Рішення

від 14.02.2019 по справі 299/3583/18

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/3583/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14.02.2019 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., за участі представника позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом Ратнівського міжрайонного управління водного господарства до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відстоків річних у зв'язку несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання,

В С Т А Н О В И В :

Ратнівське міжрайонне управління водного господарства звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відстоків річних у зв'язку несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання.

Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08.04.2013 року по справі № 299/835/13-к ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191 та ч.2 ст. 366 КК України у зв'язку із заволодінням ним державними коштами у великих розмірах на загальну суму 179355 гривень шляхом невиконання взятих на себе за умовами договорів N° 1/12 від 13.03.2012 року, № 2/12 від 10.05.2012 року, № 3/12 від 11.04.2012 року та № 4/12 від 23.03.2012 року зобов'язань, чим було завдано значної шкоди державі в особі Ратнівського міжрайонного управління водного господарства, яке свої зобов'язання за наведеними вище договорами виконало у повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти на загальну суму 179355 гривень, в той час як відповідач одержані кошти безпідставно привласнив та використав для власних потреб, а зобов'язання в частині передачі оплаченого товару (екскаватор гусеничний Liebherr та комплектуючі до нього) позивачу не виконав.

Факт перерахування позивачем вказаної суми грошових коштів відловідачу та факт вчинення останнім наведених вище протиправних дій підтверджується вказаним вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від08.04.2013 року по справі № 299/835/13-к, який набрав законної сили 14 травня 2013 року.

В силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, за змістом якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розгляді справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26.07.2013 року по справі № 299/2249/13-ц було стягнуто з відповідача на користь держави в особі Ратнівського міжрайонного управління водного господарства 179355 гривень спричинених злочином. Ухваленням вказаного рішення було підтверджено наявність порушеного саме грошового зобов'язання, що виникло на підставі цивільно - правових договорів, в розумінні ст. 625 ЦК України, за яким відповідач був зобов'язаний здійснити поставку позивачу гусеничного екскаватора марки Liebherr комплектуючих до нього запчастин на суму коштів у вказаному вище розмірі, а такі встановлено цивільно-правовий обов'язок відповідача повернути привласнені гроші кошти, що узгоджується з положеннями ст. 11 ЦК України.

Окрім того, цим рішенням також підтверджуються факти перерахування позивачем коштів відповідачу та невиконання останнім своїх зобов'язань, що звільняє позивача від доведення вказаних обставин в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, за якою обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше встановлено законом.

Вказане вище рішення суду набуло законної сили 06.08.2013 року та було пред'явлено до примусового виконання до Відділу ДВС Виноградівського РУЮ 10.09.2013 року, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № 39722279 від 10.09.2013 року.

На виконання зазначеного судового рішення Відділом ДВС Виноградівського РУЮ в процесі його примусового виконання на користь позивача перераховувались з відповідача (боржника) кошти:

24.06.2014 року - 900 гривень, 1509.2014 року - 1260, 26.11.2014 року - 9000 гривень, 24.03. 2015 року - 171 гривень. 19.05.2017 року - 29125 , 31.08.2018 року - 138899 гривень.

Наведені обставини підтверджуються виписками з рахунку позивача.

У зв'язку із фактичним виконанням судового рішення 04.09.2018 року було закінчено виконавче провадження.

Таким чином, рішення Виноградівського районного суду від 26.07.2013 року по справі № 299/2249/13-ц, яким було підтверджено виникнення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, не було повністю виконане в період з 06 серпня 2013 року (дата набрання рішенням законної сили) по 31 серпня 2018 року (дата останнього платежу), а відповідач у вказаний період часу безпідставно користувався грошовими коштами, які підлягали сплаті позивачу відповідно до рішення суду, що призвело до негативних наслідків для позивача у вигляді понесених матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів в розмірі 148293,8 грн. та є підставою для стягнення з відповідача компенсації за користування утримуваними ним грошовими коштами - трьох відсотків річних від простроченої суми грошового зобов'язання в розмірі 24784 грн. згідно із розрахунками.

У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 173077,80 гривень, з яких 148293,8 гривень інфляційні втрати та 24784 гривень три відсотки річних від простроченої суми грошового зобов'язання та 2596,18 гривень судового збору

Представник позивача ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, про що свідчить судова повістка, наявна в матеріалах справи (а.с.60, 65) у судове засідання з невідомих суду причин повторно не з'явився і від нього не надійшло жодного клопотання про відкладення слухання справи або поважні причини неявки, тому на підставі ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08.04.2013 року по справі № 299/835/13-к ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191 та ч.2 ст. 366 КК України у зв'язку із заволодінням ним державними коштами у великих розмірах на загальну суму 179355 гривень шляхом невиконання взятих на себе за умовами договорів N° 1/12 від 13.03.2012 року, № 2/12 від 10.05.2012 року, № 3/12 від 11.04.2012 року та № 4/12 від 23.03.2012 року зобов'язань, чим було завдано значної шкоди державі в особі Ратнівського міжрайонного управління водного господарства, яке свої зобов'язання за наведеними вище договорами виконало у повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти на загальну суму 179355 гривень, в той час як відповідач одержані кошти безпідставно привласнив та використав для власних потреб, а зобов'язання в частині передачі оплаченого товару (екскаватор гусеничний Liebherr та комплектуючі до нього) позивачу не виконав (а.с.19-21).

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26.07.2013 року по справі № 299/2249/13-ц було стягнуто з відповідача на користь держави в особі Ратнівського міжрайонного управління водного господарства 179355 гривень спричинених злочином (а.с.22-23).

Вказане вище рішення суду набуло законної сили 06.08.2013 року та було пред'явлено до примусового виконання до Відділу ДВС Виноградівського РУЮ 10.09.2013 року, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № 39722279 від 10.09.2013 року (а.с.24).

На виконання зазначеного судового рішення Відділом ДВС Виноградівського РУЮ в процесі його примусового виконання на користь позивача перераховувались з відповідача (боржника) кошти: 24.06.2014 року - 900 гривень, 1509.2014 року - 1260, 26.11.2014 року - 9000 гривень, 24.03. 2015 року - 171 гривень. 19.05.2017 року - 29125 , 31.08.2018 року - 138899 гривень, що підтверджуються виписками з рахунку позивача (а.с.26-28).

У зв'язку із фактичним виконанням судового рішення 04.09.2018 року було закінчено виконавче провадження (а.с.29-32 зв.).

Таким чином, рішення Виноградівського районного суду від 26.07.2013 року по справі № 299/2249/13-ц, яким було підтверджено виникнення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, не було повністю виконане в період з 06 серпня 2013 року (дата набрання рішенням законної сили) по 31 серпня 2018 року (дата останнього платежу), а відповідач у вказаний період часу безпідставно користувався грошовими коштами, які підлягали сплаті позивачу відповідно до рішення суду, що призвело до негативних наслідків для позивача у вигляді понесених матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів в розмірі 148293,8 грн. та є підставою для стягнення з відповідача компенсації за користування утримуваними ним грошовими коштами - трьох відсотків річних від простроченої суми грошового зобов'язання в розмірі 24784 грн. згідно із розрахунками, наведеними позивачем (а.с.3-3 зв.).

Відносини між сторонами врегульовано ЦК України.

За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, виникнення цивільного зобов'язання з рішення суду прямо передбачено чинним законодавством, що свідчить про необхідність його належного виконання відповідно до вимог ЦК України.

В силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, за змістом якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розгляді справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За норми ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів. Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такий висновок закріплено в Постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року по справі № 6- 49цс12.

Окрім того, в зазначеній Постанові Суд також дійшов висновків, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора .

За змістом ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки. п 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором . завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настали після прострочення (ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України).

За змістом ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ці збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів н встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненні за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщ інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочень застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Крім того, в Постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року по справі № 6-49цс12 зазначено, що відповідальність за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання та поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Також варто наголосити, що у постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 року у справі № 6/433-42/183 висловлена позиція, відповідно до якої положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу; чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Така правова позиція Верховного Суду України узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 26 вересня 2018 року по справі № 186/1791/16-ц, від 11 липня 2018 року по справі № 203/5850/15-ц.

Ці позиції також узгоджуються із висновками ОСОБА_3 Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц, що були зроблені під час розгляду подібної за своїм змістом і суттю справи.

За вказаних обставин доводи позивача підтверджуються належними доказами, ґрунтуються на законі, а відтак позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.144 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених судових вимог. З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив 2596,18 гривень судового збору (а.с.1), а відтак, з урахуванням вищенаведеного суд вважає, що понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265, 280 - 282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Ратнівського міжрайонного управління водного господарства, код ЄДРПОУ 05430343, адреса Волинська область, Ратнівський район, смт.Ратне, вул.Шевченка, 36, - 173077,80 гривень (сто сімдесят три тисячі сімдесят сім гривень 80 копійок), з яких 148293,8 гривень інфляційні втрати та 24784 гривень три відсотки річних від простроченої суми грошового зобов'язання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Ратнівського міжрайонного управління водного господарства 2596,18 гривень судового збору.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14.02.2019 року.

ГоловуючийОСОБА_4