Постанова

від 11.02.2019 по справі 922/2577/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р. Справа № 922/2577/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Шило А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича (вх. №124 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 у справі № 922/2577/18,

за позовом Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича, м. Богодухів Харківської області,

до Товариства з додатковою відповідальністю "Тома", м. Харків,

про стягнення коштів в сумі 372186,08 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець Журба Юрій Олександрович (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тома" (відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки обладнання №04/08 від 19.08.2018 в сумі 372186,08 грн, з яких 29710,00 грн - заборгованість за передплатою, 29051,72 грн - вартість додаткових робіт, 205590,00 грн - 30% залишкової суми вартості товару, 87236, 07 грн інфляційних втрат та 20598,29 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 у справі №922/2577/18 в задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску позивачем строку позовної давності на звернення з позовними вимогами про стягнення 29710,00 грн - заборгованості за передплатою, 205590,00 грн - 30% залишкової суми вартості товару, 87236, 07 грн інфляційних втрат та 20598,29 грн - 3% річних; в частині позовних вимог про стягнення 29051,72 грн - вартості додаткових робіт відмовлено з підстав їх письмової неузгодженості в рамках договору поставки обладнання №04/08 від 19.08.2018.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обгрунтуванні апеляційної скарги вказує про помилкове визначення місцевим господарським судом початкової дати відліку строку позовної давності, оскільки обов'язок зі сплати вказаних сум виник у відповідача з моменту фактичної здачі робіт та введення товару в експлуатацію - 27.12.2015.

У судове засідання, яке відбулось 11.02.2019, з'явились належні представники сторін, які підтримали свої правові вимоги по справі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила, що рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 у справі №922/2577/18 не відповідає в повній мірі нормам матеріального та процесуального права, враховуючи таке.

Як свідчать матеріали справи, 19.08.2015 між Товариством з додатковою відповідальністю "Тома" (покупець, відповідач) та фізичною особою - підприємцем Журбою Юрієм Олександровичем (постачальник, позивач) укладено договір поставки обладнання № 04/08 (Том 1, а.с. 32-36), відповідно до умов якого (п. 1.1.), Постачальник зобов'язався виготовити, поставити товар (передати у власність Покупця), встановити та забезпечити його гарантійне обслуговування для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору, предметом поставки є наступний товар - комплекс тепловий універсальний (у подальшому - КТУ).

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, товар, вказаний в п. 2.1. цього Договору, поставляється Покупцю у кількості згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що вартість кожної одиниці товару, що посталяється згідно з цим Договором, визначається в специфікації (Додаток № 1).

За умовами специфікації (Додаток № 1 до Договору; Том 1, а.с. 37), сторони дійшли згоди про наступний обсяг та вартість робіт, необхідних для введення товару в експлуатацію:

-швидкозмонтований модуль паливний: 175000,00 грн;

-накопичувальний бункер до 10 куб.м. із шнековою подачею у витратний бункер: 68000,00 грн;

-проектні роботи: 34000,00 грн; пусконалагоджувальні роботи: 16000,00 грн; виготовлення та монтаж згідно локальної смети: 392300,00 грн.

Загальна ціна договору склала 685300,00 грн.

Сторони домовились, що пунктом постачання товару за цим Договором є м.Харків, вул. Іванівська, № 1. (п. 3.4. договору).

В п. 3.1. договору зазначено, що постачання товару здійснюється на протязі 80-ти календарних днів з моменту отримання Постачальником передоплати у розмірі 70% загальної вартості товару. При цьому 30% передплати сплачується Покупцем відразу після укладання Договору, а 40% через 20 (двадцять) днів з моменту початку робіт Постачальником. Сплата 30% залишкової суми вартості одиниці товару здійснюється після введення товару в експлуатацію і підписання Акту прийому-передачі.

Перехід права власності відбувається після повної оплати товару, що оформляється видатковою накладною та актом прийому-передачі в експлуатацію. Підписання накладної та акту прийому-передачі товару в експлуатацію покупцем свідчить про приймання їм обладнання за якістю та кількістю без зауважень (пункти 3.2. та 3.3. Договору).

Згідно з п. 3.5. Договору, Постачальник при поставці товару зобов'язаний надати Покупцеві наступні документи:

-оригінал рахунку-фактури;

-видаткову накладну.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що розрахунки за кожну поставлену одиницю товару здійснюється Покупцем у безготівковому порядку згідно рахунків, що надаються Постачальником протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку.

19.08.2015 на адресу відповідача було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000026 від 19.08.2015 року (Том 1, а.с. 38) на оплату КТУ на суму 685300,00 грн.

25.08.2015 та 05.10.2015 відповідачем на користь позивача було сплачено 200000,00 грн та 250000,00 грн, відповідно, за постачання та встановлення обладнання (комплекс тепловий універсальний КТУ), що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача (Том 1, а.с. 39-40)

25.08.2015 позивачем було надано відповідачу видаткову накладну на готовий КТУ №РН- 0000023 від 25.08.2015 (Том 1, а.с. 41), яка була підписана зі сторони позивача.

Позивач зазначає, що 15.09.2015 він почав виконувати роботи згідно із п. 3.1. Договору, а 25.12.2015, незважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов'язань по передоплаті товару, позивачем було передано Покупцю товар, що є предметом Договору, разом з наступними документами:

-оригіналом рахунку-фактури № СФ-0000026 від 19.08.2015 року;

-видатковою накладною № РН-0000023 від 25.09.2015 року;

-паспортом комплексу теплового універсального КТУ-98 кВт;

-актом прийому-передачі обладнання.

Втім, як зазначає позивач, відповідач не повернув йому до цього часу підписані видаткову накладну № РН-0000023 від 25.09.2015 та акт прийому-передачі обладнання.

Згодом, в процесі роботи КТУ відповідачем були виявлені недоліки, про що було повідомлено позивача.

07.12.2016 року між позивачем та відповідачем з метою усунення спорів щодо якості продуктивності обладнання було укладено додаткову угоду до Договору (Том 1, а.с. 151), згідно якої, в зв'язку з необхідністю визначення відповідності якості обладнання заявленим показникам, Сторони дійшли згоди провести експериментальне випробування обладнання КТУ-98 кВт, на базі ТДВ "ТОМА" в період опалювального періоду 2016-2017 років з 15.12.2016 по 15.03.2017 Постачальник Журба Юрій Олександрович власними силами встановлює на КТУ, розташований за адресом: м. Харків, вул. Іванівська, 1 в м. Харкові, клапан регулятор 3-х ходовий, з метою удосконалення системи опалення. Постачальник бере на себе зобов'язання по поставці на користь Покупця палива у вигляді пелет та інших видів палива за ринковою ціною, що складається у м. Харкові на період опалювального сезону 2016-2017 років. Поставка паливних матеріалів здійснюється за заявками Покупця на наступні адреси: м. Харків, пр. Гагаріна, 201, м. Харків, вул. Плеханівська, 4-А, м. Харків, вул. Іванівська, 1. Покупець зобов'язується своєчасно сплачувати за поставлене паливо. Постачальник бере на себе зобов'язання по технічному обслуговуванню КТУ та інструктуванню персоналу Покупця в разі виникнення необхідності. Комісія в складі представників Постачальника та Покупця в період з 20- 25 число кожного місяця контролює ефективність роботи обладнання, про що складаються відповідні акти.

21.03.2018 позивач звернувся до відповідача з листом-претензією (Том 1, а.с. 153), в якому просив виконати свої фінансові зобов'язання щодо сплати заборгованості за договором поставки обладнання № 04/08 від 19.08.2015.

Відповіддю вих. № 38 від 18.04.2018 (Том 1, а.с. 154) відповідач повідомив позивача про те, що в процесі експлуатації КТУ Покупцем було виявлено, що заявлені Постачальником техніко-економічні характеристики комплексу не відповідають фактичним. Шляхом встановленого непередбаченого договором устаткування та проведення додаткових пусконалагоджувальних робіт Постачальнику вдалось добитися обумовленої у Договорі щодобової витрати палива. Але цей факт не задовольняє Покупця оскільки, у нього є вагомі підстави вважати, що економічне обґрунтування будівництва КТУ, розроблене Постачальником, з невідомих Покупцю причин, виконано невірно: фактична потужність встановленого обладнання значно (у рази) перевищує заявлену Постачальником у договорі. Внаслідок цього цілком ймовірно слід очікувати і пропорційного підвищення експлуатаційних витрат палива та власних енерговитрат КТУ. Також, у вищевказаній відповіді містилось зауваження, що жодних документів про сертифікацію товару (КТУ), декларацій про його відповідність вимогам технічного регламенту, а також висновків екологічної та санітарно- гігієнічної експертизи щодо впливу КТУ на довколишнє середовище Покупцю Постачальником не надавалось, тому експлуатація обладнання може призвести до техногенної аварії. Також у відповіді відповідач зазначав, що саме з цих причин Покупець відмовляється від приймання товару та його оплати.

Зазначені вище обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Предметом позову у даній справі є, зокрема, вимоги про стягнення заборгованості за передплатою в сумі 29710,00 грн, вартості додаткових робіт в сумі 29051,72 грн та 30% залишкової суми вартості товару в сумі 205590,00 грн, 87236, 07 грн інфляційних втрат та 20598,29 грн - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 ЦК України).

Зі змісту договору вбачається, що предметом угоди є зобов'язання постачальника з виготовлення, постачання, встановлення та забезпечення його гарантійного обслуговування для використання у підприємницькій діяльності.

Відтак, вказаний договір є за своєю правовою природою змішаним, оскільки містить елементи договору підряду та договору поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно договору підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша статті 837 ЦК України).

Отже, правильне вирішення даного спору потребує встановлення моменту виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати зазначеної заборгованості за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ч. 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

В п. 3.1. Договору зазначено, що 30% передплати сплачується Покупцем відразу після укладання Договору, а 40% через 20 (двадцять) днів з моменту початку робіт Постачальником. Сплата 30% залишкової суми вартості одиниці товару здійснюється після введення товару в експлуатацію і підписання Акту прийому-передачі.

Таким чином, обов'язок покупця щодо сплати 30% залишкової суми вартості одиниці товару виникає після введення товару в експлуатацію і підписання Акту прийому-передачі.

При цьому обов'язок зі сплати передплати в сумі 29710,00 грн, невиплаченої покупцем одразу після укладання договору, виникає в силу змішаності правовідносин також з моменту фактичної здачі робіт, в даному випадку у вигляді введення товару в експлуатацію.

За таких обставин, обов'язок у покупця зі сплати передплати в сумі 29710,00 грн та 30% залишкової суми вартості одиниці товару виникає після введення товару в експлуатацію і підписання Акту прийому-передачі. При цьому саме по собі не підписання Акту прийому - передачі за умови належного виконання робіт не може розцінюватись, як підстава для непроведення покупцем оплати товару за умови проведення постачальником робіт із введення товару в експлуатацію.

Досліджуючи момент встановлення та введення товару в експлуатацію колегія суддів враховує таке.

В матеріалах справи наявна пояснювальна записка Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича від 20.01.2016 щодо якісних характеристик поставленого товару (Том 1, а.с.119). У даній записці Фізичною особою-підприємцем Журбою Юрієм Олександровичем вказується, що запуск обладнання відбувся 27.12.2015. Колегія суддів приймає до уваги, що пояснювальна записка містить не тільки підпис постачальника, а й директора ТДВ "Тома" Стригіна В.В., з вказівкою про його незгоду лише з визначеним позивачем розміром витрат на паливо. Оскільки з боку відповідача не було заперечень з приводу визначеної у записці дати запуску обладнання - 27.12.2015, вказану дату колегія суддів приймає в якості дійсної та доведеної дати введення товару в експлуатацію.

На підставі зазначеного суд апеляційної інстанції вважає підтвердженою матеріалами справи дату запуску обладнання - 27.12.2015. Саме з даної дати у покупця виник обов'язок зі сплати передплати в сумі 29710,00 грн та 30% залишкової суми вартості одиниці товару.

При цьому не підписання з боку покупця Акту прийому - передачі не може розцінюватись, як підстава для непроведення покупцем оплати товару, оскільки в даній записці сторонами підтверджено проведення постачальником повного попередньо визначеного у договорі обсягу робіт у вигляді введення товару в експлуатацію.

Відповідачем не заперечується, що вказані суми не були сплачені постачальнику. Зазначене пояснюється відповідачем неналежною якістю отриманого товару, а відтак, і неможливістю його використання у господарській діяльності підприємства. У звязку з чим, на думку відповідача, ними не були отримано товар обумовлений договором.

З приводу зазначеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Сторонами по справі підтверджено випадки звернення покупця до постачальника з вимогою усунення недоліків товару та проведення позивачем ремонтних дій в порядку гарантійного обслуговування продукції. Так, зокрема, у зв'язку з даними обставинами 07.12.2016 між позивачем та відповідачем з метою усунення спорів щодо якості продуктивності обладнання було укладено додаткову угоду до Договору (т. 1 а.с. 151), згідно якої, постачальник Журба Юрій Олександрович власними силами встановлює на КТУ, розташований за адресом: м. Харків, вул. Іванівська, 1 в м. Харкові, клапан регулятор 3-х ходовий, з метою удосконалення системи опалення. Постачальник бере на себе зобов'язання по поставці на користь Покупця палива у вигляді пелет та інших видів палива за ринковою ціною, що складається у м. Харкові на період опалювального сезону 2016-2017 років.

Втім, за змістом статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1.пропорційного зменшення ціни;

2.безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3.відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких повґязане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи зґявилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1.відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2.вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Так, зміст статті 678 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо покупцю був переданий товар неналежної якості, він має право незалежно від можливості використання його за призначенням, вимагати від продавця пропорційного зменшення ціни. Тобто, якщо покупець отримав товар неналежної якості, але який все ж таки можна використовувати, він має право вимагати від продавця зменшення ціни товару пропорційно недолікам, які були виявлені.

Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право також вимагати від продавця безоплатного усунення недоліків товару у розумний строк, тобто у строк, реально необхідний для усунення недоліків товару. Іншими словами, покупець має право вимагати, щоб недоліки щодо якості товару були усунені самим продавцем. При виконанні продавцем цих вимог, покупець повинен сплатити (якщо оплата за товар не була здійснена раніше) вартість тільки самої речі, а витрати стосовно виправлення недоліків лягають на продавця.

Недоліки товару можуть бути усунені не тільки продавцем, але й і покупцем. Покупець має право прийняти товар неналежної якості, але при цьому вимагати від продавця відшкодувати витрати на усунення недоліків товару.

Матеріали справи свідчать, що наслідком виявлення покупцем неналежного функціонування обладнання стало його звернення до постачальника в порядку п.2 ч.1 ст. 678 ЦК України (безоплатне усунення недоліків товару в розумний строк) та виконання постачальником ремонтних робіт в якості гарантійного обслуговування товару, передбаченого розділом 6 договору.

Слід зазначити, що за змістом ч.2 ст. 678 ЦК України можливість відмови покупця від договору, а відтак, і несплати повної вартості отриманого товару, передбачена лише у випадку істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи зґявилися знову після їх усунення)

В межах пункту 6.8 договору сторонами узгоджено, що у разі виникнення між покупцем та постачальником спору з приводу недоліків обладнання або причин їх виникнення, за вимогою кожної зі сторін має бути призначена незалежна експертиза. Термін призначення незалежної експертизи 5-ть робочих днів.

Відтак, за умовами угоди істотний характер недоліків товару, як підстави для відмови від договору в порядку п.1 ч. 2 ст. 678 ЦК України, повинен підтверджуватись висновком незалежного експерта.

Колегія суддів не приймає в якості належного доказу проведення експертного дослідження стану поставленого обладнання наданий Товариством з додатковою відповідальністю "Тома" висновок Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "ЕНЕРГОСТАЛЬ", оскільки:

1)предметом експертного дослідження не було відображення дійсного технічного стану обладнання та виявлення існуючих недоліків. Так, за результатами дослідження експертом було надано висновок, що постачальник теплових котелень недостовірно обгрунтував доцільність їх будівництва (Том 1, а.с.127-128). Тобто, було надано оцінку доцільності конструювання даного обладнання, а не технічного огляду останнього. Отже, резолютивна частина не містить висновку про наявність недоліків поставленої продукції у вигляді невідповідності показників витрат палива.

2)наданий висновок не відповідає вимогам проведення експертних досліджень, для можливості його врахування в якості доказу по справі.

Згідно пункту 4.23 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз. Хід і результати таких досліджень викладаються у висновку експертного дослідження.

Висновок експертного дослідження складається за структурою та змістом висновку експерта, за такими винятками:

-у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до експерта із замовленням про проведення дослідження;

-опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.

По-перше, даний висновок не містить вступної та дослідницької частини, що суперечить п.4.14., 4.15 Інструкції;

По-друге, у висновку експертизи не вказаний застосований метод (методика) дослідження, чим порушені вимоги п. 4.13 Інструкції;

В ході розгляду спору як у суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді справи відповідачем не було заявлено клопотання про призначення експертизи для підтвердження існування та характеру недоліків продукції.

Оскільки матеріали справи не містять висновку експертного дослідження з вказівкою про неналежну якість товару та характер виявлених недоліків з боку Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" є недоведеним факт істотності недоліків продукції (недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких повґязане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи зґявилися знову після їх усунення), як передумови застосування п.1 ч. 2 ст. 678 ЦК України та несплати повної вартості товару.

За таких обставин колегія суддів вважає обгрунтованими позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича про необхідність стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" повної вартості товару у вигляді передплати в сумі 29710,00 грн та 30% залишкової суми вартості одиниці товару в сумі 205590,00 грн.

При цьому колегія суддів не погоджується з позицією відповідача та Господарського суду Харківської області щодо пропуску позивачем строку на звернення з даними позовними вимогами.

Так, 09.10.2018 відповідач надав заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за передплатою по договору в сумі 29710,00 грн і щодо 30% залишкової суми вартості товару в сумі 205590,00 грн (вх.№ 29195).

Згідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статей 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Місцевий господарський суд погодився з позицією відповідача наголосивши, що позовна давність до вимог позивача про стягнення передплати в сумі 29710,00 грн та 30% залишкової суми вартості товару в розмірі 205590,00 грн сплила 26.08.2018, оскільки обов'язок з оплати товару виник з моменту отримання покупцем рахунку, тобто 25.08.2015.

Втім, судом не було належним чином встановлено початкову дату відліку відповідного строку, оскільки застосовано виключно законодавство, регулююче правовідносини договору купівлі продажу. Як вище встановлено колегією суддів в силу змішаності правовідносин, та врахування положень ч. 1 ст. 854 ЦК України, обов'язок зі сплати передплати в сумі 29710,00 грн та 30% залишкової суми вартості одиниці товару в сумі 205590,00 грн виник у відповідача з моменту фактичної здачі робіт, в даному випадку у вигляді введення товару в експлуатацію-27.12.2015.

Оскільки обов'язок зі сплати передплати в сумі 29710,00 грн та 30% залишкової суми вартості одиниці товару в сумі 205590,00 грн виник 27.12.2015, починаючи з 28.12.2015 відбулось прострочення оплати відповідних сум та з'явилось у позивача право на звернення до суду для стягнення відповідних сум.

Отже, починаючи з 28.12.2015 по 28.12.2018 року позивач мав право на звернення до господарського суду для стягнення відповідних сум з відповідача. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з даними позовними вимогами 17.09.2018, відтак в межах строку на відповідне звернення до суду.

Поряд з цим колегія суддів вважає правомірними позовні вимоги в частині стягнення 87236, 07 грн інфляційних втрат та 20598,29 грн - 3% річних з огляду на таке.

За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів, проаналізувавши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановила, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, є арифметично правильними, у зв'язку з чим позов в цій частині є обґрунтований, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягає задоволенню.

З приводу позовної вимоги про стягнення вартості додаткових робіт в сумі 29051,72 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За твердженням позивача, в процесі обслуговування поставленого товару задля належного його функціонування виникла необхідність проведення додаткових робіт, перелік та ціна якого була узгоджена сторонами. Зазначене підтверджується з боку позивача рахунком-фактурою №СФ-0000033 від 03.12.2015 (Том 1, а.с.70) та специфікацією по рахунку-фактурі №СФ-0000033 від 03.12.2015 (Том 1, а.с.71-72), підписаної сторонами.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням додаткової письмової угоди.

Пункт 4.1. договору містить відсилочну норму щодо визначення ціни договору, яка визначається додатком № 1 до договору. Вказаним додатком до договору (специфікацією) визначено чіткий перелік товарів та видів робіт з визначенням вартості кожного на загальну суму 638300,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що додаткові угоди про виконання позивачем робіт в сумі 29051,72 грн передбачених рахунком-фактурою № СФ-0000033 від 03.12.2015 року і специфікацією до цього рахунку-фактури (Том 1, а.с. 71) між сторонами не укладались.

Враховуючи, що додаткові угоди щодо зміни ціни логовору і порядку оплати додаткових робіт сторонами договору не укладались, то заявлена позивачем вимога про стягнення вартості додаткових робіт в сумі 29051,72 грн не стосується договору а є самостійним і не пов'язаним з Договором зобов'язанням сторін.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів виконання вказаних робіт з боку позивача.

За таких обставин, враховуючи відсутність підписаних сторонами за договором додаткових угод з умовами щодо збільшення ціни договору, визначенням додаткових зобов'язань, причин їх виникнення, порядку і строків їх оплати, їх виконання, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Харківської області, що вимоги позивача про стягнення суми заборгованості в сумі 29051,72 грн з оплати додаткових робіт не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, а відтак, скасування рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 у справі №922/2577/18 в частині відмови у стягненні 343 134, 36 грн заборгованості, з яких 29710,00 грн - заборгованість за передплатою, 205590,00 грн - 30% залишкової суми вартості товару, 87236, 07 грн - інфляційних втрат та 20598,29 грн - 3% річних, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.

За змістом ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на відповідача.

Оскільки при зверненні

-до Господарського суду Харківської області позивачем на підставі платіжного доручення № 0.0.1125454833.1 від 05.09.2018 сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5582,79грн, з боку Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" підлягає відшкодуваня сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5 147,00 грн.

-до апеляційного господарського суду апелянтом на підставі платіжного доручення №0.0.1226595612.1 від 29.12.2018 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 8374,19 грн, з боку Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" підлягає відшкодуваня сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 7721,00 грн.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича АДРЕСА_1) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 у справі №922/2577/18 скасувати в частині відмови у стягненні 343 134, 36 грн заборгованості, з яких 29710,00 грн - заборгованість за передплатою, 205590,00 грн - 30% залишкової суми вартості товару, 87236, 07 грн - інфляційних втрат та 20598,29 грн - 3% річних.

В цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" (61058, Харківська обл., місто Харків, вул. Іванівська, будинок 1, кімната 208, ідентифікаційний код юридичної особи 14080511) на користь Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича АДРЕСА_1) 343 134, 36 грн заборгованості, з яких 29710,00 грн - заборгованість за передплатою, 205590,00 грн - 30% залишкової суми вартості товару, 87236, 07 грн - інфляційних втрат та 20598,29 грн - 3% річних.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 у справі №922/2577/18 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" (61058, Харківська обл., місто Харків, вул. Іванівська, будинок 1, кімната 208, ідентифікаційний код юридичної особи 14080511) на користь Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 5 147,00 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Тома" (61058, Харківська обл., місто Харків, вул. Іванівська, будинок 1, кімната 208, ідентифікаційний код юридичної особи 14080511) на користь Фізичної особи-підприємця Журби Юрія Олександровича АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 7721,00 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 18.02.2019.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян