Рішення

від 13.02.2019 по справі 824/28/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/28/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд:

- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) призначити їй пенсію за вислугу років протиправною;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити їй пенсію за вислугу років, починаючи з 13.08.2018р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 13.08.2018р. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з заявою щодо призначення пенсії за вислугу років, на що отримала відмову, оформлену листом від 02.11.2018р. за №1060/02, обґрунтовану тим, що позивач не досягла віку 55 років та не має спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії.

Позивач вважає вказану відмову протиправною, оскільки станом на 01.01.2016р. її спеціальний стаж (вислуга років) становив 25 років 2 місяці 26 днів, що у відповідності до абзаців 12, 13 пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" надає їй право на пенсію за вислугу років.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки, змінами, внесеними до пенсійного законодавства, що набули чинності з 11.10.2017р., якими реалізовано реформування пенсійної системи, звужено коло осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років. Вказував, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки, вона не досягла пенсійного віку 55 років, та не має спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку станом на 01.04.2015р. - не менше 25 років, або станом на 01.01.2016р. - не менше 25 років і 6 місяців.

Відтак, відповідач вважає, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається жодних протиправних дій по відношенню до позивача.

Ухвалою суду від 14.01.2019р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 01.08.1990р. по 29.04.1998р. працювала на посаді вихователя в Сторожинецькій дошкільній установі №7, а з 04.05.1998р. по 12.08.2018р. працювала на посадах вихователя та завідуючої дошкільного навчального закладу "Берізка" (с.Буденець Сторожинецького району Чернівецької області), що підтверджується записами її трудової книжки (а.с.10-11).

13.08.2018р. позивач подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області заяву про призначення їй пенсії за вислугу років (а.с.24).

За наслідками розгляду вказаної заяви пенсійним органом відмовлено позивачу у призначенні пенсії, про що повідомлено її листом від 02.11.2018р. №1060/02 (а.с.25,12).

Таке рішення обґрунтоване тим, що вона не досягла віку 55 років та не має спеціального стажу для призначення пенсії незалежно від віку.

Позивач вважає протиправною відмову органу Пенсійного фонду щодо призначення їй пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон - №1788) гарантовано право громадян на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Право окремих категорій громадян на пенсію за вислугу років визначено ст.51 зазначеного Закону.

З 11.10.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148).

Згідно з пунктом 2-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058), в редакції Закону №2148, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (до 11.10.2017р.) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Закон - №1788), пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з ст.52 Закону №1788 визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Відповідно до абз.1 пункту "е" ст.55 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Згідно з абз.12 пункту "е" ст.55 Закону №1788 до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, зокрема, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту (тобто станом на 01.04.2015р. - 25 років, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року не менше 25 років 6 місяців).

З матеріалів справи видно, що на запит ОСОБА_1 щодо стажу роботи від 11.12.2018р. Сторожинецький відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надав відповідь щодо набутого позивачем спеціального стажу роботи:

- станом на 01.01.2016р. підтверджено наступний спеціальний стаж (вислугу років) на посадах в закладах освіти - 25 років 2 місяці 26 днів;

- станом на 31.03.2016р. підтверджено наступний спеціальний стаж (вислугу років) на посадах в закладах освіти - 25 років 5 місяців 26 днів (а.с.9).

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем не заперечується, що її спеціальний стаж (вислуга років) станом на 01.01.2016р. становив - 25 років 2 місяці 26 днів. Також, позивачем не ставиться під сумнів правомірність пенсійним органом обчислення її спеціального стажу.

Разом з тим, позивач помилково вважає, що в її випадку (до досягнення 55 років) необхідний стаж, визначений відповідно до абз.12 пункту "е" ст.55 Закону №1788, для призначення пенсії за вислугу - становить не менше 25 років.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства, позивачу для призначення пенсії за віком (незалежно від віку) необхідно мати спеціального стажу: станом на 01.04.2015р. - не менше 25 років, або станом на 01.01.2016р. - не менше 25 років і 6 місяців.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених в ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення учасників справи, проаналізувавши викладені норми чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним рішення, а відтак в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Враховуючи положення ст.139 КАС України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, вул. Оренбурзька, 7А м. Чернівці, 58022).

Суддя В.О. Кушнір