Постанова

від 12.02.2019 по справі 810/3867/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3867/18 Головуючий у 1 інстанції - Лапій С.М.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2018 у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства Софттранс товариства з обмеженою відповідальністю Стиролоптфармторг до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ДП Софттранс ТОВ Стиролоптфармторг звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0023275501 від 16.07.2018.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДП Софттранс ТОВ Стиролоптфармторг є юридичною особою та платником податку на прибуток приватних підприємств.

Позивачем згідно платіжного доручення від 07.03.2018 № 23 сплачено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за 2017 рік у розмірі 10 915 грн. (а.с. 9).

Кошти згідно даного платіжного доручення сплачено позивачем з призначенням платежу: 101; 33003087, код платежу 1102100 без ПДВ.

Однак, позивачем невірно вказано номер рахунку, а саме - замість рахунку 33110318700450 помилково вказано 33110318700449.

Після виявлення вказаної помилки позивач звернувся до Обухівського відділення Києво-Сквятошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з листом від 16.03.2018, в якому просив кошти, сплачені згідно платіжного доручення від 07.03.2018 № 23, перерахувати на рахунок 33110318700450 з тим самим призначенням платежу.

Такий перерахунок податковим органом здійснено 30.03.2018.

Посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку дочірнього підприємства Софттранс товариства з обмеженою відповідальністю Стиролоптфармторг з питань своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, за наслідками якої складено акт від 02.07.2018 № 673/5501/33003087 (а.с. 13).

Згідно висновків акта перевірки встановлено порушення підприємством на 19 днів терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток, визначеного п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2018 № 0023275501, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 1 091, 50 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомлення-рішенням, звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки акта перевірки, на підставі яких винесено спірне рішення, є необґрунтованими та безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 16.07.2018 № 0023275501, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 1 091, 50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Платники податків, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Податковим кодексом України.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, приписи п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України визначають, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 01.03.2018 подав відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2017 рік, у якій самостійно визначив податкове зобов'язання за звітний період у розмірі 10 915, 00 грн.

Як було зазначено в акті перевірки, граничним терміном сплати самостійно визначеного позивачем податкового зобов'язання є 11.03.2018.

При цьому, колегія суддів зазначає, що 07.03.2018 позивачем сплачено вказану суму грошового зобов'язання, але на помилковий рахунок.

Після виявлення вказаної помилки позивач звернувся до Обухівського відділення Києво-Сквятошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з листом від 16.03.2018, в якому просив кошти, сплачені згідно платіжного доручення від 07.03.2018 № 23, перерахувати на рахунок 33110318700450 з тим самим призначенням платежу.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, сума грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10 915, 00 грн. зараховано на вірні реквізити 30.03.2018, тобто з затримкою у 19 календарних днів.

Позивач вважає, що оскільки ним вчинено дії, а саме подано відповідну заяву контролюючому органу про перерахування суми сплаченого грошового зобов'язання на вірні реквізити, то відсутні підстави для застосування штрафних санкцій в порядку ст. 126 ПК України.

Щодо вказаних доводів позивача, колегія суддів зазначає наступне

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави дійти до висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Разом з тим, поняття єдиний казначейський рахунок закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122 (у редакції наказу Державного казначейства України від 30.11.2010 № 449) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 вказаного Положення встановлено, що ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Зі змісту таких пунктів названого Положення слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Крім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі № 21-377а15 та від 02.12.2015 у справі № 21-3920а15, а також у постановах Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № К/9901/2649/18, від 12.06.2018 у справі № 826/1/16.

Отже, оскільки позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, колегія суддів вважає, що помилкове зазначення рахунку на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, з огляду на те, що помилкове перерахування позивачем коштів на інший рахунок не вплинуло на виконання обов'язку платника перед Державним бюджетом України зі сплати з податку на прибуток та ним самостійно нараховано зобов'язання за зазначеним платежем, застосування до позивача штрафу за висновком суду є неправомірним, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 16.07.2018 № 0023275501 про застосування штрафних санкцій на суму 1 091, 50 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 14.02.2019.