимчасової споруди, договору підряду № 2201/01 від 24.01.2018, повідомлення від 19.11.2018 № 424, наказу № 1447 від 27.12.2018) не підтверджено.

За таких обставин на підставі ст. 80 ГПК України суд не прийняв до розгляду вказані докази, відмовив у задоволенні вказаного клопотання, а тому необґрунтованими є позовні вимоги у визнанні права власності на обвЂ�єкти нерухомості - IV каса - 5,7 кв. м; V службове приміщення - 5,6 кв. м; VI зала очікування - 20,3 кв. м; VII зала очікування - 12,9 кв.м; загальна площа - 79,3 м 2 ; корисна площа - 31,7 кв. м; основна площа - 13,5 кв. м., які знаходяться поза межами підстав заявленого позову.

Таким чином позов задовольняється судом частково та за ТОВ «Регіональне управління автобусних станцій» , м. Сєвєродонецьк Луганської області визнається право власності на будівлю Станично-Луганської АС, розташовану за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Лермонтова, 1 у розмірі 22/100 частки, яка складається з наступних обвЂ�єктів: 5 коридор - 6,1 кв.м; 7 каса - 13,5 кв.м; 6 службова кімната - 12,1 кв.м; ІІІ вежа - 3,1 кв.м., загальна площа 34,8 кв.м., Літ. Б - убиральня, № 1 - вимощення.

На підставі положень ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в сумі 1762 грн. 00 коп. повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 80, 129, 232-233, 236-241 ГПК України , суд

в и р і ш и в :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональне управління автобусних станцій» , м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідент. код 33009052 до відповідача ОСОБА_1 адміністративних послуг Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ Луганської області, ідент. код 25370376, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, ідент. код 13398493 про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональне управління автобусних станцій» , м. Сєвєродонецьк Луганської області, проспект Хіміків, буд. 61, ідент. код 33009052 право власності на будівлю Станично-Луганської АС, розташовану за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Лермонтова, 1 у розмірі 22/100 частки, яка складається з наступних обвЂ�єктів: 5 коридор - 6,1 кв.м; 7 каса - 13,5 кв.м; 6 службова кімната - 12,1 кв.м; ІІІ вежа - 3,1 кв.м., загальна площа 34,8 кв.м., Літ. Б - убиральня, № 1 - вимощення.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Витрати по судовому збору в сумі 1762 грн. 00 коп. покласти на позивача.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення - 14.02.2019.

Суддя Н.М.Зюбанова