Рішення

від 15.02.2019 по справі 910/16767/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.02.2019Справа №  910/16767/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу За позовом Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація”  (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 54-А) до Громадської організації “Всеукраїнський союз ветеранів – інвалідів війни в Афганістані та інших локальних війн” ( 01014, м. Київ, вул. П.Болбочана, б.1,  корпус літ. А) про стягнення 20 098,07  грн.            ОБСТАВИНИ  СПРАВИ: Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації “Всеукраїнський союз ветеранів – інвалідів війни в Афганістані та інших локальних війн”  про стягнення 20 098,07  грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 2164 від 01.09.2015 року про надання послуг з розподілу теплової енергії. Дослідивши матеріали позовної заяви, Суд дійшов висновку, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, підстави для залишення її без руху, повернення або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні. Відповідно до ч. 1   ст. 247 Господарського процесуального кодексу України     в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч.5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа підсудна Господарському суду міста Києва та враховуючи предмет та підстави позову, дана справа є малозначною, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, підлягає одноособовому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2018 відкрито провадження у справі №910/16767/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.12.2018 була направлена на адреси Сторін. Дану ухвалу представник позивача отримав  20.12.2018.  Від відповідача ухвала суду від 18.12.2018 повернулась на адресу суду із відміткою «немає такого будинку». Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Громадської організації “Всеукраїнський союз ветеранів – інвалідів війни в Афганістані та інших локальних війн” є: 01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 1, корп. літ. А. Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/16549/18 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Київ РЕ”  зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України та позовній заяві. Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не   пізніше  наступного дня  після  їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для  доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: Відповідно до ч. 3 ст. 277 Господарського кодексу України абонент має право відпускати енергію приєднаним до мереж вторинним споживачам  (абонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають право та несуть обов'язки абонента, а абонент має право та несе обов'язки енергопостачальника.    01.06.2014 між позивачем по справі та Публічним акціонерним товариством «Київенерго»  було укладено договір №520361 на постачання теплової енергії у гарячій воді в нежилий будинок по вул. Каменєва Командарма, 1, літ. А в м. Києві. 01.09.2015 між Громадською організацією  “Всеукраїнський союз ветеранів – інвалідів війни в Афганістані та інших локальних війн”  (надалі відповідач) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (надалі позивач)           укладено Договір №2164 про  надання послуг з розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання. У відповідності до п. 2.1  предметом даного договору є надавання позивачем послуг  з розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, технічного обслуговування системи теплопостачання та тепло споживання (гарячого водопостачання) нежилого приміщення в нежитловому будинку за адресою: м. Київ, вул.. Каменєва Командарма, 1, літ. А, а відповідачем – своєчасна оплата послуг, наданих позивачем, за встановленими тарифами у строк та на умовах, що передбачені цим договором та чинним законодавством України. Відповідно до   розділу  3.2 договору позивач зобов'язаний розподіляти теплову енергію, надану енергопостачальною організацією в цілому на об'єкт у вигляді гарячої води на потреби опалення (під час опалювального  сезону) в якості та обсягах, що передбачені в договорі на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеного між виконавцем та теплопостачальною організацією у нежитловий будинок по вул.. Каменєва Командарма, 1 літ. А. Розрахунки за послуги з  розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, технічного обслуговування системи теплопостачання та тепло споживання проводяться виключно у грошовій формі (п. 4.1 договору). Відповідач щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у позивача  два примірники актів  звірки  на початок розрахункового періоду, розрахунок нарахувань за спожиту теплову енергію за попере6дній період, платіжну  вимогу – доручення, куди  включені вартість теплової енергії та технічного обслуговування за звітний період, а також  пере6дпалта на підставі  орієнтовної вартості теплової енергії, з урахуванням остаточного  сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт приймання – передачі наданих  послуг.        Оплату  за вказаними в п. 4.2  договору  документами . відповідач виконує не пізніше 18 числа поточного місяця. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості наданої теплової енергії за період з січня 2017 по серпень 2017 на загальну суму  13  716,84  грн. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку. Внаслідок укладення 01.09.2015 Договору №2164 про  надання послуг з розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами. Частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Факт надання послуг по Договору за період з січня 2017 по серпень 2017 на загальну суму  13  716,84  грн. підтверджується  наданими позивачем копіями:  облікових карток ПАТ «Київенерго», нарядів про  включення та відключення, відомостей обліку споживання теплової енергії, актом готовності до опалювального сезону, калькуляцій та актами виконаних робіт з реєстрами про вручення. З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної оплати  вартості теплової енергії, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 13  716,84 грн. Щодо позовних вимог про стягнення 541,82  грн. 3% річних, 2  298,04 грн. пені та 1  779,37 грн. інфляційного збільшення суми боргу суд повідомляє наступне. Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат позивача, суд, з урахуванням умов Договору, фактичних обставин справи, дійшов висновку про обґрунтованість останніх в частині стягнення 541,82 грн. 3% річних, та 2  298,04  грн. інфляційного збільшення суми боргу. Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник  повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання. Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом  неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Пунктом 6.3.2 укладеного між сторонами правочину передбачено, що за несвоєчасну сплату вартості послуг, що надаються за цим договором, відповідач сплачує позивачу пеню  в розмірі 0,5 відсотка від суми фактичного боргу за кожен день прострочення. Перевіривши розрахунок пені суд, з урахуванням умов Договору, фактичних обставин справи, дійшов висновку про обґрунтованість останніх в частині стягнення  пені в сумі 2  298, 04 грн. Відповідач свого контрозрахунку суду не надав. Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем  не надано доказів дотримання умов договору в частині своєчасної оплати вартості теплової енергії.   Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.       Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи вищевикладене позивачем належними та допустимими доказами доведено, що відповідач порушив умови договору в частині оплати вартості отриманої теплової енергії. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги  підлягають задоволенню. Відповідач доказів на спростування обставин повідомлених  позивачем суду не надав.   Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 2, 74, 76-80, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: Позовні вимоги  задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнський союз ветеранів – інвалідів війни в Афганістані та інших локальних війн» (01014, м. Київ, вул.  Петра Болбочана, 1 , корпус Літ А, ідентифікаційний код 38940968) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 13  716 грн. 84 коп. основного боргу, 1 779 грн. 37 коп. інфляційних, 541 грн. 82 коп. 3% річних, 2  298 грн. 04 коп. пені та 1  762  грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.   Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.02.2019        Суддя                                                                                              Трофименко Т.Ю.