Рішення

від 14.02.2019 по справі 2340/3685/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року справа № 2340/3685/18

17 годин 55 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 2340/3685/18

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 19501, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) [представник позивача - не прибув]

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18007, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39765890) [представник відповідача 1 - не прибув], Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області (вул. Центральна, 1, Черкаська область, Городищенський район, с. Хлистунівка, 19533, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34116984) [представник відповідача 2 - не прибув]

про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.

17.09.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області, просить:

- витребувати у Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області доказ - оригінал листа від 18.04.2018 № 302;

- визнати протиправною відмову Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області в наданні погодження на надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оформлене листом від 03.05.2018 № 1929/0/95-18 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надати звіт про виконання судового рішення не пізніше двох тижнів з дня набрання рішенням законної сили;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39765890) на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені суми судових витрат.

Ухвалою від 19.09.2018 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою від 15.11.2018 зупинено провадження у справі за заявою сторін для надання їм часу для примирення. Ухвалою від 24.01.2019 поновлено провадження у справі у зв'язку з тим, що сторони не досягли примирення. Ухвалою від 24.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.02.2019.

14.02.2019 надійшли клопотання від усіх учасників про розгляд справи без їх участі (а.с.113, 117, 118).

У обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 11.04.2018 він звернувся до відповідача 1 із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області за межами населеного пункту. За результатами розгляду поданих документів листом відповідача 1 від 03.05.2018 № 1929/0/95-18 позивачеві надано відповідь, що на виконання пункту 2.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 15.10.2014 № 328 відповідачем 1 направлено запит до Хлистунівської сільської ради про з`ясування позиції щодо згоди можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. Хлистунівська сільська рада (відповідач 2) листом від 18.04.2018 № 302 повідомила відповідача 1, що вважає за необхідне відмовити позивачу у наданні погодження на надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку з необхідністю забезпечення земельними ділянками учасників АТО - жителів с.Хлистунівка, тому вирішення порушеного позивачем питання не є можливим. Позивач вважає дії відповідача 1 як органу виконавчої влади та відповідача 2 як органу місцевого самоврядування протиправними, а відмову, оформлену листом незаконною, оскільки така підстава не передбачена Земельним кодексом України. Позивач зазначив, що відповідач 1 неодноразово відмовляв у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області, тому вважає, що з урахуванням правової позиції, викладеної у рішенні Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 825/602/17 належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області. Представник позивача у судове засідання не прибув, 14.02.2019 звернувся до суду із заявою про розгляд справи у письмовому провадженні без його участі (а.с.117).

Представник відповідача 1 позовні вимоги не визнав, 08.10.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що діяв у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом. На виконання пункту 2.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 15.10.2014 № 328 відповідачем 1 направлено запит до відповідача 2 про з`ясування позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою у відповідь на який листом від 18.04.2018 № 302 відповідача 1 повідомлено, що Хлистунівська сільська рада заперечує проти надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не є жителем с. Хлистунівка. У відзиві зазначено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області враховано позицію Хлистунівської сільської ради та відмовлено у наданні дозволу листом від 03.05.2018. Відповідачем 1 зазначено, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість органу влади рішення. Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, 14.02.2019 звернувся до суду із заявою про розгляд справи у письмовому провадженні (а.с.118).

Відповідач 2 позов не визнав, 12.10.2018 подав до суду письмові пояснення (а.с.60), де зазначив, що земельна ділянка, яку ОСОБА_1 бажає отримати у власність є пасовищем. Згідно рішення сесії Хлистунівської сільської ради від 27.04.2015 ділянку надано на умовах оренди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Рішенням від 11.05.2017 № 23-24/7 надано земельні ділянки (пасовища) на умовах оренди громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 07.11.2018 відповідачем 2 надано до суду пояснення, де зазначено, що на черговій сесії Хлистунівської сільської ради 03.05.2018 розглянуто лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 17.04.2018 № 1496/95-18 про надання земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради (за межами населеного пункту) ОСОБА_1 На сесії, що відбулася 03.05.2018 № 37, зокрема розглянуто питання щодо відмови у наданні земельних ділянок ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 Рішення про відмову було прийнято одноголосно, оскільки згідно комплексної програми Турбота на 2018 рік затвердженої рішенням сесії від 22.12.2017 №3-33/7 першочергове забезпечення земельними ділянками учасників АТО мають жителі с. Хлистунівка. На даний час у с. Хлистунівка незабезпеченими земельними ділянками є 9 учасників АТО. Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, звернувся з клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с.113).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою від 11.04.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району.

Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області направлено запит до Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1

Листом від 18.04.2018 № 302 за підписом сільського голови та землевпорядника Хлистунівська сільська рада повідомила Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, що заперечує проти надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не є жителем с. Хлистунівка.

03.05.2018 позивачу листом № 1914/0/95-18 відповідача 1 надано відповідь про те, що вирішення порушеного позивачем питання не є можливим, оскільки Хлистунівська сільська рада заперечує проти надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1

Вважаючи дії відповідачів неправомірними позивач звернувся до суду.

Суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Кодекс № 2768), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Статтею 121 Кодексу № 2768 встановлено, що кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, що б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 121 Кодексу № 2768 встановлено, що кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Постановою Кабінету ОСОБА_9 України від 10.09.2014 № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови). Постановою Кабінету ОСОБА_9 України від 14.01.2015 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з підпунктом 31 пункту 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Згідно із підпунктом 7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_9 України від 10.09.2014 № 442 Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної ОСОБА_9 України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету ОСОБА_9 України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання. Підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що відповідача 1 наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Кодексу № 2768. Відповідно до частини 6 статті 118 Кодексу № 2768 громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_9 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_10 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з частиною 7 статті 118 Кодексу 2768 відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Кодексом № 2768 визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118, 123 Кодексу № 2768.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17 (ЄДРСР 72532460). Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є спеціально уповноваженим органом на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення. Віце-прем'єр-міністром - ОСОБА_9 регіонального розвитку будівництва та житлово - комунального господарства України надано доручення від 08.10.2014 №37732/0/1-14 про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні. На виконання зазначеного доручення, Держземагентством України прийнято наказ від 15.10.2014 № 328 Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 , зокрема - рішення колегії Держземагентства України № 2/1 Про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності , про запровадження з 15.10.2014 врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності. Рішенням колегії №2/1 (далі - Рішення № 2/1) передбачено обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою, і у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що безпосередньо передбачені законом , зокрема частиною 7 статті 118 та частиною 3 статті 123 Кодексу № 2768 у задоволенні відповідного клопотання може бути відмовлено. У пункті 2.4 Рішення № 2/1 зазначено, що у разі якщо у десятиденний строк відповідний орган місцевого самоврядування письмово або за замовчанням погодив (не надав мотивованих заперечень) надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності або надав заперечення, що суперечать вимогам чинного законодавства, забезпечувати у встановленому порядку розгляд клопотань заявників з урахуванням зазначених обставин.

Враховуючи викладене, законною підставою відмови заявнику можуть бути лише мотивовані заперечення органу місцевого самоврядування, що передбачені законом (частина 7 статті 118 Кодексу № 2768) та надійшли у десятиденний строк.

Заперечення відповідача 2 ґрунтуються на твердженнях, що: ОСОБА_1 не є жителем с. Хлистунівка; у першу чергу земельними ділянками забезпечуються жителі с. Хлистунівка, які є учасниками АТО.

Суд зазначає, що підстави для відмови у наданні погодження, що зазначені у листі Хлистунівської сільської ради від 18.04.2018 № 302 без посилання на рішення колегіального органу не є обгрунтованими підставами визначеними законом для врахування, у зв'язку з чим Головне управління Держгеокадастру під час розгляду клопотання ОСОБА_1 було зобов'язане діяти відповідно до пункту 2.4 Рішення № 2/1.

Надаючи оцінку посиланням відповідача 2 щодо надання у користування земельної ділянки, що ОСОБА_1 має намір отримати у власність, іншим особам, суд зазначає, що до повноважень відповідача 2 не належить розпорядження землями сільськогосподарського призначення.

Відповідачем 2 не надано доказів на підтвердження надання на умовах оренди або у власність, зазначеної у клопотанні ОСОБА_1, земельної ділянки іншим особам.

Оцінюючи твердження позивача щодо порушення відповідачем 2 інтересів позивача, суд зазначає про таке.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, що можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Такого висновку дійшов ОСОБА_10 Суд у рішеннях від 13.12.2018 у справі №810/6689/14 (ЄДРСР 78534573), від 27.03.2018 у справі №813/2524/17 (ЄДРСР 73043108).

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заперечення, викладені у листі Хлистунівської сільської ради від 09.10.2018 № 678 не зачіпають період спірних правовідносин та не ґрунтуються на нормах частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, а тому не породжують правових наслідків для позивача з огляду на те, що позов надійшов до суду 17.09.2018.

Враховуючи зазначене, у задоволені позову у частині визнання протиправною відмови Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області у наданні погодження про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки належить відмовити.

Разом з тим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 (ЄДРСР 63749413) та Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17 (ЄДРСР 72532460).

Вирішуючи позовну вимогу про скасування рішення відповідача, оформленого листом від 03.05.2018 № 1929/0/95-18, про відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га із земель Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області, суд зазначає про таке.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У частині 7 статті 118 Кодексу № 2768 наведено альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу. Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 Кодексу № 2768 не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання, зокрема чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Для порівняння, у частині 9 статті 118 Кодексу № 2768 зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

У статті 118 Кодексу № 2768 не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи у суді.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_10 України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом, а саме наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника. Відсутність належним чином оформленого наказу про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв рішення з числа тих, що він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 804/5597/15 (ЄДРСР 76613853).

Вирішуючи спір, суд зазначає, що лист відповідача 1 від 03.05.2018 № 1929/0/95-18 у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га за змістом та формою не можуть вважатись відмовою у розумінні частини 7 статті 118 Кодексу № 2768, а тому у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, оформленого листом від 03.05.2018 № 1929/0/95-18 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га із земель Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області, - належить відмовити. Так само є неможливою до задоволення вимога про скасування листа як носія інформації.

Щодо позовних вимог у частині зобов'язання відповідача 1 надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області, суд зазначає про таке.

Ствердження позивача про неодноразове надання відмов щодо предмету спору не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки позивачем не надано доказів прийняття відповідачем 1 рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області.

Зі змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_9 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_9 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства не є забезпечення ефективності державного управління, а є гарантування дотримання прав особи та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Позовна вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель Хлистунівської сільської ради за межами населеного пункту є втручанням у дискреційні повноваження відповідача 1. До аналогічного висновку дійшов ОСОБА_10 Суд у рішенні від 21.08.2018 у справі №810/3393/17 (ЄДРСР 76035442) та від 14.08.2018 у справі №806/1045/17 (ЄДРСР 75906609).

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, що належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання у таку діяльність є формою втручання у дискреційні повноваження органу виконавчої влади та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Olsson проти Швеції від 24.03.1988, № 10465/83) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

ЄСПЛ у рішенні від 26.10.2000 у справі Hasan and Chaush проти Болгарії, № 30985/96 зазначено, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.04.2018 та вирішити питання про надання або про відмову у наданні останньому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області згідно вимог чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про встановлення контролю за виконанням рішення суду суд зазначає про таке. Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення у адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, що може використовуватись залежно від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Позивачем не наведено аргументованих доводів та не надано доказів того, що постанова суду буде відповідачем тривалий час не виконана, у зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. У задоволенні позовної вимоги щодо встановлення контролю за виконанням рішення суду належить відмовити з огляду на передчасність.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До матеріалів справи позивачем не надано доказів понесених судових витрат саме позивачем - ОСОБА_1, оскільки надана копія попереднього розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу підписана адвокатом ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с.34 - зворотній бік), доказів оплати ОСОБА_1 послуг з надання правничої допомоги не надано. Суд зазначає, що адвокат ОСОБА_11 діє як представник ОСОБА_1 згідно ордеру № 94995 (а.с.49) та договору про надання правової допомоги від 08.10.2018 № 21/1 (а.с.50-53).

Враховуючи, що відповідачем не сплачено судовий збір відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір (а.с.14), а розрахунку і доказів витрат ОСОБА_1, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, у стягненні судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо відмови, оформленої листом від 03.05.2018 № 1929/0/95-18 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області за межами населеного пункту ОСОБА_1 .

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.04.2018 вх. П-3197/0/94-18, та прийняти рішення про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області за межами населеного пункту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5. пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [АДРЕСА_1, 19501, ідентифікаційний номер НОМЕР_1];

відповідач 1: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області [вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18007, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39765890];

відповідач 2: Хлистунівська сільська рада Городищенського району Черкаської області [вул. Центральна, 1, Черкаська область, Городищенський район, с. Хлистунівка, 19533, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34116984].

Повне судове рішення складено 14.02.2019.

Суддя Л.В. Трофімова