Рішення

від 12.02.2019 по справі 569/4806/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/4806/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючої судді - Панас О.В. при секретарі судового засідання - Корнійчук А.В.

з участю:

представника позивача -ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 міської ради про скасування рішення ОСОБА_5 міської ради, виділення в натурі земельної ділянки, припинення права власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся до Рівненського міського суду з позовом, у якому, з урахуванням зміни предмету позову просить згідно заяви від 05.12.2017р., заяви про уточнення позовних вимог від 03.01.2019р. - скасувати рішення ОСОБА_5 міської ради №1648 від 23 лютого 2012 року Про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку гр.ОСОБА_6А. ; виділити ОСОБА_4 частину земельної ділянки в натурі із загальної площі 544м.кв., кадастровий номер 5610100000:01:015:0181, по вул. С.Петлюри, 32 в м.Рівне, площею264 кв.м. , визначеної висновокм експерта № 180322/1/С судової комплексної будівельно-технічної експертизи від 10.09.2018р.; припинити право власності ОСОБА_2 на частину земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:015:0181, по вул. С.Петлюри, 32 в м.Рівне, площею 264 кв.м., яку виділено ОСОБА_4; визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 264м.кв., визначеної висновокм експерта № 180322/1/С судової комплексної будівельно-технічної експертизи від 10.09.2018р. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, стягнути. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 27 вересня 2011 року, ОСОБА_4 є власником нерухомого майна, зокрема 15/100 домоволодіння № 32 по вул.С.Петлюри в м.Рівне та будівлі кафе - бару Бітлз , розташованого за адресою м.Рівне, вул.С.Петлюри, 32 . При оформленні правовстановлюючого документу на земельну ділянку, що знаходяться під будівлями виявилось, що земельна ділянка необхідною площею 124 кв.м. перебуває у власності ОСОБА_2, яка є власником 85/100 частини будинку № 32 по вул.С.Петлюри в м.Рівне, який знаходиться на земельній ділянці площею 544 кв.м., що належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 26 січня 2006 року (кадастровий номер 5610100000:01:015:0181). На земельній ділянці площею 544м2 розташована будівля, яка складається з: 85/100 частин домоволодіння, що належить ОСОБА_2; 15/100 частин домоволодіння та кафе-бар Бітлз - виділеного в цілу (1/1), що шежить ОСОБА_4. Право на частину земельної ділянки набувається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди. Загальна площа будівлі по вул.С.Петлюри, 32 в м.Рівне становить 116,7м2, з яких: 85/100 частин будинку (ОСОБА_2) складаються з кухні 1-1 площею 10,4м2, сан.вузла №1-2 площею 5,5м2, передньої №1-3 площею 8,2м2, жилої кімнати №1-4 площею 13,7м2, жилої кімнати №1-5 площею 12,3м2 загальною площею 50,1м2.; 15/100 частин будинку та кафе-бар Бітлз (ОСОБА_4) складається з кімнати №1-6 площею 14,7м2, коридору №1-7 площею 8,1м2, кухні №1-8 площею 11,8м2, бару №1-9 площею 14,8м2, залу №1-10 площею - 17,2м2 загальною площею 66 ,6м2. На виконання ухвали суду від 02.02.2018р. , відповідно до ст.143 ЦПК України та з метою з'ясування вищезазначених обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань було задоволено клопотання позивача та призначено судом земельно-технічну експертизу, для значення розміру частини земельної ділянки, із загальної площі 544м2 (кадастровий мер 5610100000:01:015:0181) по вул.С.Петлюри, 32 в м.Рівне, пропорційно частці рухомості (15/100 частин будинку та кафе-бар Бітлз ) що належить ОСОБА_4, з можливими варіантами розподілу та з врахуванням вимог ст.183 С України. Виходячи з приписів Верховного Суду України по даній позивачем було змінено предмет позову не змінюючи підстав. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в межах їх доводів та просив задовольнити вимоги повністю. Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала повністю. У судовому засіданні відповідачка та її представник ОСОБА_3 підтримали поданий до суду відзив на позовну заяву згідно якого своє заперечення позову обгрунтували наступним чином. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 був власником домоволодіння по вул. С. Петлюри, 32 в м.Рівне на підставі свідоцтва про право власності від 02 вересня 2002 року, а також власником земельної ділянки площею 544 м.кв. на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 05 червня 2000 року. 17 серпня 2005 року між ОСОБА_6 ("дарувальник") та нею ("обдаровувана") було укладено договір дарування 85/100 реальної частки домоволодіння по вул. С. Петлюри, буд. 32, і було укладено договір дарування земельної ділянки, згідно п.1.1, 1.2 якого "дарувальник подарував, а обдаровувана прийняла в дар земельну ділянку площею 420 м.кв.,яка розташована за адресою: м. Рівне, вул. Симона Петлюри, буд. 32, (т.1 а.с. 43,44). 21 квітня 2005 року ОСОБА_6 продав будівлю кафе-бару "Бітлз", яка належала йому на праві власності та знаходиться в м. Рівне по вул. Симона Петлюри, 32 , була розташована земельній ділянці розміром 544 м.кв., яка надана продавцеві у приватну власність згідно з Державним актом, виданим ОСОБА_5 міською радою 05 червня 2000 року (т. 1 а.с.46). Крім того, ОСОБА_6 продав згідно договору купівлі-продажу від 21 квітня 2005 року і 15/100 частини домоволодіння по вул. С. Петлюри, буд. 32,, (т. 1 а.с.48). Згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 успадкував будівлю кафе-бару "Бітлз" та 15/100 часток домоволодіння по вул.С. Петлюри (вул. Червоноармійська), 32 в м. Рівне (т. 1 а.с.52, 53). Зазначене вказує на те, що як Позивач так і попередні власники 15/100 домоволодіння та кафе-бару Бітлз не були і не могли бути власниками спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка при відчуженні в 2005- 2006 рр. частини будинку не переходила до інших набувачів на підставі цивільно- правових угод, як вимагалось чинним на той період ЗК України. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач, вказує, що він успадкував право власності на об'єкти нерухомості 15/100 частки будинку та кафе-бар Бітлз по вул. С.Петлюри, 32 в м.Рівне, в зв'язку з чим, він вважає, що до нього повинно перейти право власності на земельну ділянку, на якій розташовані ці об'єкти пропорційно до частки його нерухомості. При цьому, правовою підставою своїх вимог, Позивач вказує частину четверту статті 120 ЗК України, згідно якої особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості. Однак, заявляючи свої позовні вимоги, Позивач вимагає частину земельної ділянки на якій розташовані 15/100 частки будинку, для обслуговування якого вона й виділена, і на який у Позивача та Відповідача існує право спільної часткової власності, а також і на кафе-бар Бітлз , який не є спільною частковою власністю Позивача та Відповідача, який не є житловим будинком чи господарською спорудою, і виходячи з цільового призначення спірної земельної ділянки, вона не призначена для розміщення та обслуговування на ній кафе-бару. Таким чином, вимоги щодо виділення частини земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:015:0181, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - для обслуговування кафе-бару - є абсолютно безпідставними. Крім того, слід врахувати, що земельна ділянка кадастровий номер 5610100000:01:015:0181, площею 544 м.2 як самостійний об'єкт цивільних прав була сформована лише 30 грудня 2015 року. Тобто, на момент набуття Позивачем права власності на 15/100 будинку та кафе-бару Бітлз цієї земельної ділянки ще не існувало. А майно, яке належало Позивачу було розташоване на іншій земельній ділянці - площею 124 м.2 Таким чином, вимога про пропорційний поділ земельної ділянки, яка не має відношення до нерухомого майна Позивача, а також виділення йому її частини, на якій не розташовано жодних споруд, які б належали Позивачу та які б були призначені для обслуговування майна позивача - є безпідставним позбавленням мого права власності на цю земельну ділянку. Змінюючи позовні вимоги Позивач - просить виділити йому із загальної площі 544 м.2 частину земельної ділянки площею 264 м.2, визначеної висновком експерта № 180322/1/С судової комплексної будівельно-технічної експертизи від 10.09.2018 року, який вважає не може бути покладений в основу судового рішення, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства України. Зокрема, щодо самого визначення земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав і обов'язків. Так, відповідно до ст. 79 ЗК України, Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Експерт у своєму висновку ділить спірну земельну ділянку фактично не на 2 а на 4 відокремлені частини (тобто у разі реалізації висновку експерта повинно утворитись 4 окремі земельні ділянки із своїми межами і відповідно визначеними щодо кожної з них правами. Варіанти розподілу земельної ділянки, визначені експертом є суперечливими. Так, експер пропонує власнику 15/100 домоволодіння та кафе-бар Бітлз виділити земельну ділянку, що має площу 264 кв.м. та складається з трьох частин. Хоча фактично всі ці 3 частини будуть трьома різними земельними ділянками із своїми межами та кадастровими номерами. Зокрема, ділянка 1 площею 82 кв.м. - на якій і розташовані 15/100 будинку і кафе-бар Бітлз , що належить Позивачу. Ділянка 2 площею 167 кв.м. - на якій не розміщено жодного об'єкта нерухомості, що належить Позивачу. Між нею та земельною ділянкою 1 - розташована земельна ділянка, що пропонується для виділення мені. Ця земельна ділянка не входила до складу земельної ділянки, площею 124 м.2, яка існувала до об'єднання двох земельних ділянок. Ділянка, що виділяється у спільне користування Позивача та Відповідача- площею 30 кв.м. Тобто, із 264 кв.м., які просить виділити йому у власність Позивач - 30 кв.м. не пропонується йому виділити у приватну власність навіть експертом. А пропонується виділити у спільну сумісну власність (оскільки частки кожного співвласника згідно експертизи не визначені). Отже, позовні вимоги Позивача суперечать висновку експерта, оскільки експерт пропонує виділити Позивачу не одну а 2 земельні ділянки площею 82 м.кв. та 167 м.кв. (разом 234 м.кв.) і одну земельну ділянку- 30 м.кв. передати у спільну сумісну власність Позивача і Відповідача. Таким чином, виходячи з наявного висновку експерта та формулювання позовних вимог Позивача, навіть з їх уточненням - позов про виділення позивачу земельної ділянки площею 264 м.кв. не може бути задоволений. Представник відповідача ОСОБА_5 міської ради подав до суду письмові пояснення відповідно до яких вказав, що на час прийняття рішення ОСОБА_5 міською радою №1648 станом на 23.02.2012р про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7, заявником для ОСОБА_5 міської ради не надано відомостей про іншого співвласника нерухомого майна - ОСОБА_4, який на той час згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 27.09.2011р. володів на праві власності частиною будинку розміром 15/100 та приміщенням кафе у м.Рівному на вул. Симона Петлюри 32 (про що стало відомо уже після прийняття рішення - під час його оскарження у судовому порядку). Частиною четвертою ст.120 ЗК встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Оскільки на дату прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_5 міської ради на зазначеній земельній ділянці було два власника нерухомого майна, тому земельна ділянка має належати їхнім співвласникам пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівель та споруд. Ухвалою Рівненського міського суду від 02.02.2018р. у справі було призначено судову земельно-технічну експертизу (т.2. а.с.127-128). За клопотанням сторін у судовому засіданні був допитаний судовий експерт ОСОБА_8, який проводив судову експертизу. Заслухавши пояснення сторін, експерта, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступнитх висновків. Судом встановлено, що ОСОБА_6 належав на праві власності житловий будинок 32 з господарськими будівлями та спорудами на вул. С. Петлюри у м. Рівному на підставі свідоцтва про право власності від 2 вересня 2002 року та земельна ділянка площею 544 кв.м на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 5 червня 2000 року. 21 квітня 2005 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_9ГІ. (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець продав, а покупець придбав будівлю кафе-бару, яка належить продавцеві на праві власності та знаходиться на земельній ділянці площею 544 кв.м, наданій продавцеві у приватну власність згідно з державним актом, виданим ОСОБА_5 міською радою 5 червня 2000 року. ОСОБА_6 також продав ОСОБА_9II. за договором купівлі- продажу від 21 квітня 2005 року 15/100 частину житлового будинку за вказаною адресою. За договором купівлі-продажу від 7 червня 2005 року ОСОБА_6 продав ОСОБА_9 спірну земельну ділянку площею 0,0124 га (124 кв.м). 17 серпня 2005 року між ОСОБА_6 (дарувальник) та його дочкою ОСОБА_10 (обдаровувана) було укладено договір дарування 85/100 частин житлового будинку за вказаною адресою та договір дарування земельної ділянки, за пунктами 1.1, 1.2 якого дарувальник подарував, а обдаровувана прийняла в дар земельну ділянку площею 420 кв.м за вказаною адресою. 4 вересня 2006 року між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_11 (покупець) укладено договір купівлі-продажу будівлі кафе-бару, а 30 вересня 2006 року - договір купівлі-продажу 15/100 частин житлового будинку за вказаною вище адресою. З лютого 2015 року ОСОБА_4 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 27 вересня 2011 року зареєстрував право власності на нерухоме майно, зокрема 15/100 житлового будинку 32 на вул. С. Петлюри в м. Рівному та будівлю кафе-бару за цією ж адресою. Рівненський міський суд рішенням від 8 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 18 квітня 2007 року, договір купівлі-продажу частини земельної ділянки площею 0,0124 га, укладений 7 червня 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, визнав недійсним. Окрім того, 23 лютого 2012 року ОСОБА_5 міська рада прийняла рішення № 1648 Про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6А. (з урахуванням скасування раніше виданого на вказану земельну ділянку державного акта та визнання недійсним договору купівлі- продажу цієї ділянки), на підставі якого ОСОБА_6 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку 0,0124 га, що є приведенням у відповідність правовстановлюючих документів на земельну ділянку по вул.. С.Петлюри, 32 в мм.Рівне з врахуванням рішення суду яке набрало законної сили. Отже, суд приходить до висновку, що сукупністю достовірно встановлених доказів підтверджується, що в результаті скасування договорів, первинному власнику земельної ділянки ОСОБА_6 , який набув її у власність на підставі рішення ОСОБА_5 міської ради депутатів від 02.12.1998р. № 59 у розмірі 0,0544 гектарів в межах згідно з планом, була повернута земльна ділянка розміром 124кв.м. у його власність. (т.1,а.с.8). Постановлення оспорюваного рішення ОСОБА_5 міської ради № 1648 Про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6А. є на думку суду, приведенням у відповідність права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, рішення є ненормативний правовий акт органу місцевого самоврядування та вичерпав свою юридичну силу після виконання, а відтак позовна вимога в цій частині до задоволення не підлягає. Згідно роз'яснень, викладених в п.п."а" п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" №7 від 16 квітня 2004 року, ".. вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст.30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до ст.120 ЗК 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до ст. 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. ... З 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і ст.120 ЗК в редакції Закону України від 05 листопада 2009 року №1702-VI." Як встановлено судом, 21.04. 2005 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_9ГІ. (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець продав, а покупець придбав будівлю кафе-бару, яка належала продавцеві на праві власності та знаходиться на земельній ділянці площею 544 кв.м, наданій продавцеві у приватну власність згідно з державним актом, виданим ОСОБА_5 міською радою 5 червня 2000 р., та за договором купівлі- продажу від 21 квітня 2005 року 15/100 частин житлового будинку за вказаною адресою. При укладенні зазначених договорів земельна ділянка не продавалася, отже волевиявлення у власника на її відчудження не було. Як встановлено судом, на момент укладення зазначених договорів, виходячи з положень ч.2 ст. 377 ЦК на день укладення договорів, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача

переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Тобто, слід вважати, що до ОСОБА_9 могло перейти право власності на 66,6 кв.м. земельної ділянки під придбаними будівлями, та частина земельної ділянки, яка необхідна для її облсуговування. У ОСОБА_11 та ОСОБА_4 виникло похідне право власності на будівлі по вул. С.Петлюри, 32 в м.Рівне, а відтак суд вважає за доцільне визначити розмір земельної ділянки, яка може бути виділена позивачу, виходячи з положень ч.2 ст. 377 ЦК в редакції станом на квітень 2005р. при набутті права власності на будівлі ОСОБА_9 При цьому суд враховує, що у постанові ВСУ від 22.06.2017р., як однією з підстав скасування рішення Рівненського міського суду від 01.03.2016р., рішення Апеляційного суду Рівненської області від 12.05.2016р. зазначено, що установивши, що відчуження об'єкта нерухомості , на який позивач набув право власності у порядку спадкування, відбулося в період з квітня 2005р. до вересня 2006р., суд першої інстанції не з"ясував, на яку частину первинної земельної ділянки, на якій розміщене це нерухоме майно, перейшло відповідне право, з урахуванням тієї обставини, що на спірній земельній ділянці розміщене нерухоме майно іншого співвласника. Відтак, суд прийшов до висновку, що для правового впорядкування права власності ОСОБА_4 щодо належних йому на праві приватної власності об"єктів нерухомості, оскільки у відсутність права власності чи користування на земельну ділянку може порушуватися його право на розпорядження об"єктом нерухомості, та юридичного закріплення за собою права на земельну ділянку на якій розміщений об"єкт нерухомості, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування, слід судовим рішенням усунути порушення, яке було допущене при укладенні договорів відчуження частин домоволодіння з метою юридичного закріплення правового режиму земельної ділянки під об'єктами нерухомості шляхом визначення за рішенням суду розміру земельної ділянки. Згідно висновку експерта № 180322/1/С від 10.09.2018р., висновки за якою повністю підтримав у судовому засіданні експерт ОСОБА_8, відповідно до постановлених судом запитань, розмір земельної ділянки під об"єктами нерухомості, які належать на праві власності ОСОБА_4 по вул. С.Петлюри, 32 в м.Рівне з врахуванням розміру земельної ділянки необхідної для обслуговування об"єктів нерухомості, становить 82 кв.м. Судом не встановлено, а сторонами не надано належних та достовірних доказів, які б підтверджували, що на момент відчудження ОСОБА_6 об"єктів нерухомості обговорювалося питання щодо відчудження земельної ділянки із розміру загальної земельної ділянки по вул. С.Петлюри,32 в м.Рівне, площа якої становить 544 кв.м., відтак висновок експерта в частині виділення позивачу земельної ділянки, виходячи з загального розміру земельної ділянки , судом до уваги не приймається. Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовна вимога щодо припинення права власності ОСОБА_2 на частину земельної ділянки по вул. С.Петлюри, 32 в м.Рівне підлягає до задоволення частково. Підлягає до припинення право власності ОСОБА_2 на 82 кв.м земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:05:015:0181 по вул. С.Петлюри, 32 в м.Рівне, яка знаходиться під частиною будинковолодіння, належного на праві власності ОСОБА_4 та складається з коридору № 1-7 площею 8,1 кв.м., кухні № 1-8 площею 11,8 кв.м, бару № 1-9 площею 14,8 кв.м., залу№ 1-10 площею 17,2 кв.м. загальною площею 66,6 кв.м. з врахуванням земельної ділянки для обслуговування будівлі - в м. 9,27-1,44-3,50-1,64-3,86-1,00-7,57-1,12-0,19-7,21-1,31 (згідно рис.1 Додатку до експертизи №180322/1/С від 10.09.2018р.). При цьому інша частина земельної ділянки залишається у приватній власності ОСОБА_2 Стосовно позовних вимог ОСОБА_4 щодо виділення йому частини земельної ділянки в натурі та визнання за ним права власності на виділену земельну ділянку, суд приходить до висновку, що зазначені вимоги до задоволення не підлягають. Рішення, пов"язані з виділенням та наданням у власність земельних ділянок є компетенцією органу місцевого самоврядування та є дискреційними, а відтак суд не може підміняти своїм рішенням вирішення даного питання. Оскільки суд прийшов до висновку про припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку у розмірі 82 кв.м. по вул. С.Петлюр, 32 в м.Рівне, то ця частина земельної ділянки повертається у власність територіальної громади м.Рівне, тому питання щодо її виділення розглядаються відповідно до положень Земельного Кодексу України порядок надання. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 задовольнити частково. Припинити право власності ОСОБА_2 на 82 кв.м земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:05:015:0181 по вул. С.Петлюри, 32 в м.Рівне, яка знаходиться під частиною будинковолодіння, належного на праві власності ОСОБА_4 та складається з коридору № 1-7 площею 8,1 кв.м., кухні № 1-8 площею 11,8 кв.м, бару № 1-9 площею 14,8 кв.м., залу№ 1-10 площею 17,2 кв.м. загальною площею 66,6 кв.м. з врахуванням земельної ділянки для обслуговування будівлі - в м. 9,27-1,44-3,50-1,64-3,86-1,00-7,57-1,12-0,19-7,21-1,31 (згідно рис.1 Додатку до експертизи №180322/1/С від 10.09.2018р.). У задоволенні решти вимог відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_4, проживає: 33000 м.Рівне. АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1. Відповідач: ОСОБА_2, 33000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2. Відповідач: ОСОБА_5 міська рада, місцезнаходження: м.Рівне, вул. Соборна, 12-А, код ЄДРПОУ 34847334. Повне рішення суду виготовлене - 15.02.2019р.

Суддя О.В.Панас