Рішення

від 05.02.2019 по справі 826/10879/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2019 року № 826/10879/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., за участі секретаря судового засідання Князєвої А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛ МОУШН

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

від 15.05.2018р. № 00005611408, № 00005621402

за участю представників сторін:

від позивача: Мартинов К.В., Стеценко О.Л.

від відповідача: Павленко С.С.

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ОЛ МОУШН звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2018р. № 00005611408, № 00005621402.

Ухвалою суду від 18.07.2018 відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18 вересня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на на 29 січня 19 року.

В судовому засіданні 05 лютого 2019 року проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваних рішень. Так, позивач зазначив, що проведене за результатами перевірки зменшення витрат та зменшення податкового кредиту ґрунтується виключно на порушеннях податкового та іншого законодавства, допущених іншими платниками податків, а не безпосередньо позивачем. Акт перевірки не містить доказів відсутності руху активів в процесі провадження позивачем господарської діяльності, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначив, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов'язання донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві та наданих письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у письмових запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві , на підставі направлень від 26.03.18 № 422/26-15-14-02-05, № 423/26-15-14-02-05, № 125/26-15-42-08, №787/26-15-14-06-03, № 786/26-15-14-06-03, № 1617/26-15-14-09, згідно ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України , плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, та на підставі наказу від 07.03.18 №3644, проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ОЛ МОУШН з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., валютного законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 14.02.2011р. по 31.12.2017р.

За результатами перевірки був складений Акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 251/26-15-14-02-05/37535719 від 23.04.2018р. (надалі - Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- ст. 4, ст. 9 Закону України від 16.07.99, № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 288 від 24.05.95, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995р. № 168/704, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999р. за № 860/4153, П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318 та п.44.1, п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 904 795,00 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 674 285,00 грн., за 2016 рік в сумі 230 510,00 грн.,

- пп. б п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 871 316,00 грн., в тому числі за квітень 2015 року на 77 168,00 грн., за червень 2015 року на 84 214,00 грн., за липень 2015 року на 260 521,00 грн., за серпень 2015 на 88 548,00 грн., за вересень 2015 на 104 073,00 грн, за жовтень 2015 на 26 985,00 грн., за листопад 2015 на 47560,00 грн., за грудень 2015 на 45 883,00 грн., грудень 2016 на 136 364,00 грн.

15 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі вказаного Акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення № 00005611402 , яким позивачу було нараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 962 423,00 грн., у тому числі 904 795,00 грн. за основним платежем та 57 628,00 грн. штрафних санкцій.

Також, 15 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі Акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення № 00005621402 , яким позивачу було нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість, а саме було збільшено суму грошового зобов'язання на суму 1 089 145,00 грн., в тому числі 871 316,00 грн. за основним платежем та 217 829,00 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Податкового кодексу України, що були чинними на час здійснення господарської діяльності позивачем у перевіряємий період витрати підприємства були визначені, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Інші витрати за загальними правилами визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПК). До складу інших витрат, зокрема, відносились витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) (пп.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК).

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України було визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З 01.01.2017 року Податковий кодекс України набув змін.

Податковим кодексом України у новій редакції визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу(п.135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Пунктом 139.1.1 та 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України у новій редакції визначено, що фінансовий результат до оподаткування: збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зменшується на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вбачається, що фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах, з подібним предметом спору, зокрема у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

В свою чергу, виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредит у позивачем.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток і відповідно застосування штрафних санкцій з цих податків стали господарські операції позивача з ТОВ Омікрон Плюс (код 39670909), ТОВ Намбер Ван Україна (код 39729475), ТОВ Бріар Трейдінг (попередня назва ТОВ Фьюженс , код 39246622), ТОВ Свон Флайт (код 39645118), ТОВ Натіком (попередня назва ТОВ Атр Флайт , код 39826235), ТОВ Промоушн-Трейдінг (попередня назва ТОВ Істерн Буд Груп , код 39395378), ТОВ Лодент (код 40943135).

Відповідно до Акту перевірки № 251/26-15-14-02-05/37535719 від 23.04.2018р. контролюючий орган дійшов висновку щодо створення штучної видимості здійснення господарських операцій шляхом складання первинних документів, які не супроводжуються дійсним рухом активів у процесі виконання операцій з наведеними контрагентами.

Як встановлено судом, основним видом діяльності ТОВ ОЛ МОУШН за КВЕД, згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є: діяльність рекламних агентств (73.11).

Як пояснив позивач у позовній заяві, в 2015 - 2016 роках основним замовниками рекламних та маркетингових послуг Позивача були, ПрАТ А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки , ТОВ Нестле Україна , Іноземне підприємство Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед , ПАТ УКРСОЦБАНК , ТОВ Компанія Кордекс , ТОВ БАЯДЕРА ЛОГІСТИК , AT Сбербанк Росії . Для надання рекламних та маркетингових послуг вищевказаним клієнтам (замовникам послуг), а також у зв'язку із різноманітністю та складністю таких послуг (наприклад, послуги проведення маркетингових досліджень, промо-акцій, корпоративних заходів, розробки дизайну, та інші), працівники Позивача не завжди справлялися свої ми силами, у зв'язку з чим Позивач залучав субпідрядні організації, при цьому залишаючись відповідальним за результати таких послуг. До таких організацій, залучених Позивачем до виконання взятих на себе зобов'язань відносяться - ТОВ Омікрон Плюс , ТОВ Намбер Ван Україна , ТОВ Бріар Трейдінг (попередня назва ТОВ Фьюженс ), ТОВ Свон Флайт , ТОВ Натіком (попередня назва ТОВ Атр Флайт ), ТОВ Промоушн-Трейдінг (попередня назва ТОВ Істерн Буд Груп ), ТОВ Лодент .

По взаємовідносинам ТОВ ОЛ МОУШН з ТОВ Атр Флайт судом встановлено наступне.

Між ТОВ ОЛ МОУШН (позивач) та ТОВ АТР ФЛАЙТ було укладено ряд договорів з надання послуг, зокрема від 09.07.2015р. № 09/07-15, від 13.08.2015р. № 13/08-15, від 21.09.2015р. № 2109, від № 2109 № 22/07-15, від 25.08.2015р. № 25/08-15, від 15.09.2015р. № 15/09-15, від 06.08.2015р. № 06/08-15, від 13.08.2015р. № 13/08-15, від 09.07.2015р. № 09/07-15, від 07.08.2015р. № 07/08-15, у відповідності до яких ТОВ АТР ФЛАЙТ (Виконавець) зобов'язувалось надати позивачу як Замовнику послуги з організації та проведення рекламних заходів, дизайнерської розробки рекламних макетів, тощо.

Фактичне виконання робіт за вказаними договорами підтверджується Звітами з організації рекламних заходів замовника та Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-239 від 26.10.2015р. на загальну суму 63 180,00 грн., № ОУ-39 від 06.10.2015р. на загальну суму 10 230,00 грн., № ОУ-390 від 30.09.2015р. на загальну суму 262 740,00 грн., № ОУ-147 від 15.09.15 на загальну суму 10 710,00 грн., № ОУ-38 від 01.10.2015р. на загальну суму 88 500,00 грн., № ОУ-389 від 28.09.2015р. на загальну суму 10 200,00 грн., № ОУ-311 від 26.08.2015р. на загальну суму 10 900,00 грн., № ОУ-309 від 25.08.2015р. на загальну суму 14 900,00 грн., № ОУ-39 від 04.09.2015р. на загальну суму 71 550,00 грн., № ОУ-ЗЮ від 26.08.15 на загальну суму 11 500,00 грн.

За надані послуг Позивач сплатив ТОВ АТР ФЛАЙТ грошові кошти у повному розмірі, що підтверджується банківськими виписками. Як встановлено перевіркою, станом на 31.12.2017 року відповідно до даних бухгалтерського обліку із зазначеним контрагентом заборгованість відсутня.

На виконання вимог ПК України ТОВ АТР ФЛАЙТ виписало та відповідно зареєструвало Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні від 26.10.2015р. № 239 на загальну суму 63 180,00 грн., від 06.10.2015р. № 39 на загальну суму 10 230,00 грн., від 30.09.2015р. № 390 на загальну суму 262 740,00 грн., від 15.09.2015р. № 147 на загальну суму 10 710,00 грн., від 01.10.2015р. № 38 на загальну суму 88 500,00 грн., від 28.09.2015р. № 389 на загальну суму 10 200,00 грн., від 28.08.2015р. № 311 на загальну суму 10 900,00 грн., від 25.08.2015р. № 309 на загальну суму 14 900,00 грн., від 04.09.2015р. № 39 на загальну суму 71 550,00 грн., від 26.08.2015р. № 310 на загальну суму 11 500,00 грн.

Щодо взаємовідносин з ТОВ СВОН-ФЛАЙТ судом встановлено, що 13.07.2015р. між Позивачем та ТОВ СВОН-ФЛАЙТ укладено договір № 13/07-15, відповідно до умов якого ТОВ СВОН-ФЛАЙТ зобов'язалося надати послуги з кейтерингового обслуговування представників/співробітників клієнтів Позивача.

Виконання робіт за вказаним договором підтверджується Звітом з організації спеціальних виставкових заходів та Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-69 від 31.07.2015р. на загальну суму 175 974,00 грн., № ОУ-70 від 31.07.2015р. на загальну суму 156 882,00 грн., № ОУ-71 від 31.07.2015р. на загальну суму 178 143,00 грн.

За надані послуг Позивач сплатив ТОВ СВОН-ФЛАЙТ кошти на загальну суму 510 999,00 грн., що підтверджується банківським виписками. Як встановлено перевіркою, станом на 31.12.2017 року відповідно до даних бухгалтерського обліку із зазначеним контрагентом заборгованість відсутня.

На виконання вимог ПК України ТОВ СВОН-ФЛАЙТ виписало та відповідно зареєструвало Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні від 31.07.2015р. № 69 на загальну суму 175 974,00 грн. (в т.ч. ПДВ 29 329,00 грн.), № 70 на загальну суму 156 882,00 грн. (в т.ч. ПДВ 26 147,00 грн.) та № 71 на загальну суму 178 143,00 грн. (в т.ч. ПДВ 29 690,00 грн.).

Щодо взаємовідносин з ТОВ НАМБЕР ВАН УКРАЇНА судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ НАМБЕР ВАН УКРАЇНА укладено договір від 01.01.2015р. № 05/01/2015, відповідно до умов якого ТОВ НАМБЕР ВАН УКРАЇНА зобов'язалося надати послуги з організації, планування та проведення рекламних заходів.

Виконання робіт за вказаним договором підтверджується Звітами по організації та проведення заходів від 11.11.15, від 13.11.15, від 16.11.15, від 19.11.15, від 22.11.15, від 23.11.15, від 24.1.15, від 28.11.15, від 16.12.15, від 21.12.15 та Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-ОООООО1 від 17.11.15 на загальну суму 47 300,00 грн., № ОУ-45 від 17.11.15 на загальну суму 19 100,00 грн., № ОУ-46 від 20.11.15 на загальну суму 7 800,00 грн., № ОУ-47 від 20.11.15 на загальну суму 88 600,00 грн., № ОУ-48 від 20.11.15 на загальну суму 54 000,00 грн., № ОУ-143 від 24.11.15 на загальну суму 13 790,00 грн., № ОУ-144 від 24.11.15 на загальну суму 54 770,00 грн., № 165 від 10.12.15 на загальну суму 69 300,00 грн., № 166 від 15.12.15 на загальну суму 56 000,00 грн., № 167 від 15.12.15 на загальну суму 10 000,00 грн. та №168 від 15.12.15 на загальну суму 140 000,00 грн.

За надані послуг Позивач сплатив ТОВ НАМБЕР ВАН УКРАЇНА кошти на загальну суму 552 860,00 грн., що підтверджується банківськими виписками. Як встановлено перевіркою, станом на 31.12.2017 року відповідно до даних бухгалтерського обліку із зазначеним контрагентом заборгованість відсутня.

На виконання вимог ПК України ТОВ НАМБЕР ВАН УКРАЇНА виписало та відповідно зареєструвало Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні від № 11 від 17.11.15 на загальну суму 47 300,00 грн. в т.ч. ПДВ 7 883,33 грн., № 45 від 17.11.15 на загальну суму 19 100,00 грн. в т.ч. ПДВ 3 183,33 грн., № 46 від 20.11.15 на загальну суму 7 800,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 300,00 грн., № 47 від 20.11.15 на загальну суму 88 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 14 766,67 грн., № 48 від 20.11.15 на загальну суму 54 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 000,00 грн., № 143 від 24.11.15 на загальну суму 13 790,00 грн. в т.ч. ПДВ 2 298,33 грн., № 144 від 24.11.15 на загальну суму 54 770,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 128,33 грн., № 165 від 10.12.15 на загальну суму 69 300,00 грн. в т.ч. ПДВ 11 550,00 грн., № 166 від 15.12.15 на загальну суму 56 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 333,33 грн., № 167 від 15.12.15 на загальну суму 10 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 666,67 грн. та №168 від 15.12.15 на загальну суму 140 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 23 333,33 грн.

По взаємовідносинам з ТОВ ОМІКРОН ПЛЮС судом встановлено наступне.

Між Позивачем та ТОВ ОМІКРОН ПЛЮС було укладено ряд договір надання послуг з організації та супроводження рекламних заходів, зокрема, від 11.08.2015р. № 11/08-15, від 01.07.2015р. № 01/07-15, від 20.07.2015р. № 20/07-15, від 26.06.2015р. № 26/06-15.

Виконання робіт за вказаними договорами підтверджується Звітами по організації та проведення заходу та Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-16 від 04.09.2015р. на загальну суму 134 040,00 грн., № ОУ-128 від 14.09.2015р. на загальну суму 78 410,00 грн., № ОУ-15 від 02.09.2015р. на загальну суму 56 790,00 грн., № ОУ-269 від 26.08.2015р. на загальну суму 394 850,00 грн., № ОУ-140 від 17.08.2015р. на загальну суму 99 135,00 грн.

За надані послуг Позивач сплатив ТОВ ОМІКРОН ПЛЮС грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками. Як встановлено перевіркою, станом на 31.12.2017 року відповідно до даних бухгалтерського обліку із зазначеним контрагентом рахується заборгованість в сумі 220 380,00 грн.

На виконання вимог ПК України ТОВ ОМІКРОН ПЛЮС виписало на адресу позивача та відповідно зареєструвало Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні від № 16 від 04.09.15 на загальну суму 134 040,00 грн., № 128 від 14.09.15 на загальну суму 78 410,00 грн., від 02.09.15 № 15 на загальну суму 56 790,00 грн., від 26.08.15 № 269 на загальну суму 394 850,00 грн., від 01.10.15 № 38 на загальну суму 99 135,00 грн.

По взаємовідносинам з ТОВ ЛОДЕНТ судом встановлено наступне.

Між Позивачем та ТОВ ЛОДЕНТ були укладені договори з надання послуг з організації та проведення рекламних заходів та послуг по розробці сайту від 02.12.2016р. № 02/12 та від 05.12.2016р. № 05/12.

Виконання робіт за вказаними договорами підтверджується Звітами та Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 240 від 31.12.16 на загальну суму 42 150,00 грн., № 238 від 31.12.16 на загальну суму 176 154,00 грн., № 241 від 31.12.16 на загальну суму 299 980,00 грн., № 242 від 31.12.16 на загальну суму 299 902,50 грн.

За надані послуг Позивач сплатив ТОВ ЛОДЕНТ грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками.

Як встановлено перевіркою, станом на 31.12.2017 року відповідно до даних бухгалтерського обліку із зазначеним контрагентом рахується заборгованість у сумі 449 687,79 грн.

На виконання вимог ПК України ТОВ ЛОДЕНТ виписало на адресу позивача та відповідно зареєструвало Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні від 31.12.16 № 17 на загальну суму 42 150,00 грн., № 15 від 31.12.16 на загальну суму 299 902,50 грн., № 16 від 31.12.15 на загальну суму 176 154,00 грн., № 18 від 31.12.15 на загальну суму 299 980,00 грн.

По взаємовідносинам з ТОВ ІСТЕРН БУД ГРУП судом встановлено наступне.

Між Позивачем та ТОВ ІСТЕРН БУД ГРУП було укладено ряд договорів про надання послуг з організації та проведення рекламних заходів, дизайнерської розробки рекламних макетів, надання маркетингових послуг, зокрема: від 31.12.2014р. № 31/12-14, від 26.05.2015р. № 26/05-15, від 07.07.2015р. № 07/07-15, від 25.05.2015р. № 25/05-15, від 18.06.2015р. № 18/06-15, від 06.04.2015р. № 06/04-15.

Виконання робіт за вказаними договорами підтверджується Звітами та Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-91 від 27.05.15 на загальну суму 26 472,00 грн., № ОУ-28 від 02.06.15 на загальну суму 22 101,00 грн., № ОУ-229 від 20.07.15 на загальну суму 273 864,00 грн., № ОУ-288 від 21.07.15 на загальну суму 74 352,00 грн., № ОУ-140 від 25.06.15 на загальну суму 2 334,00 грн., № ОУ-51 від 08.05.15 на загальну суму 90 207,00 грн.

За надані послуг Позивач сплатив ТОВ ІСТЕРН БУД ГРУП грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками. Як встановлено перевіркою, станом на 31.12.2017 року відповідно до даних бухгалтерського обліку із зазначеним контрагентом заборгованість відсутня.

На виконання вимог ПК України ТОВ ІСТЕРН БУД ГРУП виписало на користь позивача та відповідно зареєструвало Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні від 27.05.15 № 210 на загальну суму 26 472,00 грн., від 02.06.15 № 28 на загальну суму 22 101,00 грн., від 20.07.15 № 229 на загальну суму 273 864,00 грн., від 21.07.15 № 288 на загальну суму 74 352,00 грн., від 25.06.15 № 140 на загальну суму 2 334,00 грн. від 08.05.2015р. № 51 на загальну суму 90 207,00 грн.

По взаємовідносинам з ТОВ Фьюженс судом встановлено наступне.

Між Позивачем та ТОВ Фьюженс було укладено ряд договорів про надання послуг з організації та супроводження рекламних заходів, надання маркетингових послуг, зокрема: від 06.07.2015р. № 06/07-15, від 03.07.2015р. № 03/07-15, від 16.04.2015р. № 16/04-15, від 19.06.2015р. № 19/06-15, від 25.05.2015р. № 25/05-15, від 15.05.2015р. № 15/05-15, від 20.03.2015р. № 20/03-15, від 24.03.2015р. № 24/03-15, від 06.04.2015р. № 06/04-15, від 23.01.2015р. № 23/01-15.

Виконання робіт за вказаними договорами підтверджується Звітами та Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-42 від 13.07.15 на загальну суму 305 451,00 грн., № ОУ-41 від 13.07.15 на загальну суму 398 454,00 грн., № ОУ-19 від 02.06.15 на загальну суму 251 454,00 грн., № ОУ-139 від 23.06.15 на загальну суму 3 033,00 грн., № ОУ-51 від 08.06.15 на загальну суму 39 570,00 грн., № ОУ-127 від 22.05.15 на загальну суму 70 104,00 грн., № ОУ-177 від 28.04.15 на загальну суму 39 800,00 грн., № ОУ- 72 від 14.04.15 на загальну суму 378 215,00 грн., № ОУ-97 від 22.04.15 на загальну суму 39 000,00 грн., № ОУ-115 від 20.02.15 на загальну суму 5 994,00 грн.

За надані послуг Позивач сплатив ТОВ Фьюженс грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками. Як встановлено перевіркою, станом на 31.12.2017 року відповідно до даних бухгалтерського обліку із зазначеним контрагентом заборгованість відсутня.

На виконання вимог ПК України ТОВ Фьюженс виписало на адресу позивача та відповідно зареєструвало Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні: від 13.07.15 № 42 на загальну суму 305 451,00 грн., від 13.07.15 № 41 на загальну суму 398 454,00 грн. від 02.06.15 № 19 на загальну суму 251 454,00 грн., від 23.06.15 № 139 на загальну суму 3 033,00 грн. від 08.06.15 № 51 на загальну суму 39 570,00 грн., від 22.05.15 № 127 на загальну суму 70 104,00 грн., від 28.04.15 № 177 на загальну суму 39 800,00 грн. від 14.04.15 № 72 на загальну суму 378 215,00 грн., від 22.04.15 № 97 на загальну суму 39 000,00 грн., від 20.02.15 № 115 на загальну суму 5 994,00 грн.

Аналізуючи наведене вище суд приходить до висновку, що вказані проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Послуги отримані від контрагентів мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище, і документами, які стали предметом перевірки.

Також в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують замовлення у позивача рекламних та маркетингових послуг, у виконанні яких вказані вище контрагенти і допомагали.

Як встановлено судом, основним видом діяльності позивача є надання рекламних послуг. З метою належного виконання свої зобов'язань перед Замовниками - ПрАТ А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки , ТОВ Нестле Україна , Іноземне підприємство Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед , ПАТ УКРСОЦБАНК , ТОВ Компанія Кордекс , ТОВ БАЯДЕРА ЛОГІСТИК , AT Сбербанк Росії - з надання рекламних та маркетингових послуг позивач залучав вищевказані субпідрядні організації, з чого вбачається зв'язок наданих (отриманих) послуг з господарською діяльністю позивача.

Крім цього, складені ТОВ ОЛ МОУШН первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань, в акті перевірки ревізорами не наведено.

Контрагенти позивача на момент укладення вищевказаних договорів були зареєстровані як платники ПДВ, мали свідоцтва платників ПДВ, вказане відповідачем не спростовано, отже мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується апелянтом.

Посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача необхідних ресурсів, суд не бере до уваги, оскільки в акті не зазначено, а представником відповідача не доведено суду, якої саме техніки, транспорту чи складських приміщень або людських ресурсів потребують операції з надання послуг й відсутність яких унеможливлює фактичне виконання цих операцій.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постановах від 16.01.2018р. по справі №826/1398/14 та від 21.02.2018р. по справі №804/7470/16.

Отже, наведені вище первинні бухгалтерські та податкові документи підтверджують факт здійснення господарських операцій, а саме отримання послуг та наступне їх використання у власній господарській діяльності.

З огляду на зазначене, висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, оскільки всі необхідні первинні документи надані позивачем під час проведення перевірки.

Стосовно посилання Головним управлінням ДФС у м. Києві в Акті перевірки № 251/26-15-14-02-05/37535719 від 23.04.2018р. на кримінальні провадження, в яких фігурують контрагенти позивача, суд зазначає наступне.

Так, в Акті перевірки, на підставі якого виносилися спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач наводить витримки з ухвал різних судів з Єдиного державного реєстру судових рішень, в яких міститься інформація про наступні кримінальні провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в яких в тій чи іншій мірі є згадка про контрагентів позивача чи про підприємства, з якими контрагенти позивача мали господарські стосунки, у ракурсі їх фіктивності, зокрема:

- здійснення досудового розслідування кримінального провадження Слідчим відділом Печерського управління поліції ГУ Національної поліції у місті Києві, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100060001814 від 12.03.2016р.;

- матеріали кримінального провадження № 40017101060000244 від 22.11.2017р.;

- матеріали досудового розслідування внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100060005154;

- матеріали кримінального провадження № 42016100000000291 від 24.03.2016р.;

- матеріали досудового розслідування внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100060000117 від 27.09.2016р.

У зв'язку з чим, Головне управлінням ДФС робить висновки про неможливість вчинення господарських операцій ТОВ ОЛ МОУШН з вказаними контрагентами у перевіряємому періоді.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 78 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 6 якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем на момент складання Акту перевірки та на час судового розгляду не отримано інформації від органів досудового розслідування щодо стану провадження та наявність вироків у вказаних кримінальних справах.

Разом з тим, наявність кримінального провадження не є тим доказом фіктивної підприємницької діяльності ТОВ Омікрон Плюс , ТОВ Намбер Ван Україна , ТОВ Бріар Трейдінг (попередня назва ТОВ Фьюженс ), ТОВ Свон Флайт , ТОВ Натіком (попередня назва ТОВ Атр Флайт ), ТОВ Промоушн-Трейдінг (попередня назва ТОВ Істерн Буд Груп ), ТОВ Лодент , яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки як вбачається з ч.6 ст.78 КАС України саме вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду.

Однак, такого вироку суду стосовно вказаних осіб (їх засновників, посадових осіб), який би набрав законної сили і встановлював відповідні обставини, які є предметом даної справи, суду відповідачем не надані.

Крім того, матеріали досудових розслідувань по кримінальним провадженням не є доказами, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Про обов'язкову наявність вироку відносно контрагента позивача, що набрав законної сили, як підстави для визнання господарської операції безтоварною, йдеться, зокрема, і в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. по справі №2а-15124/11/2670.

Окрім цього, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Дана позиція повністю узгоджується з судовою практикою Верховного суду у постанові від 27.03.2018р. у справі № 816/809/17.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів контрагента позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у Акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем з вказаними вище контрагентами.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статтей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень представника відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам. Зазначені в акті перевірки і запереченнях обставини ні кожна окремо, а ні у своїй сукупності, не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів. Інших доказів і аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представник відповідача суду не зазначив.

Таким чином, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування ним спірних сум податкового кредиту з ПДВ та витрат, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ПК України і в достатній мірі підтверджені належними і допустимими засобами доказування. Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними і скасування та задоволення позову.

Отже, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2018 року № 00005611402, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2018 року № 00005621402, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛ МОУШН (03113, м. Київ, вул. І. Шевцова, буд 1; код ЄДРПОУ 37535719) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 30 773,53 (тридцять тисяч сімсот сімдесят три) гривень 53 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій

Дата складання повного тексту рішення - 13 лютого 2019 року