Рішення

від 12.02.2019 по справі 1740/2452/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2019 року м. Рівне №1740/2452/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Автомобільної школи Рівненської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

Автомобільна школа Рівненської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №РВ217/232/АВ/П від 15 серпня 2018 року, прийнятий інспектором праці Управління Держпраці у Рівненській області ОСОБА_3.

В підставах позову позивач покликається на те, що 14-15 серпня 2018 року державним інспектором Нагорною С.С. проведено інспекційне відвідування Автомобільної школи РОО ВСА на предмет додержання законодавства про працю, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування, в якому зафіксовано порушення законодавства, які на думку інспектора праці, мали місце, а саме: договори цивільно-правового характеру, укладені з особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 мають ознаки трудових чим порушенні вимоги ч. 1 ст. 21 КЗпП України; вказані особи були допущені до роботи без укладання трудового договору чим порушені вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України. На підставі Акту інспекційного відвідування, державним інспектором праці прийнято припис про усунення виявлених порушень, який і є предметом даного спору. Позивач вважає припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки припис прийнято на підставі акту перевірки, висновки якого не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству, при цьому контролюючий орган в порушення порядку проведення перевірки вийшов за межі своїх повноважень. Інспектор праці дійшов помилкових висновків, що позивач порушив трудове законодавство, правовідносини між Автошколою РОО ВСА та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 містили цивільно-правовий характер, а не трудовий, що підтверджується доданими до позову документами та поясненнями самих осіб. Штраф за результатами інспекційного відвідування до позивача не застосовувався.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву та для спростування доводів, викладених в позовній заяві, відповідач зазначив, що в ході інспекційного відвідування інспектором праці були виявлені порушення вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України, а саме: договори цивільно-правового характеру укладені з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 мають ознаки трудових договорів, оскільки договори цивільно-правового характеру передбачають функції властиві найманому працівнику згідно класифікатору професій та містять загальні некоректні відомості про виконану роботу (немає конкретно визначеного результату роботи, обсягу). Зазначає, що позивач оскаржував припис до керівника Управління Держпраці у Рівненській області, як це визначено в п. 30 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, проте за результатами розгляду скарги було відмовлено в скасуванні припису, але в подальшому позивач не звернувся із скаргою на припис до вищестоящої посадової особи Держпраці. Вважає оскаржуваний припис законним та обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14-15 серпня 2018 року інспектором праці Управління Держпраці у Рівненській області, головним державним інспектором сектору експертизи умов праці, ОСОБА_3 на підставі направлення від 13 серпня 2018 року №685/Н/09-27 проведено інспекційне відвідування Автомобільної школи РОО ВСА на предмет додержання законодавства про працю. Підставою для проведення перевірки став лист ГУ ПФУ в Рівненській області від 30.07.2018 №7419/05.

За результатами інспекційного відвідування складено Акт № РВ217/232/АВ від 15.08.2018, в якому зафіксовані наступні порушення:

1) договори цивільно-правового характеру укладені з особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 мають ознаки трудового, оскільки договори цивільно-правового характеру передбачають функції, властивих найманому працівнику згідно класифікатору професій, містять загальні неконкретні відомості про виконану роботу (немає конкретно визначеного результату роботи, обсягу),чим порушено вимоги ч. 1 ст. 21 КЗпП;

2) в порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були допущені до роботи без укладання трудового договору у письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

В цей же день 15 серпня 2018 року інспектором праці ОСОБА_3 прийнято припис, яким зобов'язано Автомобільну школу РОО ВСА до 23.08.2018 усунути виявлені порушення.

Крім того 15 серпня 2018 року о 14 год. 30 хв. інспектором праці ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення № РВ 217/232/АВ/П/ПТ відносно директора Автомобільної школи РОО ВСА ОСОБА_7 про вчинення адміністративного правопорушення, що полягало в порушенні ч. 1 ст. 21 КЗпП України та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 14.09.2018, яка набрала чинності 25 вересня 2018 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП, відносно директора Автомобільної школи РОО ВСА ОСОБА_7 закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Подана позивачем скарга за № 51 від 20.08.2018 про скасування припису інспекційного відвідування залишена відповідачем без задоволення (вих. № 14-10/4710 від 30.08.2018).

Разом з тим, в результаті розгляду справи про накладення штрафу відносно Автомобільної школи по факту інспекційного відвідування 14-15 серпня 2018 року, Управлінням Держпраці у Рівненській області рішення не приймалося.

Перевіряючи обґрунтованість висновків Управління Держпраці у Рівненській області про виявлені порушення, судом встановлено, що 26 червня 2018 року між Автомобільною школою РОО ВСА (Замовник) та громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, (Виконавці) були укладені договори цивільно-правового характеру на виконання певної роботи (договори № 17/18, № 18/18, № 17/18), строком на три місяці.

Згідно з умовами п.1.1 вказаних договорів Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Правовідносини, що виникають з цього договору, регулюються цивільним законодавством України і на них не поширюється дія трудового договору.

Умовами договорів також визначено, що Замовник зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити виконану Виконавцем роботу (надані послуги) (п. 1.2 договорів). Оплата за виконані роботи (надані послуги) здійснювалася на початку місяця наступного за звітним, згідно з актом виконаних робіт (п. 2.2 договорів).

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що намірів укладати трудовий договір у нього не було, в силу сімейних обставин він був згодний лише на укладання цивільно-правового договору. Згідно укладеного договору надавав послуги передрейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів, на що мав відповідне свідоцтво. Правила трудового розпорядку на нього не поширювалися, після проведення обстеження вільно розпоряджався своїм часом. Сплату винагороди Автошкола здійснювала на підставі Акту виконаних робіт.

Відповідно до свідоцтва про підвищення рівня професійної компетентності медичних працівників, що проводять щозмінні передрейсові (післярейсові) медичні огляди водіїв транспортних засобів, виданого 24.06.2016 Державним підприємством Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційний технологій Міністерства охорони здоров'я України , ОСОБА_4 пройшов навчання, склав залік, має право на проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів. Свідоцтво дійсне до 24.06.2019, призначено номер штампу 18161331.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 вказав, що між ним та Автошколою було укладено договір цивільно-правового характеру, виконував разові роботи на вимогу та за завданням замовника, намірів укладати трудовий договір в нього не було, бо не було потреби та навантаження, лише декілька разів на місяць приїздив до Автошколи для виконання робіт, влаштовував цивільно-правовий договір, правила трудового розпорядку на нього не поширювались, виконання робіт по договору здійснював у зручний для себе та вільний від роботи час.

Згідно трудової книжки ОСОБА_5 з 11.01.2018 року працює робітником у Загальноосвітній школі-ліцей №19 .

З письмових пояснень ОСОБА_6 слідує, що періодично проходить навчання у Рівненському ЕТЦ та має знання Закону України Про охорону праці та нормативно-правових актів до нього, про що має відповідне посвідчення. На момент перевірки працював в ТОВ КомЛайн інженером з охорони праці. 26 червня 2018 року уклав з Автошколою договір цивільно-правового характеру, згідно якого надавав послуги зі складання та ведення документації з охорони праці. Договір був укладений відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України Про охорону праці . В підтвердження виконання робіт підписував відповідний Акт. У липні 2018 року на виконання умов договору ним було потрачено один день для ведення та складання документації з охорони праці, а саме припису. Намірів укладати трудового договору не було, влаштовував договір цивільно-правового характеру.

Згідно посвідчень № 3957-121/в-18, 3957-121/1-б-18, №3957-121-18 слідує, що ОСОБА_6 пройшов навчання і виявив потрібні знання Правил безпеки системи газопостачання , Правил охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском , Правил охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями , Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті , Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві , Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт , Правил охорони праці на автотранспорті , Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів , а також виявив потрібні знання законодавчих актів з охорони праці та електробезпеки.

Згідно трудової книжки ОСОБА_6 з 19.03.2012 року працює в ТзОВ КомЛайн інженером з охорони праці.

Відповідно ч.3 ст.15 Закону України Про охорону праці на підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

З дослідженого судом списку працівників Автошколи РОО ВСА станом на 01.01.2018 року та Звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, поданих позивачем за липень 2018 року, слідує, що з 01.01.2018 в Автошколі обліковувалося п'ятнадцять чоловік працюючих. Відтак позивач мав право залучати спеціаліста з охорони праці на договірних засадах.

Вищевикладені обставини були встановлені Рівненським міським судом Рівненської області у справі № 569/15806/18-п про застосування адміністративної відповідальності.

Заслухавши представників сторін та свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до наступного.

Відповідно до частин 1, 6 статті 6 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Разом з тим, цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її конкретні результати, на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

Згідно з положеннями частин першої - четвертої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Виходячи зі змісту статті 21 КЗпП України трудовий договір спрямований на здійснення та забезпечення трудових функцій працівника.

Згідно зі статтею 626 ЦК України цивільно - правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків .

У цивільно - правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Крім того, статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Фізичні особи, з яким укладено договори цивільно - правового характеру, на момент їх укладання, не порушували питання щодо оформлення трудового договору, відповідної заяви не подавали, до Автомобільної школи з цього приводу не зверталися. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Суд вважає, що спір щодо правомірності укладеного договору (трудового, цивільного) повинен вирішуватися у судовому порядку за позовом особи, чиї права порушено. Рішення суду про визнання таких договорів удаваними, відсутні, а недійсність таких угод законом прямо не передбачена, тому твердження відповідача про намір приховати реально існуючі трудові відносини не ґрунтуються на вимогах закону.

За таких обставин, за своїм змістом укладені позивачем з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 договори цивільно-правового характеру врегульовують цивільні відносини, а висновки відповідача про наявність у цих договорах ознак трудового договору та порушення позивачем вимог ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях.

Суд критично оцінює доводи відповідача про неоскарження позивачем припису до Держпраці як на підставу для відмови в задоволені позовних вимог, оскільки відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

До того ж, пунктом 30 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМ України від 26.04.2017 р. за №295 передбачене право, а не обов'язок, на досудове врегулювання спору - припис або вимога інспектора праці можуть бути оскарженні в 10-ти денний строк з дати отримання припису до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці, а у випадку незгоди з рішенням або заступника керівника - до керівника або заступника керівника Держпраці .

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не довів та не підтвердив належними та допустимими доказами порушення позивачем законодавства про працю, а тому оскаржений припис суд вважає протиправним, прийнятими упереджено, без урахування фактичних обставин справи.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень №РВ217/232/АВ/П від 15.08.2018 р. слід задовольнити.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Автомобільної школи Рівненської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №РВ217/232/АВ/П від 15.08.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області (вул.Лермонтова, 7, м.Рівне, код ЄДРПОУ 39780243) на користь Автомобільної школи Рівненської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (вул.Пересопницька, 146, м.Рівне, код ЄДРПОУ 05508832) судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 14 лютого 2019 року.

Суддя Махаринець Д.Є.