Рішення

від 07.02.2019 по справі 520/9065/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

07.02.2019 р. справа №520/9065/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участі:

секретаря - Кіт С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "РАНОК-ПОШТА" до Головного управління ДФС у Харківській області проскасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 02.08.2018 № 00001631411 , - встановив:

Позивач, Приватне підприємство "РАНОК-ПОШТА", у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 02.08.2018 № 00001631411.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, які викладені в акті перевірки. Стверджував, що спірне рішення суб'єкта владних повноважень вмотивовано помилковими судженнями, факт вчинення податкового правопорушення є вигаданим, при справлянні податку на податку на додану вартість платник неухильно дотримувався вимог закону.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що проведена перевірка показала нереальність господарських зносин між платником та контрагентами з огляду на відомості інформації з баз даних, які знаходяться в користуванні органів ДФС та інформації з зовнішніх джерел.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ПП"РАНОК-ПОШТА" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ СКАДІ РК за жовтень 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року - жовтень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарі (робіт, послуг) .

Результати перевірки оформлені актом від 13.07.2018р. №2859/20-40-14-11-11/31634596 (т.1 а.с.15-37).

У вказаному акті відображені судження контролюючого органу про вчинення платником порушень: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.7 ст. 201. п.200.1, п.200.2, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України завищено податковий кредит у загальній сумі ПДВ 420 385,00 грн., у тому числі за жовтень 2015 року на суму ПДВ 30 223,00 грн., за грудень 2015 на суму ПДВ 67 018,00 грн., за січень 2016 на суму ПДВ 23 238,00 грн., за лютий 2016 року на суму ПДВ 26 039,00 грн., за березень 2016 на суму ПДВ 28 920,00 грн., за квітень 2016 на суму ПДВ 20193,00 грн., за травень 2016 на суму ПДВ 23 230,00 грн., за червень 2016 на суму ПДВ 19 964,00 грн., за липень 2017 на суму ПДВ 24 284,00 грн., за серпень 2016 на суму ПДВ 37 382,00 грн., за вересень 2016 на суму ПДВ 69 203,00 грн., за жовтень 2016 на суму ПДВ 50 691,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість у загальній сумі ПДВ 420 385,00 грн., у тому числі за жовтень 2015 року на суму ПДВ 30 223,00 грн., за грудень 2015 на суму ПДВ 67018,00 грн., за січень 2016 на суму ПДВ 23 238,00 грн., за лютий 2016 року на суму ПДВ 26039,00 грн., за березень 2016 на суму ПДВ 28 920,00 грн., за квітень 2016 на суму ПДВ 20 193,00 грн., за травень 2016 на суму ПДВ 23 230,00 грн., за червень 2016 на суму ПДВ 19 964,00 грн., за липень 2016 на суму ПДВ 24 284,00 грн., за серпень 2016 на суму ПДВ 37 382,00 грн., за вересень 2016 на суму ПДВ 69 203,00 грн., за жовтень 2016 на суму ПДВ 50 691,00 грн.

02.08.2018 р. з посиланням на названий акт відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, прийняв податкове повідомлення-рішення №00001631411 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 525481,25 грн. (за податковими зобов'язаннями - 420385 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 105096,25 грн.) (т.1, а.с.38).

Як з'ясовано судом, юридичним мотивом для винесення оскарженого рішення владний суб'єкт обрав положення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.7 ст. 201. п.200.1, п.200.2, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України, а фактичним мотивом послугувало судження контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Фактичні мотиви владного суб'єкта ґрунтуються на відомостях Результатів опрацювання узагальненої податкової інформації відносно третіх осіб, на обставинах відсутності товарно-транспортних накладних, сертифікатів на товар, документів, які підтверджують факт завантаження, розвантаження товарно - матеріальних цінностей від ТОВ "СКАДІ РК".

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб'єкта, суд зазначає, що з 01.01.2011 року правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.

Відтак, до предмету доказування по справі входять перелічені вище обставини, а також обставини обґрунтованості, належності та достатності добутих контролюючим органом фактичних даних для доведення події скоєння податкового правопорушення - завищення податкового кредиту.

У розумінні п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зі змісту п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України вбачається, що подія скоєння цих протиправних діянь встановлюється владним суб'єктом за висновками посадових осіб контролюючих органів на підставі: 83.1.1. документів, визначених цим Кодексом; 83.1.2. податкової інформації; 83.1.3. експертних висновків; 83.1.4. судових рішень; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкових консультацій, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

У ході розгляду справи судом встановлено, що в основу оскарженого рішення контролюючим органом покладено складену відносно третьої особи - ТОВ "СКАДІ РК" ( який є контрагентом позивача) податкову інформацію від 29.03.2018 р. №297/20-40-14-11-11/35860136.

Визначаючись стосовно кваліфікації використаних у даному спорі контролюючим органом Результатів опрацювання зібраної податкової інформації як доказу вчинення особою податкового правопорушення, суд відмічає, що у силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для відповідача як контролюючого органу порядок, підстави та спосіб дій з реалізації контролю за додержанням податкової дисципліни з 01.01.2011 р. визначений Податковим кодексом України.

Норми вказаного акту законодавства не дають жодних правових підстав, приводів та повноважень контролюючим органам на складання офіційних письмових документів у формі Результатів опрацювання зібраної податкової інформації або будь-яких подібних документів.

Такого способу дій контролюючого органу Податковий кодекс України не визначає.

З огляду на викладене суд вважає, що контролюючий орган не позбавлений можливості для зручності чи в інших цілях оптимізації виконання функції контролю складати будь-які письмові документи (у тому числі і у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації), але за жодних обставин ці документи не можуть слугувати доказами для висунення платнику податків претензій чи звинувачень у вчиненні податкового правопорушення.

Вказаний документ, на думку суду, також не може бути доказом обґрунтованості висунутого платнику податків обвинувачення у вчиненні податкового правопорушення також і з огляду на положення абз. 5 п. 86.6 ст. 86 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до вказаної норми кодексу контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Отже, законодавець чітко і однозначно вказав, що навіть той офіційний письмовий документ, складання якого прямо передбачено законом, а саме акт перевірки, не може бути доказом вчинення податкового правопорушення у разі, коли за ним не винесено податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що оскільки акт перевірки без факту винесення податкового повідомлення - рішення не є доказом скоєння податкового правопорушення, то у силу ч. 7 ст. 9 КАС України таким доказом не може бути і письмовий документ у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації.

З огляду на викладені міркування, суд приходить до переконання, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документу у формі Результатів опрацювання узагальненої податкової інформації як доказу вчинення особою податкового правопорушення або у формі Узагальнення податкової інформації, або у формі Довідки про узагальнення податкової інформації не може бути кваліфікований як доказ вчинення особою податкового правопорушення.

Отже, використані контролюючим органом у спірних правовідносинах аргументи та документи за своїм характером, змістом та призначенням об'єктивно не здатні довести факту вчинення особою податкового правопорушення.

З цих міркувань оскаржене рішення владного суб'єкта підлягає скасуванню.

Разом з тим, оскільки платником податків за власною волею подано до суду документи на спростування факту вчинення податкового правопорушення, суд не знаходить підстав для неврахування цих документів при розв'язанні спору по суті.

На підтвердження доводів про відсутність податкового правопорушення з ТОВ «СКАДІ РК» позивачем подано до суду договір комісії на продаж № 04/11-1від 01.04.2011 р. укладеного між позивачем, ПП РАНОК-ПОШТА (в якості комісіонера) та ТОВ СКАДІ РК (в якості комітента), предметом якого є вчинення Комісіонером за дорученням Комітента угод щодо продажу друкованої продукції.(т.1а.с.44-45).

Обставини реальності виконання господарських зобов'язань за правочином в частині поставки товару підтверджується належним чином складеними та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними на загальну суму ПДВ 420 385,00 грн., у тому числі за жовтень 2015 року на суму ПДВ 30 223,00 грн., за грудень 2015 року на суму ПДВ 67 018,00 грн., за січень 2016 року на суму ПДВ 23 238,00 грн., за лютий 2016 року на суму ПДВ 26 039,00 грн., за березень 2016 року на суму ПДВ 28 920,00 грн., за квітень 2016 року на суму ПДВ 20 193,0 суму ПДВ 23 230,00 грн., за червень 2016 року на суму ПДВ 19964,00 грн., за липень 2016

року на суму ПДВ 24 284,00 грн., за серпень 2016 року на суму ПДВ 37 382,00 грн., за вересень 2016 року на суму ПДВ 69 203,00 грн., за жовтень 2016 року на суму ПДВ 50 691,00 грн. (т.6 а.с.165-250, т.7 а.с.1-136); актами приймання-передачі товару: №СКУЧ-00708 08.10.15, №СКДЛ-00322 від 31.10.15, №СККР-00120 від 30.10.15, №СКНП-00047 від 31.10.15, №СКУЧ-00733 від 07.12.15, №СКУЧ-00732 від 07.12.15, №СКМЦ-00001 від 16.12.15, №СКМЦ-00002 від 16.12.15, №СКМЦ-00003 від 16.12.15, №СКМЦ-00004 від 16.12.15, №СКМЦ-00005 від 16.12.15, №СКМЦ-00006 від 16.12.15, №СКМЦ-00007 від 16.12.15, №СКМЦ-00008 від 16.12.15, №СКЦМ-00009 від 16.12.15, №СКМЦ-00010 від 16.12.15, №СКМЦ-00011 від 16.12.15, №СКМЦ-00012 від 16.12.15, №СКМЦ-00014 від 16.12.15, №СКМЦ-00018 від 31.12.15, №СККР- 00156 від 30.12.15, №СКНП-00055 від 31.12.15, №СКМЦ-00015 від 31.12.15, №СКМЦ-00016 від 31.12.15, №СКДЛ-00430 від 31.12.15, №СКУЧ-00004 від 05.01.16, №СКУЧ-00003 від 05.01.16, №СККР-00015 від 31.01.16, №СКБГ-00011 від 31.01.16, №СКБГ-00011 від 31.01.16, №СКБГ-00014 від 31.01.16, №СКНП-00002 від 31.01.16, №СКМЦ-00001 від 31.01.16, №СКБГ-00012 від 31.01.16, №СКБГ-00012 від 31.12.16, №СКДЛ-00055 від 31.01.16, №СКУЧ-00014 від 03.02.16, №СКУЧ-00015 від 03.02.16, №СКМЦ-00002 від 29.02.16, №СКМЦ-00003 від 29.02.16, №СКМЦ-00003 від 29.02.16, №СКНП-00006 від 29.02.16, №СКДЛ-00118 від 29.02.16, №СКУЧ-00047 від 29.02.16, №СККР-00036 від 29.02.16, №СКМЦ-00004 від 31.03.16, №СКУЧ-00060 від 31.03.16, №СКУЧ-00061 від 31.03.16, №СКНП-00014 від 31.03.16, №СКРР-00056 від 31.03.16, №СКДЛ-00175 від 31.03.16, №СКМЦ-00007 від 30.04.16, №СКМЦ-00005 від 30.04.16, №СКМЦ-00008 від 30.04.16, №СКМЦ-00006 від 30.04.16, №СКРР-00072 від 29.04.16, №СКРР-00076 від 30.04.16, №СКНП-00018 від 30.04.16, №СКНП-00020 від 30.04.16, №САБГ-00147 від 30.04.16, №СКУЧ-00074 від 30.04.16, №СКДЛ-00234 від 30.04.16, №СКУЧ-00082 від 10.05.16, №СКМЦ-00010 від 31.05.16, №СКДЛ-00286 від 31.05.16, №СКМЦ-00009 від 31.05.16, №СККР-00090 від 31.05.16, №СКИП-00022 від 31.05.16, №СКУЧ-00092 від 31.05.16, №СКНП-00026 від 30.06.16, №СКУЧ-00099 від 30.06.16, №СКБГ-00056 від 30.06.16, №СККР-00109 від 30.06.16, №СКБГ-00058 від 30.06.16, №СКМЦ-00011 від 30.06.16, №СКБГ-00066 від 31.07.16, №СКБГ-00069 від 31.07.16, №СКБГ-00062 від 31.07.16, №СКБГ-00071 від 31.07.16, №СКБГ-00068 від 31.07.16, №СКБГ-00101 від 31.08.16, №СКБГ-00103 від 31.08.16, №СКБГ-00095 від 31.08.16, №СКБГ-00097 від 31.08.16, №СКБГ-00094 від 31.08.16, №СКБГ-00107 від 31.08.16, №СКБГ-00104 від 31.08.16, №СКБГ-00129 від 30.09.16, №СКБГ-00120 від 30.09.16, №СКБГ-00130 від 30.09.16, №СКБГ-00128 від 30.09.16, №СКБГ-00125 від 30.09.16, №СКБГ-00154 від 31.10.16, №СКБГ-00162 від 31.10.16, МСКБГ-00163 від 31.10.16, №СКБГ-00161 від 31.10.16, №СКБГ-00160 від 31.10.16, №СКБГ-00160 від 31.10.16, №СКБГ-00159 від 31.10.16, №СКБГ-00158 від 31.10.16, №СКБГ-00157 від 31.10.16, №СКБГ-00155 від 31.10.16, №СКБГ-00156 від 31.10.16 (т.1 а.с.61-249, т.2, т.3 а.с.1-124); актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000060 від 31.10.15, №ОУ-0034444 від 31.12.15, №ОУ-0000001 від 31.01.16, №0У- 0000004 від 29.02.16, №ОУ-0000007 від 31.03.16, №ОУ-0000011 від 30.04.16, 0000016 від 31.05.16, №ОУ-0000022 від 30.06.16, №ОУ-0000025 від 31.07.16, №ОУ-0000028 від 31.08.16, №ОУ-0000033 від 30.09.16, №ОУ-0000039 від 31.10.16 (т.3.а.с.126, 154, 195, 230,т.4 а.с.15, 49, 91, 121, 154, 193, 225, т.5 а.с.8); звітами комісіонера: від 31.10.15, від 31.12.15, від 31.01.16, від 29.02.16, від 31.03.16, від 30.04.16, від 31.05.16, від 30.06.16, 31.07.16, від 31.08.16, від 30.09.16, від 31.10.16 (т.3 а.с.125, 153, 194, 229, т.4 а.с. 14, 48, 90, 120, 153, 192, 224, т.5 а.с.7), звітами про реалізацію товарів: №СКНП-00047 від 31.10.15, №СКДЛ-00322 від 31.10.15, №СККР-00120 від 30.10.15, №СКУЧ-00732 від 07.12.15, №СКРР-00156 від 30.12.15, №СКНП-00055 від 31.12.15, №СКДЛ-00430 від 31.12.15, №СКМЦ-00018 від 31.12.15, №СКУЧ-00004 від 05.01.16, №СКУЧ-00003 від 05.01.16, №СКМЦ-00001 від 31.01.16, №СКДЛ-00055 від 31.01.16, №СКНП-00002 від 31.01.16, №СКБГ-00011 від 31.01.16, №СКМЦ-00002 від 29.02.16, №СКМЦ-00003 від 29.02.16, №СКНП-00006 від 29.02.16, №СКУЧ-00014 від 03.02.16, №СКУЧ-00047 від 29.02.16, №СКУЧ-00015 від 03.02.16, №СКДЛ-00118 від 29.02.16 №СККР-00036 від 29.02.16, №СКМЦ-00004 від 31.03.16, №СКУЧ-00060 від 31.03.16,№СКУЧ-00061 від 31.03.16, №СККР-00056 від 31.03.16, №СКНП-00014 від 31.03.16, №СКДЛ-00175 від 31.03.16, №СКУЧ-00074 від 30.04.16, №СКБГ-00047 від 30.04.16, №СКМЦ-00007 від 30.04.16, №СКМЦ-00008 від 30.04.16, №СКМЦ-00006 від 30.04.16, №СКМЦ-00005 від 30.04.16, №СККР-00072 від 29.04.16, №СККР-00076 від 30.04.16, №СКНП-00018 від 30.04.16, №СКДЛ-00234 від 30.04.16, №СКНП-00020 від 30.04.16, №СКУЧ-00092 від 31.05.16, ХоСКУЧ-00082 від 10.05.16, №СКМЦ-00009 від 31.05.16, №СКМЦ-00010 від 31.05.16, №СКДЛ-00286 від 31.05.16, №СКНП-00022 від 31.05.16, №СККР-00090 від 31.05.16, №СКБГ-00058 від 30.06.16, №СКНП-00026 від 30.06.16, №СКУЧ-0009 від 30.06.16, №СККР-00109 від 30.06.16, №СКБГ-00069 від 31.07.16, №СКБГ-00066 від 31.07.16, №СКБГ-00068 від 31.07.16, №СКБГ-00071 від 31.07.16, №СКБГ-00062 від 31.07.16, №СКБГ-00097 від 31.08.16, №СКБГ-00107 від 31.08.16, №СКБГ-00104 від 31.08.16, №СКБГ-00094 від 31.08.16, №СКБГ-00103 від 31.08.16, №СКБГ-00101 від 31.08.16, №СКБГ-00129 від 30.09.16, №СКБГ-00128 від 30.09.16, №СКБГ-00125 від 30.09.16, №СКБГ-00120 від 30.09.16, №СКБГ-00130 від 30.09.16, №СКБГ-00154 від 31.10.16, №СКБГ-00160 від 31.10.16, №СКБГ-00158 від 31.10.16, №СКБГ-00161 від 31.10.16, №СКБГ-00159 від 31.10.16, №СКБГ-00163 від 31.10.16, №СКБГ-00157 від 31.10.16, №СКБГ-00156 від 31.10.16, №СКБГ-00155 від 31.10.16, №СКБГ-00162 від 31.10.16 (т.3 а.с.127-152, 155-193, 196-228, 231-250, т.4 1-13, 16-47, 50-89,92-119, 122-152,155-191, 194-223, 226-250, т.5 а.с.1-6, 9-49).

Товар передавався на підставі актів приймання-передачі товару: №СКУЧ-00708 від 08.10.15, №СКДЛ-00322 від 31.10.15, №СККР-00120 від 30.10.15, №СКНП-00047 від 31.10.15, №СКУЧ-00733 від 07.12.15, №СКУЧ-00732 від 07.12.15, №СКМЦ-00001 від 16.12.15, №СКМЦ-00002 від 16.12.15, №СКМЦ-00003 від 16.12.15, №СКМЦ-00004 від 16.12.15, №СКМЦ-00005 від 16.12.15, №СКМЦ-00006 від 16.12.15, №СКМЦ-00007 від 16.12.15, №СКМЦ-00008 від 16.12.15, №СКЦМ-00009 від 16.12.15, №СКМЦ-00010 від 16.12.15, №СКМЦ-00011 від 16.12.15, №СКМЦ-00012 від 16.12.15, №СКМЦ-00014 від 16.12.15, №СКМЦ-00018 від 31.12.15, №СККР- 00156 від 30.12.15, №СКНП-00055 від 31.12.15, №СКМЦ-00015 від 31.12.15, №СКМЦ-00016 від 31.12.15, №СКДЛ-00430 від 31.12.15, №СКУЧ-00004 від 05.01.16, №СКУЧ-00003 від 05.01.16, №СККР-00015 від 31.01.16, №СКБГ-00011 від 31.01.16, №СКБГ-00011 від 31.01.16, №СКБГ-00014 від 31.01.16, №СКНП-00002 від 31.01.16, №СКМЦ-00001 від 31.01.16, №СКБГ-00012 від 31.01.16, №СКБГ-00012 від 31.12.16, №СКДЛ-00055 від 31.01.16, №СКУЧ-00014 від 03.02.16, №СКУЧ-00015 від 03.02.16, №СКМЦ-00002 від 29.02.16, №СКМЦ-00003 від 29.02.16, №СКМЦ-00003 від 29.02.16, №СКНП-00006 від 29.02.16, №СКДЛ-00118 від 29.02.16, №СКУЧ-00047 від 29.02.16, №СККР-00036 від 29.02.16, №СКМЦ-00004 від 31.03.16, №СКУЧ-00060 від 31.03.16, №СКУЧ-00061 від 31.03.16, №СКНП-00014 від 31.03.16, №СКРР-00056 від 31.03.16, №СКДЛ-00175 від 31.03.16, №СКМЦ-00007 від 30.04.16, №СКМЦ-00005 від 30.04.16, №СКМЦ-00008 від 30.04.16, №СКМЦ-00006 від 30.04.16, №СКРР-00072 від 29.04.16, ХоСКРР-00076 від 30.04.16, №СКНП-00018 від 30.04.16,СКНП-00020 від 30.04.16, №САБГ-00147 від 30.04.16, №СКУЧ-00074 від 30.04.16, №СКДЛ-00234 від 30.04.16, №СКУЧ-00082 від 10.05.16, №СКМЦ-00010 від 31.05.16, №СКДЛ-00286 від 31.05.16, №СКМЦ-00009 від 31.05.16, №СККР-00090 від 31.05:':^, №СКНП-00022 від 31.05.16, №СКУЧ-00092 від 31.05.16, №СКНП-00026 від 30.06.16, №СКУЧ-00099 від 30.06.16, №СКБГ-00056 від 30.06.16, №СККР-00109 від 30.06.16, №СКБГ-00058 від 30.06.16, №СКМЦ-00011 від 30.06.16, №СКБГ-00066 від 31.07.16, №СКБГ-00069 від 31.07.16, №СКБГ-00062 від 31.07.16, №СКБГ-00071 від 31.07.16, №СКБГ-00068 від 31.07.16, №СКБГ-00101 від 31.08.16, №СКБГ-00103 від 31.08.16, №СКБГ-00095 від 31.08.16, №СКБГ-00097 від 31.08.16, №СКБГ-00094 від 31.08.16, №СКБГ-00107 від 31.08.16, №СКБГ-00104 від 31.08.16, №СКБГ-00129 від 30.09.16, №СКБГ-00120 від 30.09.16, №СКБГ-00130 від 30.09.16, №СКБГ-00128 від 30.09.16, №СКБГ-00125 від 30.09.16, №СКБГ-00154 від 31.10.16, №СКБГ-00162 від 31.10.16, №СКБГ-00163 від 31.10.16, №СКБГ-00161 від 31.10.16, №СКБГ-00160 від 31.10.16, №СКБГ-00160 від 31.10.16, №СКБГ-00159 від 31.10.16, №СКБГ-00158 від 31.10.1Г' №СКБГ-00157 від 31.10.16, №СКБГ-00155 від 31.10.16, №СКБГ-00156 від 31.10.16.

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними бухгалтерського рахунку 024 Товари прийняті на комісію .

Зобов'язання по оплаті вартості отриманого від ТОВ СЬСАДІ РК за договором комісії товару були виконані Позивачем шляхом перерахування на користь контрагента (ТОВ СКАДІ РК ) безготівкових коштів, що підтверджується копіями виписок з банківських рахунків Позивача за наступні періоди: за 05.10.15, за 09.10.15, за 16.10.15, за 19.10.15, за 28.10.15, за 30.10.15, за 12.10.15, за 21.10.15, за 23.10.15, за 28.10.15, за 02.12.15, за 04.12.15, за 07.12.15, за 09.12.15, за 11.12.15, за 16.12.15, за 21.12.15, за 28.12.15, за 06.01.16, за 06.01.16, за 21.01.16, за 26.01.16, за 02.02.16, за 05.02.16, за 24.02.16, за 26.02.16, за 11.03.16, за 14.03.16, за 16.03.16, за 18.03.16, за 29.03.16, за 30.03.16, за 11.04.16, за 28.04.16, за 06.05.16, за 13.05.16, за 16.05.16, за 30.05.16, за 03.06.16, за 07.06.16, за 10.06.16, за 17.06.16, за 04.07.16, за 13.07.16, 22.07.16, за 02.09.16, за 14.09.16, за 20.09.16, за 26.09.16, за 29.09.16 (т.5, а.с. 50-106).

Оскільки контролюючим органом і у ході перевірки, і у ході розгляду справи визнані обставини реєстрації виписаних контрагентом податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, не заперечені обставини належності оформлення цих накладних, а також не заперечені обставини проведення повного розрахунку по оплаті вартості товару, то суд не знаходить підстав для додаткового дослідження цих обставин.

Крім того, позивачем зазначено та підтверджено матеріалами справи, що в подальшому отриманий у ТОВ СКАДІ РК товар було використано Позивачем у межах господарської діяльності згідно з КВЕД 47.91 роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет , а саме: ПП РАНОК- ПОШТА реалізовувало друковану продукцію, отриману від ТОВ СКАДІ РК , кінцевим споживачам (неплатникам ПДВ) через свій інтернет-магазин.

Суд відмічає, що перелічені вище документи не мають явних очевидних та непереборних дефектів у формі, змісті, чи походженні, котрі б у силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , ст. 44 Податкового кодексу України, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України спричиняли втрату юридичної сили і доказовості.

Зауважень до виконання позивачем зобов'язань з оплати контролюючий орган в акті перевірки не виклав, таких мотивів в основу оскарженого рішення не поклав.

Фактів вжиття позивачем та контрагентом-постачальником взаємоузгоджених, зловмисних дій, спрямованих на безпідставне набуття податкової вигоди до тексту акту перевірки контролюючим органом не включено, таких мотивів в основу оскарженого рішення не покладено. Належних та допустимих доказів (як-то: обвинувальних вироків суду по кримінальному провадженню, котрі набрали законної сили за ст.191, 205, 209, 212 Кримінального кодексу України тощо) ведення контрагентом - постачальником незаконної діяльності контролюючим органом не виявлено, в основу оскарженого рішення таких мотивів не покладено. Доказів обізнаності позивача з обставинами та умовами ведення контрагентом - постачальником господарської діяльності матеріали справи не містять.

Видані контрагентом податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Доказів про те, що така реєстрація відбувалась з порушенням закону владним суб'єктом до суду не подано. Доказів виключення цих податкових накладних з Єдиного реєстру податкових накладних до матеріалів справи не подано. З огляду на викладі обставини, зазначені первинні документи судом додатково не досліджувалися.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить переконання, що за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено події скоєння позивачем податкового правопорушення.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на ненадання позивачем документів, які підтверджують факт здійснення завантаження, розвантаження товарно-матеріальних цінностей від ТОВ СКАДІ РК , товарно-транспортних накладних, документів щодо складського зберігання товару та його внутрішнього переміщення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.5 договору комісії на продаж №04/11-1 від 01.04.11 поставка товару здійснюється за рахунок і силами комітента (ТОВ СКАДІ РК ) на склад комісіонера (ПП РАНОК-ПОШТА ).

Склад ПП РАНОК-ПОШТА , що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Котельниківська , будинок 5, перебуває у користуванні відповідно до умов договору оренди нежитлових приміщень у ТОВ ВЕСТА №01/07-13 від 01.07.13. Відповідно до п. 1.1 договору ТОВ ВЕСТА передає, а ПП РАНОК-ПОШТА приймає у строкове платне користування нежитлові складські приміщення загальною площею 210 кв.м . за адресою: м. Харків, вул. Котельниківська , будинок 5, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.07.13.

При цьому за вищевказаною адресою знаходиться і склад ТОВ СКАДІ РК , який також орендує це приміщення у ТОВ ВЕСТА відповідно до договору оренди нежитлового приміщення з обладнанням №0512-1 від 03.05.12.

У зв'язку з тим, що товар переміщується від ТОВ СКАДІ РК до ПП РАНОК- ПОШТА в межах одного складського приміщення, відсутність товарно-транспортних накладних з огляду на характер та зміст зазначених у первинних документах товарів у даному конкретному випадку не може бути визнана судом підставою для висновку про заниження податку на додану вартість.

На підтвердження походження придбаного товару позивачем надано копії сертифікатів перевірки №UA.TR.061C000193-16 від 17.03.2016, копію декларації про відповідність № UA.TR.061D.00670-16 від 17.03.2016 та копії висновків державної санітарно- епідеміологічної експертизи від 16.06.2015 № 05.03.02-04/26148, від 16.06.2015 № 05.03.02-04/26147, від 16.06.16 № 05.03.02-04/20254, від 27.11.2015 №05.03.02-04/53021, від 06.10.2015 №05.03.02-04/45510.

Окремо суд вважає за необхідне наголосити на визнаній контролюючим органом обставині реєстрації виписаних контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що неможливо без одержання уповноваженими службовими чи посадовими особами платника податків електронного цифрового підпису, укладання договору про визнання електронних документів та невжиття податковою інспекцією будь-яких заходів з припинення дії згаданого договору.

Так, положення п. 198.6 ст. 198, абз. 1 п. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у системному поєднанні з ст.ст. 42, 46, 49, 200-1 Податкового кодексу України, свідчать про запровадження Державою такого механізму адміністрування податку на додану вартість, при якому Держава в особі контролюючого органу здатна здійснювати майже тотальний контроль за діяльністю платників податків, котрі виконують податкові зобов'язання платників ПДВ за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку у межах укладених договорів про визнання електронних документів.

Таким чином, суд вважає, що наявність в Єдиному реєстрі податкових накладних складеної постачальником та зареєстрованої податкової накладної звільняє покупця - отримувача цієї накладної від будь-якої відповідальності як платника ПДВ за виключенням випадку вжиття з цим постачальником взаємоузгоджених зловмисних (тобто протиправних) свідомих дій з неправомірного одержання податкової вигоди, тобто за своєю правовою суттю співучасті у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.191, 205, 209, 212 Кримінального кодексу України.

Доказів наявності таких обставин у спірних правовідносинах сторонами справи до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.ст. 11 і 69 КАС України не виявлено.

Доводи платника про подальше використання товару у власній господарській діяльності не спростовані контролюючим органом у ході розгляду справи за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України. Владний суб'єкт не подав до суду переконливих, достатніх, належних та допустимих доказів одержання позивачем товару з іншого джерела, ніж від контрагента.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання доведеним факту вчинення особою податкового правопорушення у спосіб завищення податкового кредиту за цим епізодом.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до переконання, що покладені в основу спірного рішення судження контролюючого органу не підтверджені належними та допустимими у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами, а за правилом ст.ст. 76 КАС України зібрані контролюючим органом докази є недостатніми для висновку про вчинення особою податкового правопорушення у розумінні ст.109 Податкового кодексу України.

У силу приписів ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України, ст.ст. 86, 109 Податкового кодексу України суду при вирішенні спору з приводу відповідності закону рішення контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань належить перевірити чи достатнім поза розумним сумнівом є обсяг добутих контролюючим органом доказів для підтвердження факту вчинення податкового правопорушення.

Положення ст. 9 КАС України цього правила не змінюють і змінювати не можуть, позаяк у такому випадку замість судової перевірки правильності виконання управлінської функції суб'єктом владних повноважень суд вдаватиметься до збору доказів проти платника податків, а вказане прямо суперечить завданню адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для визнання правильним судження контролюючого органу про використання позивачем в господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлено, адже, по-перше, придбаний у контрагента товар був оплачений позивачем шляхом проведення безготівкових розрахунків (що не створює для Держави в особі компетентних органів управління, контролю чи нагляду будь-яких перешкод чи ускладнень у відслідковуванні руху безготівкових коштів), по-друге, придбаний товар у подальшому був використаний у господарській діяльності позивача, по-третє, доказів взаємопов'язаності платника та контрагентів платника ані матеріали перевірки, ані матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України при винесенні оскарженого рішення.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог про скасування оскарженого рішення владного суб'єкта.

При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі ОСОБА_3 проти Іспанії , від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії , від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії , від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України , від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії , від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії , від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_4 (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір» .

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 02.08.2018 № 00001631411 про збільшення суми грошового зобов'язання у загальному розмірі 525.481,25 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Ранок-пошта" (61051, м.Харків, вул.Котельниківська, буд.5, код ЄДРПОУ 31634596) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 7882,22 грн. (сім тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 22 коп.)

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 15 лютого 2019 року.

Суддя Старосєльцева О.В.