Рішення

від 08.02.2019 по справі 156/814/18

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 156/814/18

Номер провадження: 2/156/19/19

рядок статзвіту 22

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 лютого 2019 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Нєвєрова І. М.,

за участю секретаря судового засідання Салатюк Г. В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 156/814/18 за позовом ОСОБА_1 до ДП "АФ Луга-Нова" ПП Універсам " про визнання договору оренди землі недійсним.

В С Т А Н О В И В :

До Іваничівського районного суду Волинської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ДП АФ Луга-Нова про визнання договору оренди землі недійсним. Свій позов мотивує наступним. 25.02.2015 року, на підставі договору оренди землі, земельна ділянка площею 2,64 га, яка належить йому на праві приватної власності відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ № 744434, кадастровий № 0721181800:06:000:0127), що знаходиться за межами населених пунктів Заболотцівської сільської ради Іваничівського району Волинської області була передана в оренду ДП АФ Луга-Нова ПП Універсам строком на 9 (дев'ять) років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір на право оренди на його земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 25.02.2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Володимир-Волинського управління юстиції Волинської області ОСОБА_4 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним № 19597361 від 25.02.2015 року об 11:08:47 год.

Вважає даний договір оренди землі недійсним на підставі того, що на момент укладання даного договору оренди землі він перебував в місці відбування покарання, а саме в Державній установі Городоцький виправний центр (№ 131) в період з 18.03.2013 року по 30.07.2015 року та відповідно не підписував даний договір, та не надавав жодного доручення щодо його укладання чи права підпису третій особі.

Таким чином, договір оренди землі, укладений між ним та ДП АФ Луга-Нова ПП Універсам , за вказаних умов його укладення та підпису, є нікчемним, тому повинен бути визнаний судом недійсним.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали з вищенаведених підстав.

Представник відповідача позов не визнала, просить у його задоволенні відмовити в зв'язку з безпідставністю. Так, у позові зазначено, що позивач договору не підписував та нікого на підписання спірного договору не уповноважував, тому його слід визнати недійсним. Однак, такі твердження є неправдивими, оскільки у відповідача наявний видатковий касовий ордер , що свідчить саме про отримання позивачем орендної плати по спірному договорі за 2018 рік. Крім того, він же отримував орендну плату щодо оскаржуваного договору у 2016 та 2017 роках і не міг не знати про його існування. Позивач не надав суду допустимих та належних доказів на підтвердження того, що він договір не підписував. ОСОБА_3 факт перебування його в місцях позбавлення волі не є беззаперечним доказом непідписання договору . Враховуючи, що позивач не надав належних доказів , що підпис в оскаржуваному договорі виконано не ним, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи ним не заявлялося, то в задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ( серія ЯМ № 744434) ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 липня 2010 року № 2372 є власником земельної ділянки площею 2,6382 га .Земельна ділянка розташована на території Заболотцівської сільської ради Іваничівського району Волинської області , цільове призначення : для ведення особистого селянського господарства ( а.с.7)

25.02.2015 року на підставі договору оренди землі, земельна ділянка площею 2,64 га , яка належить позивачу на праві приватної власності відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ № 744434, кадастровий № 0721181800:06:000:0127), що знаходиться за межами населених пунктів Заболотцівської сільської ради Іваничівського району Волинської області була передана в оренду ДП АФ Луга-Нова ПП Універсам строком на 9 (дев'ять) років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с. 8,9).

Договір на право оренди на його земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 25.02.2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Володимир-Волинського управління юстиції Волинської області ОСОБА_4 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним № 19597361 від 25.02.2015 року об 11:08:47 год.( а.с. 10)

Позивач стверджує, що договір оренди землі вважає недійсним, оскільки на момент укладання даного договору оренди землі він перебував в місці відбування покарання, а саме в Державній установі Городоцький виправний центр (№ 131) в період з 18.03.2013 року по 30.07.2015 року та відповідно не підписував даний договір, та не надавав жодного доручення щодо його укладання чи права підпису третій особі. Із роз'яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року По судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вбачається, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. Спеціальним законом, який регулює правовідносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі . За змістом статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України , правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації. Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не є передбаченою ч.3 ст. 202 та ч.1 ст. 215 ЦК підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до положень закріплених в ч. 2 ст. 373 ЦК України , право власності на землю гарантується Конституцією України . Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Згідно із ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статей 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд не може прийняти до уваги твердження позивача, про те, що він не підписував договір оренди земельної ділянки та не надавав жодного доручення щодо його укладення чи права підпису третій особі, так як згідно Витягу в Реєстраційній службі вказаний договір зареєстрований. Реєстрація вказаного договору у реєстраційній службі вказує на те, що волевиявлення сторін було, вказаний договір було укладено та підписано сторонами.

Довідка про звільнення , яка підтверджує факт відбування покарання позивача ОСОБА_1 в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 18.05.2013 по 30.07.2015 року, не є достатнім доказом на підтвердження того, що позивач не підписував договір .

Інших належних та допустимих доказів того, що оспорюваний договір не укладався, позивачем не надано, тобто не доведено відповідними засобами доказування, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з підстав його не підписання належить відмовити.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже сплачена позивачем сума судового збору покладається на нього, оскільки стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись статтями 12 , 13 , 81 , 259 , 263-265 ЦПК України , суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП "АФ Луга-Нова" ПП "Універсам" про визнання договору оренди землі недійсним відмовити повністю.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 лютого 2019 року.

Суддя І. М. Нєвєров