ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
31.01.2019Справа № 910/11816/18
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дебтфорт Україна"; До Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера груп"; Простягнення 59 254,22 грн. Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивачаРеутов М.П., довіреність від 01.01.2019 № 01/01-19; Від відповідачане з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебтфорт Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера груп" 52 425,46 грн. заборгованості за договором від 01.12.2017 №ГЕ01/12/2017, 6 280,90 грн. пені, 547,86 грн. 3 % річних. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строків оплати послуг за договором передоручення та згідно із договором доручення від 24.04.2017 № 12/08 щодо повернення заборгованості з фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які є боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 відкрито провадження у справі № 910/11816/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 07.09.2018 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.09.2018.
Однак, конверт з ухвалою суду було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку (станом на 07.09.2018), вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У подальшому Господарський суд міста Києва дійшов висновку про наявність підстав для розгляду заявленого спору за правилами загального позовного провадження, для чого у справі було призначено підготовче судове засідання, позивача зобов'язано надати суду договір доручення від 24.04.2017 № 12/08, оформлені належним чином реєстри боржників, документи на підтвердження виникнення у боржників заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор", а також поручителів боржника тощо (ухвала від 05.11.2018 в матеріалах справи).
15.11.2018 від позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали від 05.11.2018, а саме: письмові пояснення, реєстри від 30.03.2018, від 27.04.2018, від 21.05.2018 погашеної заборгованості згідно з актом приймання-передачі результатів виконання доручення за договором передоручененя № ГЕ01/12/2017 від 01.12.2017.
Згідно з ухвалою від 27.11.2018 підготовче засідання було відкладено на 11.12.2018 у зв'язку з неявкою представника відповідача.
У підготовчому засіданні 11.12.2018, вчинивши всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст.ст. 182-183 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.01.2019.
Ухвалою від 17.01.2019 розгляд справи відкладався на 31.01.2019.
У судовому засіданні 31.01.2019 під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, посилаючись на невиконання відповідачем грошових обов'язків за договором.
Відповідач жодного разу не направив до суду свого представника.
Судом встановлено, що всі процесуальні документи, які направлялися відповідачеві, були повернуті відділенням поштового зв'язку у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання, тобто, відповідач не вчинив жодних дій для отримання у відділенні поштового звязку рекомендованого листа від Господарського суду міста Києва.
За приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.09.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
31.01.2019 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
01.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гера груп" (повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дебтфорт Україна" (субагент) укладено договір передоручення № ГЕ01/12/2017 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору повірений доручив на підставі договору доручення № 12/08 від 24.04.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гера груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор", а субагент зобов'язався вчинити від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" допустимі чинним законодавством України дії, спрямовані на повернення заборгованості з фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які є позичальниками (боржниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор", а також з їх фінансових та майнових поручителів (боржників) на підставі договору факторингу № 1 від 20.05.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда".
У п. 4.1 Договору сторони погодили, що за організацію та проведення досудових заходів щодо добровільного виконання боржниками зобов'язань за договорами укладеними з довірителем, повірений виплачує субагенту винагороду від суми заборгованості, фактично погашеної боржниками на рахунки довірителя протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту прийому-передачі результатів виконання доручення. При цьому, розміри винагороди погоджуються сторонами окремо в додатку № 8 до цього договору.
Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 Договору перерахування плати здійснюється у строк до 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі результатів виконання доручення згідно з договором (за формою згідно з додатком № 4 до договору). Сума винагороди розраховується на підставі отриманих від повіреного реєстрів платежів (за формою згідно з додатком № 3 до договору) та вказується в акті приймання-передачі результатів виконання доручення (за формою згідно з додатком № 4 до договору). Сума фактично погашеної простроченої заборгованості боржників визначається на підставі отриманих від повіреного реєстрів платежів.
Згідно з пунктами 7.1, 7.2 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2018.
У додатку № 8 до Договору "Узгоджений розмір винагороди" сторонами погоджено, що винагорода субагента розраховується як процент від сум погашеної заборгованості з урахуванням кількості днів прострочення боржників станом на день фактичного надходження коштів до довірителя/кредитора, які були доручені до стягнення субагенту та зазначені в реєстрі боржників, та вказується в акті приймання-передачі результатів виконання доручення. Сторони домовились, що повірений сплачує субагенту винагороду у розмірі 14 % від суми грошових коштів, які надійшли в погашення заборгованості на рахунки довірителя/кредитора, вказані повіреним, з ПДВ.
Додатковою угодою від 02.01.2018 № 1 до договору № ГЕ01/12/2017 від 01.12.2017 розмір винагороди субагента було збільшено до 15 %.
На виконання умов Договору сторонами було складено та підписано акти приймання-передачі результатів виконання доручення, а саме:
1) акт приймання-передачі результатів виконання доручення б/н від 30.03.2018, в якому встановлено, що за період з 01.03.2018 по 30.03.2018 відповідно до реєстру боржників № 1 від 01.03.2018 в результаті наданих субагентом послуг стягнуто з боржників довірителя 188 093,98 грн; сума винагороди субагента за надані послуги становить 28 214,10 грн;
2) акт приймання-передачі результатів виконання доручення б/н від 27.04.2018, в якому встановлено, що за період з 01.04.2018 по 27.04.2018 відповідно до реєстру боржників № 1 від 01.03.2018 в результаті наданих субагентом послуг стягнуто з боржників довірителя 195 967,24 грн; сума винагороди субагента за надані послуги становить 29 395,09 грн;
3) акт приймання-передачі результатів виконання доручення б/н від 21.05.2018, в якому встановлено, що за період з 01.05.2018 по 10.05.2018 відповідно до реєстру боржників № 1 від 01.03.2018 в результаті наданих субагентом послуг стягнуто з боржників довірителя 65 441,83 грн; сума винагороди субагента за надані послуги становить 9 816,27 грн.
Вказані акти приймання-передачі результатів виконання доручення підписані без зауважень та заперечень представниками позивача і відповідача, а також скріплені печатками господарських товариств. У пункті 5 актів зазначено, що у повіреного немає претензій до якості наданих послуг.
До позовної заяви позивачем додано сформовані останнім рахунки на оплату № 116 від 30.03.2018 на суму 28 214,10 грн, № 161 від 27.04.2018 на суму 29 395,09 грн, № 168 від 21.05.2018 на суму 9 816,27 грн, а всього на суму 52 425,46 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з невиконанням, як вказує позивач, відповідачем свого обов'язку виплатити винагороду субагента на загальну суму 52 425,46 грн, у зв'язку чим позивачем також нараховано пеню та 3 % річних.
Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає наступне.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір передоручення № ГЕ01/12/2017 від 01.12.2017 є договором доручення, який підпадає під правове регулювання приписів ст.ст. 1000-1010 Цивільного кодексу України.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає договір передоручення № ГЕ01/12/2017 від 01.12.2017 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника.
Матеріалами справи (підписані обома сторонами акти приймання-передачі результатів виконання доручення від 30.03.2018, 27.04.2018 та 21.05.2018) підтверджується факт виконання позивачем визначених Договором юридичних дій в якості повіреного, внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання виплатити позивачу винагороду у погодженому сторонами розмірі.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначалось судом, у п. 4.2 Договору сторони визначили, що перерахування плати здійснюється у строк до 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі результатів виконання доручення згідно з договором.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 4.2 Договору, за висновками суду, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем зобов'язання з виплати винагороди субагента в розмірі 52 425,46 грн настав.
Разом з цим, станом на 31.01.2019 в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем грошового зобовязання за Договором зі сплати винагороди субповіреного.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів виплати позивачу винагороди в сумі 52 425,46 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги належне виконання позивачем умов Договору згідно з актами приймання-передачі результатів виконання доручення від 30.03.2018, 27.04.2018 та 21.05.2018, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми винагороди в розмірі 52 425,46 грн підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 6 280,90 грн. пені та 547,86 грн. 3 % річних, що нараховані за період з 07.04.2018 по 31.08.2018 та з урахуванням моменту прострочення відповідача за кожним актом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідальність у вигляді договірної неустойки була передбачена сторонами у 6.6 Договору, де вказується, що у випадку порушення повіреним зобов'язань згідно з п. 4.2 повірений зобов'язаний сплатити на користь субагента пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Зважаючи на викладені норми законодавства та договору, враховуючи факт прострочення відповідача, вимоги про стягнення договірної неустойки та 3 % річних є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом, розмір пені за прострочення перерахування винагороди сую агента становить 8 036,14 грн., а розмір 3 % річних - 700,92 грн. (3 928,33 грн. пені й 343,21 грн. 3 % річних за прострочення по акту від 30.03.2018 з 06.04.2018 по 31.08.2018; 3 216,55 грн. пені й 280,26 грн. 3 % річних за прострочення по акту від 27.04.2018 з 08.05.2018 по 31.08.2018, 891,26 грн. пені й 77,45 грн. за прострочення по акту від 28.05.2018 по 31.08.2018).
Оскільки суд не наділений повноваженнями виходу за межі позовних вимог, позов в частині стягнення пені та 3 % річних задовольняється відповідно до розрахунку позивача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задовольняються повністю.
У зв'язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 231, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера Груп" (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45, корпус А-5, кв. 10, ідентифікаційний код 40839195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебтфорт Україна" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, оф. 307, ідентифікаційний код 40298050) 52 425 (п'ятдесят дві тисячі чотириста двадцять п'ять) грн. 46 коп. боргу, 6 280 (шість тисяч двісті вісімдесят) грн. 90 коп. пені, 547 (п'ятсот сорок сім) грн. 86 коп. 3 % річних та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08.02.2019.
Суддя О.В. Мандриченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 31.01.2019 |
Оприлюднено | 15.02.2019 |
Номер документу | 79835692 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Мандриченко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні