Постанова

від 14.02.2019 по справі 0840/2690/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року

Київ

справа №0840/2690/18

адміністративне провадження №К/9901/68069/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №0840/2690/18

за позовом ОСОБА_1 до Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди та моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2018 (головуючий суддя - Калашник Ю.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 (колегія суддів у складі головуючого - судді Чепурнова Д.В., суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати бездіяльність Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції (далі - відповідач) протиправною та зобов'язати вчинити певні дії по збереженню курганів;

- стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю, моральну шкоду в розмірі 3 723 000 грн. одноразово на медичну діагностику, лікування та реабілітацію завданої шкоди;

- судові витрати покласти на відповідача по справі.

2.Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди та моральної шкоди.

3. Ухвала мотивована тим, до даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

4. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2018 року залишено без змін ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, не направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

7. Касаційна скарга аргументована тим, що відповідачем не виконуються належним чином обов'язки щодо збереження курганів, які відносяться до об'єктів культурної спадщини. Висновки судів про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративної юрисдикції обумовлені існуванням правової колізії у застосуванні нормативно-правових актів, на які посилались суди при ухваленні оскаржуваних рішень.

8. Верховний Суд ухвалою від 26 грудня 2018 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018.

9. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

11. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

12. Судами встановлено, що у провадженні слідчого відділення Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №12013080210000681 від 12.04.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбачено ч.2 ст.298 КК України (умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частини).

13. Відповідно до листа заступника начальника слідчого управління ГУНП в Запорізькій області від 13.06.2018 №5475/6/03-2018 на теперішній час досудове розслідування триває, проводяться слідчі (розшукові) дії, направлені на з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.

14. Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач не погоджується із діями відповідача, які, на його думку, полягають у бездіяльності в частині незбереження об'єктів культурної спадщини, а саме - курганів.

15. Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

16. Згідно з частиною 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. При цьому, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

17. Таким чином, однією із визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції є те, що вона стосується правовідносин, у яких хоча б одна зі сторін являється суб'єктом владних повноважень та виконує по відношенню до іншої сторони владно-управлінські функції, тобто, законодавчо наділена можливістю здійснювати владний вплив на права та обов'язки цієї особи.

У випадку, якщо суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, що є стороною даних правовідносин, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак публічно-правового, та, відповідно, не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

18. Крім того, Суд звертає увагу, що стаття 5 КАС України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

19. За приписами частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони , за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень ; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років .

20. Отже, як вірно вказали суди попередніх інстанцій, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

21. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

22. Як вбачається з позовної заяви, позивач не погоджується діями органів Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області щодо тривалого, на його думку, розслідування кримінального провадження №12013080210000681 та бездіяльності щодо збереження курганів.

23. Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства визначаються виключно законами. Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.

24. Згідно з частиною 1 статті 1, частиною 1 статті 4 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

Пунктом 10 статті 3 КПК України передбачено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено параграфом 1 глави 26 КПК України.

25. Так, за приписами пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

26. При цьому, згідно з частиною 1 статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

27. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскарження бездіяльності слідчого має відбуватися в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

28. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

29. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

30. При цьому, посилання касатора на наявність колізій щодо застосування нормативно-правових актів при регулюванні даних спірних правовідносин, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наведені вище норми чітко встановлюють порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органів досудового розслідування.

Натомість, позивач у касаційній скарзі не вказав, які саме колізії, на його думку, існують стосовно застосування законодавчих актів у даній справі.

31. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

32. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

33. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

34. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх