Постанова

від 13.02.2019 по справі 826/10758/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10758/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Федорчук А.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Мельничука В.П.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ - Петриченка Олександра Пилиповича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Києв, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2018 року №0009101401, №0009091401, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ ( далі - позивач, ТОВ НОВІ ПРОДУКТИ ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26 червня 2018 року №0009011401, №0009091401, №0009081401.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ дотримано всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та одержанням бюджетного відшкодування, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної. Також, представник позивача стверджує, що норми Податкового кодексу України не передбачають, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість повинно ставитись у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, сама по собі несплата податку виконавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту замовником.

Крім цього, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Додатково вказує, що на момент здійснення господарських операцій, Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАБЛОГАСТИКГРУП , Товариство з обмеженою відповідальністю МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕГАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ були належним чином зареєстрованими як платники податку на додану вартість та їх реєстрація не була скасована.

Також, відповідачем при визначенні об'єкта оподаткування неправомірно встановлено завищення різниць, на які збільшується фінансовий результат за 2015 рік у сумі 1 358 003,00 грн. на суму витрат від списання дебіторської заборгованості; завищення різниць, на які збільшується фінансовий результат за 2016 рік у сумі 1 358 003,00 грн. на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (підпункт 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України); завищення різниць, на які збільшується результат за 2017 рік у сумі 1 060 387,00 грн. на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (підпункт 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України).

Та вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ було правомірно списано дебіторську Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОДУКТ-ІНВЕСТ ПЛЮС на суму 1 358 003,00 грн. як безнадійну на підставі підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а тому донарахування відповідачем позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 244 441,00 грн. та зобов'язання позивача зменшити суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 358 003,00 грн. є неправомірним.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таку, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що у період з 16 травня 2018 року по 06 червня 2018 року на підставі направлень від 16 травня 2018 року №891/26-15-14-01-01, №892/26-15-14-01-01, №1233/26-15-14-03-04, №1397/26-15-14-06-05, №731/26-15-42-08, №2853/26-15-14-09, виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04 травня 2018 року №7904, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 13 червня 2018 року №402/26-15-14-01-01/33234957.

За результатами перевірки встановлено порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстровано в Міністерстві фінансів України від 14 грудня 1999 року за №860/4153 із змінами та доповненнями, встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток всього у сумі 1 358 003,00 грн., у тому числі по періодам: за 2015 рік на суму 1 358 003,00 грн. та заниження податку на прибуток на суму 244 441,00 грн., у тому числі: за 2016 рік на суму 53 571,00 грн., за 2017 рік на суму 190 870,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями) встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) у сумі 13 841,00 грн., в тому числі по періодах: січень 2015 року у сумі 4 401,00 грн., червень 2016 року у сумі 9 440,00 грн.;

- рядку 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 та підпункту б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України щодо подання податкових розрахунків за формою №1-ДФ, 2 квартал 2016 року, з помилками.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що у Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАБЛОГІСТИКГРУП відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій. При дослідженні ланцюгів поставки Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАБЛОГІСТИКГРУП товарів встановлено невідповідність груп придбання товарів контрагента, що унеможливлює встановити виробників даної продукції. Також, представник контролюючого органу повідомив, що згідно даних АІС СФП по Товариству з обмеженою відповідальністю ЛАБЛОГІСТИКГРУП наявна картка суб'єкта фіктивного підприємництва від 07 квітня 2016 року №956/8/26-57-20-03, орган ДПС, який виявив та відпрацював СФП Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві згідно з якою, Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАБЛОГІСТИКГРУП зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження. Під час проведеного аналізу інформаційних баз Єдиний державний реєстр судових рішень встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАБЛОГІСТИКГРУП задіяне в схемах ухилення від сплати податків.

В частині взаємовідносин позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна металургійна компанія (код ЄДРПОУ 39534319) контролюючий орган зазначив, що за даними ІС Податковий блок Товариство з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна металургійна компанія не маючи в наявності будь-яких основних фондів, виробничих та трудових ресурсів не мав фізичної можливості проводити господарську діяльність. Крім того, супутні послуги, такі як транспортування, зберігання, зберігання, експедирування не залучались.

Тобто, у Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна металургійна компанія відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій. Також, при дослідженні ланцюгів поставки Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна металургійна компанія товарів встановлено невідповідність груп придбання товарів Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна металургійна компанія , що унеможливлює встановити виробників даної продукції.

Також, в ході перевірки встановлено, що Печерським районним судом м. Києва по справі №758/8351/17 від 04 жовтня 2017 року винесено вирок, у відповідності до якого затверджено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні та визнано особу винуватою у вчиненні кримінального провадження, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Щодо посилання представника позивача, що зазначений вище вирок суду не впливає на первинні документи підписані директором контрагента ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія , колегія суддів зазначає наступне.

Так, договірні відносин між позивачем та ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія виникли у 2016-2017 роках.

Первинні документи підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна металургійна компанія ОСОБА_3

Відповідно до пояснень директора зазначеного вище ТОВ згідно вироку Подільського районного суду м. Києва від 04.10.2017 року у справі №758/8351/17 встановлено, що на початку грудня 2014 року (більш точну дату слідством не встановлено) гр. ОСОБА_3 перебуваючи у м. Києві зустрівся із невстановленою досудовим розслідуванням особою та отримав пропозицію на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, за відомо неправдивих відомостей щодо призначення його як директора ТОВ за грошову винагороду.

Усвідомлюючи противоправний характер дій, запропонованих йому невстановленою досудовим розслідуванням особою, ОСОБА_3, з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність та виконувати обов'язки директора підприємства, погодився на таку пропозицію. В цей час у ОСОБА_3, виник умисел направлений на підроблення документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, шляхом внесення за відомо неправдивих відомостей. .

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи не є належним доказом щодо здійснення реальності господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу на пояснення представника відповідача, що за період взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна металургійна компанія з Товариством з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ господарська діяльність контрагента пов'язана з сумнівними платниками податку по ланцюгу товарно-грошових потоків, має ознаки нереальності здійснення, а діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Також в акті перевірки вказано, що заходами зі стягнення заборгованості можуть бути, зокрема, надання претензій боржнику, зверненням до суду, подання заяви на банкрутство боржника, однак Товариством з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ не використано свого права на пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання, а у разі неможливості його виконання, права на повернення перерахованих авансових коштів. Тобто, на думку контролюючого органу, наведене свідчить про добровільну відмову Товариства з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ у поверненні перерахованих коштів товариству шляхом не здійснення жодних відповідних заходів стосовно стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальності Продукт - Інвест Плюс .

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 26 червня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0009101401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 358 003,00 грн.

Також, 26 червня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0009091401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 366 662,00 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 244 441,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 122 221,00 грн.

26 червня 2018 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0009081401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 20 762,00 грн., у т.ч. за основним платежем 13 841,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 6 921,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо правового обґрунтування правомірності винесення податкових повідомлень - рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Як вбачається з матеріалів справи, 28 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАБЛОГІСТИКГРУП (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ (покупець) укладено договір поставки №25-05/14-НП1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (передавати у власність покупця) обладнання, згідно специфікації, що далі за текстом іменується товар та виконати роботи з монтажу товару. Детальний опис товару, вимоги щодо комплектності, вартість, кількість та інше вказується в специфікації до договору до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору, для використання у підприємницькій діяльності покупця, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та сплатити за нього на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору роботи відповідно до договору виконуватимуться постачальником на об'єкті покупця за адресою: Черкаська область, м. Жашків, вул. Перемоги, 10, та оплачуватимуться покупцем у строки, в розмірах та на умовах, визначених у розділі 4 цього договору. Використання при виконанні робіт за договором інструментів та матеріалів, які належать постачальнику включено у вартість, зазначену в п. 4.1 договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що якість та комплектність товару, що поставляється, повинна відповідати стандартам або технічним умовам виробника. Підтвердженням якості товару є сертифікат якості, виданий виробником товару або постачальником.

Постачальник має поставляти товар, затарений та упакований таким чином, щоб виключати псування або знищення його, на період від передачі до прийняття товару покупцем, з урахуванням транспортування та перевезення. Особливі вимоги до упакування та затарення товару визначаються сторонами у специфікації на конкретну партію товару (пункт 2.2 договору).

Згідно пункту 3.1 загальний строк поставки товару, узгодженого специфікацією і не може перевищувати 75 календарних днів з дати здійснення покупцем першого перерахування коштів постачальнику на сплату вартості товару.

30 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАБЛОГІСТИКГРУП (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ (покупець) укладено аналогічний за змістом договір поставки №30-10/14-НП2.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано до суду копії: видаткової накладної №13 від 13 січня 2015 року, №14 від 13 січня 2015 року, №42 від 30 січня 2015 року, №50 від 09 лютого 2015 року, в яких зазначено місце їх складання: м. Одеса, вул. Ільфа та Петрова, 18, тобто за місцезнаходженням постачальника.

При цьому, як визначено умовами договорів поставки, поставка здійснюється на умовах DDP склад покупця за адресою: Черкаська область, м. Жашків, вул. Перемоги, 10 силами та засобами постачальника. Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної на складі покупця, з цього моменту відбувається перехід права власності на товар до покупця (п. 3.2 договору).

Колегія суддів звертає увагу на надані копії актів приймання-передачі виконаних робіт №2 від 30 січня 2015 року щодо встановлення обладнання, платіжного доручення №7879 від 03 лютого 2015 року, №7910 від 06 лютого 2015 року, податкової накладної №39 від 30 січня 2015 року, №40 від 30 січня 2015 року, акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.

З матеріалів справи вбачається, що 17 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна металургійна компанія (постачальник) укладено договір №17/03/16, згідно умов якого постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність покупця металопрокат та металопродукцію на умовах та у встановлені даним договором строки, а покупець зобов'язується здійснити оплату поставленого товару на умовах даного договору.

Асортимент, загальна кількість та вартість товару, що підлягає поставці, визначено у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору постачальник зобов'язується поставити товар на умовах СРТ (пункт поставки - склад покупця за адресою: Черкаська обл., м. Жашків, вул. Перемоги, 10) згідно міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Поставка товару здійснюється однією партією згідно специфікації (додаток №1 до даного договору), яка є невід'ємною частиною даного договору, транспортом найнятим постачальником та за рахунок постачальника. Вартість доставки включається в ціну товару. Строк поставки товару складає 7 робочих днів з моменту виконання покупцем умов п. 5.3 даного договору (п.п. 2.2-2.3 договору).

Відповідно до пункту 2.5-2.6 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту виконання постачальником обов'язку з поставки товару при наявності оформленої належним чином накладної на товар в пункті поставки та повної оплати товару. Зобов'язання постачальника з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару і його приналежностей, документів, передбачених пункту 2.7 цього договору, та оформленої належним чином накладної.

Пунктом 4.1 договору визначено, що здача-прийняття товару здійснюється в пункті поставки, визначеному в пункті 2.1 даного договору.

Згідно пункту 4.6 договору повноваження представників покупця на здійснення та оформлення здачі-прийняття товару в пункті поставки повинні підтверджуватися відповідною довіреністю.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду копію: видаткової накладної №РН-100301 від 10 березня 2016 року, №РН-270401 від 27 квітня 2016 року, які складені в м. Києві, тобто за місцезнаходженням постачальника, що не узгоджується з вимогами пункту 2.1 договору №17/03/16.

Також позивачем надано копію платіжного доручення №10563 від 03 березня 2016 року, №10639 від 16 березня 2016 року, №10885 від 21 квітня 2016 року, №10964 від 29 квітня 2016 року, податкової накладної №18 від 03 березня 2016 року, податкової накладної №31 від 10 березня 2016 року, в якій міститься посилання на реквізити договору поставки від 25 лютого 2016 року, які представником позивача не надано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження виконання вимог договору від 17 березня 2016 року складені раніше, ніж укладено сам договір.

Також, позивачем не надано до суду копій рахунків-фактур, на підставі яких здійснювалась поставка та наявність яких передбачена умовами наведених вище договорів.

Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що вироком Подільського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року у справі №758/8351/17 встановлено, що з грудня 2014 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна металургійна компанія значиться особа, яка не мала на меті реального здійснення господарської діяльності вказаного Товариства, а дії такої особи полягають у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи за відомо неправдивих відомостей, посприяли порушенню: Закону України Про підприємництво , Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Закону України Про систему оподаткування , Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .

Вказаним вироком затверджено укладену 20 червня 2017 року угоду про визнання винуватості між ОСОБА_3 та прокурором Київської місцевої прокуратури №7 м. Києва Бабошиною Ю.В. та визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Водночас, в ході перевірки та відповідно до наявних матеріалів справи встановлено, що договір №17/03/16 від 17 березня 2016 року, а також первинні документи виписано від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна металургійна компанія саме ОСОБА_3

Відтак, ураховуючи вищевикладене, бухгалтерські та податкові документи складені Товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна металургійна компанія з порушенням чинного законодавства.

Крім того, згідно даних АІС СФП по Товариству з обмеженою відповідальністю ЛАБЛОГІСТИКГРУП та Товариству з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна металургійна компанія наявні картка суб'єкта фіктивного підприємництва, згідно з якими вказані Товариства зареєстровані (перереєстровані) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження. Під час проведеного аналізу інформаційних баз Єдиний державний реєстр судових рішень встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАБЛОГІСТИКГРУП та Товариство з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна металургійна компанія задіяне в схемах ухилення від сплати податків.

За висновком суду будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів що передбачені законодавством.

У постанові від 01 грудня 2015 року в справі №826/15034/14: Верховний Суд України зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Подані товариством первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності Контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Крім того, у постанові від 17 листопада 2015 року в справі №2а/3264/11/1070 Верховний Суд України зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ є необґрунтованими та не підлягають задоволенню в частині оскарження податкового повідомлення-рішення №0009081401 від 26 червня 2018 року.

Щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2018 року №0009101401 та №0009091401, колегія суддів зазначає наступне.

01 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю Продукт - Інвест Плюс (комісіонер) укладено договір комісії №НП/ПИ-К1, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату укласти за рахунок комітента, але від свого імені, договір щодо проектування та будівельних робіт з реконструкції центрального складу та гаражів під виробничо-складські та побутові приміщення, розташованого за адресою: Черкаська область, м. Жашків, вул. Перемоги, буд. 10 (надані іменується - об'єкт).

Відповідно до умов пункту 2.1 вказаного договору, комісіонер відповідно до цього договору зобов'язується: протягом 30 календарних днів з дня підписання договору приступити до виконання цього договору шляхом укладання відповідних договорів з підрядними організаціями; надати звіт комітенту про виконання доручення комітента та передати комітентові все одержане за відповідними договорами з підрядними організаціями в строк 5 робочих днів з моменту здачі об'єкту в експлуатацію (з обов'язковим наданням акту здачі в експлуатацію).

Згідно пункту 4.1 договору комісійна плата комісіонерові буде визначатись у відповідних актах прийому-передачі виконаних робіт. Комісійна плата сплачується шляхом перерахування даної суми комітентом на користь комісіонера протягом 60 календарних днів з моменту підписання відповідного акту прийому-передачі виконаних робіт.

Вимогами пункту 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 9.1 цього договору та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. Зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або чинному в Україні законодавстві.

З матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю Продукт - Інвест Плюс (комісіонер) укладено додаткову угоду №1 до договору комісії №НП/ПИ-К1 від 01 серпня 2007 року, відповідно до якої передбачено, що у зв'язку з необхідністю авансування витрат комісіонера на виконання умов договору, сторони дійшли взаємної згоди викласти пункт 5.3 договору в наступній редакції комітент здійснює попередню оплату витрат комісіонера на оплату робіт по реконструкції виробничих приміщень у розмірі 3 726 411,30 грн. до 01 вересня 2011 року. Комісіонер зобов'язується надати документи, які підтверджують факт належного виконання доручення комітента та акт прийому-передачі виконаних робіт на суму попередньої оплати, сплаченої відповідно до цього пункту до 10 лютого 2012 року. У випадку, якщо до 10 лютого 2012 року комісіонер не виконає доручення комітента, або виконає доручення комітента не у повному обсязі, комісіонер зобов'язується повернути суму попередньої оплати до 15 лютого 2012 року .

Пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що ця угода набуває чинності з дати підписання та діє до припинення дії договору комісії №НП/ПИ-К1 від 01 серпня 2007 року.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі №1 від 31 березня 2010 року, відповідно до якого комісіонер передав, а комітент прийняв майно на суму 7 640 131,38 грн.

01 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю Продукт - Інвест Плюс (комісіонер) складено та підписано акт приймання-передачі №2, відповідно до якого комісіонер передав, а комітент прийняв майно на суму 4 188,00 грн.; 30 листопада 2010 року - акт приймання-передачі №3 на суму 141 689,00 грн.; 28 лютого 2011 року - акт приймання-передачі №4 на суму 1 630 432,50 грн.; 22 липня 2011 року - акт приймання-передачі №5 на суму 2 210 583,56 грн.

Наведене свідчить, що виконання вимог додаткової угоди комісіонер не надав доказів належного виконання доручення комітента та акт прийому-передачі виконаних робіт на суму попередньої оплати, як і не повернув суму попередньої оплати в розмірі 3 726 411,30 грн.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ у разі відмови контрагента у добровільному поверненні авансових платежів, з метою захисту своїх економічних інтересів має право звернутись до суду з позовом до юридичних осіб про стягнення коштів.

При цьому, відповідно до наданих під час перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ документів, відсутня будь-яка інформація про вчинення будь-яких дій з боку позивача стосовно повернення авансових коштів.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

- на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Податкового кодексу України наведені у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, та осіб, які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Вимогами статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз наведених норм свідчить, що дебіторська заборгованість за перерахованим авансом, за якою минув термін позовної давності, належатиме до безнадійної заборгованості, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.

При цьому, заходами зі стягнення заборгованості можуть бути, зокрема, надання претензій боржнику, зверненням до суду, подання заяви на банкрутство боржника.

Як вказано в акті перевірки, відповідно до картки рахунку по рах. 631 оплата по договору комісії відбувалась 31 серпня 2011 року на суму 3 726 411,30 грн., а станом на 31 січня 2012 року дебіторська заборгованість складає 1 536 899,14 грн., тобто з урахуванням вимог пункту 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається з 31 січня 2012 року.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що умовами договору комісії передбачено, що якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.

Так, згідно частиною 3 пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237 (далі - Положення № 237), сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату є дебіторською заборгованістю.

Сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу, згідно з частиною 5 пункту 4 Положення №237, є поточною дебіторською заборгованістю.

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Відповідно до п. 5 Положення № 237, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, виходячи з п. 6 Положення №237, визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Відповідно до п. 5 Положення №237, поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу стосовно того, що Товариством з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ не використано свого права на пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання, а у разі неможливості його виконання, права на повернення перерахованих авансових коштів.

Щодо посилання позивача на те, що звернення до суду позивача є виключно правом щодо повернення авансових коштів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, колегія суддів не погоджується із зазначеним вище та зазначає, що дебіторська заборгованість за перерахованим авансом, за якою минув термін позовної давності, належатиме до безнадійної заборгованості, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків, тобто вжиття заходів щодо повернення коштів та відсутність позитивних наслідків внаслідок вжиття таких заходів, є обов'язковою передумовою для визнання заборгованості безнадійною.

На підсаві вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю НОВІ ПРОДУКТИ - Петриченка Олександра Пилиповича - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 14 лютого 2019 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

В.П. Мельничук