Рішення

від 13.02.2019 по справі 826/17940/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2019 року № 826/17940/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до проГоловного управління ДФС у місті Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №91982-1305 від 30.06.2017р.,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №91982-1305 від 30.06.2017р.

Ухвалою суду від 04 січня 2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки позивач з 03.11.2016р. був власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а з 23.02.2017р. вказане приміщення перебуває на балансі ТОВ Лія . Крім того, позивач є платником єдиного податку третьої групи, а тому він не повинен сплачувати земельний податок з фізичних осіб.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом №975 від 03.11.2016р. ОСОБА_1 стала власником нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 286,00кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, з 23.02.2017р. вказане приміщення перебуває на балансі ТОВ Лія (код ЄДРПОУ 23494039), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.05.2017р. №88376231.

Відповідно до копії Свідоцтва платника єдиного податку від 25.01.2012р. НОМЕР_2, ОСОБА_1 перебуває на спрощені системі оподаткування з 01.01.2012р. і є платником єдиного податку зі ставкою 5% до розміру мінімальної заробітної плати за видом діяльності 74.12.0 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту; 74.11.2 Юридична діяльність (крім нотаріально) та інше.

У зв'язку із чим, відповідачем 30.06.2017р. прийнято податкове повідомлення - рішення №91982-1305, яким згідно п.п. 54.3.3 статті 54 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 34214,21грн.

Як пояснив позивач, вказане нежитлове приміщення використовувалось ним у власній господарській діяльності, а потім з 23.02.2017р. нежитлове приміщення передано на баланс ТОВ Лія (код ЄДРПОУ 23494039), що підтверджується матеріалами справи, а тому він не повинен сплачувати земельний податок з фізичних осіб.

Документальні докази реєстрації за позивачем права власності чи права користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, - жодна із сторін до суду не надала.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017р. протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 206 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII такого Кодексу.

Згідно із ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.5 ст. 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Крім того, п. 286.6 ст. 286 ПК України визначає, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Також відповідно до п. 287.8 ст. 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Поряд з цим у ч. 1, 2 статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Обов'язок зі сплати земельного податку виникає у платника з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 07.07.2015 року №826/12388/13-а, від 24.11.2015 року № 826/14303/13-а та від 02.12.2015 року № 826/3130/15.

Перевіряючи правильність здійсненого відповідачем розрахунку спірної суми земельного податку суд встановив, що останній був визначений за наступною формулою:

823,25 кв.м. x 933,59 x 2,0 x 1,17 x 1,249 x 1,433 x 1,06 % = 1137357,59 грн., де контролюючим органом застосовано наступні показники:

- 823,25 м.кв. - площа земельної ділянки;

- 933,59 - грошова оцінка в грн./кв.м. (відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23);

- 2,0 - коефіцієнт на функціональне використання землі (наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489 із змінами та доповненнями);

- 1,17 - узагальнюючий локальний коефіцієнт (на підставі рішення від 03.07.2014 №23/23 Київської міської ради);

- 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 року № 6-28-0.22-215/2-15;

- 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 року № 6-28- 0.22-201/2-16 Про індексацію нормативної грошової оцінки земель ;

- 1,06% - коефіцієнт індексації грошової оцінки.

З даного розрахунку неможливо встановити правильність визначення площі земельної ділянки (823,25кв.м.), з якої проведено нарахування позивачу земельного податку в сумі 1137357,59 грн., оскільки відсутні дані щодо площі всієї земельної ділянки, немає даних щодо площі приміщень, що не дає можливості суду перевірити дотримання відповідачем вимог п. 286.6 ст. 286, п. 287.8 ст. 287 ПК України та вірність розрахунку суми податкового зобов'язання.

Відповідачем інших документальних доказів на обґрунтування правильності проведення розрахунку суми земельної податку позивача до суду не подано.

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення не містить посилання на правову підставу визначення податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб".

Також, суд звертає увагу на те, що з 23.02.2017р. нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на балансі ТОВ Лія .

Крім того, суд зазначає, що наявність двох умов надання пільги, а саме використання позивачем власної земельної ділянки у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку третьої групи, обумовлює звільнення його від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), що доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 08.08.2018р. у справі № 820/5485/17.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017р. №91982-1305, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 34214,21грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 30.06.2017р. №91982-1305.

Присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) здійснені нею документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін