Рішення

від 07.02.2019 по справі 260/1101/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 лютого 2019 рокум. Ужгород№ 260/1101/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Копосович Е.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: Верхньоводянська сільська рада, представник - не зявився

третьої особи: ОСОБА_2 - не зявилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньоводянської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Верхньоводянської сільської ради, ОСОБА_2, яким просить суд:

1.Постановити рішення, яким визнати протиправними та скасувати рішення Верхньоводянської сільської ради № 494 від 18.04.2018р. Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та зобов'язати Верхньоводянську сільську раду повторно розглянути на черговій сесії сільської ради заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення Верхньоводянської сільської ради № 559 від 06.07.2018р. Про розгляд рішення Закарпатського окружного адміністративного суду стосовно надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки

3.Вирішити питання відшкодування судових витрат.

1. Позиції сторін

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що, ОСОБА_1, належить на праві приватної власності 1/2 будинковолодіння в с. Верхнє Водяне Рахівського району по вул. Яблочкіна, 2. Дану частину будинковолодіння позивач успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 03.08.2016р.

Поряд із вказаним будинковолодінням знаходиться земельна ділянка площею 0,0508 га, якою покійна ОСОБА_3 (спадкодавець) користувалась для вирощування сільськогосподарської продукції з 1995р. по день своєї смерті. Оскільки дана земельна ділянка на праві приватної власності ОСОБА_3 не належала, то відповідно не ввійшла в склад спадщини (згідно с. 1218 ЦК України). Маючи намір оформити дану земельну ділянку у власність позивач неодноразово звертався до Верхньоводянської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Рішенням відповідача № 373 від 18.08.2017 року "Про розгляд заяв стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність " спірної земельної ділянки"було запропоновано позивачу звернутись до суду для визнання спадщини на земельну ділянку.

Рішенням Верхньоводянської сільської ради№ 406 від 03.11.2017р. Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки було невмотивовано відмовлено позивачу у наданні такого дозволу та запропоновано звернутись до суду для визнання спадщини на дану земельну ділянку.

З метою захисту своїх прав позивач оскаржив дані рішення сільської ради до суду, та рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.01.2018р. по справі №807/2077/17 його позов було задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано рішення Верхньоводянської сільської ради № 373 від 18.08.2017р. Про розгляд заяв стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки в частині щодо розгляду його заяви рішення, та визнано протиправним і скасовано рішення Верхньоводянської сільської ради № 406 від 03.11.2017р. Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки .

Цим же рішенням зобов'язано Верхньоводянську сільську раду повторно розглянути його заяву щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Рішенням Верхньоводянської сільської ради Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки від 18.04.2018р. відмовлено у дачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Після цього, рішенням Верхньоводнянської сільської ради від 06.07.2018р. №559 Про розгляд рішення Закарпатського окружного адміністративного суду стосовно надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на цю ж земельну ділянку надається дозвіл на розробку проекту відводу ОСОБА_2 У зв'язку із вищенаведеним позивач просить визнати протиправним та скасування дані рішення сільської ради.

05 листопада 2018 року до суду надійшов відзив на позов від Верхньоводянської сільської ради, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечив з мотивів його необґрунтованості. Так, зокрема, зазначив, що матеріалами позовної заяви позивач не підтверджує факту користування ним спірною земельною ділянкою, а зазначає, що нею за свого життя користувалася спадкодавець, ОСОБА_3, яка за заповітом передала йому 1/2 частину житлового будинку №2, що в. Яблочкіна в селі Верхнє Водяне, Рахівського району, Закарпатської області, яка розташовується поряд зі спірною земельною ділянкою.

Всі рішення, дії чи бездіяльність вчинені не/ вчинені відносно позивача були підставою перегляду судами 1 та 2 інстанцій, прийняті відповідні рішення, якими фактично не підтверджується порушення суб'єктивного права позивача на спірну земельну ділянку. Не являється підставним і посилання позивача на невмотивованість рішення сільської ради в відмові йому в наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки, така мотивація викладена в описовій частині рішення Верхньоводянської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області №406 від 03.11.2017 р. Про повторний розгляд заяви ОСОБА_4 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки . Зазначає, що будь - яких прямих доказів, які б в силу положень ст.ст. 73-76 КАС України, підтверджували порушення суб'єктивного права позивача ним до матеріалів справи не додано. За таких обставин просить суд відмовити у задоволенні даного позову.

26 листопада 2018 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив на даний позов, відповідно до якої зазначає, що оскаржуване рішення Верхньоводянської сільської ради Рахівського району від 18.04.2018р. приймалось на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.01.2018р., а рішенням суду у відповідності до ч. 4 ст. 245 КАС України було роз'яснено відповідачу (сільській раді), що при повторному розгляді заяви позивача він повинен вирішити таку заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даній справі.

Верхньоводянською сільською радою Рахівського району дане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а відтак у відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України , обставини, встановлені рішенням суду не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Виходячи з вищенаведеного просить позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів наведених вище.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак 06 лютого 2019 року на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з наданням мотивованої оцінки кожного аргументу сторін суд приходить до наступного висновку.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, належить на праві приватної власності 1/2 будинковолодіння в с. Верхнє Водяне Рахівського району по вул. Яблочкіна, 2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 30.08.2017р., а також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.16,19,21).

Дану частину будинковолодіння позивач успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 03.08.2016р. що підтверджується свідоцтвом про смерть.

З метою набуття права власності на земельну ділянку позивач звернувся 03.07.2017 року до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва. яка розташована та території Верхньоводянської сільської ради , с.Верхнє Вояне, вул. Б. Хмельницького, заг. пл. 0,0508 га.( а.с. 27)

Рішенням Верхньоводянської сільської ради № 373 від 18.08.2017р. Про розгляд заяв стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки було вирішено пропонувати позивачу звернутись до суду для визнання спадщини на дану земельну ділянку .

Позивачем було повторно подано заяву до Верхньоводянської сільської ради про винесення на розгляд сесії заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Рішенням Верхньоводянської сільської ради № 406 від 03 листопада 2017 року "Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки"

З метою захисту своїх прав, позивач оскаржив дані рішення сільської ради до суду, та рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.01.2018р. по справі №807/2077/17 позов було задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано рішення Верхньоводянської сільської ради № 373 від 18.08.2017р. Про розгляд заяв стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки в частині щодо розгляду заяви позивача, рішення, та визнано протиправним і скасовано рішення Верхньоводянської сільської ради № 406 від 03.11.2017р. Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки . Вказаним рішенням зобов'язано Верхньоводянську сільську раду повторно розглянути заяву позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.(а.с.30-34).

Так, на черговій сесії сільської ради, 18.04.2018р. сільською радою було повторно розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 18.04.2018 року №494 Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки .

Постановляючи вказане рішення на виконання рішення Закарпатського окружного адмінстративного суду відповідач керувався ст.ст. 25,26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.12,38,39,158.2 Земельного кодексу України, враховуючи рішення Верхньоводянської сільської ради від 07 травня 1996 року "Про виділення і реєстрацію земельної ділянки" та від 28 серпня 1997 року "Про надання дозволу на будівництво індивідуальних житлових будинків на зареєстрованих земельних ділянках" - відмовив гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва площею 0,0508 га, так як вищевказана земельна ділянка була надана для будівництва та обслуговування житлового будинку іншому громадянину . (а.с.13).

Однак, вищевказаним рішенням було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Зазначена відмова вмотивована тим, що дана земельна ділянка надана в 1996р. ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, та після його смерті не вилучалась у ОСОБА_5 та не переводилась у землі запасу сільської ради.

Згідно Протоколу засідання четвертої сесії сьомого скликання Верхньоводянської сільської ради, 18.04.2018р. (а.с.14) землевпорядник сільської ради ОСОБА_6 ознайомив присутніх депутатів з рішенням Закарпатського окружного адмінсуду, зачитав рішення Верхньоводянської сільської ради від 07.05.1996 року та від 28.08.1997 року, відмітив, що померлий ОСОБА_5 частково використав право на дану земельну ділянку - виготовив будівельний паспорт.; дана земельна ділянка ніколи не вилучалася від ОСОБА_5 і не переводилася в землі запасу сільської ради .

Голова земельної комісії ОСОБА_7 відмітив, що на момент смерті ОСОБА_5 у нього залишалася дружина і двоє неповнолітніх дітей і вони мають повне право на дану земельну ділянку

Рішенням Верхньоводянської сільської ради від 06.07.2018р. №559 Про розгляд рішення Закарпатського окружного адміністративного суду стосовно надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки було надано дозвіл громадянці ОСОБА_2, мешканці селі Верхнє Водяне вул.Яблочкіна, 44 Рахівського району на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0. 0600 га наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель в споруд , яка знаходиться по вулиці Б. Хмельницького в селі Верхнє Водяне Рахівського району Закарпатської області.

В мотивувальній частині рішення зазначено, що було заслухано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року по адміністративній справі № 807/195/18, повторно розглянуто заяву ОСОБА_2,

Керувався відповідач при винесенні вказаного рішення ст.ст. 25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до змін в земельному законодавстві з 01.01.2013 року та ст.ст. 12,118, 121 Земельного кодексу.

Відповідно до рішення Верхньоводянської сільської ради від 07.05.1996 року в пункті 16 вказано, що вирішено зареєструвати за ОСОБА_5 земельну ділянку по вулиці Яблочкіна, 2 в розмірі 0,06 га в урочищі біля батьків. ( а.с. 53)

Рішенням Верхньоводянської сільської ради від 28 серпня 1997 року надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_5, мешканцю с. Верхнє Водяне вул. Яблочкіна на зареєстрованій земельній ділянці в розмірі 0,06 га по вулиці Б.Хмельницького між сусідами Коперльос та ОСОБА_8

ОСОБА_5 26.11.1998 року виготовив будівельний паспорт ТП№ 30-ІІ4К-2 за реєстраційним номером 07016 на забудову земельної ділянки за адресою с. Верхнє Водяне, вул. Б.Хмельницького. ( а.с. 48)

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України , громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ч.6 ст.118 ЗК України , громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються:

- графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, - погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб)

- та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_9 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_9 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.

Із системного аналізу вищенаведених норм, вбачається, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, та що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень-відповідачем в основу спірного рішення № 494 від 18.04.2018р. Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки суд виходить з положень частини другої статті 2 КАС України, згідно з якими у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суду слід з'ясувати, зокрема, чи було вищевказане оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було таке рішення прийняте на законних підставах, пропорційно та розумно.

Засади організації та діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає ОСОБА_10 України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - ОСОБА_10 280/97-ВР).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону 280/97-ВР , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин (пункт 34).

Частинами першою та другою статті 59 Закону 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загаль4ного складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Водночас, за змістом частини сьомої статті 118 ЗК України , вбачається, що за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування або дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Це означає, що відмова уповноваженого органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має містити мотиви прийняття такого рішення, тобто визначені законом підстави для відмови у наданні дозволу.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України , підставою відмови у наданні дозволу може бути лише:

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

Разом з тим, Рішенням Верхньоводянської сільської ради № 494 від 18.04.2018р. Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки позивачу відмовлено з підстава, що земельна ділянка площею 0,0508 га по вул. Б. Хмельницького в селі Верхнє Водяне була надана для будівництва та обслуговування житлового будинку іншій особі.

Суд констатує, що мотив, з посиланням на який відповідач обгрунтував свою відмову і зазначений ним у рішенні як "як вищевказана земельна ділянка була надана для будівництва та обслуговування житлового будинку іншому громадянину" не відповідає вимогам частині сьомій статті 118 ЗК України, де встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Крім того, відповідач зазначаючи вказану причину відмови, не зясував яку саме земельну ділянку хоче отримати заявник, оскільки заявник не надав до своєї заяви графічні матеріали з бажаним місцерозташуванням земельної ділянки, як це вимагається ч.6 ст.118 ЗК України, а отже, причина відмови не може бути обгрунтованою і відповідач безпідставно зазначив про належність даної земельної ділянки іншій особі, не маючи даних щодо конкретних даних про земельну ділянку.

Суд також констатує, що посилання відповідача на факт належності земельної ділянки іншій особі повинен бути перевірений на відповідність даної обставини вимогам статті 81 ЗК України, де розяснено ,що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі :

придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю)

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" №10373/05).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить переконання, що оскаржене рішення відповідачем прийняте з порушенням вимог земельного законодавства та не в межах повноважень, наданих відповідачу, і відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач у своєму рішенні не навів жодних обґрунтованих підстав відмови передбачених нормами Земельного кодексу України, в зв'язку з чим вийшов за межі своїх повноважень передбачених ст. 118 ЗК України.

З огляду на вищевикладене, рішення Верхньоводянської сільської ради № 494 від 18.04.2018р. Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права в частині позовної вимоги зобов'язального характеру, суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки віднесено законом до виключної компетенції місцевої ради, а наведеними вище положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Таким чином, відповідач, як орган місцевого самоврядування, зобов'язаний реалізовувати надані йому повноваження у спосіб, встановлений законом, із застосуванням норм законодавства, чинних на час вирішення відповідного питання регулювання земельних відносин.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що для належного та ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача повторно розглянути на черговій сесії сільської ради заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в порядку та у спосіб, передбачений статтею 118 ЗК України, та вирішити зазначене питання з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постановах від 22.05.2018 у справі № 285/1538/17 та від 18.10.2018 у справі № 822/584/18.

В ході судового розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість, доводи позивача щодо порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері земельних відносин ґрунтуються на матеріальному законі та відповідають обставинам справи. З огляду на наведене, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити

Щодо визнання протиправним та скасування рішення Верхньоводянської сільської ради № 559 від 06.07.2018р. Про розгляд рішення Закарпатського окружного адміністративного суду стосовно надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки суд зазначає наступне.

Рішенням Верхньоводянської сільської ради від 06.07.2018р. №559 Про розгляд рішення Закарпатського окружного адміністративного суду стосовно надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки було надано дозвіл громадянці ОСОБА_2, мешканці селі Верхнє Водяне вул.Яблочкіна, 44 Рахівського району на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0. 0600 га наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель в споруд, яка знаходиться по вулиці Б. Хмельницького в селі Верхнє Водяне Рахівського району Закарпатської області.

Оскільки ні матеріали даної справи, ні матеріали, які слугували для винесення оскаржуваних рішень не містять доказів того, що рішенням від 06.07.2018р. №559 відповідач надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, право користування або право власності має або може отримати і позивач (серед іншого відсутні, як зазначено судом вище і самі графічні матеріали, не додані позивачем до заяви , яка розглядалася відповідачем), то суд виходячи з вимог ст.ст.73,74, КАСУ дійшов висновку про недоведеність вимог позивача в цій частині, оскільки відповідно до ч.1 ст.77КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А тому заперечення відповідача в цій частині відповідають вимогам ст. 77 КАСУ відповідно до частини другої якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в свою чергу довів правомірність прийнятого рішення..

У відповідності до ч. 4 ст. 244 КАСУ у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до ст. 139 КАС України у звязку з частковим задоволенням позову стягненню на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Верхньоводянської сільської ради.

Керуючись статтями 243-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Верхньоводянська сільська рада про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Верхньоводянської сільської ради № 494 від 18.04.2018р. Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки .

3.Зобов'язати Верхньоводянську сільську раду (код ЄДРПОУ 04351311, Рахівський район с. Верхнє Водяне, вул. Леніна, будинок 10) повторно розглянути на черговій сесії сільської ради заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з врахування правової оцінки , наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог-відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Верхньоводянської сільської ради Рахівського району (код ЄДРПОУ 04351311, Рахівський район с. Верхнє Водяне, вул. Леніна, будинок 10) на користь ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 суму в розмірі 352( триста піятдесят дві ) грн. 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяОСОБА_10

Повний текст рішення складено та підписано 15 лютого 2019 року.