Рішення

від 31.01.2019 по справі 907/582/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.2019 м. Ужгород Справа № 907/582/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву публічного акціонерного товариства «Ерстед» , смт. Великий Березний до Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району, смт Великий Березний про визнання недійсним рішення Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району №426 від 20.06.2018

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - адвокат, представник за ордером №61710 від 29.10.2018

від відповідача - ОСОБА_2 - представник за довіреністю

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним рішення Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району №426 від 20.06.2018 Про відкриття вулиці , посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 92, 141, 149, 152, 155, 158 Земельного кодексу України, ст. 21 Цивільного кодексу України та ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування .

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2018 відкрито загальна позовне провадження у розгляді справи №907/582/18 та призначено підготовче засідання на 12.11.2018.

У підготовчому засіданні 12.11.2018 за згодою представників сторін оголошено перерву до 21.11.2018 для надання відповідачу можливості подати суду додаткові докази в обгрунтування поданого ним клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 21.11.2018 було відкладено підготовче засідання та розгляд заяви відповідача про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на 03.12.2018.

Ухвалою суду від 03.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання про залучення третьої особи та відкладено підготовче засідання на 17.12.2018.

У засіданні суду 17.12.2018 відповідачем повторно подано суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Карпат Вудс .

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.12.2018 відмовлено в задоволенні клопотання Великоберезнянської селищної ради про залучення товариства з обмеженою відповідальністю Карпат Вудс до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17 січня 2019 р. на 11:30 год.

У судовому засіданні 17.01.2019 розпочато розгляд справи по суті, разом з тим, судом за згодою представників сторін оголошено перерву в судовому розгляді справи по суті до 31.01.2019.

У судовому засіданні суду 31.01.2019 продовжено розгляд справи по суті.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказує що в прийнятому Відповідачем рішенні немає законних підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2120855100:03:004:0019, загальною площею 0,2353 га, розташованою за адресою: смт. Великий Березний, вул. Заводська. Крім того, позивач опирається на відсутність погодження (згоди) землекористувача на вилучення спірної земельної ділянки.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, зазначає, що Позивач помилково вважає, що Відповідач прийняв рішення поза межами діючого законодавства. Відповідач посилається на постанову Верховного суду України від 12 жовтня 2016 року по справі № 6-22225цс16, виходячи зі змісту якої вважає, що відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю у нового власника автоматично виникає право власності на земельну ділянку під будівлею, тому право власності користування земельною ділянкою Позивача припиняється щодо всієї земельної ділянки, вказаної в Державному акті на право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 31.01.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Ерстед (далі - Позивач) як правонаступник заводу Ерстед, до 2015 року було постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 10,58 га, за адресою: смт. Великий Березний, вулиця Заводська, 14.

Рішенням Великоберезнянської селищної ради (далі - Відповідач) № 1064 від 23 березня 2015 року, Позивачеві було надано дозвіл на поділ земельної ділянки загальною площею 10,58 га на 6 (шість) земельних ділянок з присвоєнням їм юридичних адрес, у зв'язку із відчуженням частини будівель.

На підставі вказаного рішення Відповідача було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, та сформовано 6 (шість) земельних ділянок під будівлями і спорудами, та одну земельну ділянку під внутрішньою дорогою на території заводу, а саме:

1) Земельна ділянка площею 4,5118 га, за адресою: смт. Великий Березний, вул. Заводська, 14/5, кадастровий номер земельної ділянки: 2120855100:03:004:0025;

2) Земельна ділянка площею 0,4000 га, за адресою: смт. Великий Березний, вул. Заводська, 14/6, кадастровий номер земельної ділянки: 2120855100:03:004:0021;

3) Земельна ділянка площею 2,1153 га, за адресою: смт. Великий Березний, вул. Заводська, 14/7, кадастровий номер земельної ділянки: 2120855100:03:004:0024;

4) Земельна ділянка площею 1,2631 га, за адресою: смт. Великий Березний, вул. Заводська, 14/8, кадастровий номер земельної ділянки: 2120855100:03:004:0023;

5) Земельна ділянка площею 0,7868 га, за адресою: смт. Великий Березний, вул. Заводська, 14/9, кадастровий номер земельної ділянки: 2120855100:03:004:0022;

6) Земельна ділянка площею 0,2754 га, за адресою: смт. Великий Березний, вул. Заводська, 14/10, кадастровий номер земельної ділянки: 2120855100:03:004:0020;

7) Земельна ділянка (дорога) площею 0,2353 га, за адресою: смт. Великий Березний, вул. Заводська, кадастровий номер 2120855100:03:004:0019.

Відповідачем, від 22 травня 2015 року та 08 липня 2015 року, були прийняті рішення про припинення права постійного користування частини земельної ділянки ПАТ Ерстед та про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання з ПАТ Ерстед № 1086 та № 1131 відповідно, якими, на підставі заяви директора ПАТ Ерстед , було припинено дію договору оренди землі та припинено користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2120855100:03:004:0023, площею 1,2631 га, розташованої за адресою: смт. Великий Березний, вул. Заводська, 14/8, на підставі договору купівлі-продажу будівель № 596 від 18 червня 2015 року.

20 червня 2018 року, Відповідачем прийнято рішення № 426 Про відкриття вулиці , відповідно якого, Відповідач припинив право Позивача на постійне користування земельною ділянкою (дорогою) з кадастровим номером: 2120855100:03:004:0019, загальною площею 0,2353 га, розташованою за адресою: смт. Великий Березний, вул. Заводська, з огляду на набуття іншою особою права власності на частину нерухомого майна та подальшому викупі частини земельної ділянки з кадастровим номером: 2120855100:03:004:0023, котра раніше перебувала в праві постійного користування ПАТ Ерстед до прийняття рішення № 1086.

Відтак, за доводами позивача, вилучення відповідним органом земельної ділянки, що перебуває у постійному користування і прийняття у зв'язку з цим рішення, має відбуватися за наявності згоди землекористувача.

З огляду на відсутність такої згоди з боку позивача, а також відсутність заяви про добровільну відмову від земельної ділянки, позивач завернувся за захистом свого порушеного права до суду з даним позовом та вимогою про визнання недійсним оспорюваного рішення відповідача.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (частина 2 статті 16 Кодексу).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Чинним законодавством передбачений вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а саме ст. 141 Земельного кодексу України передбачає наступні підстави:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України вказано, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно ч. 1 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Згідно зі ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 144 Земельного Кодексу України передбачає, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Згідно ч. 1-2 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву, Відповідач посилається на те, що у зв'язку з відчуженням будівель та споруд, розташованих на окремій виділеній земельній ділянці площею 1,2631 га, за адресою: смт. Великий Березний, вул. Заводська, 14/8, кадастровий номер земельної ділянки: 2120855100:03:004:0023, Позивачем втрачено право на постійне користування всіма земельними ділянками, однак жодним чином не підтверджує дане твердження існуючими нормативно-правовими актами, чи іншими приписами існуючого законодавства.

Доводи відповідача ґрунтуються на застосуванні постанови Верховного суду України від 12 жовтня 2016 року по справі № 6-22225цс16, згідно яких, при переході права власності на будівлю у нового власника автоматично виникає право власності на земельну ділянку під будівлею, тому право користування земельною ділянкою Позивача припиняється щодо всієї земельної ділянки, вказаної в Державному акті на право користування земельною ділянкою, але не бере до уваги те, що земельна ділянка вказана в Державному акті на право користування земельною ділянкою була поділена за погодженням Відповідача, та відповідно, обставини справ не можна розглядати як аналогічні.

Також, Відповідач опирається на те, що Позивач не заперечує, що конфігурація і площа земельної ділянки, що використовувалася Позивачем на підставі Державного акту на право постійного користування землею (серія ЗК № 002-00010 від 18.04.1994 року), змінилася з його ініціативи, а відповідно вищевказаний акт втратив свою силу і є недійсним. Однак, суд не вбачає взаємопов'язаність даних тверджень, адже відповідно чинного законодавства, а саме ст. 141 Земельного кодексу України, передбачений вичерпний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, серед котрих відсутня підстава котра передбачає скасування Державного акту на право постійного користування землею через поділ земельної ділянки, що використовується.

Відповідач заперечує твердження, що земельні ділянки, утворені внаслідок поділу, залишилися у постійному користуванні Позивача, відповідно до чого, вбачає наслідки, передбачені ч. 4 ст. 142 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим, Відповідач самостійно наголошує, що власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з відчуженням будівель та споруд, розташованих на окремій виділеній земельній ділянці площею 1,2631 га, за адресою: смт. Великий Березний, вул. Заводська, 14/8, кадастровий номер земельної ділянки: 2120855100:03:004:0023, у відповідача відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України виникло лише право на оформлення права на земельну ділянку (права власності, права користування тощо), на якій знаходиться вищевказані будівель та споруд, у розмірі необхідному для його обслуговування.

Надання позивачем погодження місця розташування земельної ділянки та згоди на вилучення земельної ділянки для суспільних та інших потреб є його правом, а не обов'язком, а тому, за таких обставин, вилучення у позивача земельної ділянки і оформлення щодо неї права користування на користь інших осіб відповідно до положень ст. ст. 149, 151 Земельного кодексу України можливе за відсутності такої згоди позивача вилучення відбувається на підставі рішення про примусове вилучення земельної ділянки. В такому випадку у разі незгоди землекористувача - позивача з вилученням земельної ділянки питання про примусове її вилучення вирішується у судовому порядку і з інших підстав.

Проте правове регулювання земельних відносин виділене в окрему групу майнових відносин, до яких застосовується спеціальні норми Земельного кодексу України. Саме ці норми, є пріоритетними у вирішенні обставин справи, що є предметом даного спору. Як встановлено у ході судового розгляду, позивач, як землекористувач не давав згоди на вилучення земельої ділянки з кадастровим номером: 2120855100:03:004:0023, площею 1,2631 га, розташованої за адресою: смт. Великий Березний, вул. Заводська, 14/8, що є порушенням ч.2 ст.149 Земельного кодексу України.

Наведені висновки спростовують заперечення відповідача проти позову.

За таких обставин, перевіривши доводи Позивача, суд вважає їх вірними, а вимоги Позивача щодо визнання недійсним рішення № 426 Великоберезнянської селищної ради такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2- 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити повністю.

Визнати недійсним рішення 18 сесії 7 скликання Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району № 426 від 20.06.2018 року Про відкриття вулиці .

Стягнути з Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району (89000, Закарпатська область, смт. Великий Березний, вулиця Шевченка, будинок 12, код ЄДРПОУ 04351127) на користь публічного акціонерного товариства Ерстед (89000, Закарпатська область, смт. Великий Березний, вулиця Заводська, будинок 14, код ЄДРПОУ 14313790) суму 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 15.02.2018.

Суддя О.Ф. Ремецькі