Рішення

від 04.02.2019 по справі 920/800/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.2019 Справа № 920/800/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., секретаря судового засідання Малюка Р.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/800/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, ідентифікаційний код 40456009)

до відповідача: Громадської організації "Сумська спілка взаємодопомоги"

(40004, м. Суми, вул. Металургів, 17, ідентифікаційний код 24012746)

про виселення з нежитлового приміщення

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №06.01-27/3 від 15.01.2019,

відповідача - ОСОБА_2, керівник,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні, розпочатому 17.01.2019 о 15 год. 00 хв. відповідно до приписів частини другої статті 216 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 04.02.2019.

Суть спору: до господарського суду звернувся Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради з позовом № 520/18 юр від 04.10.2018, у якому просить суд виселити Громадську організацію "Сумська спілка взаємодопомоги" з нежитлового приміщення площею 51,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 17, та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

25.10.2018 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву № 02/18 від 22.10.2018, в якому останній зазначає, що дійсно між сторонами 29.12.2003 укладено договір оренди нежитлового приміщення № ФМ-950, до якого неодноразово вносилися зміни. Так зміною № 4 від 29.10.2015 строк дії договору було продовжено до 18.07.2018. Пунктом 7.9 Договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або розірвання Договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Відповідач вказує, що 30.07.2018 позивач адресував свою заяву (додано по позовної заяви) про припинення Договору саме Сумській ощадній кредитній спілці, тобто неіснуючій юридичній особі. З урахуванням викладеного відповідач зазначає, що позивач не адресував відповідачеві заяву про припинення Договору взагалі, наслідком чого є продовження строку дії Договору. В зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

05.11.2018 позивачем надано суду відповідь на відзив № 552/18 юр від 01.11.2018, в якому заперечує проти доводів, викладених відповідачем у відзиві і стверджує, що оскільки відомості про те, що Сумська ощадна кредитна спілка була ліквідована відсутні, а відомо тільки про її перейменування у Громадську організацію "Сумська спілка Взаємодопомоги", то позивач робить висновок про те, що це є одна і та ж особа. Крім того, зазначає, що оскільки у договір оренди не було внесено змін щодо перейменування орендаря, то беручи до уваги позицію відповідача ОСОБА_3 оренди з ним взагалі не укладався і перебування його в орендному приміщенні є незаконним, тому він підлягає виселенню. В зв'язку з зазначеним просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

31.01.2019 відповідач подав до суду пояснення №02/19 від 28.01.2019 в якому зазначає, що зміною №4 від 29.10.2015 до договору оренди № ФМ-950 від 29.12.2003, серед іншого, було змінено площу орендованого приміщення до 36,3 кв.м., натомість у позовній заяві позивач просить суд виселити відповідача з приміщення площею 51, 9 кв.м. у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

04.02.2019 позивач подав до суду клопотання № 42/19 юр від 31.01.2019, в якому вказує, що відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 10.03.2010 відповідачем було повернуто позивачу нежитлове приміщення площею 15,3 кв.м. у будинку №7 по вул. Металургів у місті Суми, отже площа приміщення, яке підлягає поверненню, зменшилась і складає 36,3 кв.м. До клопотання додана копія акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 10.03.2010.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Рішенням Сумської міської ради від 04.05.2016 року № 735-МР Управління майна комунальної власності Сумської міської ради реорганізовано шляхом приєднання його до новоствореного Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради з 05.05.2016 року.

Відповідно до пункту 1.8. Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 29.08.2018 №3791-МР, він є правонаступником Управління майна комунальної власності Сумської міської ради по усіх майнових та немайнових правах та обов'язках.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

29.12.2003 між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (орендодавець) та Сумською ощадною кредитною спілкою (і. н. 24012746), яка в подальшому змінила свою назву на Громадська організація "Сумська спілка взаємодопомоги" (і. н. 24012746) (орендарем) укладений договір оренди нерухомого комунального майна №ФМ-950 (далі - договір) зі строком його дії до 29.12.2004 та додаткові зміни до нього № 1-4.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в оренду на умовах, визначених договором, нежитлові приміщення в будинку №17 на вул. Металургів у місті Суми для розміщення службових приміщень, право на оренду яких орендар одержав на підставі розпорядження міського голови м. Суми від 01.12.2003 №893-Р.

Пунктом 1.2. договору визначено, що передані в оренду нежитлові приміщення є власністю орендодавця.

Згідно п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 51,9 кв.м. (далі об'єкт оренди). План об'єкта оренди є додатком №4 до договору.

Пунктом 2.3. договору визначено, що вартість об'єкта оренди станом на 12.12.2003 становить 13724,00 грн. відповідно до довідки державного комунального підприємства Сумське ООБТІ від 12.12.2003 №9302479.

Позивач вказує, що право на оренду нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Суми, вул.. Металургів, буд. 17, орендар набув на підставі рішення Сумської міської ради від 27.04.2005 №1205-МР, наказів Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (орендодавця) від 05.03.2010 №60/01-13, від 08.10.2015 №08.01-10/199.

Позивач зазначає, що у договір оренди нерухомого майна від 29.12.2003 №ФМ-950 вносились зміни, остання зміна №4 укладена з відповідачем 29.10.2015, якою визначена площа орендованого приміщення 36,3 кв.м. та строк дії договору продовжено до 18.07.2018 (а.с. 15).

Листом від 18.09.2017 №04/17 позивача було повідомлено що Сумська ощадна кредитна спілка змінила своє найменування на Громадська організація "Сумська спілка взаємодопомоги"(код ЄДРПОУ 24012746) (а.с.16).

Пунктом 7.9. договору визначено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або розірвання договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самій строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 7.12. договору визначено, що в разі припинення договору по закінченню строку його дії або за згодою сторін, зобов'язання сторін припиняються з моменту здачі об'єкта оренди по акту приймання-передачі, який складається за участю орендодавця, орендаря та підприємств, на балансі якого враховується об'єкт оренди. В акті має бути зазначений стан об'єкта оренди.

Таким чином, умовами договору передбачено обов'язок орендаря повернути комунальне майно орендодавцеві шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує належним чином своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 29.12.2003 № ФМ-950 щодо повернення до комунальної власності вищезгаданого нежитлового приміщення.

Позивач вказує, що з метою контролю за належним використанням орендованого комунального майна 12.10.2017 була здійснена перевірка стану виконання орендарем умов договору оренди від 29.12.2003 № ФМ-950 з виходом комісії на місце та у присутності представника орендаря ОСОБА_2, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, складеним позивачем ОСОБА_4 перевірки від 12.10.2017 виконання умов договору оренди нерухомого майна нежитлового приміщення площею 36,6 кв.м. за адресою: м. Суми, вул. Металургів,17, з якого вбачається, що відповідачем (орендарем) порушено зобов'язання, визначені у пунктах 6.2.3. (частково), 6.2.6., 6.2.7., 6.2.9, 6.2.15, 6.2.16 (частково) (а.с.31-32). ОСОБА_4 перевірки від 11.07.2018 виконання умов договору оренди нерухомого майна нежитлового приміщення площею 36,6 кв.м. за адресою: м. Суми, вул. Металургів,17, з якого вбачається, що відповідачем (орендарем) порушено зобов'язання, визначені у пунктах 6.2.2., 6.2.3. (частково), 6.2.6., 6.2.7., 6.2.9, 6.2.15, 6.2.16, 6.2.20 (частково) (а.с.35-36).

Враховуючи висновки комісії 27.04.2018 на адресу відповідача було надіслано листа №06.01-16/1494, яким останнього повідомлено про закінчення терміну дії договору оренди нерухомого майна від 29.12.2003 № ФМ-950 (а.с. 33), та оскільки строк дії договору оренди добігав кінця 11.07.2018 здійснено повторну перевірку стану виконання орендарем умов договору оренди нерухомого майна від 29.12.2003 № ФМ-950. Позивачем складений позивачем ОСОБА_4 перевірки від 11.07.2018 виконання умов договору оренди нерухомого майна нежитлового приміщення площею 36,6 кв.м. за адресою: м. Суми, вул. Металургів,17, з якого вбачається, що відповідачем (орендарем) порушено зобов'язання, визначені у пунктах 6.2.2., 6.2.3. (частково), 6.2.6., 6.2.7., 6.2.9, 6.2.15, 6.2.16, 6.2.20 (частково) (а.с.35-36).

Листом від 30.07.2018 № 06.01-16/2364 відповідача повідомлено, що строк дії договору від 29.12.2003 № ФМ-950 оренди нежитлових приміщень площею 36,3 кв. м. у будинку №17 по вул. Металургів, відповідно до п. 10.1 договору (зміна №4 від 29.10.2015) закінчився 18.07.2018 і на новий термін продовжуватися не буде. Відповідачу було запропоновано відповідно до п. 7.12. договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2003 № ФМ-950 повернути об'єкт оренди по акту приймання-передачі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради яке розташоване за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 17, та сплатити орендну плату та плату за комунальні послуги за весь час його фактичного використання (а.с. 17).

Крім наведеного позивач звертає увагу суду на те, що вказаного листа від 27.04.2018 №06.01-16/1494 та від 30.07.2018 № 06.01-16/2364, отримала довірена особа відповідача, про що свідчать копії поштових документів (а.с. 34, а.с. 37).

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно із статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України визначено, якщо у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , договір оренди припиняться, зокрема, в разі закінчення строку на який його було укладено.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами частини другої статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

З аналізу вказаних норм та умов договору випливає, що вимога позивача про виселення відповідача із спірних приміщень відповідає встановленим законом способам захисту цивільного права, так як за своєю юридичною суттю включає вимогу про примусове виконання встановленого Законом та договором обов'язку орендаря звільнити приміщення, а також вимогу про припинення дій, що порушують право позивача як орендаря.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 36,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Металургів, буд. 17, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 04.02.2019 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1762,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Виселити Громадську організацію "Сумська спілка взаємодопомоги" (40004, м. Суми, вул. Металургів, 17, ідентифікаційний код 24012746) з нежитлового приміщення загальною площею площею 36,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Металургів, буд. 17.

Стягувач: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, буд. 33, ідентифікаційний код 40456009).

Боржник: Громадська організація "Сумська спілка взаємодопомоги" (40004, м. Суми, вул. Металургів, 17, ідентифікаційний код 24012746).

3. Стягнути з Громадської організації "Сумська спілка взаємодопомоги" (40004, м. Суми, вул. Металургів, 17, ідентифікаційний код 24012746) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, буд. 33, ідентифікаційний код 40456009) 1762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 13.02.2019.

Суддя ОСОБА_5