Рішення

від 12.02.2019 по справі 361/6950/17

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/6950/17

Провадження № 2/361/134/19

12.02.2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 лютого 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Корніюк К.А., з участю представнкиа позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Княжицька сільська рада Броварського району Київської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку набуття права власності на садибу, -

встановив:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із первісним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5; третя особа: Княжицька сільська рада Броварського району Київської області, про встановлення факту, що має юридичне значення; визнання права власності на частину земельної ділянки у спільному майні подружжя та виключення частини майна із складу спадкового майна.

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5; третя особа Княжицька сільська рада Броварського району Київської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку набуття права власності на садибу.

Ухвалою суду від 12.03.2018р. зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду.

Ухвалою від 26.04.2018р. за клопотанням обох сторін залучено співвідповідачем за обома позовами ОСОБА_5.

Третя особа Княжицька сільська рада подала заяву про розгляд справи у відсутності представника, письмових пояснень щодо позовів не подала.

У судовому засіданні 31 січня 2019 року позивач за первісним позовом ОСОБА_4 від позову відмовилася, просила закрити провадження.

Ухвалою від 31.01.2019р. суд прийняв відмову позивача від позову і закрив провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення; визнання права власності на частину земельної ділянки у спільному майні подружжя та виключення частини майна із складу спадкового майна.

Після закриття провадження за первісним позовом, в даній справі предметом розгляду є позов (заявлений як зустрічний) ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5.

В даному позові позивач ОСОБА_3 просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0527 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221284001:01:024:0040, що розташована по вулиці Лагунової Марії, № 62 в селі Княжичі Броварського району Київської області, - в порядку набуття права власності на об'єкт нерухомого майна згідно із Договором купівлі-продажу від 26.09.2007р., посвідченим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, реєстровий номер № 10222.

Відповідач ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 визнала, проти його задоволення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_5 відзиву не надав, своєї позиції щодо даного позову у будь-який інший спосіб не висловив.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов, просила його задовольнити на підставі поданих доказів.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов визнав.

З наданих доказів суд встановив такі обставини і відповідні ним правовідносини:

26 травня 2006 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4,ю Миколаївною і ОСОБА_7 (згідно свідоцтву про шлюб серії І-БК № 027562, актовий запис за № 327).

24 жовтня 2012 року розірвано шлюб між ОСОБА_4,ю Миколаївною і ОСОБА_7 (свідоцтво про розірвання шлюбу від 24.10.2012р., актовий запис за № 136).

ОСОБА_8 довідки Княжицької сільської ради від 14.11.2017р. № 1117 - ОСОБА_9 проживала разом з ОСОБА_7 з 2003 по 2010рік за адресою с. Княжичі, вул. Марії Лагунової, 62/1.

17.05.2004 року за реєстровим № 3906 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчено Договір купівлі-продажу квартири, загальною площею 54,2 кв.м, житловою площею 37,2 кв.м. До квартири примикають господарські споруди: сарай-прибудова, погріб, вбиральня, сарай, гараж, огорожа, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; покупець за даним договором ОСОБА_7.

17.05.2004 року за реєстровим № 3910 посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0530 га, за адресою: с. Княжичі, вул. Лагунової, 62, Броварського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель; покупець за даним договором ОСОБА_7.

Дана земельна ділянка належала на праві власності продавцю ОСОБА_10 на підставі державного акту на право приватної власності на землю,виданого на підставі рішення Княжицької сільської ради від 18.09.1997р.

За договором купівлі-продажу від 26 вересня 2007 року ОСОБА_7 продав ОСОБА_11 квартиру з господарськими спорудами: сарай-прибудова, погріб, вбиральня, сарай, гараж, огорожа, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; договір посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 10222.

ОСОБА_8 витягу про державну реєстрацію - зареєстроване право власності ОСОБА_11 на вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2007р.

ОСОБА_8 запису у паспорті та свідоцтву про шлюб ОСОБА_11 3.06.2011р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_12; прізвище дружини у шлюбі ОСОБА_12; актовий запис № 14 від 3.06.2011р.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2017р. задоволено позов ОСОБА_3, скасовано державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_7 на квартиру № 1 за адресою: Київська область, Броварський район, село Княжичі, вулиця Лагунової, 62, здійснену 24 листопада 2014 року за № 7887273, реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі договору купівлі-продажу квартири серія та номер 8029 від 17 травня 2004 року.

Відповідно до ч.4. ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлено, що позивачу ОСОБА_3 належить на праві власності вказана квартира, набута нею за договором купівлі - продажу від 26.09.2007р.

ОСОБА_7 помер 23.05.2017 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії І-ОК № 397562, видане Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 23 травня 2017 року, актовий запис № 457.

ОСОБА_5 15.09.2017р. подав заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7

На даний час свідоцтво про право на спадщину за законом , в тому числі на дане майно - земельну ділянку - ОСОБА_5 не видане.

Встановлено, і дана обставина визнана відповідачем ОСОБА_4. не оспорена другим відповідачем ОСОБА_13, що протягом всього часу після відчуження ОСОБА_7 квартири покупцю ОСОБА_11 в 2007 році, даною квартирою (яка уявляє собою частину житлового будинку садибного типу) і відповідно земельною ділянкою з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будинку та господарських споруд, на якій ця квартира (частина будинку) і господарські споруди розташовані , - постійно користується позивач ОСОБА_3. вона ж власник квартири.

З технічного паспорту на квартиру, схематичного плану земельної ділянки, плану забудови ділянки видно, що квартира є частиною будинку типу приватної садиби, розташована на земельній ділянці по вул. Лагунової , 62.

Не встановлено факту відчуження вказаної земельної ділянки, набутої ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу від 17.05.2004р., її власником ОСОБА_7 при житті, так і його спадкоємцем після смерті спадкодавця.

При укладенні договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_7 і покупцем ОСОБА_11 (ОСОБА_3( Я.М. в 2007 році між ними не був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки. Суд погоджується з названою позивачем причиною неукладення такого договору, а саме, у зв'язку з необхідністю присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру відповідно до вимог чинного законодавства і необхідністю додаткового часу для виготовлення всіх необхідних документів на вказану земельну ділянку; а після їх виготовлення ОСОБА_7 захворів (згідно наданої довідки про причину смерті - повторний інсульт), а потім в травні 2017 року ОСОБА_7 помер.

ОСОБА_8 технічного паспорту, виготовленого 08.11.2018р. за зверненням позивача, на належний їй на праві власності об'єкт нерухомого майна та згідно довідки № 11 від 08.11.2018р. про показники об'єкта нерухомого майна - об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, відноситься до класу Будівлі житлові , Будинки одноквартирні - код 1110, який включає відокремлені житлові будинки садибного типу (міські, позаміські, сільські), вілли, дачі, будинки для персоналу лісового господарства, літні будинки для тимчасового проживання, садові будинки тощо, спарені або зблоковані будинки з окремими квартирами, що мають свій власний вхід з вулиці. Об'єкт будівництва відноситься до класу Будинки садибного типу - код 1110.3.

ОСОБА_8 із Публічною кадастровою картою України земельна ділянка, на якій розташований належний на праві власності ОСОБА_3 об'єкт нерухомості, має площу 0,0527 га, цільове призначення - для індивідуального житлового будівництва, кадастровий номер 3221284001:01:024:0040.

Стаття 381 ЦК України передбачає, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

ОСОБА_8 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що до належного ОСОБА_3 об'єкта нерухомості примикають господарські споруди: сарай-прибудова, погріб, вбиральня, сарай, гараж, огорожі, розташовані на земельній ділянці площею 0,0527 га за тією ж адресою.

У договорі купівлі-продажу від 26.09.2007 року немає застережень щодо земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості, разом з тим , враховуючи предмет купівлі-продажу, можна погодитись з тим, що за даним договором позивачка набула собі у власність садибу.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, таким чином, так як ОСОБА_3 є власником житлового будинку, то згідно із ст. 120 Земельного кодексу України, це надає їй право стати власником земельної ділянки на якій розташовано житловий будинок з господарським спорудами: погріб, гараж, сарай, сарай-прибудова, гараж, вбиральня, огорожа за адресою АДРЕСА_3.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права не встановлена судом.

Стаття 120 Земельного кодексу України, стаття 377 Цивільного кодексу України регулюють перехід права власності на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду. У зазначених статтях 120 і 377 встановлено, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти.

За правилами статті 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, зведений на даній земельній ділянці.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

У постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс14 Верховний Суд України зазначає, що за змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Дана позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 149/2718/15-ц: зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правових підстав переходу прав на земельну ділянку перебуває у прямій залежності від переходу права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України (2002 року), яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Таким чином, до позивача, яка набула у власність за оплатним договором (купівлі-продажу) об'єкт нерухомого майна: квартиру (яка є частиною житлового будинку садибного типу) з надвірними спорудами і будівлями, що становлять садибу, перейшло і право власності на земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням (для будівництва і обслуговування будинку і господарських будівель та споруд) , на якій розташовані об'єкти нерухомості. На тих самих умовах, на яких ця земельна ділянка належала продавцю, тобто на праві власності. Оскільки договором купівлі-продажу квартири не було передбачено інших умов, то позивач набуває право власності на земельну ділянку цілу, враховуючи її цільове призначення та розмір.

Визнання за позивачем права власності на земельну ділянку з даних підстав, і враховуючи час, з якого вважається набутим позивачем право власності на земельну ділянку, то слід виходити з того, що дана земельна ділянка не увійшла до спадкового майна, і тому даним рішенням і визнанням за позивачем права власності не порушуються спадкові права спадкоємця відчужувача майна.

Позов підлягає задоволенню.

Питання про відшкодування судових витрат позивачем не порушено, тому суд не вирішує питання про розподіл та відшкодування судових витрат, понесених позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 328, 377, 392 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 206, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити;

визнати за ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку площею 0,0527га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221284001:01:024:0040, що розташована по вулиці Лагунової Марії, № 62 в селі Княжичі Броварського району Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Повний текст рішення виготовлений 15 лютого 2019 року.

Суддя Т.В. Селезньова