Постанова

від 05.02.2019 по справі 201/6478/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2765/19 Справа № 201/6478/18 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Синенка Є.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства комерційного банка «Приватбанк» ,

на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2018 року про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банка «Приватбанк» про визнання безпідставним списання коштів з рахунку , -

ВСТАНОВИЛА:

Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області 20 серпня 2018 року постановлено ухвалу, згідно якої суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі /а.с.22-23/.

Заборонив АТ КБ ПриватБанк здійснювати нарахування кредитної заборгованості та списання процентів за користування кредитними коштами ОСОБА_1 з моменту, коли були здійснені перерахування з платіжної карти Універсальна №5168742214658225, тобто - з 04 травня 2018 року, до розгляду даної справи по суті.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, АТ КБ ПриватБанк подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано всі обставини, що мають значення при вирішенні питання про забезпечення позову, що призвело до передчасного висновку про задоволення такої заяви та вжиття заходів забезпечення позову.

Так, зазначає, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, але позивач жодних доказів на підтвердження своїх вимог не надав.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, банк просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суд першої інстанції, якою було заборонено вчиняти певні дії та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу в якому зазначається, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи, а сам зміст відзиву зводиться до викладу позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного у відзиві, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вона постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 травня 2018 року з клієнтської картки ОСОБА_1 Універсальна №5168742214658225 було здійснено перерахування коштів на платіжну картку ОСОБА_2 у розмірі 11000 грн. та у сумі 13500 грн. За період з 01 липня 2018 року по 17 серпня 2018 року АТ КБ Приватбанк було нараховано та списано з рахунку позивача №5168742214658225 відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 4320,51 грн., з них 1639,99 грн. було списано без відома з зарплатної картки №5168742717225076 двома платежами у сумі 432,39 грн. 26.07.2018 р. і 1207,60 грн. 03.08.2018 р., внаслідок чого виникла кредитна заборгованість.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про визнання безпідставними списання АТ КБ Приватбанк грошових коштів з рахунків позивача на рахунок ОСОБА_2 , а саме з картки для виплат позивача суми 9 100 грн., з кредитної картки суми 27 000 грн. та 1 525, 74 грн. коміссії банку за проведення платежів. Також списання банком грошових коштів з рахуну підприємтсва ТОВ «ДДК-ГАРАНТ» у сумі 5 025,13 грн. Зобов'язати банк відновити залишок коштів на рахунку позивача та на рахунку ТОВ «ДДК-ГАРАНТ» до стану, у якому він був перед виконанням вказаних операцій.

Разом з цим, позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій він просив заборонити АТ КБ ПриватБанк нарахування кредитної заборгованості та списання процентів за користування кредитними коштами з моменту, коли були здійснені несанкціоновані перерахування з платіжної карти Універсальна №5168742214658225 тобто - з 04 травня 2018 року, до вирішення питання по суті в судовому засіданні, та повернути йому незаконно списані з зарплатної картки №5168742717225076 в період з 01.07.2018 року по 17.08.2018 року кошти в сумі 1639,99 грн.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що в спірних правовідносинах існує ризик утруднення та унеможливлення виконання рішення по даній справі.

З даним висновком не може погодитись колегія суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним із видів забезпечення позову, у відповідності до ст.. 150 ЦПК України, є заборона вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи роз'яснення Верховного Суд України, що містяться в Постанові Пленуму від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є оскарження дій банку щодо списання коштів з інших особових рахунків позивача та визнання таких дій банку незаконними і відшкодування заподіяної шкоди, тобто відновлення залишку на рахунку, який існував до списанння коштів, відповідно для забезпечення виконання можливого рішення суду, колегія суддів вважає, що не можуть бути вжиті такі заходи забезпечення позову як заборона вчиняти дії щодо нарахування процентів та штрафних санкції за кредитним договором та зміна розміру кредитного ліміту, оскільки кредитний договір ще не визнано недійсним, а відповідно його умови є обов'язковими для виконання обома сторонами договору, а тому судом не може бути заборонено банку вчиняти дії спрямовані на виконання умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст.. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову скасувати в частині заборони Акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» нарахування кредитної заборгованості по платіжній картці Універсальна №5168742214658225, а в іншій частині оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2018 року в частині заборони Акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» нарахування кредитної заборгованості по платіжній картці Універсальна №5168742214658225 - скасувати.

Відмовити в задоволенні в цій частині заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову .

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_3