Ухвала

від 15.02.2019 по справі 344/2291/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/2291/19

Провадження № 1-кс/344/1370/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника заявника ТОВ Лінісе-Тисмениця адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 32018090000000013 від 14.03.2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ Лінісе-Тисмениця звернувся 08.02.2019р. з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого посилався на те, що 02.01.2019 року ТОВ Лінісе-Тисмениця із листа ПАТ ПУМБ стало відомо, що платежі заявника за рахунком № НОМЕР_1 UAH не проводяться у звязку із накладенням арешту на підставі ухвали Івано-Франківського апеляційного суду у справі №344/20766/18, провадження №11-сс/4808/91/18 від 28.12.2018 року. Участі в судовому засіданні заявник не брав, про розгляд судом не повідомлявся про що зазначено в самій ухвалі. Зі змістом ухвали заявник ознайомився з ЄРСР. Згідно вищезазначеної ухвали накладено арешт на майно (безготівкові кошти) ТОВ Лінісе-Тисмениця (код ЄДРПОУ 38816404) в загальній сумі 300 000 (триста тисяч) грн., які знаходяться на банківських рахунках № НОМЕР_2 цього товариства в ПАТ ПУМБ (МФО 334851). Вважає такий арешт безпідставним та необгрунтованим виходячи з наступного. Згідно змісту ухвали арешт накладено з метою збереження речових доказів, оскільки, колегія суддів прийшла до висновку, що є достатні підстави вважати, що на рахунках на які слідчий просить накласти арешт в рамках даного кримінального провадження можуть зберігатися кошти, які є предметом кримінального правопорушення, могли зберегти на собі сліди злочину та можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України. Однак, грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку (без найменування номіналів купюр, їх серійних номерів та інших родових та індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів), не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки, не є матеріальними обєктами, які можуть зберегти сліди злочинів. Належними та допустимими речовими доказами в даному випадку могли б бути документи про рух коштів, отримані в установленому законом порядку. Крім цього, органом досудового розслідування не винесено постанови про визнання грошових коштів на банківських рахунках ТОВ Лінісе-Тисмениця речовими доказами, як і не зазначено та належним чином не обгрунтовано в матеріалах клопотання, яким чином грошові кошти мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитись на них та чи можна взагалі їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні. Згідно норм Закону України Про банки та банківську діяльність та Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банківський рахунок використовується лише для обліку грошових коштів, а не їх фактичного зберігання. Тобто банківський рахунок містить лише числові відомості про кількість грошових коштів, що свідчить про неможливість використання їх як доказ у межах кримінального провадження. Отже, грошові кошти на банківському рахунку не відповідають обовязковій ознаці, передбаченій для речового доказу, а саме, матеріальність. Також, в силу своєї природи вони не можуть зберегти на собі сліди або відомості про обставини, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вважає, що суд приймаючи ухвалу про накладення арешту вийшов за межі клопотання прокурора, оскільки, в описовій частині ухвали мету арешту зазначено забезпечення спеціальної конфіскації, а в мотивувальній забезпечення збереження речових доказів. Згідно ст. 174 КПК України це абсолютно різні підстави для накладення арешту на майно. Суд не міг накласти арешт виходячи за межі клопотання прокурора порушуючи принцип диспозитивності та змагальності процесу. Проте, арешт також є необгрунтованим і для цілей забезпечення можливої спеціальної конфіскації, оскільки, прокурором не доведено, що на банківських рахунках заявника, які арештовано зберігаються саме грошові кощти, які як стверджує слідство здобуті злочинним шляхом. Арешт, накладений на рахунки ТОВ Лінісе-Тисмениця паралізував нормальну діяльність товариства, що тягне за собою великі збитки в господарській діяльності та фактично позбавляє товариство можливості в подальшому здійснювати господарську діяльність в нормальному режимі, тобто виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податки, виконувати зобовязання перед контрагентами. Накладений арешт, порушує також і права та законні інтереси третіх осіб. Грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, не можуть бути за своєю природою речовими доказами. Не надано жодного доказу, що грошові кошти на рахунках є предметом або доказом вчинення злочину.

Незаважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні триває протягом тривалого часу, відмості про причетність до злочину службових осіб ТОВ Лінісе-Тисмениця не внесені до ЄРДР, стосовно нього не здійснюється досудове розслідування, жодній посадовій особі ТОВ Лінісе-Тисмениця не повідомлено про підозру у вчиненні злочину. Вважає, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна ТОВ Лінісе-Тисмениця, відсутні, а тому просить клопотання задоволити та скасувати арешт накладений на підставі ухвали Івано-Франківського апеляційного суду у справі №344/20766/18, провадження №11-с/4808/91/18 від 28.12.2018 року.

Представник заявника ТОВ Лінісе-Тисмениця адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задоволити.

Дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.

Ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так з матеріалів клопотання вбачається, що Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28.12.2018 року по справі № 344/20766/18, провадження № 11-сс/4808/91/18 накладено арешт на майно (безготівкові кошти) ТОВ Лінесе-Тисмениця (код ЄДРПОУ 38816404) в загальній сумі 300 000 (триста тисяч) грн., які знаходяться на банківських рахунках № НОМЕР_2 цього товариства в ПАТ ПУМБ (МФО 334851).

Метою ж накладення арешту на майно було збереження грошових коштів, тимчасове унеможливлення на даному етапі досудового розлідування розпоряджання грошовими коштами шляхом їх переведення на інші рахунки чи отримання готівкою.

Отже в судовому засіданні поза розумним сумнівом встановлено, що арешт на вказане вище майно накладено обґрунтовано, оскільки такий відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, згідно з якою речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Щодо твердження представника заявника, що грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку (без найменування номіналів купюр, їх серійних номерів та інших родових та індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів), не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки, не є матеріальними обєктами, які можуть зберегти сліди злочинів, а тому на них не може бути накладено арешт, то воно не заслуговує на увагу, оскільки, згідно вимог ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку в тому числі на гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Окрім того, заявник уже звертався попередньо з аналогічним клопотанням до суду, за результатами якого у задоволенні скасування арешту було відмовлено (ухвала слідчого судді ОСОБА_4 від 17.01.2019р. справа № 344/609/19 провадження № 1-кс/344/449/19).

Враховуючи вищенаведене, та те, що представником заявника ТОВ Лінісе-Тисмениця адвокатом ОСОБА_3 не доведено, що ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28.12.2018 року по справі № 344/20766/18, провадження № 11-сс/4808/91/18 накладено арешт на майно (безготівкові кошти) ТОВ Лінесе-Тисмениця (код ЄДРПОУ 38816404) в загальній сумі 300 000 (триста тисяч) грн., які знаходяться на банківських рахунках № НОМЕР_2 цього товариства в ПАТ ПУМБ (МФО 334851) необґрунтовано і в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, вважаю клопотання про скасування арешту майна передчасним, правових підстав для задоволення якого немає.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 309, 376 КПК України,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника заявника ТОВ Лінісе-Тисмениця адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 32018090000000013 від 14.03.2018 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1