Постанова

від 14.02.2019 по справі 815/4373/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/4373/17

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мегалайн Інжиніринг до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Мегалайн Інжиніринг (далі - ТОВ Мегалайн Інжиніринг ) у серпні 2017 року звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2017 року:

- №0021501415, яким збільшено податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями на суму 362 874,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 90 718,00 грн.;

- №0021491415, на підставі якого зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (березень 2017 року) на суму 221 303,00 грн.

До того ж, ТОВ Мегалайн Інжиніринг просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2017 року:

- №0027301415, яким збільшено суму податкового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств на суму 265 103,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 66 276,00 грн.;

- №0027291415, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (березень 2017 р.) на суму 301 638,00 грн.;

Оскаржуючи, наведені вище податкові повідомлення-рішення, позивач посилався на відсутність з його боку порушень податкового законодавства та на відсутність з боку контролюючого органу доказів, які б свідчили про встановлення юридичної дефектності наданих для перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Позивач стверджував, що господарські операції, які були здійснені ним та його контрагентами в особі ТОВ Лейдекс Коммерц , ТОВ Старкомм , ТОВ Нібор спричинили реальне настання юридичних наслідків, що дає йому право включати вартість отриманих послуг до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Звинувачуючи фіскальний орган у прийнятті протиправних рішень, позивач спирається як на судову практику національних судів, так і на практику Європейського суду з прав людини, яка встановлює принцип індивідуальної юридичної відповідальності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення прийняті ГУ ДФС в Одеській області від 25.07.2017 року за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та від 22.08.2017 року за №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4.

Мотивами прийняття такого рішення було відсутність належних доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки щодо порушення товариством податкового законодавства.

Навпаки, як підкреслив суд першої інстанції, актом перевірки платника податків підтверджується надання, останнім, контролюючому органу первинної документації щодо господарських операцій, що не визнаються контролюючим органом.

Спираючись на принцип верховенства права, суд першої інстанції зазначив, що Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, ГУ ДФС в Одеській області просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апелянт посилається на те, що контрагенти позивача не мають необхідних умов для здійснення господарських операцій, оскільки не мають основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Апелянт наполягає на тому, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був відображений на первинних документах, адже, така господарська операція спрямована лише на формування платником податків валових витрат та податкового кредиту.

На підтвердження своїх доводів представник апелянта надав вирок суду щодо ТОВ Старкомм , згідно якого, керівника даного підприємства визнали винним у пособництві у створенні суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Мегалайн Інжиніринг підтримуючи доводи, що були викладені в позові і з якими погодився суд першої інстанції, вважав судове рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу таку, що не заснована на нормах податкового законодавства.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи викладені в апеляції та просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Фактичні обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Мегалайн Інжиніринг у період, що був предметом перевірки здійснював діяльність з будівництва житлових та нежитлових будівель, електромонтажні роботи та діяльність у сфері архітектури.

Починаючи з 29.06.2017 р. по 05.07.2017 р. ГУ ДФС в Одеській провело позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Мегалайн Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лейдекс Коммерц» , ТОВ «Старкомм» за період з 22.10.2015 р. по 31.03.2017 р.

12.07.2017 р., за наслідками перевірки, складено акт № 309/15-32-14-151/40077241 (далі - акт перевірки), яким встановлені наступні порушення (т.1 а.с16-47).

Так, контролюючий орган вважав, що платник податків порушив вимоги п. 198.1, п.198.3 ст. 198, ст. 200.2 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 362 874,00 грн. та до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по рядку 21 Декларації з ПДВ за березень 2017 року у розмірі 221 303,00 грн.

25.07.2017 року, за результатами виявлених порушень, ГУ ДФС в Одеській області прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_1 від форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 453 592,00 грн., з яких за основним платежем сума складає 362 874,00 та за штрафними санкціями 90 718,00 грн. (т.1 а.с.14);

№0021501415 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 221 303,00 грн. (т.1 а.с.15).

Далі, в період з 27.07.2017 р. по 02.08.2017 р. ГУ ДФС в Одеській області провело ще одну позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Мегалайн Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Нібор» за період з 22.10.2015 р. по 31.03.2017 р.

Відповідно до акту №401/15-32-14-151/40077241 від 09.08.2017р., що був складений за результатами перевірки, контролюючим органом зроблені висновки про порушення товариством:

п.44.1, п.44.6 ст. 44, п. п.134.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318, що призвело до завищення податку на прибуток всього у розмірі 265 103,00 грн.

п. 198.1, п.198.3 ст. 198, ст. 200.2 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по рядку 21 Декларації з ПДВ за березень 2017 року в розмірі 301 638,00 грн.

За результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

№0027301415 від 22.08.2017р. форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 331 379,00 грн., де за основним платежем сума складає 265 103,00 грн. та за штрафними санкціями - 66 276,00 грн. (т.1 а.с.168);

№ НОМЕР_3 від 22.08.2017 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 301 638,00 грн. (т.1 а.с.169).

Підставою для висновків про порушення ТОВ Мегалайн Інжиніринг податкового законодавства, на думку ГУ ДФС в Одеській області, стало віднесення платником податків до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями, що мали безтоварний характер . Зазначені висновки контролюючий орган обґрунтував, зокрема, посиланням на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Водночас суд першої інстанції встановив, а суд апеляційної інстанції перевірив наступні обставини справи.

Так, 16.08.2016 року, 30.08.2016 року та 01.09.2016 року між ТОВ «Мегалайн Інжиніринг» (Замовник) та ТОВ «Лейдекс Коммерц» (Підрядник) були укладені договори підряду, предметом яких є будівництво торгового розважального комплексу з підземними торговими технічними приміщеннями на перетині Оболонського проспекту та вулиці ОСОБА_3 в Оболонському районі м. Києва. (т.1 а. с. 183-188, 204-209, 217 -22, 226-230).

У вказаних договорах, у тому числі була визначена вартість цих робіт та порядок їх оплати.

Так, відповідно до умов наведених договорів, Замовником оплата виконаних Підрядником, робіт здійснювалася після підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ - 2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за формою № КБ-3.

На підтвердження виконання робіт за вказаними договорами підряду позивачем до перевірки були надані довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, акти приймання виконаних будівельних за формою КБ - 2в (т.1 а. с. 191-198, 213-215, 226-230, 240-242).

На підтвердження оплати виконаних робіт ТОВ Мегалайн Інжиніринг надав платіжні доручення на загальну суму 1 770 875,00 грн., у тому числі ПДВ 295 143,00 грн. (т.1 а.с.200-203, 216, 243).

ТОВ «Лейдекс Коммерц» за даними господарськими операціями зареєструвало податкові накладні, що підтверджується квитанціями про їх прийняття (т.1 а.с.96,101, 103, 107-109).

Усі роботи за вказаними договорами були виконані Підрядником та оплачені Замовником у жовтні 2016 року.

Посадові особи ГУ ДФС в Одеській області, проводячи податкову перевірку товариства та вивчаючи його первинну документацію, що наведена вище, не висловили претензій щодо її неналежного оформлення.

Як слідує з акта перевірки, підставою вважати господарські операції між ТОВ Мегалайн Інжиніринг та ТОВ «Лейдекс Коммерц» такими, що не тягнуть правових наслідків, слугувала податкова інформація щодо ТОВ «Лейдекс Коммерц» , якого на 16.02.2017 р. неможливо було перевірити, у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням.

Із отриманої узагальненої податкової інформації слідує, що основна діяльність ТОВ «Лейдекс Коммерц» це - будівництво житлових та нежитлових будівель.

Проте, як встановив контролюючий орган, інформація щодо наявності та кількості на підприємстві працівників відсутня. До того ж відсутня інформація щодо залучення сторонніх трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

Вивчаючи питання про наявність у ТОВ «Лейдекс Коммерц» основних засобів, об'єктів оподаткування, земельних ділянок, контролюючий орган також зазначив про відсутність такої інформації.

На підставі встановлених обставин, ГУ ДФС в Одеській області зробило висновок про завищення ТОВ Мегалайн Інжиніринг податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Лейдекс Коммерц» на суму 295 098,00 грн.

Далі, як свідчать матеріали податкової перевірки, для виконання робіт з будівництва торгового розважального комплексу з підземними торговими технічними приміщеннями на перетині Оболонського проспекту та вулиці ОСОБА_3 в Оболонському районі м. Києва, позивач, виступаючи в якості Замовника, залучив також до виконання робіт ТОВ «Старкомм» .

Так, позивачем з даним контрагентом за період вересня - жовтня 2016 р. укладено 13 договорів підряду.

Зміст вказаних договорів аналогічний договорам, що були укладені позивачем з ТОВ «Лейдекс Коммерц» .

На підтвердження виконання робіт за вказаними договорами підряду позивачем до перевірки були надані довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, акти приймання виконаних будівельних за формою КБ - 2в.

На підтвердження оплати виконаних робіт ТОВ Мегалайн Інжиніринг надав платіжні доручення на загальну суму 1 734 476,00 грн., у тому числі ПДВ 289 079,33 грн. (т.2 а.с.1-184).

ТОВ ТОВ «Старкомм» за даними господарськими операціями зареєструвало податкові накладні, що підтверджується квитанціями про їх прийняття (т.1 ас.75-97).

В акті податкової перевірки відсутня податкова інформація щодо діяльності ТОВ «Старкомм» , зазначено лише те, що відсутність необхідним умов для здійснення господарських операцій, спростовує фактичне виконання робіт.

У судове засідання, що відбулось 12.06.2018 р. представник ГУ ДФС в Одеській області надав копію вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.01.2018 р., яким засуджено власника та директора ТОВ «Старкомм» ОСОБА_4 за пособництво у створенні суб'єкта підприємницької діяльності, юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності.

У зазначеному вироку вказано, що ОСОБА_4 влітку 2016 р., діючи з корисливих мотивів, за грошову винагороду провів державну реєстрацію зазначеного товариства, не маючи намірів здійснювати господарську діяльність.

У подальшому, невстановлені слідством особи, від імені ОСОБА_4 протягом вересня - жовтня 2016 р. документально оформлювали безтоварні операції.

Слід звернути увагу, що вся первинна документація від імені ТОВ «Старкомм» за господарськими операціями з ТОВ Мегалайн Інжиніринг підписана від імені ОСОБА_4. Це, зокрема, договори підряду акти за формою КБ - 2в, № КБ-3, податкові накладні.

Актом перевірки від 09.08.2017 р. посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області були перевірені обставини дотримання ТОВ Мегалайн Інжиніринг вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Нібор» .

Первинною документацією, що міститься в матеріалах справи встановлено, що між ТОВ Мегалайн Інжиніринг (Замовник) та ТОВ «Нібор» (Підрядник) у листопаді та грудні 2016 р. були укладені відповідні договори на будівництво торгового розважального комплексу з підземними торговими технічними приміщеннями на перетині Оболонського проспекту та вулиці ОСОБА_3 в Оболонському районі м. Києва (т.2 а. с. 185-190, 198-203).

На підтвердження виконання робіт за вказаними договорами підряду позивачем до перевірки були надані довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, акти приймання виконаних будівельних за формою КБ - 2в.

На підтвердження оплати виконаних робіт ТОВ Мегалайн Інжиніринг надав платіжні доручення на загальну суму 1 809 835,00 грн., у тому числі ПДВ 301 638,00 грн. (т.2 а.с.197, 220).

ТОВ «Нібор» за даними господарськими операціями зареєструвало податкові накладні, що підтверджується квитанціями про їх прийняття (т.1 а.с.68, 70, 73-74).

Водночас посадові особи контролюючого органу, дослідивши вказану документацію зробили висновок про те, що відсутність у контрагента позивача основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не дає підстави вважати, що операції, які відбувались з його участю є реальними.

З огляду на встановлені обставини, контролюючий орган зробив висновок про заниження ТОВ Мегалайн Інжиніринг податку на прибуток на загальну суму 265 103,00 грн. та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду по рядку Декларації з ПДВ за березень 2017 р. на суму 301 638,00 грн.

На спростування висновків акта перевірки, позивач надав договір генерального підряду на капітальне будівництво №170316 від 17.03.2016 р. торгового розважального комплексу з підземними торговими технічними приміщеннями на перетині Оболонського проспекту та вулиці ОСОБА_3 в Оболонському районі м. Києва (т.3 а.с.105-122).

Даний довір був укладений між ТОВ "Єлікон ЛТД" (Замовник) та ТОВ Мегалайн Інжиніринг (Генеральний підрядник).

За п.п. 6.3.1. Генеральний підрядник, за умови повідомлення Замовника, має право залучати до виконання робіт за цим договором третіх осіб (субпідрядників). Субпідрядники, що залучаються до виконання робіт, повинні відповідати кваліфікаційним вимогам (мати ліцензію, дозвіл) на виконання робіт, визначених договором субпідряду, досвід виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання (п.8.4 Договору).

На підтвердження того, що залучені субпідрядники, зокрема ТОВ «Лейдекс Коммерц» , ТОВ «Старкомм» , ТОВ «Нібор» мали відповідний статус суб'єкта господарювання, позивач надав витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про їх реєстрацію, ліцензії на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів IV і V категорії складності, що видані Державною архітектурно - будівельною інспекцією України (т.3 а.с.198-214).

До того ж, на підтвердження того, що роботи за договорами підряду з ТОВ «Лейдекс Коммерц» , ТОВ «Старкомм» , ТОВ «Нібор» фактично були виконані, позивач надав акти за формою КБ - 2в, складеними між ним та Замовником, в особі ТОВ "Єлікон ЛТД".

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 44 Податкового кодексу України встановлює вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Пункт 44.1. даної статті, зокрема встановлює, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р., відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Наказ|Положення, Мінфін, від 31.12.1999, № 318.

Пункт 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 р. № 318 унормовує, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Підпункт 134.1. встановлює, що об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту регламентується статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За приписами п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частини, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Позиція апеляційного суду.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що є підстави для часткового задоволення апеляції з огляду на наступне.

Контролюючий орган, заперечуючи проти фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, стверджує в апеляційній скарзі, що відповідні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання передачі робіт, тощо) не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З такими доводами суд апеляційної інстанції погоджується частково, а саме щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «Старкомм» .

Водночас, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між позивачем та ТОВ «Лейдекс Коммерц» та ТОВ «Нібор» здійснені в межах провадження господарської діяльності та витрати за цими операціями підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов ураховуючи наступне.

Дослідженням змісту актів перевірки встановлено, що висновки посадових осіб контролюючого органу про нереальність господарських відносин, за укладеними ТОВ Мегалайн Інжиніринг та його контрагентами правочинами, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Так, висновок про те, що ТОВ «Лейдекс Коммерц» не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, зроблений на підставі того, що підприємство у лютому 2017 року не знаходилося за своїм місцезнаходженням, що підтверджується довідкою ОУ Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київської області.

Аналогічний висновок щодо ТОВ «Нібор» , посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області був зроблений на підставі аналізу діяльності даного товариства.

Однак, які документи вивчалися при проведенні такого аналізу, в акті не зазначено.

Проте, на думку колегії суддів, недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

Слід додати, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Окрім того, відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

ТОВ Мегалайн Інжиніринг не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування висновків в акті перевірки податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Крім цього, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів платника податків, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Досліджуючи питання впливу вироку, стосовно власника та директора ТОВ «Старкомм» ОСОБА_4, на господарські правовідносини, між позивачем та ТОВ «Старкомм» , колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Факти, наведені у вироку суду, свідчать про наявність статусу нелегального підприємства, несумісного з легальною підприємницькою діяльністю, що дає підстави для висновку, що вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції, не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

У цьому випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства, немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства .

Верховний Суд у своїй постанові від 21.05.2018 р. №2а-7792/11/2670 зазначає, що наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва.

Окрім того, Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірним правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (постанови від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Поділяючи таке тлумачення норм матеріального права, колегія суддів вважає, що ТОВ Мегалайн Інжиніринг не має право на формування податкового кредиту з ТОВ «Старкомм» на суму 289 079,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0021501415, яким підприємству збільшено податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями на суму 362 874,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 90 718,00 грн., слід визнати протиправним та скасувати лише на суму 73 795,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 18 449,00 грн.

Усі інші рішення контролюючого органу слід визнати протиправними та скасувати, позаяк вони стосуються контрагентів, в особі ТОВ «Лейдекс Коммерц» та ТОВ «Нібор» , які підтвердили свій статус легальних підприємств та підтвердили легальність господарських операцій документами бухгалтерського обліку.

Підсумовуючи викладене та керуючись п.1 ч.1 ст. 217 КАС України, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, є підставою для часткового скасування рішення суду та прийняття іншого рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року скасувати.

Прийняти у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мегалайн Інжиніринг до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, нове рішення - про часткове задоволення позову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення, прийняті Головним управління ДФС в Одеській області від 25.07.2017 року:

- №0021491415 на підставі якого зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (березень 2017 року) на суму 221 303,00 грн.;

- №0021501415, яким збільшено податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями на суму 73 795,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 18 449,00 грн.

У задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0021501415 на суму 289 079,00 грн. та про застосування штрафних фінансових санкцій на суму 72 270,00 грн. - відмовити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення, прийняті Головним управління ДФС в Одеській області від 22 серпня 2017 року:

- №0027301415, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 265 103,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 66 276,00 грн.;

- №0027291415, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (березень 2017 р.) на суму 301 638,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л.П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 15.02.2019 року.