Постанова

від 12.02.2019 по справі 342/1304/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 342/1304/17

Провадження № 22-ц/4808/178/19

Головуючий у 1 інстанції Мануляк Ю. В.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Мельник О.М.

з участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя в натурі та в ідеальних частках, в тому числі, і в корпоративних правах з апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2018 року, ухвалене суддею Мануляком Ю.В.,

в с т а н о в и в:

У травні 2018 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя в натурі та в ідеальних частках, в тому числі, і в корпоративних правах.

В обґрунтування вимог позивач посилалась на те, що ОСОБА_3 з 04.10.1980 року перебували в офіційно зареєстрованому шлюбі, який розірвано 29.08.2017 рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області. Усе набуте сторонами за час шлюбу майно є їх спільною сумісною власністю.

Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в натурі та в ідеальних частках, в тому числі, і в корпоративних правах задоволено частково.

Поділено майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Виділено ОСОБА_3 у власність житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, вартістю 354820 грн., автомобіль IFA 50, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, колір сірий, двигун НОМЕР_3, шасі (рама) № НОМЕР_4, тип ТЗ бортовий, об'єм двигуна 6560 куб.см., вартістю 47780 грн.; автомобіль MAZDA 626, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, колір сірий, шасі (рама) НОМЕР_6, тип ТЗ комбі, бензин, об'єм двигуна 1600 см.куб., вартістю 36117 грн.; навантажувач Карпатець ПЕА-1.0, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10, заводський номер НОМЕР_9, двигун № НОМЕР_8, шасі № НОМЕР_9, об'єм двигуна 4940 см.куб., особливі відмітки НОМЕР_7, вартістю 79182 грн., а всього майна на загальну суму 517899 гривень.

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на:

-житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1;

-автомобіль IFA 50, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, колір сірий, двигун НОМЕР_3, шасі (рама) № НОМЕР_4, тип ТЗ бортовий, об'єм двигуна 6560 куб.см.;

-автомобіль MAZDA 626, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, колір сірий, шасі (рама) НОМЕР_6, тип ТЗ комбі, бензин, об'єм двигуна 1600 см.куб.;

-навантажувач Карпатець ПЕА-1.0, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10, заводський номер НОМЕР_9, двигун № НОМЕР_8, шасі № НОМЕР_9, об'єм двигуна 4940 см.куб., особливі відмітки НОМЕР_7.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, у сумі 177410 грн., половину вартості автомобіля IFA 501985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, колір сірий, двигун НОМЕР_3, шасі (рама) № НОМЕР_4, тип ТЗ бортовий, об'єм двигуна 6560 куб.см., у сумі 23890 грн., автомобіля MAZDA 626 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, колір сірий, шасі (рама) НОМЕР_6, тип ТЗ комбі, бензин, об'єм двигуна 1600 см.куб., у сумі 18058,50 грн., навантажувача Карпатець ПЕА-1.0 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10, заводський номер НОМЕР_9, двигун № НОМЕР_8, шасі № НОМЕР_9, об'єм двигуна 4940 см.куб., особливі відмітки НОМЕР_7, у сумі 39591 грн., ? вартості автомобіля MAN модель LE 15.224, 1997 року випуску, тип вантажний самоскид, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_11, категорія С, об'єм двигуна 6871, тип пального D, колір зелений, встановлено гідроманіпулятор, у сумі 122850 грн., та половини розміру внеску до статутного фонду МПП Автомобіліст , у сумі 100 грн., що становить 381899 (триста вісімдесят одну тисячу вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень 50 копійок, шляхом перерахування коштів в сумі 218820 (двісті вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять) гривень 50 коп. з депозитного рахунку ТУ ДСА України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1, внесених ОСОБА_3 згідно платіжного доручення № НОМЕР_1 від 02 жовтня 2018 року, та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 163 079 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідача в користь позивача 4320 гривень судового збору.

В апеляційній скарзі представник позивача - ОСОБА_2 просить змінити рішення в частині поділу корпоративних прав подружжя в приватному підприємстві Автомобіліст .

Апелянт у скарзізазначає, що суд помилково вважав, що поділ корпоративних прав подружжя в приватному підприємстві - це поділ майна цього підприємства, а тому такий поділ неможливий. В уточнених позовних вимогах зазначено, що поділу підлягає МПП Автомобіліст , щодо якого сторони є співвласниками з 21.04.2016 року, якому належить майно, в тому числі нерухоме для виробничих потреб, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,66 га, що перебуває у постійному користуванні підприємства. Позивач просила припинити право спільної сумісної власност і/користування/ сторін на унітарне МПП Автомобіліст , припинити унітарне право відповідача на це підприємство та поділити його між сторонами, визнавши його корпоративним та визнати за кожною із сторін права на ? частину корпоративних прав підприємства, оскільки відповідач від сплати відступих позивачу відмовився, погодився на поділ підприємства між сторонами шляхом поділу статутного фонду. Позивач не погодилась на отримання 100 гривень статутного фонду, оскільки матиме право в майбутньому на поділ одержаних підприємством доходів. Представник апелянта вважає, що суд правильно врахував постанову Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі №6-79цс13, однак неоднозначно застосував викладені в ній правові позиції. На його думку, суд вірно визначився, що у статутному фонді (капіталі) МПП Автомобіліст є спільні внески позивача і відповідача, проте неправильно вирішив, що лише відповідач як власник реалізує своє майнове право шляхом участі в упрвілінні товариством, а майнове право позивача трансформувалося у право вимоги до відповідача виплатити половину вартості внесених коштів у статутний капітал підприємства і це право позивача забезпечується виплатою позивачу ? частини статутного капіталу, тобто у розмірі 100 гривень. Стверджує, що суд порушив право позивача на половину отриманого доходу від діяльності підприємства, або на половину майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Враховуючи, що 100 гривень у статутному фонді не підлягають стягненню з відповідача в користь позивача, представник апелянта просив змінити рішення в частині суми грошової компенсації, стягнутої з відповідача в користь позивача в розмірі 163079 гривень, відповідно стягнувши 162979 гривень, припинити права спільної сумісної власності /користування/ сторін на унітарне МПП Автомобіліст , унаслідок чого припинити унітарне право відповідача на це підприємство та поділити його між сторонами, встановивши його статус корпоративним, встановити за кожною із сторін судового спору право на ? частину корпоративних прав (? частину участі в статутному фонді, капіталі) підприємства, яке здійснює підприємницьку діяльність на земельній ділянці площею 0,66 га, що перебуває в користуванні підприємства на підставі державного акта на право постійного користування землею, стягнути судовий збір за подання апелійної скарги.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що суд вирішив спір згідно вимоги позивача та згоди відповідача, що підтверджується заявою представника позивача від 04.05.2018 року про зміну позовних вимог та згодою сторін виділити відповідачу майно в натурі, а позивачу грошову компенсацію за належну її частину майна, поділити між сторонами статутний фонд по 100 гривень кожному.

У запереченні на відзив представник позивача зазначив, що вимоги відзиву є видумані, оскільки позивач не давала згоди на те, щоб статутний фонд їй був компенсований грошима, натомість вона просила поділити статутний фонд, що значить - поділити корпоративні права підприємства.

Судове рішення оскаржується лише в частині вирішення позовної вимоги про поділ МПП Автомобіліст , тому відповідно до положень статті 367 ЦПК України законність ухваленого в іншій частині судового рішення судом не перевіряється.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши апелянта та її представника, які доводи апеляційної скарги підтримали, з викладених у ній мотивів, відповідача та його представника, які вимоги скарги заперечили, суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, зважаючи на таке.

Суд першої інстанції встановив такі обставини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.10.1980 року по 11 вересня 2017 року, що підтверджується рішенням суду (а.с. 7).

Сторони у своїх письмових заявах та у судовому засіданні визнали обсяг спільного сумісного майна сторін та його вартість. Так, до спільного сумісного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить також статутний фонд МПП Автомобіліст , зареєстрованого 22.02.1992 року, ідентифікаційний номер 19394409, щодо розміру якого сторони не дійшли згоди. На підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд першої інстанції вважав ці обставини доведеними (а.с. 280, абзац 4 і 5 судового рішення).

Згідно копій договорів купівлі-продажу частки в статутному фонді (капіталі) МПП Автомобіліст від 21 квітня 2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передали позивачу ОСОБА_3 свою частку у розмірі 50% кожен у статутному фонді (капіталі) МПП Автомобіліст , що еквівалентно 100 гривням (а.с. 16-19).

Згідно копії протоколу №1 зборів засновників МПП Автомобіліст від 21 квітня 2016 року зі складу засновників підприємства виключено ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а ОСОБА_3 включено в склад засновників, згідно договорів купівлі - продажу частки в статутному фонді (капіталі) підприємства від 21 квітня 2016 року; змінено юридичну адресу підприємства на АДРЕСА_1; призначено директором підприємства ОСОБА_3 (а.с. 20).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником МПП Автомобіліст є ОСОБА_3, розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) становить 200 гривень (а.с. 14-15).

Вказані обставини суд першої інстанції встановив правильно і вони сторонами неоспорюються.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача в користь позивача грошової компенсації за половину розміру внеску до статутного фонду МПП Автомобіліст у сумі 100 гривень, суд першої інстанції, врахувавши правовий висновок, висловлений Верховним Судом України у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі №6-79цс13, виходив з того, що ОСОБА_3 як засновник МПП Автомобіліст реалізує своє майнове право шляхом участі в управлінні товариством, а майнове право ОСОБА_1 трансформувалося у право вимоги виплати половини вартості внесеного майна у статутний капітал МПП Автомобіліст і це право слід забезпечити шляхом виплати їй половини розміру статутного капіталу, тобто у розмірі 100 гривень, що й відповідає позовним вимогам позивача зазначеним у заяві про зміну позовних вимог.

Однак, колегія суддів вважає, що такий висновок суду є помилковим.

Відповідно до ч. 1 та 2 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Положення ч. 1 ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Конституційний суд дав офіційне тлумачення положенню ч. 1 ст. 61 СК України в контексті того, чи є статутний капітал та майно приватного підприємства об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності (постанова від 19 вересня 2012 року у справі №1-8/2012)

Предметом справи в межах апеляційного розгляду є спір щодо порядку поділу статутного фонду МПП Автомобіліст .

Суд першої інстанції правильно встановив, що статутний фонд МПП Автомобіліст є об'єктом спільної сумісної власності сторін, оскільки відповідач придбав частки вказаного підприємства за спільні кошти сторін, які були внесені у придбання МПП Автомобіліст , а відповідач цієї обставини не заперечив, протилежного не довів, більше того він визнав право позивача на половину статутного фонду підприємства, тобто підтвердив ці обставини. Тому, керуючись ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд першої інстанції вважав ці обставини доведеними. Суд апеляційної інстанції із таким висновком погоджується. Сторони не дійшли згоди щодо розміру статутного фонду, щодо вартості майна підприємства, оскільки, як зазначала позивач, відповідач відмовився від грошового оцінювання підприємства, та стверджував, що його ціна відповідає розміру статутного фонду - 200 гривень.

Разом з тим, суд неправильно вважав, що виплата позивачу половини розміру статутного капіталу, тобто у розмірі 100 гривень, відповідає позовним вимогам, зазначеним у заяві про зміну позовних вимог.

Той факт, що позивач просила поділити корпоративні права між сторонами, а не отримати компенсацію за частку у статутному фонді підприємства, видно із самої назви позову - про поділ майна подружжя в натурі та в ідеальних частках, в тому числі, і в корпоративних правах.

Також у позові позивач просила визнати право на статутний фонд МПП Автомобіліст в рівних частках, тобто по ? за позивачем та відповідачем, та в ідеальних частках право на нерухоме майно підприємства.

Крім того, позивач у своїх позовних вимогах, після їх зміни, просила, в тому числі, припинити право спільної сумісної власності /користування/ ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на МПП Автомобіліст ідентифікаційний номер 19394409, юридична адреса АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, розміщене на земельній ділянці площею 0,66 га, що перебуває в користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_12, виданого 08.05.1997 року Городенківською міською радою та зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за № 67, на якій це підприємство використовує об'єкти для виробничої діяльності, на яке є право власності ОСОБА_3, а, оскільки відповідач відмовився від грошового оцінювання цього підприємства та стверджує, що його ціна відповідає розміру статутного фонду 200 грн. - ціною 100 грн. та виділити в одноосібну приватну власність ОСОБА_1 права на МПП Автомобіліст ціною 100 гривень.

Із зазначено випливає висновок, що позивач просила поділити (визнати за сторонами по ? частки у статутному фонді) корпоративні права, а не стягнути з відповідача грошову компенсацію за частку у статутному фонді МПП Автомобіліст .

Положення ст. 167 Господарського кодексу України передбачає, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

З огляду на викладене, суд дійшов помилкового висновку, що стягнення з відповідача половини розміру статутного капіталу у розмірі 100 грн. відповідає позовним вимогам позивача зазначеним у заяві про зміну позовних вимог.

Суд також помилково врахував правовий висновок, висловлений Верховним Судом України у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, згідно якого, навіть і в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Зокрема, у цій справі, розглянутій Верховним Судом України, інші обставини, оскільки майно було придбане фізичною особою-підприємцем не за спільні кошти подружжя, а за власні кошти. Верховний суд вважав, що посилання на рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року у справі №1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи - підприємця не спростовує зазначених висновків, оскільки в цьому рішенні мова йде виключно про статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи, що у справі, яка розглядається, судом встановлено, що майно МПП Автомобілість придбане відповідачем за спільні кошти подружжя, які були внесені до приватного підприємства то статутний капітал та майно такого приватного підприємства є об'єктом їх спільної сумісної власності, що відповідає висновку Конституційного Суду України у постанові від 19 вересня 2012 року у справі №1-8/2012.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначився, що у статутному фонді (капіталі) МПП Автомобіліст є спільні внески позивача і відповідача, проте неправильно вважав, що лише відповідач як власник реалізує своє майнове право шляхом участі в управлінні товариством, а майнове право позивача трансформувалося у право вимоги до відповідача виплатити половину вартості внесених коштів у статутний капітал підприємства і це право позивача забезпечується виплатою позивачу ? частини статутного капіталу, тобто у розмірі 100 гривень. Такий висновок суду першої інстанції суперечить нормам законодавства, рішенню Конституційного Суду України та зроблений внаслідок неправильного з ясування суті позовних вимог.

За таких обставин, стягнувши на користь позивача компенсацію ? частини статутного капіталу у розмірі 100 гривень, суд першої інстанції позбавив позивача права на корпоративні права МПП Автомобіліст , отримання половини доходу від діяльності підприємства або на половину майна у разі ліквідації підприємства, порушив передбачений законом принцип рівності часток співвласників під час поділу майна.

Вищезазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції, який у цій частині ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процессуального права. Висновки суду в цій частині не спростовуються доводами відповідача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу про те, що суд вирішив спір згідно вимоги позивача та згоди відповідача, що підтверджується заявою представника позивача від 04.05.2018 року про зміну позовних вимог та згодою сторін виділити відповідачу майно в натурі, а позивачу грошову компенсацію за належну її частину майна, поділити між сторонами статутний фонд по 100 гривень кожному, оскільки такі доводи повністю спростовані вище зазначеним обгрунтуванням.

З огляду на викладене відповідно до ст. 376 ЦПК України судове рішення необхідно скасувати в частині вирішення вимоги про поділ МПП Автомобіліст та стягнення 163079 гривень з відповідача в користь позивача та ухвалити в цій частині нове рішення.

В межах заявлених позовних вимог визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право на ? частині кожному у статутному фонді юридичної особи - унітарне мале приватне підприємство Автомобіліст , ідентифікаційний номер 19394409, юридична адреса: АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, розміщеного на земельній ділянці площею 0,66 га, що перебуває в користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_12, виданого 08.05.1997 року Городенківською міською радою та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 67.

Враховуючи, що рішення суду скасовано в частині стягнення половини розміру внеску до статутного фонду підприємства у сумі 100 гривень, відповідно розмір грошової компенсації в сумі 163079 гривень, стягнутої з відповідача в користь позивача судом першої інстанції, необхідно зменшити на суму 100 гривень - до 162979 гривень.

Колегія суддів вважає, що не підлягають до задоволення вимоги, викладені представником ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, про встановлення статусу МПП Автомобіліст , оскільки це питання вирішується установчими документами підприємства, а не відноситься до компетенції суду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача необхідно стягнути 960 гривень сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2018 року в частині вирішення вимоги про поділ Малого приватного підприємства Автомобіліст та стягнення 163079 гривень з відповідача в користь позивача скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право на ? частині кожному у статутному фонді юридичної особи - унітарне мале приватне підприємство Автомобіліст , ідентифікаційний номер 19394409, юридична адреса: АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, розміщеного на земельній ділянці площею 0,66 га, що перебуває в користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_12, виданого 08.05.1997 року Городенківською міською радою та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 67.

Зменшити суму коштів, що стягнуті з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 як компенсацію за перевищення частки при поділі з 163079 гривень до 162979 гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 960 гривень сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 лютого 2019 року.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Л.В. Василишин

І.О. Максюта