Рішення

від 11.02.2019 по справі 243/12967/18

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/243/480/2019

Справа № 243/12967/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ільяшевич О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Зубкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов'янськ, Донецької області) за правилами загального позовного провадження цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Квадро А про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ТОВ Квадро А про розірвання договору оренди земельної ділянки. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він є власником земельної ділянки розташованої на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області, з кадастровим номером 1424256200:11:000:0665.

24 липня 2013 року між ним та відповідачем ТОВ Квадро А був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, згідно із п. 9 п. ІV якого, за оренду земельної ділянки орендарем вноситься орендна плата у грошовій формі, в розмірі 4,0% від нормативної грошової оцінки ділянки, що становить 3288,19 грн. за рік. Відповідно до п. 11 п. ІV, орендна плата виплачується щорічно, але не пізніше 01 листопада. Відповідно до п. 41 вказаного договору, за невиконання або неналежне виконання договору, сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Пунктом 38 договору передбачено, що його дія припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором. Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: невиконання умов договору однією із сторін (п. 39 договору).

З 2013 року по день звернення до суду із даним позовом, відповідач не виконує свої договірні зобов'язання та не виплачує позивачеві орендну плату, що суперечить істотним умовам договору оренди.

У зв'язку із наведеним, просив суд ухвалити рішення яким розірвати договір оренди земельної ділянки (пая), розташованої на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області, загальною площею 3,4420 га., у тому числі рілля 3,4420 га., кадастровий номер 1424256200:11:000:0665, укладений між позивачем та ТОВ Квадро А 24 липня 2013 року.

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача про місце, день та час розгляду справи. Судом були спрямовані численні судові повістки за останньою відомою адресою місцезнаходження відповідача ТОВ Квадро А однак в жодне із призначених судових засідань представник відповідача не з'явився, як не з'явився і до поштового відділення для отримання судової кореспонденції, про що свідчать відповідні відмітки на повернутих конвертах.

Представник відповідача не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності від нього до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

З огляду на викладене, оскільки відповідач, будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання повторно не з'явився у судове засідання без повідомлення причин неявки, не подав відзив, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, зі згоди позивача, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів з постановленням заочного рішення.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

Передача земельної ділянки в строкове платне користування підпадає під визначення найму (оренди) земельної ділянки згідно із ст. 792 ЦК України. Станом на дату підписання ТОВ Квадро А та ОСОБА_1спірного договору оренди, правовідносини щодо оренди землі регулювалися також нормами Закону України Про оренду землі .

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема, довідкою відділу Держкомзему в Слов'янському районі Донецької області Головного управління Держкомзему у Донецькій області № 2621/02-16 від 07 грудня 2012 року що позивачеві ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія: ІІ-ДН № 096588 від 01 вересня 2002 року, належить земельна ділянка розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області, загальною площею - 3,4420 га., кадастровий номер 1424256200:11:000:0665, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 19-20).

Згідно із договором оренди земельної ділянки (пая), укладеним між позивачем та ТОВ Квадро А 24 липня 2013 року, орендодавець ОСОБА_1надав, а орендар ТОВ Квадро А прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області, загальною площею 3,4420 га., у тому числі рілля 3,4420 га., кадастровий номер 1424256200:11:000:0665. Договір зареєстрований у відділі Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Слов'янського МРУЮ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 6795399 від 24 липня 2013 року (а.с. 5-11).

Відповідно до акту про передачу та прийняття земельної ділянки від 24 липня 2013 року, ОСОБА_1передав, а ТОВ Квадро А , в особі директора ОСОБА_2 прийняв на умовах оренди на 10 років земельну ділянку площею 3,4420 га., у тому числі рілля 3,4420 га., для використання за цільовим призначенням (а.с. 17).

Згідно із актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 10 липня 2013 року, в присутності Райгородоцького селищного голови ОСОБА_3, орендодавця ОСОБА_1 та директора ТОВ Квадро А ОСОБА_2 як орендаря, було проведено визначення меж земельної ділянки площею 3,4420 га ріллі, яка розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району і надається в оренду терміном в 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі договору оренди від 24 липня 2013 року.

Внаслідок обстеження встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 1424256200:11:000:0665 використовується за цільовим призначенням та розташована в межах встановлених Державним актом на право приватної власності на землю ОСОБА_1 серія ІІ-ДН № 096588, зареєстрованого за № 89 від 01 вересня 2002 року (а.с. 18).

Згідно із ч.1 ст. 93 Земельного Кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно із ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Приписами ст. 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень ст. 15 Закону (в редакції на момент укладення спірного договору), однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ст. 651 ЦКУ України).

Відповідно до ст. 32 Закону України про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для розірвання укладеного договору оренди є невиконанням сторонами їх обов'язків, визначених статтями 24, 25 Закону та умовами самого договору, у тому числі несвоєчасного внесення орендної плати.

Згідно із п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

За змістом зазначених норм договір оренди землі можливо розірвати лише в разі систематичної несплати орендної плати, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Пунктом 9 п. ІV спірного договору оренди земельної ділянки від 24 липня 2013 року, встановлено, що за оренду земельної ділянки орендарем вноситься орендна плата у грошовій формі, в розмірі 4,0% від нормативної грошової оцінки ділянки, що становить 3288,19 грн. за рік. Відповідно до п. 11 п. ІV, орендна плата виплачується щорічно, але не пізніше 01 листопада. Відповідно до п. 41 вказаного договору, за невиконання або неналежне виконання договору, сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Пунктом 38 договору передбачено, що його дія припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором. Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: невиконання умов договору однією із сторін (п. 39 договору)( а.с. 5-11).

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 457/97 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2,7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя , Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Аналіз досліджених доказів дає підстави суду дійти висновку про те, що має місце систематична несплата орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, висновки якого відповідно до ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 , ставить питання про розірвання договору саме з підстав порушення відповідачем умов договору щодо здійснення орендної плати.

Судовим розглядом встановлено, що з часу укладення вказаного договору оренди і до теперішнього часу, відповідач не виконує свої договірні зобов'язання та не виплачує позивачеві орендну плату.

Таким чином, враховуючи той факт, що відповідачем не здійснюється орендна плата, що є істотним порушенням зобов'язань взятих на себе відповідно до умов договору оренди земельної ділянки, настання яких позивач не очікував, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1про розірвання договору оренди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ Про судовий збір , розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого ним при зверненні до суду із даним позовом судового збору в розмірі - 704,80 грн. (а.с. 1).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 638,651,792 ЦК України, ст.ст. 93, 141 Земельного кодексу України, Законом України Про оренду землі , ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, ст. 223, 259, 263 - 265, 273, 280, 281 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Квадро А про розірвання договору оренди земельної ділянки- задовольнити.

Договір оренди земельної ділянки (пая), розташованої на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області укладений 24 липня 2013 року між ОСОБА_1та товариством з обмеженою відповідальністю Квадро А в особі директора ОСОБА_2, про оренду земельної ділянки (пая) загальною площею - 3,4420 га, у тому числі рілля - 3,4420 га, кадастровий номер 1424256200:11:000:0665 розташованої на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області - розірвати.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Квадро А (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Центральна, буд. 59) ЄДРПОУ 38080632, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір в сумі - 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 14 лютого 2019 року.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_4