Рішення

від 11.02.2019 по справі 922/3494/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3494/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-переробний завод "Рекаст", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Біві-Ант", м. Харків про стягнення 49503,30 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.10.2018 року та ордеру від 21.01.2019 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-переробний завод "Рекаст" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Біві-Ант" про стягнення неустойки за поставку товару неналежної якості за договором поставки № 21 від 30.03.2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 21.01.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.01.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, у справі № 922/3494/18 було оголошено перерву до 11.02.2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2019 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем було поставлено товар неналежної якості, що підтверджується актом невідповідності, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 49503,30 грн. штрафу на підставі ст. 269 та 231 ГК України.

Представник відповідача в судове засідання 11.02.2019 року не з`явився, на адресу суду повернулась ухвала про відкриття провадження у справі від 21.12.2018 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", яка була направлена на адресу відповідача, вказану у Витягу з ЄДРПОУ.

Частиною 4 ст.89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ухвала-повідомлення від 21.01.2019р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду від 21.01.2019р. та з попередньою ухвалою по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того в матеріалах справи наявна ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.12.2018 року, яка була направлена на адресу відповідача та повернута з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже повернення до суду копії ухвали, направленої на юридичну адресу відповідача, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" вважається належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи в розумінні ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку відповідача в судове засідання обов'язковою, суд дійшов висновку про те, що його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

30.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Біві-Ант" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-переробним заводом "Рекаст" (позивач) було укладено договір поставки, у відповідності до умов якого відповідач зобов`язується передати у власність позивача, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити світлих рослинних олій (товар) за ціною, кількістю та на умовах, вказаних у даному договорі.

Відповідно до п. 2.4 договору, передача товару оформлюється накладною та/або актом приймання-передачі товару, яка підписується уповноваженими представниками сторін чи транспортною організацією.

Відповідно до п. 3.3 договору, ціна товару за одну тону товару - 11550,00 грн. в т.ч. ПДВ на загальну суму 5082000,00 грн. в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність у визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 4.3 договору, при порушенні зобов`язань за цим договором, винна сторона за вимогою іншої сторони відшкодовує заподіяні збитки в повному обсязі, якщо інше письмово не погоджено сторонами.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було поставлено позивачу товар на виконання умов договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Як стверджує позивач, відповідно до Журналу "ОСОБА_1 вхідної сировини" під час отримання товару був проведений відбір проб сировини, отриманої 31 березня 2015 року від відповідача.

Також позивач вказує на те, що у результаті проведеного у виробничій лабораторії ТОВ "ВПЗ "Рекаст" аналізу органолептичних та фізико-хімічних показників, був розроблений висновок, що світлі рослинні олії в основній масі відповідають ДСТУ, проте остання партія товару (ТТН № Р31-03/18 від 31.03.2015 року кількістю 21,43 т. на загальну суму 247516,50 грн.) не відповідала заявленим вимогам, про що був складений акт невідповідності, яким встановлено, що в автоцистерні № НОМЕР_1/ АХ1297ХР масова частка загального жиру склала = 90%, жирні кислоти не відповідали ДСТУ 5033:2008.

Як стверджує позивач, відповідач відмовився від підписання вищезазначеного акту.

В подальшому, як зазначає позивач, сировина, що була отримана від відповідача підлягала переробці відповідно до Технологічної інструкції виробництва жирних кислот соапстоків світлих рослинних олій, розробленої головним інженером ТОВ "ВПЗ "Рекаст" і затвердженої директором ТОВ "ВПЗ "Рекаст" 05.01.2013 року, однак остання партія товару не підлягала переробці внаслідок невідповідності ДСТУ 5033:2008.

27.07.2015 року позивачем було здійснено частковий розрахунок з відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 4 в розмірі 1500000,00 грн.

11.11.2015 року між відповідачем (первісний кередитор) та ТОВ "Енерго Постач-81" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 17-1115, у відповідності до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги належне первісному кредитору у відповідності до п. 2.1 договору поставки № 21 від 30.03.2015 року, укладеного між первісним кредитором та ТОВ "ВПЗ "Рекаст".

Пунктом 2.1. передбачено, що право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 3582000,00 грн.

17.11.2015 року позивачу було направлено повідомлення про відступлення права вимоги.

Враховуючи вищенаведене, позивачем було сплачено залишок коштів за договором поставки № 21 від 30.03.2015 року на розрахунковий рахунок ТОВ "Енерго Постач-81", що підтверджується платіжними дорученнями № 1151 від 19.11.2015 року на суму 2582000,00 грн., № 1154 від 20.11.2016 року на суму 1000000,00 грн.

Таким чином, враховуючи те, що частина продукції була поставлена відповідачем неналежної якості, позивачем було нараховано неустойку, яка за розрахунком останнього склала 49503,30 грн. Відповідні обставини стали підставою звернення останнього до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Отже, якість - це сукупність характеристик товару, що стосуються його здатності задовольняти встановлені і передбачені потреби. Якість товарів повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка передбачає вимоги до їх якості.

Відповідно до статті 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Правові наслідки передання товару неналежної якості передбачені статтею 678 Цивільного кодексу України, згідно з приписами якої покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до ст. 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

За приписами ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

В даному випадку, в обґрунтування поставки відповідачем неякісного товару, позивач посилається на акт невідповідності від 31.03.2015 року.

Дослідивши вищенаведений акт, судом встановлено, що його підписано лише з одного боку, а саме представниками позивача.

Докази направлення відповідного акту на адресу відповідача, як то передбачено ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України в матеріалах справи відсутні.

Крім того, умови, укладеного між сторонами договору, не містять вимог щодо якості товару, що підлягає поставці та застережень щодо дій, які має вжити позивач в разі виявлення недоліків товару.

Також позивач посилається в обґрунтування позову на п 7. ст. 269 ГК України, відповідно до якої у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Так відповідно до розрахунку штрафних санкцій, здійсненого позивачем, вбачається, що останнім було здійснено з посиланням на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Позивачем заявлено до стягнення 20% від вартості неякісного товару, що складає 49503,00 грн. (20% від 247516,50 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України (на яку посилається позивач, як на підставу нарахування штрафу розмірі 20%), передбачено, що в разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції передбаченої абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

У цьому випадку, відсутня сукупність умов для застосування до боржника (відповідача у справі), який порушив господарське зобов`язання, санкції передбаченої абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки: хоч відповідачем і допущено прострочення негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій, проте, позивач не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Доказів, які б підтверджували протилежне позивачем суду не подано.

З аналогічної позиції виходить Верховний Суд України у постанові від 04.02.2014 р. № 3-1гс14 (справа № 903/610/13).

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, заявлена позивачем неустойка є штрафною санкцією, яка має бути встановлена у договорі.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той час, як умови, укладеного між сторонами договору, не містять відповідальності за поставку відповідачем неякісного товару.

Будь-яких додаткових угод щодо нарахування штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання щодо поставки товару неналежної якості матеріали справи також не містять.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно положень ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що умови договору №21 від 30.05.2015 року не містять відповідальності за поставку відповідачем неякісного товару та будь-яких додаткових угод щодо нарахування штрафних санкцій з приводу неякісного товару сторонами також укладено не було, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача про стягнення 49503,30 грн., що є наслідком відмови в позові в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі залишається за позивачем.

Керуючись статями 67, 674, 687, 688, 549, 611 Цивільного кодексу України, статтями 213, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-переробний завод "Рекаст" ( м. Харків пров. Криничний, б.10, код ЄДРПОУ 37878742).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Біві-Ант" (61031, м. Харків, вул. Драгомирівська, буд. 10, код ЄДРПОУ 39403341)

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою ://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 14.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_2

922/3494/18