Рішення

від 11.02.2019 по справі 922/3708/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3708/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Інституту монокристалів Національної академії наук України, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Оксідал", м. Харків про стягнення 6385,29 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Інститут монокристалів Національної академії наук України (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Оксідал" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором № 84/В-15 від 04.06.2015 в розмірі 6385,29 грн. Також, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою суду від 02.01.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.01.2019 о 11:00.

22.01.2019 судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи по суті на 11.02.2019 о 11:30.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 11.02.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута ПАТ "Укрпошта" на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04 червня 2015 року між Інститутом монокристалів НАН України (балансоутримувач) та ТОВ фірма "Оксідал" (орендар) було укладено договір № 84/В-15 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, територій загального користування та надання комунальних послуг орендарю (надалі - договір).

Відповідно до розділу 1 договору, зважаючи на те, що балансоутримувач забезпечує утримання, обслуговування, експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 60, а також утримання територій загального користування і надання комунальних послуг орендарю, а орендар згідно договору оренди нерухомого майна № 84 від 04.06.2015 орендує у балансоутримувача приміщення, яке складається з приміщення № 404, 405, 405А, 406, 406А, 406Б, 406В, 412, 414, 414А загальною площею 193,5 кв.м, яка розміщена на 4-му поверсі ЕВК, що є частиною будівлі, він (орендар) відшкодує частину витрат балансоутримувача на виконання вказаних вище послуг пропорційно до тієї площі, яку він займає.

Згідно п.2.2.3. договору орендар зобов'язувався не пізніше першого робочого дня після 20 числа поточного (розрахункового) місяця отримати від балансоутримувача рахунки за комунальні послуги та протягом 5-ти банківських днів внести плату на рахунок балансоутримувача. Не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, отримати від балансоутримувача рахунки для сплати платежів за утримання, обслуговування та експлуатацію будівлі, а до 30 числа внести плату на рахунок балансоутримувача. Один раз в квартал не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, відшкодувати податок на землю. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Пунктом 6.1. договору було передбачено, що даний договір набирає чинності з 04.06.2015 та діє до 31.12.2017 включно, але у всякому разі до повного розрахунку за цим договором.

16 січня 2017 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 84/В-15 від 04.06.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, територій загального користування та надання комунальних послуг орендарю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 84/В-15 від 04.06.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, територій загального користування та надання комунальних послуг орендарю, в частині своєчасної сплати наданих послуг. Станом на 26.12.2018 заборгованість відповідача за договором в сумі 6385,29 грн. не сплачено.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами за договором були складені акти надання послуг (том 1 а.с. 18 - 39), якими підтверджується сума боргу відповідача за договором № 84/В-15 від 04.06.2015 у розмірі 6385,29 грн.

Також, на підтвердження заборгованості відповідача у розмірі 6385,29 грн. за договором позивачем було надано до суду акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2017 - 09.11.2017 по договору № 84/В-15 від 04.06.2015, який був складений між сторонами станом на 09.11.2017.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу заборгованості за договором у розмірі 6385,29 грн.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за договором № 84/В-15 від 04.06.2015 у розмірі 6385,29 грн. обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 1762,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 120, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Оксідал" (61072, м. Харків, пр. Науки, 60, ідентифікаційний код 22618189) на користь Інституту монокристалів НАН України (61072, м. Харків, пр. Науки, 60, ідентифікаційний код 00210217) суму боргу за договором № 84/В-15 від 04.06.2015 у розмірі 6385,29 грн. та 1762,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач - Інститут монокристалів НАН України (61072, м. Харків, пр. Науки, 60, ідентифікаційний код 00210217).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Оксідал" (61072, м. Харків, пр. Науки, 60, ідентифікаційний код 22618189).

Повне рішення складено 14.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_2