Рішення

від 11.02.2019 по справі 908/2789/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/198/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2019 Справа № 908/2789/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Антел консалтинг» (04116 м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10, код ЄДРПОУ 37469421)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВП ГРУПП» (69035 м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, код ЄДРПОУ 35627582)

про стягнення 488 708 грн. 90 коп.

за участю

представника позивача: ОСОБА_2, дов. № 9 від 05.02.2019 р.

представник відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

26.12.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Антел консалтинг» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВП ГРУПП» 407 900 грн. 00 коп. осиного боргу, 75 411 грн. 21 коп. пені, 5 397 грн. 69 коп. штрафу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2018 р., справу № 908/2789/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 27.12.2018 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2789/18, присвоєно справі номер провадження 27/198/18 та призначено судове засідання на 23.01.2019 р.

Справа № 908/2789/18 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду від 23.01.2019 р. розгляд справи в порядку ст. 216 ГПК України відкладено на 11.02.2019 р.

11.02.2019 р. в засіданні суду заявлені позовні вимоги, представник позивача підтримав, на підставах викладених у позовній заяві.

11.02.2019 р. у судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2789/18.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

21.05.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Антел консалтинг» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВП ГРУПП» (Покупець) було укладено Договір поставки за № 21/05/2018 (Договір).

У відповідності до розділу 1 Договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставляти та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Покупцю продукцію (товар), згідно з умовами цього Договору.

Найменування, ідентифікаційні ознаки (характеристики), ціна за одиницю товару та кількість товару, що поставляється за цим Договором, визначаються у додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Під додатками до цього Договору мається на увазі додаткові угоди, специфікації, рахунки та видаткові накладні, які видаються Постачальником. Всі додатки до даного Договору становлять невід'ємну частину даного Договору.

Як передбачено Специфікаціями, підписаними Сторонами, яка є додатком до Договору позивач передає відповідачу випрямляч D400G216/80 DWrug-TDG-C у кількості 2 шт, загальною сумою з ПДВ 427900 грн.

Покупець отримав товар на загальну суму 427900 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною та довіреністю на отримання товару ОСОБА_3.

Постачальник виставив Покупцю рахунок на оплату № 23/05-18 від 23.05.2018 р. на суму 427900 грн.

Покупець здійснив лише один платіж на суму 20000 грн., про що свідчить платіжне доручення № 11 від 21.06.2018 р., з призначенням платежу: часткова оплата за випрямлячі зг. Дог. № 21/05/2018 від 21.05.2018 р. .

Відповідно до приписів п. 2.4 Договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника у розмірі повної вартості поставленого товару не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дати поставки товару.

З матеріалів справи вбачається та зазначено позивачем, що Покупцем в повному обсязі не сплачено вартість товару, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар без зауважень щодо кількості та якості з боку відповідача, а отже позивач свою частину зобов'язань за Договорами поставки виконав належним чином.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язання виконав частково, а саме, згідно умов Договору поставки в частині оплати вартості товару, в порядку та на умовах передбачених умовами Договору та Специфікації, відповідач сплатив частково на користь позивача 20000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Більш того, ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми у повному обсязі не надав.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 407900 грн.00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з порушення відповідачем строків оплати, позивачем заявлено до стягнення суму пені за період з 07.06.2018 р. по 14.12.2018 р. в розмірі 75411 грн. 21 коп. та суму штрафу в розмірі 5397 грн. 69 коп.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у випадку прострочення терміну оплати товару, визначеного підпунктом 2.4 п. 4 цього Договору, Покупець зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки, завдані простроченням та сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення оплати товару. У разі, якщо прострочення оплати товару триває більше 30 календарних днів з дати, коли відповідний товар повинен був бути оплачений, Покупець , окрім вищевказаної пені, зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 3 відсотки вартості поставленої йому, але не оплаченої партії товару.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним позивачем та матеріалами справи. Судом перевірено правильність нарахування пені та штрафу, та встановлено, що заявлені до стягнення суми пені та штрафу є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню, та стягненню з відповідача на користь позивача пені за період з 07.06.2018 р. по 14.12.2018 р. в розмірі 75411 грн. 21 коп. та штрафу в розмірі 5397 грн. 69 коп.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Антел консалтинг» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 7330 грн. 64 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процессуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Антел консалтинг» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВП ГРУПП» , м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВП ГРУПП» (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, код ЄДРПОУ 35627582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антел консалтинг» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10, код ЄДРПОУ 37469421) 407 900 (чотириста сім тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 75 411 (сімдесят п'ять тисяч чотириста одинадцять) грн. 21 коп. пені, 5 397 (п'ять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 69 коп. штрафу, 7 330 (сім тисяч триста тридцять) грн. 64 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 15.02.2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова