Постанова

від 12.02.2019 по справі 352/2348/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/2348/17

Провадження № 22-ц/4808/302/19

Головуючий у 1 інстанції Гургула В. Б.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю ОСОБА_2 та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Тисменицької районної державної адміністрації, Тисменицької районної ради про стягнення невиплаченої заробітної плати та невиплачених відпускних за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 18 грудня 2018 року під головуванням судді Гургули В.Б. у м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 в грудні 2017 р. звернулася в суд з позовом до Тисменицької районної державної адміністрації, Тисменицької районної ради про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати,невиплачених відпускних, середнього заробітку за час затримки розрахунку. Після уточнення позову просила стягнути з відповідачів 17353 грн 59 коп. невиплаченої заробітної плати та невиплачених відпускних.

Позов обґрунтувала тим, що вона з 04.08.2014 року по 20.12.2016 року працювала у Тисменицькій центральній районній аптеці №17 на посаді завідуючої аптеки, що підтверджується копією контракту.

Відповідно до статуту Тисменицької центральної районної аптеки № 17 - аптека є закладом охорони здоров'я, комунальним підприємством з медикаментозного забезпечення населення, лікувально-профілактичних та інших установ, заснована на майні Тисменицької районної ради.

Відповідно до записів трудової книжки позивачка перебувала у трудових відносинах з центральною районною аптекою № 17, де була завідувачем аптеки до дня звільнення з займаної посади за згодою сторін.

На час звільнення перед нею була заборгованість по виплаті заробітної плати та невикористаної відпустки за період 01.06.2016 року по 20.12.2016 року станом на 21.12.2016 року, що разом становить 17 353,59 грн. Тому вона змушена була звернутись з даним позовом до суду до обох відповідачів, оскільки аптека у даний час не функціонує, її майно передано відповідачам на відповідальне зберігання. При зверненні до відповідачів в день звільнення за розрахунком щодо заборгованості по заробітній платі, вона отримала відповідь, що внаслідок відсутності грошових коштів немає можливості розрахуватися з нею у вищезазначеній заборгованості. Однак, коштів на виплату заборгованості по заробітній платі вона не отримала.

Вважає, що порушено її право на своєчасне одержання винагороди за працю, гарантоване ст.43 Конституції України, тому просила стягнути з відповідачів невиплачену зарплату та невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 17 353,59 грн.

Рішенням Тисменицького районного суду від 18 грудня 2018 року відмовлено в задоволенні позову.

ОСОБА_2 на дане рішення подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм трудового законодавства, судом не надано належної правової оцінки письмовим доказам та фактичним обставинам справи.

Апелянт зазначає, що згідно трудового контракту від 04.08.2014 р. вона мала безпосередні трудові відносини з Тисменицькою районною державною адміністрацією, що погоджувались: Тисменицькою районною радою. Такий порядок підписання трудового контракту був встановлений відповідачами і не залежав від неї як працівника.

Апелянт вважає, незрозумілими та надуманими висновки суду першої інстанції про те, що вона перебувала у трудових відносинах з центральною районною аптекою №17.

За умовами контракту вона як керівник ЦРА №17 зобов'язувалась здійснювати управління аптекою, а Тисменицька РДА створює необхідні умови для організації праці керівника. Контракт є підставою для видання наказу про призначення керівника на посаду і за погодженням з місцевим органом влади.

Апелянт зазначає, що керівник аптеки призначає та звільняє її працівників, що регулюється КЗпП України.

Висновки суду про те, що вона сама собі підписала звільнення, а відповідачі не мають відношення до її працевлаштування та виплати заробітної плати є надуманими.

Суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що за її заявою від 17.11.2016 р. про розірвання контракту, Тисменицькою РДА було прийнято розпорядження від 30.11.2016р. №60-к за погодженням із Тисменицькою районною радою про її звільнення. На підставі чого та у відповідності до вимог та інструкцій по заповненню трудових книжок, вимог контракту та статуту аптеки, нею як керівником аптеки було видано наказ №29 від 20.12.2016р. про її звільнення.

Виплата заробітної плати повинна була здійснитися їй та іншим працівникам аптеки у день їхнього звільнення, що здійснено не було ні її роботодавцем ні власником майна аптеки.

На дані обставини справи, за відсутності їх досліджень і без надання їм відповідної правової оцінки, суд першої інстанції при розгляді справи по суті уваги не звернув.

Суд першої інстанції поверхнево звернув увагу на існування статуту аптеки, при цьому ігноруючи основні його пункти щодо майна аптеки, господарської діяльності аптеки, основних її обов'язків та відповідальності як керівника аптеки.

Суд першої інстанції не взяв до уваги її твердження про те, що відповідачі зобов'язані були надавати аптеці фінансову допомогу на її функціонування. Висновки суду першої інстанції є однобічними і не випливають з вимог чинного законодавства та умов підписаного між відповідачами контракту, затвердженого районом статуту аптеки.

Апелянт вважає, що всі умови контракту вона виконувала. Нею надано достатньо письмових доказів про відсутність будь якої фінансової чи іншої допомоги з боку відповідачів на належне функціонування аптеки протягом останніх 30 років, а не тільки протягом дії контракту.

Судом порушено норми процесуального права оскільки, позбавлено її можливості та права довести свою позицію, повно та всебічно розглянути спір по суті вимог.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задоволити в повному обсязі.

Тисменицька РДА та Тисменицька районна рада подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначають, що відповідно до рішень Тисменицької районної ради від 27.04.2004 року "Про затвердження Статуту Тисменицької центральної районної аптеки № 17" та від 10.01.2009 року "Про внесення змін до рішення районної ради від 27.04.2004 року "Про затвердження Статуту Тисменицької центральної районної аптеки № 17" аптека є юридичною особою з дня її державної реєстрації та господарською одиницею, яка функціонує на принципах економічної та правової самостійності (пункти 3.1 -3.2 Статуту), а майно аптеки належить до спільної власності територіальних громад району (пункт 4,2 Статуту).

У підпункті г пункту 2.2. контракту від 04.08.2014 року укладеного між Тисменицькою РДА та ОСОБА_2 зазначено, що остання, як керівник, зобов'язується не допустити заборгованості по заробітній платі.

Виплата заробітної плати є прямим обов'язком керівника аптеки згідно пункту 6.4. Статуту, де вказано, що керівник аптеки несе повну відповідальність за стан та господарську діяльність аптеки, розпоряджається коштами та майном аптеки відповідно до чинного законодавства, а власник майна не має права втручатись в оперативну і господарську діяльність аптеки.

Позивач заробітну плату не отримувала ні в Тисменицькій районній раді, ні в Тисменицькій районній державній адміністрації.

Твердження позивача про заборгованість по заробітній платі та про її невиплату саме відповідачами є помилковими, тому позиція суду першої інстанції є правильною та обґрунтованою.

Твердження позивача про те, що Тисменицька районна рада, Тисменицька районна державна адміністрація ніяким чином не допомагали у фінансовому плані аптеці № 17, не заслуговують на увагу, оскільки у відповідачів відсутній перед аптекою такий обов'язок.

Тисменицька районна рада у своєму відзиві зазначила, що джерела формування майна та доходів Тисменицької центральної районної аптеки № 17 визначаються п .4.3. Статуту яким не визначено обов'язку надавати аптеці фінансову чи будь яку іншу допомогу Тисменицькою районною радою.

Відповідно до п.п. 4 п. 6.4. Статуту Тисменицька районна рада не має права втручатися в оперативну і господарську діяльність аптеки.

Вважають апеляційну скаргу безпідставною, не обґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представників відповідачів, які заперечили доводи скарги, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з Тисменицькою центральною районною аптекою № 17.

На підставі досліджених доказів та пояснень позивачки встановлено, що вона прийнята на роботу на посаду завідуючої провізора ЦРА №17 м. Тисмениця наказом по Центральній районній аптеці №17 від 04.08.1997 року №54.

Відповідно до контракту від 04.08.2014 року (а.с.8-11), укладеного між Тисменицькою районною державною адміністрацією (далі - Тисменицькою РДА) та позивачем ОСОБА_2, остання з 04.08.2014 року по 04.08.2019 року призначена на посаду завідуючої Тисменицької центральної районної аптеки № 17 (далі - ЦРА № 17) .

Розпорядженням Тисменицької РДА № 60-к від 30.11.2016 року розірвано укладений з ОСОБА_2 контракт за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України з 20.12.2016 року (а.с.14).

Наказом по Тисменицькій ЦРА №17 від 20.12.2016 р. №29 ОСОБА_2 була звільнена з займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці позивачки (а.с.13).

З трудової книжки вбачається, що наказ від 20.12.2016 року №29 про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади за згодою сторін відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України підписано самою позивачкою.

Відповідно до Статуту Тисменицької центральної районної аптеки № 17 (нова редакція) аптека є закладом охорони здоров'я - комунальним підприємством з медикаментозного забезпечення населення, лікувально-профілактичних та інших установ, заснована Тисменицькою районною радою на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тисменицького району; є юридичною особою з дня її державної реєстрації та господарською одиницею, яка функціонує на принципах економічної та правової самостійності; майно аптеки є спільною власністю територіальних громад району і закріплюється за аптекою на праві повного господарського відання; управління аптекою здійснює його керівник (завідуючий аптекою), призначення якого здійснюється власником майна або уповноваженим ним органом; керівник аптеки несе повну відповідальність за стан і господарську діяльність аптеки, розпоряджається коштами і майном відповідно до чинного законодавства; власник майна не має права втручатися в оперативну і господарську діяльність аптеки; трудові відносини працівників аптеки визначаються на підставі і у відповідності до законодавства про працю, цього Статуту та внутрішніх нормативних документів аптеки (а.с.62-68).

Відповідно до рішення Тисменицької районної ради від 28.10.2016 р. Про внесення змін до рішення районної ради від 24.05.2012 р. Про перелік об'єктів спільної власності територіальних громад району балансоутримувачем вбудованого приміщення Тисменицької ЦРА № 17 стала Тисменицька районна рада, якою 23.12.2016 р. прийнято рішення Про затвердження акту прийому-передачі вбудованого приміщення Тисменицької центральної районної аптеки № 17 .

На даний час Тисменицька центральна районна аптека № 17 не функціонує, однак, як юридична особа не припинена та не ліквідована.

Відповідно до положень статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

У відповідності з вимогами статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.1ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до вимог ч.1ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені уст.116 цього Кодексу.

У відповідності з ч.1ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивач зазначала, що звільнена з займаної посади розпорядженням Тисменицької районної державної адміністрації від 30.11.2016 року №60-К. Однак, в трудовій книжці ОСОБА_2 зазначено, що підставою її звільнення є саме наказ Тисменицької ЦРА №17 від 20.12.2016 р. №29 за її ж підписом.

Доводи позивача про те, що відповідачі зобов'язані були надавати ЦРА №17 фінансову допомогу на функціонування аптеки, не заслуговують на увагу, оскільки аптека є самостійною юридичною особою, а тому відповідачі не могли втручатися у її господарську, економічну та правову діяльність.

Тисменицька ЦРА №17 є закладом охорони здоров'я - комунальним підприємством з медикаментозного забезпечення населення, лікувально-профілактичних та інших установ, заснована Тисменицькою районною радою на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тисменицького району; є юридичною особою з дня її державної реєстрації та господарською одиницею, яка функціонує на принципах економічної та правової самостійності, тому відповідачі не є власниками цієї аптеки і ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах саме з Тисменицькою ЦРА № 17.

Відповідачі відповідно до укладеного з ОСОБА_2 контракту від 04.08.2014 року не мали обов'язку по виплаті завідувачці (керівнику) та іншим працівникам аптеки заробітної плати чи інших виплат. Також вони не складали та не затверджувати кошторису на діяльність аптеки чи штатного розпису аптеки, що вказує на повну господарську та правову самостійність Тисменицької ЦРА №17. При цьому Тисменицька РДА зобов'язувалася лише створювати необхідні умови для організації праці керівника. Укладений контракт був підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду з дня, встановленого у контракті за згодою сторін та за погодженням з місцевим органом влади (п. 1.6 контракту).

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів заробітної плати та невиплаченої компенсації за невикористану відпустку на користь позивача. З такими доводами погоджується і колегія суддів апеляційного суду та вважає їх обґрунтованими.

Апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду, тому підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 18 грудня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 лютого 2019 року.

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

В.Д. Фединяк