Постанова

від 05.02.2019 по справі 922/4336/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 922/4336/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейський Лізинг"

кредитор - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

представник - Пенський А.В., (довіреність від 28.12.2017), Соболєва М.В. (довіреність від 26.12.2016),

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал"

ліквідатор - Єрьоміна О.Ю.

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 08.11.2018

у складі колегії суддів: Білоусова Я.О. (головуючий), Пуль О.А., Фоміна В.О.

та на ухвалу Господарського суду Харківської області

від 16.08.2018

у складі судді Усатого В.О.

у справі № 922/4336/13

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський Лізинг"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 27.11.2018 поштовим відправленням Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.08.2018 у справі №922/4336/13 в порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/4336/13 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2018.

3. Ухвалою від 07.12.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №922/4336/13 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.08.2018, призначив розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на 05.02.2019.

4. Від ліквідатора ТОВ "Європейський Лізинг" Єрьоміної О.Ю. надійшов відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", скаржник, кредитор).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

5. Постановою суду від 19.11.2013 Господарський суд Харківської області на підставі статей 37-48, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнав ТОВ "Європейський Лізинг" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором арбітражного керуючого Васіна Є.Є.

5.1. Ухвалою суду від 03.12.2013 задоволено заяву арбітражного керуючого Васіна Є.Є. про звільнення його від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Європейський лізинг", призначено ліквідатором Єрьоміну О.Ю.

6. До суду від ПАТ "УкрСиббанк" надійшла заява (вх. №31283 від 25.09.2017), в якій банк просить суд визнати недійсними договір купівлі-продажу майна банкрута від 25.09.2014, укладений між боржником та ТОВ "Компанія "Провентус", та спростувати майнову дію боржника в порядку статті 20 Закону про банкрутство.

6.1. Ухвалою від 16.08.2018 Господарський суд Харківської області відмовив ліквідатору в задоволенні клопотання про відкладання розгляду заяви, залишив без розгляду клопотання ПАТ "УкрСиббанк" (вх. №34410 від 19.10.2017) про визнання обставин загальновідомими та такими, що не потребують доказування, відмовив ПАТ "УкрСиббанк" у задоволенні заяви (вх. №31283 від 25.09.2017) про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута від 25.09.2014 та спростування майнової дії боржника шляхом повернення майна до ліквідаційної маси.

6.2. Місцевим судом встановлено, що 25.09.2014 проведено другий повторний аукціон з реалізації майна боржника - ТОВ "Європейський лізинг", на якому у складі цілісного майнового комплексу реалізовано 68 одиниць транспортних засобів та іншої техніки, що належали банкруту, переможцем аукціону стало ТОВ "Компанія "Провентус", з яким укладено договір купівлі-продажу майна банкрута 25.09.2014 за ціною 1152594,15 грн.

6.3. Місцевий суд прийняв до уваги, що спір про визнання недійсним оспорюваного правочину з підстав порушення процедури продажу заставного майна боржника вже був предметом розгляду у даній справі та ухвалою суду від 23.02.2017 АТ "УкрСиббанк" відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "УкрСиббанк" (вх. №2098 від 21.01.2015) про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 25.09.2014, та договору купівлі-продажу майна банкрута від 25.09.2014. Зазначена ухвала набрала чинності, ПАТ "УкрСиббанк" не оскаржувалась, що свідчить про погодження ПАТ "УкрСиббанк" з проведеним аукціоном та його результатом.

6.4. Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ "УкрСиббанк" (вх. №2098 від 21.01.2015) про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 25.09.2014 та договору купівлі-продажу майна банкрута від 25.09.2014, з підстав порушення статті 20 Закону про банкрутство (продажем майна за заниженою ціною), місцевий суд мотивував ухвалу тим, що спірний аукціон є результатом процедури продажу майна в порядку, передбаченому статтями 49, 65, 66 Закону про банкрутство, яка дозволяє значне зниження ціни продажу, а пропозиція переможця торгів була зроблена у конкурентній процедурі, тому ціна продажу майна є справедливою на час проведення торгів, оскільки продавалось майно підприємства-банкрута, що знижує ціну його продажу на ринку. Судом встановлено факт належного укладання договору купівлі-продажу майна банкрута від 25.09.2014.

6.5. За висновком місцевого суду, посилання банку в заяві на статтю 20 Закону про банкрутство як на підставу для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.09.2014 є помилковим, оскільки зазначена норма повинна застосовуватися до правочинів, укладених боржником до введення ліквідаційної процедури, які були вчинені у "підозрілий період", тобто за рік до порушення провадження у справі про банкрутство або з порушенням законодавства про банкрутство, до визнання боржника банкрутом. Однак, оспорюваний правочин вчинено у процедурі ліквідації з дотриманням статей 49, 65, 66 Закону про банкрутство, що допускають значне пониження вартості майна при його продажу з публічних торгів у ліквідаційній процедурі.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

7. Постановою від 08.11.2018 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.08.2018 залишив без змін.

7.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом вже встановлено факт проведення спірного аукціону з дотриманням процедури, передбаченої статтями 49, 65, 66 Закону про банкрутство згідно з ухвалою 23.02.2017, яка є чинною, а також факт належного укладання договору купівлі-продажу майна банкрута від 25.09.2014, тому апеляційний суд дійшов висновків про правильне застосування місцевим судом висновків про відсутність встановлення фактичних обставин порушення процедури продажу майна боржника під час проведення публічних торгів згідно з ухвалою суду 23.02.2017, як преюдиційних та таких, що не потребують повторної перевірки та доказування.

7.2. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду, про те, що положення статті 20 Закону про банкрутство не можуть застосовуватися при визнанні недійсними правочинів з продажу майна боржника з публічних торгів у ліквідаційній процедурі за відсутності встановлення обставин порушення такої процедури ліквідатором чи організатором торгів.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ПАТ "УкрСиббанк", кредитор у справі)

8. Скаржник доводив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо винесеної ухвали місцевого суду від 23.02.2017 та встановлення судами факту належного укладення договору є помилковими, оскільки відповідно до статті 75 ГПК України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній чи адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, скаржник аргументував, що судами попередніх інстанцій не враховано , що ухвала суду від 23.02.2017, на яку суд посилається, як на підставу преюдиційного факту, винесена судом по тій же самій справі, а не по іншій, як цього вимагає стаття 75 ГПК України.

8.1. Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки тому, що підставою для визнання договорів купівлі-продажу майна банкрута недійсними за заявою від 21.01.2015 є невідповідність ЦК України та Закону України "Про захист економічної конкуренції", а підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу за заявою від 25.09.2017 є невідповідність положенням статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Доводи інших учасників справи

9. У відзиві ліквідатора ТОВ "Європейський Лізинг" Єрьоміної О.Ю. на касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" зазначено що скаржник бажає вдруге переглянути результати аукціону за наявності судового рішення, яке набрало законної сили, яким вже було вирішено по суті питання щодо проведення аукціону та обставини щодо укладення договору купівлі-продажу від 25.09.2014. Крім того, ліквідатор зазначив, що стаття 20 Закону про банкрутство повинна застосовуватись до правочинів боржника, які були вчинені після порушення справи про банкрутство та до визнання його банкрутом. При цьому, ліквідатор аргументував, що під час отримання згоди на продаж майна боржника ПАТ "УкрСиббанк" заперечень щодо ціни не висловлювало, що підтверджується листом від 05.02.2014 №55-33-4/44.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Цивільний кодекс України

Стаття 204 - презумпція правомірності правочину

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

11. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Частина 1 статті 20 - правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

- боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

- боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частина 2 статті 20 - у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Частина 3 статті 20 - кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

Частина 4 статті 20 - за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.

Частина 1 статті 55 - аукціон визнається таким, що не відбувся, у разі:

- відсутності учасників або наявності на торгах лише одного учасника;

- коли жоден з учасників не запропонував ціну, вищу за стартову (початкову вартість);

- несплати в установлений строк переможцем належної суми за придбане майно.

Рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, приймається організатором у триденний строк після виникнення підстави для такого визнання.

Частина 2 статті 55 - результати аукціону анулюються організатором у п'ятиденний строк з моменту його проведення у разі відмови переможця від укладення договору купівлі-продажу чи підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону. Рішення про анулювання результатів аукціону може бути оскаржено до господарського суду.

Частина 3 статті 55 - результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Частина 1 статті 57 - початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим.

Частина 2 статті 57 - початкова вартість підлягає зазначенню у договорі на проведення аукціону.

Частина 3 статті 57 - у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна комітет кредиторів або окремий кредитор чи власник майна боржника можуть звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки. Господарський суд своєю ухвалою може призначити незалежну оцінку майна боржника за рахунок зацікавлених кредиторів (кредитора), що здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

12. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 4 статті 75 - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 2 статті 76 - предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 2 статті 79 - питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 2 статті 86 - жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

13. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статті 20 Закону про банкрутство та частини 4 статті 75 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

14. За загальним правилом правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним в судовому порядку (стаття 204 ЦК України). Законодавець передбачає цивільно-правові підстави, за яких правочин може бути визнаний недійсним, та спеціальні підстави, які передбачені окремими законами, що визначають недійсність окремих видів правочинів. Одним з таких законів є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким передбачено можливість визнання недійсними правочинів, виходячи з підстав, зазначених статтею 20, та підстав порушення процедури продажу майна боржника з публічних торгів, згідно з розділом ІІІ "Ліквідаційна процедура" Закону про банкрутство (статті 43-44), розділом ІV "Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство" (статті 49-75), які застосовуються незалежно одна від одної.

Аналіз положень статті 20 Закону про банкрутство свідчить про те, що вона має окрему норму, яка надає право розпоряднику майна (конкурсному кредитору) визнати недійсними правочини боржника, укладені за один рік до моменту порушення справи про банкрутство, та у процедурі банкрутства, якщо боржник здійснив відчуження майна за цінами, відповідно нижчими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів (абзац 5 частини 1 статті 20 Закону)

Разом з тим, аналіз статей 64-66 Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок про те, що законодавцем передбачено процедуру продажу майна боржника шляхом проведення декількох аукціонів (продаж цілісного майнового комплексу, перший повторний продаж, другий повторний продаж), які надають можливість поетапного зниження ціни продажу майна боржника, а під час проведення другого повторного аукціону ціна продажу може зменшуватися на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір. Отже, законодавець допускає можливість продажу майна боржника з аукціону в ліквідаційній процедурі за вартістю, визначеною під час проведення аукціону та якої буде недостатньо для задоволення вимог кредиторів боржника.

З огляду на таке, приписи абзацу 5 частини 1 статті 20 Закону про банкрутство не застосовуються як правові підстави для визнання недійсними публічних торгів (другого повторного аукціону) у ліквідаційній процедурі, оскільки в такому випадку спеціальними є положення статей 64-66 Закону про банкрутство, які надають право продажу майна боржника за справедливою ціною, визначеною в ході проведення аукціону.

Відтак, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з правильністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій про помилковість доводів ПАТ "УкрСиббанк" з посиланням на статтю 20 Закону про банкрутство про продаж майна боржника з другого повторного аукціону за заниженою вартістю, у порівнянні з ринковою вартістю автомобілів, які продані в ході проведення другого повторного аукціону 25.09.2014 за ціною 1 152 594, 15 грн., та необґрунтованість застосування до спірного аукціону положень статті 20 Закону, про банкрутство, оскільки переважному застосуванню щодо визначення справедливої (ринкової) ціни в даному випадку підлягають положення статей 64-66 цього Закону.

15. Приймаючи оскаржувані рішення про відмову в задоволенні заяви про визнання недійсним спірного договору від 25.09.2014, укладеного між боржником та ТОВ "Компанія "Провентус", суди попередніх інстанцій зазначили про преюдиційність обставин, встановлених ухвалою від 23.02.2017 у даній справі, відповідно до якої місцевим судом встановлено, що другий повторний аукціон був призначений на 25.09.2014 11-00 (кінцева дата представлення заявок на участь у торгах 19.09.2014 17-00), за результатами проведення якого визначено переможця аукціону за лотом №110763 ТОВ "Компанія "Провентус" (код ЄДРПОУ 39207049), яке запропонувало найвищу ціну за зазначений лот 1 152 594, 15 грн., що відображено у Протоколі №110763 про проведення аукціону від 25.09.2014. Також, судами встановлено, що аукціон з продажу майна боржника відбувся в порядку, передбаченому статтями 49, 65, 66 Закону про банкрутство, відтак, був спрямований на реальне настання правових наслідків, що надавали можливість цьому кредитору задовольнити у справі про банкрутство свої конкурсні вимоги шляхом продажу майна боржника та з забезпеченням пропорційності задоволення вимог кредиторів однієї черги в ході такого продажу. Відтак, суди обґрунтовано прийняли до уваги зазначені фактичні обставини, як такі що є преюдиційними та не повинні повторно доказуватися під час розгляду даного спору.

16. Доводи скаржника, про те, що ухвала місцевого суду від 23.02.2017 не може прийматися до уваги відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, як судове рішення, яким встановлено певні обставини, оскільки вона прийнята у даній справі, а законодавець пов'язує поняття "преюдиційність" виключно з обставинами, встановленими в інших справах, Суд вважає помилковими з огляду на те, що провадження у справі про банкрутство об'єднує в собі множинність різних спорів, пов'язаних з активами боржника та порядком ведення процедури банкрутство, що зобов'язує суд приймати до уваги свої попередні рішення у справі про банкрутство, як преюдиційні, та виходячи з фактичних обставин, встановлених у цих рішеннях, здійснювати подальший рух у процедурі банкрутства до її повного завершення.

Отже, касаційний суд не погоджується з відсутністю правових підстав для застосування частини 4 статті 75 ГПК України, оскільки в першу чергу зазначеною нормою ставиться вимога про наявність судового рішення, яке набрало законної сили, і наявність такого рішення (ухвали 23.02.2017) судами встановлена.

17. Касаційний суд не погоджується із загальними висновками місцевого та апеляційного судів про неможливість застосування щодо боржника положень статті 20 Закону про банкрутство, за винятком абзацу 5 частини 1 статті 20 цього Закону, та зазначає, що у ліквідаційній процедурі боржника, яка є частиною процедури банкрутства можуть бути інші підстави незаконного розпорядження активами боржника, які матимуть наслідки застосування статті 20 Закону (безоплатне відчуження майна, прийняття на себе заставних зобов'язань, виконання майнових зобов'язань поза межами приписів ліквідаційної процедури). Однак, таке тлумачення статті 20 Закону про банкрутство не мало наслідком її неправильного застосування у даному випадку та не призвело до прийняття до неправильного по суті рішення суду.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

18. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 8-8.1. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 14-17 мотивувальної частини постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" і залишення без змін постанови апеляційного суду та ухвали суду першої інстанції.

В. Судові витрати

20. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.08.2018 у справі №922/4336/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков