Рішення

від 07.02.2019 по справі 917/1329/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2019 р. Справа № 917/1329/18

Суддя Білоусов С. М. при секретарі судового засідання Кльоповій І.Г., розглянувши матеріали

за позовною заявою Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", вул. Гагаріна, 16, м. Бровари, Київська область, 07400; адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Фізкультури, 30В, код ЄДРПОУ 37199618

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод бетонних виробів", вул. Ковпака, будинок 37Б, м. Полтава, 36007, код ЄДРПОУ 39215353

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод бетонних виробів" сплачених 618 750,00 грн. за договором підряду № 36 від 08.12.2016 року.

За ухвалою від 29.10.2018 року провадження в цій справі відкрито в порядку загального провадження та призначено підготовче засідання на 15.11.2018 року.

Ухвалою суду від 15.11.2018 року відкладено підготовче засідання на 29.11.2018 року.

Ухвалою суду від 29.11.2018 року відкладено підготовче засідання на 13.12.2018 року.

Засідання суду 13.12.2018 року не відбулося, оскільки суддя Білоусов С.М. перебував у відпістці, а тому ухвалою від 17.12.2018 року було перепризначено підготовче засідання на 08.01.2019 року.

Ухвалою суду від 08.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2019 року.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, до суду відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача та не подання ним відзиву на позов у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням умов договору підряду № 36 від 08.12.2016 року.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

08.12.2016 року між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод бетонних виробів" (відповідач) та було укладено договір підряду № 36 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується на свій ризик виконати роботи по ремонту та нанесенню захисних елементів покриттів на внутрішні поверхні ємкісного обладнання замовника, а замовник прийняти належним чином роботи та оплатити вартість Робіт на умовах, визначених цим договором та додатками до нього.

Додатком № 1 до договору було визначено об'єктом для проведення відповідних робіт: Вишняківське МПД ДП "Укрспирт", яке знаходиться за адресою: Полтавська обл., с. Вишняки, вул. Заводська, 1.

Загальна вартість робіт була визначена сторонами в п. 3.1. договору та в п. 1.3. додаткової угоди № 1 до договору від 08.12.2016 року, а саме у розмірі 1 234 500,00 грн.

Пунктом 3.2. договору також визначено, що оплата робіт, які виконуються виконавцем за кожною окремою додатковою угодою здійснюється в наступному порядку:

- 50% ціни робіт по кожному окремому об'єкту замовника визначеної сторонами у відповідній додатковій угоді, замовник сплачує на умовах попередньої оплати протягом 5 банківских днів з дати підписання сторонами додаткової угоди;

- остаточний розрахунок за фактично виконані роботи здійснюєтсья замовником протягом 10 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт за відповідною додатковою угодою.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору перераховано відповідачу попередню оплату в розмірі 618 750,00 грн. згідно платіжного доручення № 5065 від 09.12.2016 року.

Крім того, відповідно до умов додаткової угоди № 1 строк виконання робіт був визначений до 31.03.2017 року.

Однак, як вказує позивач у своїй позовній заяві жодних робіт за договором виконано не було, а грошові кошти так і не повернуті йому.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово зверталося до відповідача з вимогами про повернення коштів, однак він відмовлявся їх повертати, стверджуючи, що всі грошові кошти були витрачені на закупівлю матеріалів.

14.12.2017 року позивач звернувся до відповідача із листом № 02-7-3/3173 про повернення коштів.

Відповідач надав відповідь № 63 від 26.12.2017 року, в якій вказує на те що він відмовляється повертати вказані кошти.

Як вбачається з пунктів 5.4. та 12.2. договору, визначено право замовника в односторонньому порядку на розірвання договору.

Відповідно до ст. 12.3. договору у випадку розірвання договору в односторонньому порядку на умовах цього Договору Сторони складають акт про фактично виконані Роботи. Замовник виплачує Виконавцеві плату за фактично виконані роботи протягом 5 банківських днів з моменту складання акту про фактично виконані роботи, без відшкодування будь-яких збитків Виконавця. Вартість поставлених матеріалів Замовник оплачує за умови, що він бажає викупити такі матеріали.

Користуючись своїм правом позивач повідомив листом № 1.12-1.9.1/2488 від 24.09.2018 року відповідачу про розірвання договору в односторонньому порядку та про повернення попередньої оплати за договором у розмірі 618 750,00 грн.

Однак, відповідач кошти не повернув.

У зв'язку з вищезазначеним позивач був змушений звернутися із позовною заявою до суду за захистом своїх прав та інтересів, а саме про повернення попередньої оплати в розмірі 618 750,00 грн.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати отриманого товару.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Станом на час розгляду справи, відповідачем не надано суду, в підтвердження виконання підрядних робіт за договором, доказів складання, надання на підпис замовнику та підписання сторонами відповідного Акту виконаних робіт.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, законом замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Частиною третьою ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Оскільки замовник на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України відмовився від договору, надіславши підряднику лист-вимогу про розірвання договору підряду, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, то договір є припиненим.

Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Позивачем на виконання робіт за договором були перераховані відповідачу грошові кошти, та після розірвання даного договору зазначені грошові кошти перебувають у відповідача без достатньої правової підстави, отже у відповідача відпали правові підстави для подальшого використання цих коштів.

Оскільки на час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 618 750,00 грн., отриманих в якості попередньої оплати по договору, який є розірваним, то вимога позивача щодо стягнення вказаної грошової суми є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, будь-яких заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі, до яких включає витрати на оплату судового збору у сумі 9 281,25 грн. та 15 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

При подачі даного позову позивачем сплачено 9 281,25 грн. судового збору за платіжним дорученням від 17.10.2018 № 20 (а.с. 9).

Дані витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

В ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надані такі докази:

- копію свідоцтва від 02.03.2015 р. про право на зайняття ОСОБА_1 адвокатською діяльністю (а.с.72);

- копію договору № 775 від 12.07.2018 р. про надання правової допомоги, укладений між позивачем (клієнтом) та адвокатом ОСОБА_1, за умовами якого адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання клієнту правової допомоги в інтересах клієнта а обсязі та на умовах, передбачених даним Договором а клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням Договору (а.с. 67-69).

Витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 15 500,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав належних доказів на їх понесення (платіжне доручення, акт приймання надання послуг).

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України вказані судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод бетонних виробів" (вул. Ковпака, будинок 37Б, м. Полтава, 36007, код ЄДРПОУ 39215353) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (вул. Гагаріна, 16, м. Бровари, Київська область, 07400; адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Фізкультури, 30В, код ЄДРПОУ 37199618) - 618 750,00 грн. боргу, 9 281,25 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 13.02.2019 року.

Суддя Білоусов С. М.