Рішення

від 12.02.2019 по справі 915/1314/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Справа № 915/1314/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18)

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу Батьківщина (54018, м. Миколаїв, вул. Театральна, 27)

про: стягнення 87577,54 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача - не з'явився,

Суть спору:

26.11.2018 приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 09-01/1754 від 08.11.2018 про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Батьківщина основного боргу за теплову енергію в сумі 57683,66 грн, 5794,42 грн інфляційних втрат, 2091,40 грн 3% річних, 22008,06 грн пені.

11.02.2019 до суду від позивача надійшла заява № 09-01/71 від 11.02.2019 про зменшення позовних вимог, в якій товариство просить суд стягнути з відповідача 24142,06 грн основного боргу за спожиту теплову енергію, 5794,42 грн інфляційних втрат, 2091,40 грн 3% річних, 22008,06 грн пені, 1762,00 грн судового збору.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 2054 від 01.07.2000 про постачання теплової енергії в гарячій воді, договору № 30 від 10.07.2017 про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію, рахунків на оплату за отриману теплову енергію, актів прийому-передачі теплової енергії у гарячі воді, платіжних доручень, застосування статей 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 24, 25 Закону України Про теплопостачання та мотивовані тим, що за опалювальний період з листопада 2017 року по квітень 2018 відповідачу нараховано до сплати 211501,17 грн, з яких останній сплатив лише 153817,51 грн, а, отже, основний борг за спірний період складає 57683,66 грн, на який було нараховано 5794,42 грн інфляційних втрат, 2091,40 грн 3% річних, 22008,06 грн пені.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив, в судове засідання двічі не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

12.02.2019 в судове засідання з'явився лише представник позивача, якого суд заслухав. Відповідач свого повноважного представника в судове засідання з невідомих причин не направив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання відповідачем 21.01.2019 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2019 у справі № 915/1314/18 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400135473339.

Згідно ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки; повторної неявки у судове засідання учасника справи незалежно від причин неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Станом на момент проведення судового засідання будь-яких заяв, як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до змісту статті 240 ГПК України, суд 12.02.2019 за результатами розгляду даної справи оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Дану справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

01.07.2000 між державним підприємством Миколаївська теплоелектроцентраль (далі - Енергопостачальна організація) та житлово-будівельним кооперативом Батьківщина (далі - споживач) був укладений договір № 2054 про постачання теплової енергії в гарячій воді (з урахуванням додатків до нього) (далі - Договір), згідно з предметом якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Статуту приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль , приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль є новим найменуванням публічного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль , яке було новим найменуванням відкритого акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль , відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства , створеного відповідно до наказу Міністерства палива і енергетики України від 28.11.2001 № 599 шляхом перетворення державного підприємства Миколаївська теплоелектроцентраль у відкрите акціонерне товариство, у порядку передбаченому Указом Президента України від 15.06.1993 № 210 Про корпоратизацію підприємств (зі змінами).

В п. 11.3 Договору зазначено, що при виникненні обставин не обумовлених цим Договором, сторони зобов'язані керуватися Законом України Про електроенергетику , Правилами користування тепловою енергією, Тимчасовими правилами обліку відпуску та споживання теплової енергії, Правилами технічної експлуатації тепловикористуючого обладнання і теплових мереж та іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору, споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

До обов'язків енергопостачальної організації, згідно з п. 4.2.1 Договору, належить забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених енергопостачальною організацією в грошовій формі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством засобами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач відповідно до п. 12.5.1 та 12.5.2 Правил користування тепловою енергією проводить розрахунки за спожиту теплову енергію платіжними дорученнями в порядку планових платежів: проміжний розрахунок за споживання теплової енергії в першій половині місяця в розмірі 50% планового обсягу тепло споживання відповідно додатку № 1 до цього договору - до 15 числа кожного місяця; остаточний розрахунок до 10 числа місяця, наступного за звітним за винятком суми проміжних платежів згідно рахунка енергопостачальної організації.

Як передбачено п. 6.6 Договору, споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка № 4) за попередній місяць. Споживач зобов'язаний протягом п'яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу Енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п'яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра Енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим Споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках Енергопостачальної організації.

Згідно з п. 7.2.3 Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР.

Відповідно до умов пунктів 10.1 та 10.4 Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 липня 2001 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Наведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Додатком 1 до Договору є Данні про об'єкти теплоспоживання житлово-будівельного кооперативу Батьківщина , відповідно до яких об'єкти теплоспоживання відповідача перебувають за адресою: вул. Васляєва, 27 та мають опалювальну площу - 1853,3 м2.

Згідно п. 2, 3 Додатку № 1/1 до Договору, орієнтована вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору (29,03 грн/Гкал без ПДВ), становить 7 281,56 грн, ПДВ 1456,31 грн, усього 8737,87 грн. ОСОБА_1 підлягає перегляду у відповідності до складу фактичних затрат енергопостачальної організації на виробництво теплової енергії із подальшим уточненням взаємних розрахунків. Дата зняття споживачем показань приладів обліку - 25-те число поточного місця; подання звіту енергопостачальній організації - не пізніше 28-го числа.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді, укладений між сторонами договір № 2054 від 01.07.2000 про постачання теплової енергії в гарячій воді є діючим.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені внаслідок порушення останнім взятих на себе договірних зобов'язань по своєчасній оплаті спожитої теплової енергії.

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про договірне теплопостачання.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, виходячи з такого.

Закон України Про теплопостачання визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України Про теплопостачання споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України Про теплопостачання у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

За змістом п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного Договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв в період з 01.11.2017 по 30.04.2018 теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 211501,17 грн, що підтверджується рахунками на оплату (а.с. 35-40), актами прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді (а.с. 41-43) та реєстрами вручення цих актів і рахунків споживачу (а.с. 44-49).

Рахунки на оплату за періоди: 01.11.2017-30.11.2017, 01.12.2017-31.12.2017, 01.01.2018-31.01.2018, 01.02.2018-28.02.2018, 01.03.2018-31.03.2018, 01.04.2018-30.04.2018 та акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді за спірний період, як і обумовлено умовами договору, позивач скерував відповідачу, про що свідчать реєстри про вручення споживачу зазначених документів.

Разом із тим, споживач, всупереч умовам п. 6.6 Договору, направлені позивачем акти приймання-передачі теплової енергії не підписав та не повернув Енергопостачальній організації.

За даними позивача, які не спростовані відповідачем, останній зобов'язання щодо здійснення розрахунків за спірний період за спожиту теплову енергію у гарячій воді здійснив частково в сумі 187359,11 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви платіжними дорученнями та звітами нарахувань від пільг з оплати теплової енергії, які містяться в матеріалах справи. У зв'язку з цим, станом на час звернення позивача до господарського суду у відповідача дійсно існує заборгованість за період з 01.11.2017 по 30.04.2018 за спожиту теплову енергію в гарячій воді, розмір якої складає 24142,06 грн.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з наведеними висновками суду та обставинами справи, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню, в сумі 22008,06 грн за сукупний період з 12.12.2017 по 08.10.2018, інфляційні витрати в розмірі 5794,42 грн за період з грудня 2017 року по вересень 2018 року та 3% річних в сумі 2091,40 грн за період з 12.12.2017 по 31.10.2018, розрахунок яких судом перевірено.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Яс слідує з положень ст. ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не спростував вимоги позивача та розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність у відповідний період заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями,

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з боржника основного боргу за теплову енергію в гарячій воді в сумі 24142,06 грн, 5794,42 грн інфляційних втрат, 2091,40 грн 3% річних, 22008,06 грн пені.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу Батьківщина (54018, м. Миколаїв, вул. Театральна, 27; ідентифікаційний код 23040344) на користь приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18; ідентифікаційний код 30083966) основний борг за теплову енергію в сумі 24142,06 грн, 5794,42 грн інфляційних втрат, 2091,40 грн 3% річних, 22008,06 грн пені та 1762,00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18; ідентифікаційний код 30083966).

Відповідач: Житлово-будівельний кооператив Батьківщина (54018, м. Миколаїв, вул. Театральна, 27; ідентифікаційний код 23040344).

Повне рішення складено та підписано 15.02.2019.

Суддя О.Г. Смородінова