Рішення

від 13.02.2019 по справі 910/13680/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2019Справа № 910/13680/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОАКЦЕНТ" (71701, Запорізька обл., м. Токмак, вул. Перемоги, 5А/4)

до Приватного підприємства "АХП" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, 35, кв. 65)

про стягнення 436 390,37 грн.

за участі представників:

від позивача не з'явився

від відповідача Андрюхін Д.В.

У судовому засіданні 13.02.2019 порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроакцент" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "АХП" про стягнення 436 390,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору №АМС-124 про постачання товару від 17.02.2016 відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо поставки товару, за який була здійсненна 100% попередня оплата, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 436 390,37 грн., з яких: 348 258,00 грн. - сума неповернутої попередньої оплати, 88 132,37 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.10.18 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОАКЦЕНТ" без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду оригінал фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист про направлення позовної заяви від 08.10.2018 на юридичну адресу відповідача; зазначити повне місцезнаходження Приватного підприємства "АХП", яке відображено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; надати докази направлення на адресу відповідача претензії №б/н від 10.01.2018, якою позивач просив повернути суму передплати за непоставлений товар та сплатити пеню; засвідчені належним чином копії доданих до позовної заяви документи.

02.11.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОАКЦЕНТ" про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач надав на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 17.10.2018 уточнену позовну заяву з додатками, оригінали доказів направлення позивачем на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками та копію листа № 05/10-1 від 05.10.2018 в підтвердження, що відповідачу відомо про неповернення боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/13680/18 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

22.11.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов відзив Приватного підприємства "АХП", у якому останній зазначає, що внаслідок невиконання позивачем вимог п. 3.8. договору щодо надсилання постачальнику транспортної інструкції, у відповідача не виник обов'язок здійснювати поставку товару. Разом з тим, за доводами відповідача, транспортна інструкція №87 від 23.11.2016, на яку посилається позивач, не містить обов'язкових реквізитів договору та бажаний строк (графік) поставки, а відтак, є складеною з порушенням умов договору. Крім того, у відзиві відповідач також зауважує, що наданий позивачем Акт звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2016 по квітень 2018 не може братись до уваги, оскільки є сумніви щодо існування його оригіналу.

Цією ж датою позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а також з клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні та про витребування письмових доказів, а саме: доказів направлення відповідачу транспортної інструкції №87 від 23.11.2016 у відповідності до договору про постачання товару №АМС-124 від 17.02.2016 та оригіналу Акту звірки взаємних розрахунків за січень 2016 року-квітень 2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 суд задовольнив заяву та клопотання відповідача, перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 19.12.2018 та витребував у позивача необхідні докази по справі.

18.12.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача перебуває на лікарняному.

19.12.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи платіжних доручень, видаткових накладних, рахунки на оплату.

19.12.2018 у судовому засіданні судом було оглянуто оригінали документів, копії яких містяться у матеріалах позовної заяви.

Також у судовому засіданні 19.12.2018 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача та відкласти підготовче засідання на 16.01.2019.

16.01.2019 до господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та додаткові пояснення для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.01.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача, відкласти підготовче засідання на 30.01.2019 та продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

18.01.2019 та 28.01.2019 до господарського суду надійшли клопотання позивача, у яких останній підтримує позовні вимоги та просить суд здійснювати розгляд справи без їх участі у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання.

У судовому засіданні 30.01.2019 суд на місці ухвалив задовольнити усне клопотання відповідача та відкласти підготовче засідання на 13.02.2019 у зв'язку з наданням сторонам часу для врегулювання спору мирним шляхом.

11.02.2019 до господарського суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній повідомляє, що 31.10.2019 на розрахунковий рахунок позивача відповідачем було частково сплачено суму основного боргу у розмірі 50 000,00 грн (платіжне доручення №7 від 31.01.2019 та №793 від 31.01.2019) та судовий збір у розмірі 6 545,86 грн (платіжне доручення №794 від 31.01.2019). Таким чином, враховуючи здійснену проплату, позивач вважає за необхідне зменшити позовні вимоги та просити суд стягнути з відповідача лише 298 258,00 грн. Від решти позовних вимог позивач відмовляється.

У судове засідання призначене на 13.02.2019 з'явився представник відповідача, який подав письмову заяву про визнання позову ТОВ "Агроакцент" в частині стягнення суми попередньої оплати у розмірі 298 258,00 грн.

Представник позивача явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 163 ГПК України ціну позову вказує позивач.

З огляду на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти останню до розгляду. Тобто, у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

За приписами ч.ч. 3.4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

17 лютого 2016 року між Приватним підприємством "АХП" (надалі- постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроакцент" (надалі - покупець, відповідач) було укладено договір №АМС-124 про постачання товару (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, згідно Специфікації до даного договору, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п. 2.1. договору найменування, асортимент, кількість товару, вид упаковки зазначається у специфікації до даного договору, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 3.1. та 3.2. договору погоджено, що постачальник здійснює поставку покупцеві товару, зазначеного в специфікації, вільного від будь-яких прав та вимог третіх осіб Протягом строку дії договору на умовах поставки визначених в специфікації, згідно Інкотермс 2010 (Правила МТГ1 з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі). Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі транспортної інструкції покупця.

Відповідно до п. 3.4. договору постачальник передає товар протягом 40 (сорока) днів, від дати надання транспортної інструкції покупцем, за умови якщо не була надана відмова в строки, передбачені п. 3.5 договору.

Якщо постачальник протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання транспортної інструкції покупця не надав останньому відмову в прийнятті такої транспортної інструкції до виконання, вважається, що транспортна інструкція покупця узгоджена сторонами і постачальник прийняв її до виконання (п. 3.5. договору).

Транспортна інструкція надсилається покупцем постачальнику рекомендованим листом або надсилається покупцем постачальнику за допомогою факсимільного зв'язку чи електронної пошти (п. 3.8 договору).

Відповідно до п. п. 4.1. 4.3. договору ціна товару зазначається у специфікаціях та оплачується згідно виставленого рахунку - фактури.

Покупець зобов'язаний повністю оплатити товар до його поставки (попередня оплата) (п. 4.3.1 договору).

Згідно з п. 4.10. договору днем оплати вважається день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Строк дії договору сторонами погоджено п. 9.1 з моменту його укладання і діє до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

23 листопада 2017 року на підставі специфікації № 124/2 до договору про постачання товару №АМС-124 від 17.02.2016 року та рахунку на оплату № 435 від 23.11.2016 позивачем було оплачено селітру аміачну у кількості 68 тон на загальну суму 426 360,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №358.

За доводами позивача, транспортна інструкція №87 від 23.11.2018 на поставку оплаченого товару була направлена відповідачу 23.11.2016 року, однак, останнім у строк передбачений п. 3.4. договору товар поставлений не був.

Претензією вих. №б/н від 10.01.2017 позивач звертався до відповідача з вимогою повернути суму передплати у розмірі 426 360,00 грн. за непоставлений відповідачем товар за договором №АМС-124 від 17.02.2016, проте, остання була залишена без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2017 року між сторонами було також укладено договір № АМС-114 про постачання товару, з аналогічними умовами про поставку, що визначені у договорі №АМС-124 від 17.02.2016.

Згідно умов договору № АМС-114 від 12.10.2017 та на підставі виставленого рахунку на оплату №271 від 12.10.2017 у розмірі 351 459,00 грн. позивачем було частково здійснено попередню оплату на загальну суму 273 357,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №507 від 13.10.2017 на суму 124 963,20 грн. та №508 від 17.10.2017 на суму 148 393,80 грн.

20 жовтня 2017 року відповідач здійснив поставку селітри аміачної у кількості 45 тон на загальну суму 351 459,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною № 516 від 20.10.2017.

За твердженням позивача, сторони домовилась про зарахування різниці у розмірі 78102,00 грн. (351 459,00 грн. - 273 357,00 грн.), яка була недоплачена покупцем за договором № АМС-114 від 12.10.2017 в рахунок боргу постачальника, що виник на підставі договору №АМС-124 від 17.02.2016.

Так, претензією вих. №б/н від 09.01.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути суму попередньої оплати за договором №АМС-124 від 17.02.2016 у розмірі 348 258,00 грн. (426 360,00 грн. - 78102,00 грн.) та сплатити штрафні санкції (пеню) у розмірі 88 132,37 грн.

Листом вих. №05/10/1 від 05.10.2018 відповідач повідомив, що не є виробником добрива, яке було оплачено позивачем згідно договорів №АМС-124 від 17.02.2016 та № АМС-114 від 12.10.2017. Постачальником товару є ТОВ "НФ Трейдінг", якому відповідач сплатив кошти за товар. У зв'язку з зупинкою заводів у березні 2017 року, ТОВ "НФ Трейдінг" не виконало своїх зобов'язань перед ПП "АХП" щодо відвантаження добрива та не повернуло сплачені відповідачем кошти. У вищевказаному листі відповідач повідомив позивача, що з власних обігових коштів не має можливості погасити існуючу заборгованість.

Таким чином, за доводами позивача, та з урахуванням прийнятої заяви про зменшення розміру позовних вимог, у відповідача існує заборгованість щодо повернення попередньої оплати за договором №АМС-124 від 17.02.2016 у розмірі 348 258,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, згідно платіжного доручення №358 від 23 листопада 2017 року та на виконання договору №АМС-124 від 17.02.2016 позивачем було здійснено оплату селітри аміачної у кількості 68 тон на загальну суму 426 360,00 грн.

Таким чином, позивач здійснив передбачену договором попередню оплату товару, яка є передумовою для виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у п. 3.4. договору сторони передбачили, що постачальник передає товар протягом 40 (сорока) днів, від дати надання транспортної інструкції покупцем, за умови якщо не була надана відмова в строки, передбачені п. 3.5 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що оскільки з урахуванням направленої транспортної інструкції №87 від 23.11.2018 поставка товару відповідачем не відбулась, позивач звертався до останнього з претензією вих. №б/н від 10.01.2017 про повернення суму передньої оплати за договором №АМС-124 від 17.02.2016 у розмірі 426 360,00 грн.

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар.

Таким чином, направивши відповідачу претензію позивач реалізував своє право на односторонню відмову від зобов'язання з поставки, яке виникло за договором №АМС-124 про постачання товару від 17.02.2016, у зв'язку з чим між сторонами припинились зобов'язання з поставки товару, зокрема у відповідача припинився обов'язок поставити позивачу товар.

Водночас, у відповідача як у продавця, який у встановлені договором строки не поставив товар покупцю, виник обов'язок повернути позивачу сплачену останнім суму попередньої оплати у розмірі 426 360,00 грн.

При цьому, як встановлено судом, 12.10.2017 року між сторонами було укладено договір № АМС-114 про постачання товару, з аналогічними умовами про поставку, що визначені у договорі №АМС-124 від 17.02.2016.

Згідно умов договору № АМС-114 від 12.10.2017 та з урахуванням здійсненої позивачем часткової попередньої оплати на загальну суму 273 357,00 грн., відповідач виконав поставку селітри аміачної у кількості 45 тон на загальну суму 351 459,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною № 516 від 20.10.2017.

За твердженням позивача, сторони домовилась про зарахування різниці у розмірі 78102,00 грн. (351 459,00 грн. - 273 357,00 грн.), яка була недоплачена покупцем за договором № АМС-114 від 12.10.2017 в рахунок боргу постачальника, що виник на підставі договору №АМС-124 від 17.02.2016.

Тобто, сума неповернутої позивачу попередньої оплати за договором №АМС-124 від 17.02.2016 склала 348 258,00 грн. (426 360,00 грн. - 78102,00 грн.), що стало підставою для звернення до відповідача з претензією вих. №б/н від 09.01.2018, а в подальшому з даною позовною заявою до суду про стягнення вказаної суми.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що згідно платіжних доручень №7 та №793 від 31.01.2019, копії яких були долучені позивачем до заяви про зменшення позовних вимог від 05.02.2019, відповідач здійснив часткову сплату заборгованості у розмірі 50 000,00 грн. Таким чином, з урахуванням прийнятої до розгляду заяви позивача, у відповідача станом на 13.02.2019 існує заборгованість за договором №АМС-124 від 17.02.2016 у розмірі 298 258,00 грн.

У судовому засіданні 13.02.2019 представник відповідач подав письмову заяву, підписану директором Приватного підприємства "АХП" Турчиною І.Л., відповідно до якої відповідач визнав існуючу заборгованість в частині попередньої оплати у розмірі 298 258,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд відзначає, що визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Аналогічна правова позиція наведена в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції".

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи те, що визнання позову відповідачем відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроакцент" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроакцент" про зменшення позовних вимог від 05.02.2019 до розгляду.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного підприємства "АХП" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, 35, кв. 65, ідентифікаційний код 38885588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОАКЦЕНТ" (71701, Запорізька обл., м. Токмак, вул. Перемоги, 5А/4, ідентифікаційний код 39606147) суму попередньої оплати у розмірі 298 258 (двісті дев'яносто вісім тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.02.2019

Суддя Л. Г. Пукшин