Рішення

від 11.02.2019 по справі 640/19157/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2019 року № 640/19157/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

до Міністерства юстиції України

третя особа Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114)

про стягнення податкового боргу, -

за участю представників сторін:

від позивача - Шевчук В.Г.,

від відповідача - Дудник А.О.,

від третьої особи - не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС у Вінницькій області) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якому просить звернути стягнення податкового боргу Державного підприємства Підприємство ДКВС України (№114) у сумі 509 918,44 грн на кошти Міністерства юстиції України.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що за Державним підприємством Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) обліковується податковий борг у розмірі 509 918,44 грн. З метою погашення податкового боргу та на виконання вимог статті 96 Податкового кодексу України позивач звернувся до Міністерства юстиції України, у сфері управління якого знаходиться Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) , із поданням про вжиття заходів з погашення боргу названого боржника, проте останнім відмовлено у задоволенні вимог подання. Вказане зумовило звернення до суду з даним позовом в порядку пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що звернення з позовом про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, можливе за відсутності майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу та/або недостатності коштів від реалізацій майна боржника для погашення податкового боргу; відсутності додаткових джерел погашення податкового боргу. Міністерством юстиції України на виконання вимог пункту 96.2 статті 96 Податкового кодексу України надано відповідь на подання ГУ ДФС у Вінницькій області від 02 травня 2018 року №4577/9/02-32-17-01 та повідомлено про вжиття заходів для погашення податкового боргу Державним підприємством Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) .

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, у якій повідомив, що аналізуючи зміст відповіді Міністерства юстиції України на подання ГУ ДФС у Вінницькій області, позивачем встановлено, що Міністерством юстиції України не вчиняються дії з метою прийняття рішення, передбаченого пунктом 96.2 статті 96 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) (далі по тексту - третя особа).

У письмових поясненнях представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що борг в сумі 509 918,44 грн є безнадійною заборгованістю та підлягає списанню. Також представник третьої особи вказав, що в грудні 2012 року управлінням державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області прийнято рішення про призупинення діяльності Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 11 лютого 2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову. Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані сторонами та іншими учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) є юридичною особою, заснованою на державній власності та є самостійним господарюючим суб'єктом.

Відповідно до довідки про суму податкового боргу платника податків станом на 07 вересня 2018 року за Державним підприємством Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) обліковується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 508 903,51 грн та з податку на прибуток в сумі 1 014,93 грн.

Додатково представник позивача повідомив, що узгодженість податкового боргу підтверджена постановами Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2012 року по справі №2а/0270/2368/12, від 27 березня 2012 року по справі №2а/0270/866/12, від 21 червня 2012 року по справі №2а-0270/2369/12, від 11 січня 2010 року по справі №2а-5316/09/0270, від 26 вересня 2016 року по справі №802/1076/16а, а також витягами з інтегрованих карток платника податків.

Як повідомив позивач, з метою погашення заборгованості та виконання перед бюджетом вищезазначених постанов суду направлялись інкасові доручення до банківських установ для списання коштів в рахунок погашення податкового боргу, які були повернуті без виконання.

В подальшому, 02 травня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області звернулося до Міністерства юстиції України як до органу, у сфері управління якого знаходиться Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) , із поданням щодо прийняття одного з рішень, передбачених пунктом 96.2 статті 96 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду вказаного подання Міністерство юстиції України надіслало на адресу позивача лист від 05 червня 2018 року №22324/9463-26-18/16, яким повідомило, що однією з причин виникнення податкової заборгованості є важке фінансове становище державних підприємств Державної кримінально-виконавчої служби України, що обумовило призупинення діяльності Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) . Також відповідачем повідомлено про розгляд питання щодо ліквідації зазначеного підприємства.

У зв'язку з отриманням вказаної відповіді позивач, відповідно до вимог пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Положеннями пункту 89.3 статті 89 цього Кодексу визначено, що до акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до положень статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Водночас, особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації визначені в статті 96 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 96.2 статті 96 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до пункту 96.3 тієї ж статті Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Тобто, стаття 96 Податкового кодексу України зобов'язує контролюючий орган звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство у тому випадку, якщо:

а) не отримано відповіді органу виконавчої влади протягом 30 календарних днів з дня направлення відповідного подання контролюючого органу;

б) отримано відповідь про відмову у задоволенні його вимог.

Аналіз зазначених вище норм також дає підстави вважати, що обов'язковою умовою для звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків-боржник, з поданням щодо прийняття рішення, є неможливість погашення податкового боргу з суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації.

Більш того, звернення з позовом про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, можливе за умови, якщо таке підприємство не підлягає приватизації.

Наведене також відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалах цього суду від 02 липня 2013 року № К/800/20895/13 та від 26 січня 2015 року №К/800/51898/13.

Нормами Податкового кодексу України визначено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств.

Згідно із цією нормою порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України.

Наказом Фонду державного майна України від 29 грудня 2010 року №1954, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 січня 2011 року за №109/18847, затверджено Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства (далі по тексту - Положення №1954), яким передбачено складання підприємством та затвердження органом, уповноваженим управляти державним майном, переліку майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Між тим, за загальними правилами, викладеними у пункті 87.5 статті 87 і пункті 95.22 статті 95 Податкового кодексу України, у разі, якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.

Контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.

Відтак, для цілей звернення контролюючого органу (позивача) до відповідача з поданням та стягнення з нього сум податкового боргу, податковий орган має довести вжиття ним всіх вичерпних заходів щодо погашення Державним підприємством Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) податкового боргу, а також дотримання всіх правил та процедур, які є передумовою звернення з поданням до Міністерства юстиції України та, в подальшому, для звернення з позовом до нього.

Зокрема, для цілей стягнення боргу Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) з відповідача позивач має, крім іншого, довести: відсутність у підприємства майна, яке, в контексті положень пункту 96.2 статті 96 Податкового кодексу України та приписів Положення №1954, може бути джерелом погашення податкового боргу та яке не входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, або ж, у разі наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, - недостатність коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу; відсутність у підприємства, в контексті положень пункту 87.5 статті 87 та пункту 95.22 статті 95 Податкового кодексу України, додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості) або ж недостатність коштів, стягнутих з дебітора боржника в погашення податкового боргу підприємства.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, за результатами розгляду подання Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області Міністерство юстиції України надіслало на адресу позивача лист від 05 червня 2018 року №22324/9463-26-18/16, яким повідомило, що однією з причин виникнення податкової заборгованості є важке фінансове становище державних підприємств Державної кримінально-виконавчої служби України, що обумовило призупинення діяльності Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) . Також відповідачем повідомлено, про розгляд питання щодо ліквідації зазначеного підприємства.

Наведене свідчить, що відповідачем дотримано строку на надання відповіді за результатами розгляду подання позивача. При цьому, відповідь Міністерства юстиції України не містить відмови в задоволенні вимог подання. Крім того, суд звертає увагу, що чинним законодавством позивачу не надано повноважень щодо вільного трактування змісту відповіді на подання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутня одна з обов'язкових передумов для звернення позивача до суду з даним позовом та покладання на Міністерство юстиції України обов'язку із сплати податкового боргу Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) .

Крім того, відповідно до частини 5 статті 26 Закону України Про державну кримінально-виконавчу службу України №2713-IV від 23 червня 2005 року звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.

Наказом Фонду державного майна України від 29 грудня 2010 року №1654, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24січня 2011року за №109/18847, передбачено складання підприємством та затвердження органом, уповноваженим управляти державним майном переліку майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. У відповідності до Балансу (Звіт про фінансовий стан) форма №1 Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) станом на 01 липня 2018 року вартість необоротних активів складала 292 тисячі гривень.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем встановлених статтею 96 Податкового кодексу України умов для звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, а відтак не вбачає підстав для стягнення з Міністерства юстиції України податкового боргу Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) .

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/48708/15 від 29 травня 2017 року.

Щодо доводів третьої особи про закінчення строку давності стягнення податкового боргу в сумі 509 918,44 грн, суд зазначає наступне.

Ухвалами Вінницького окружного адміністративного суду: від 14 листопада 2012 року по справі №2а/0207/866/12 відстрочено виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у названій справі строком на 36 місяців; від 26 листопада 2012 року по справі №2а/0270/2369/12 відстрочено виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у названій справі строком на 36 місяців; від 14 листопада 2012 року по справі №2-а-5316/09/0270 відстрочено виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року строком на 36 місяців, а саме, до 15 листопада 2015 року.

З системного аналізу викладеного вбачається, що виконання зазначених судових рішень Вінницького окружного адміністративного суду відстрочено до листопада 2015 року.

Так, відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном безнадійний податковий борг розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Проте, станом на час звернення позивача з поданням від 02 травня 2018 року до Міністерства юстиції України як до органу, у сфері управління якого знаходиться Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) , щодо прийняття одного з рішень, передбачених пунктом 96.2 статті 96 Податкового кодексу України, строк давності за вказаним податковим боргом не закінчився.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено наявність правових підстав для стягнення податкового боргу Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№114) на кошти Міністерства юстиції України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про передчасність позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх розподілу, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко