Постанова

від 06.02.2019 по справі 908/520/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2019 року м.Дніпро Справа № 908/520/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Чередка А.Є., Білецької Л.М.,

секретар судового засідання: Мудрак О.М.

представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на рішення господарського суду Запорізької області від 02.07.2018 року (повний текст складено 10.07.2018 року) у справі №908/520/18 (суддя Боєва О.С.)

за позовом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м.Запоріжжя

до відповідача Підприємства "Інвастарт" Запорізької обласної громадської організації "Спілка екстремальних видів спорту", м.Запоріжжя

про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та виселення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.07.2018 року у справі №908/520/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з Підприємства "Інвастарт" Запорізької обласної громадської організації "Спілка екстремальних видів спорту" заборгованість з орендної плати у розмірі 20206,01 грн на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя (р/р 33214871700005 у відділенні Держказначейства Комунарського району в УДК Запорізької області, ЄДРПОУ 38025435, МФО 813015, код платежу 22080401. Стягувач за наказом - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з Підприємства "Інвастарт" Запорізької обласної громадської організації "Спілка екстремальних видів спорту" на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради 1762,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- 01.09.2004 року між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець), правонаступником якого є позивач у справі, КП "ВРЕЖО № 11" (балансоутримувач) та Колективним підприємством інвалідів зі слуху "Інвастар" (орендар), правонаступником якого є відповідач у даній справі, укладено договір оренди майна від 01.09.2004 року №1161/11;

-відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому договором, однак докази оплати відсутні, заборгованість за період з листопада 2016 року по січень 2018 року становить 20 206,01 грн.;

- договір припинив дію 02.01.2016 року відповідно до умов додаткової угоди від 14.10.2011 року, однак відповідач згідно п.2.4 договору орендоване приміщення не повернув;

- відповідно до п.3.7 договору відповідач зобов'язаний сплатити орендну плату по добу фактичної здачі приміщення по акту приймання-передачі в розмірі, передбаченому в договорі;

-оскільки договір припинено, підстави для його розірвання, які зазначав позивач, відсутні.

Не погодившись з рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на помилковість висновку суду щодо припинення дії договору, що суперечить положенням ст.764 Цивільного кодексу України та обставинам справи щодо фактичного використання орендарем майна та відсутності заперечень щодо цього від орендодавця.

Також скаржник посилається на положення ст.291 Господарського кодексу України, п.1 ст.785 Цивільного кодексу України, п.5.12 договору оренди, ч.1 ст.27 "Закону про оренду державного та комунального майна" та вважає неправомірною відмову суду в задоволенні вимог позивача про виселення, а відсутність акту прийому-передачі нежитлового приміщення вважає належним доказом того, що орендоване майно знаходиться у відповідача у користуванні.

Просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у розірванні договору оренди нежитлового приміщення № 1161/11 від 01.09.2004 року та звільненні нежитлового приміщення, загальною площею 86,3 м2 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 15-А, шляхом виселення Підприємства "Інвастарт" Запорізької обласної громадської організації "Спілка екстремальних видів спорту" на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Прийняти нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради у повному обсязі.

Відповідач відзив не надав, у судове засідання повторно не з'явився.

В матеріалах справи містяться поштові повернення з адреси Підприємства "Інвастарт" Запорізької обласної громадської організації "Спілка екстремальних видів спорту": вул. Новокузнецька, 15-а, м. Запоріжжя, 69118 з відміткою УДППЗ "Укрпошта" - "адресат не знайден".

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи Підприємства "Інвастарт" Запорізької обласної громадської організації "Спілка екстремальних видів спорту" є саме вул. Новокузнецька, 15-а, м. Запоріжжя, 69118.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення "закінчення встановленого строку зберігання", суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення "у зв'язку з відсутністю адресата".

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд зазначає, що відповідача належно повідомлено про призначене засідання суду.

Представник апелянта також в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2004 року між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець), КП "ВРЕЖО № 11" (балансоутримувач) та Колективним підприємством інвалідів зі слуху "Інвастар" (орендар) було укладено договір оренди майна № 1161/11 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.08.2004 року за № 331/27 передає, а орендар приймає на строк три роки в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 87,3 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька 15а, що значиться на балансі КП "ВРЕЖО № 11" (а.с.13-17).

За актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.09.2004 року балансоутримувач передав, а орендар прийняв орендоване відповідно до договору майно (а.с.18).

Згідно додаткових угод до договору оренди вносились зміни щодо площі орендованих приміщень (на 84,5 кв.м - з 01.10.2008 року, на 86,3 кв.м - з 01.09.2011 року), цільового призначення їх використання та розміру орендної плати (додаткові угоди від 01.06.2005 року, від 02.01.2008 року, від 01.10.2008 року, від 08.04.2010 року, від 01.09.2011 року, від 14.10.2011року).

Додатковою угодою від 01.07.2009 року у зв'язку зі зміною назви було змінено орендаря з колективного підприємства інвалідів зі слуху "Інвастарт" на Підприємство "Інвастарт" Запорізької обласної громадської організації "Спілка екстремальних видів спорту" (відповідач у справі).

Додатковою угодою від 01.06.2011 року замінено орендодавця: з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (позивач у справі).

Строк дії договору сторонами продовжувався: додатковою угодою від 02.01.2008 року, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.12.2007 року № 547/25, на три роки - до 02.01.2011 року, додатковою угодою від 14.10.2011 року на підставі листа орендаря - строком на 5 років, тобто - до 02.01.2016 року.

Згідно з додатковою угодою від 14.10.2011року нежитлове приміщення площею 86,3 кв.м. надано під дитячий дошкільний підготовчий центр для дітей до 7 років на підставі рішень Запорізької міської ради від 28.02.2006 року № 63, від 06.04.2011року № 47, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, визначено розмір орендної плати за жовтень 2011 року, орендна ставка - 7% (розміщення громадської організації, площа понад 50 кв.м). Вартість орендованого майна визначена експертним шляхом суб'єктом оціночної діяльності - 121507,0 грн.

Відповідні додаткові угоди містяться в матеріалах справи (а.с.21-30).

Відповідно до додаткової угоди від 14.10.2011 року (а.с.30), з урахуванням умов додаткової угоди від 02.01.2008 року (а.с.23) строк дії договору сторони погодили до 02.01.2016 року.

Відповідно до умов п.5.2 договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п.5.12 договору оренди у разі припинення договору орендар зобов'язаний повернути орендоване приміщення відповідно до акту приймання-передачі.

Відповідно до 8.1 договору оренди орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору, або його розірвання, зокрема, внаслідок невиконання умов договору.

Судом першої інстанції встановлено наявність заборгованості зі сплати орендних платежів за період з листопада 2016 року по січень 2018 року, який підтверджував позивач розрахунком на а.с.31.

За вказаним розрахунком заборгованість склала 20 206,01 грн.

Щодо стягнення вказаної суми, то колегія суддів поділяє висновок суду в цій частині оскаржуваного рішення та зазначає наступне:

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні вимоги встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та з ч. З ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Як передбачено ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п.3.7 договору у випадку закінчення терміну дії договору або його дострокового припинення орендна плата сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі.

Доказів сплати заборгованості з орендної плати відповідач не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову не спростував, орендоване майно на час звернення позивача до суду, не повернув. Суд правильно встановив, що порушення умов договору є доведеним.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 20 206,01 грн. задоволені судом першої інстанції законно та обґрунтовано.

Відповідно до п.11.3 договору сторони погодили, що договір може бути достроково розірваний за згодою сторін або на вимогу однієї з сторін за рішенням господарського суду та у випадках, передбачених чинним законодавством.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, зокрема, вказував на те, що наявність заборгованості відповідача згідно з наданим позивачем розрахунком є підставою для розірвання договору і звільнення орендованого приміщення.

Відмовляючи в задоволенні вимог Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради в частині розірвання договору, суд першої інстанції не врахував дійсні обставини справи щодо того, що орендар продовжив користування орендованим приміщенням, наймодавець не заперечував проти цього, що відповідно до положень ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Приписами ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Водночас, п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" визначено, що "...зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього".

Враховуючи те, що будь-яких заперечень з боку департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради не висувалось щодо продовження строку дії договору оренди від 01.09.2004 № 1161/11, визначеного п. 11.1 (3 роки), позивач вважає, що договір оренди було продовжено до 02.01.2019року.

Таким чином, з урахуванням обставин справи щодо продовження строку дії договору оренди до 02.01.2019 року, умов п.11.3 договору, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Саме на наявність таких істотних порушень умов договору, як несплата орендних платежів протягом значного періоду часу, і зазначав позивач, звертаючись до суду.

Відповідно до ст.291 Господарського кодексу одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічні вимоги передбачені п.2.4 спірного договору, за змістом якого після закінчення строку дії договору оренди, якщо немає у встановленому порядку угоди сторін про його продовження на новий строк, або у випадку дострокового його розірвання, Орендар зобов'язаний у 10-добовий термін здати Балансоутримувачу приміщення за актом прийому-передачі.

Таким чином, на час ухвалення оскаржуваного рішення договір діяв, підстави для його дострокового розірвання були наявні.

Враховуючи, що висновки оскаржуваного рішення в цій частині позивач спростував, апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про виселення відповідача з займаного приміщення, то дійшовши висновку про наявність підстав для розірвання договору, слід зазначити наступне:

Згідно ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовим наслідком розірвання договору оренди є обов`язок орендаря повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених в договорі.

Згідно з п. 2.4 договору після закінчення строку дії договору оренди, якщо немає у встановленому порядку угоди сторін про його продовження на новий строк, або у випадку дострокового його розірвання, орендар зобов'язаний у 10-добовий термін здати Балансоутримувачу приміщення за актом прийому-передачі.

Вимоги щодо виселення орендаря позивачем обґрунтовано правовими нормами, які фактично зобов'язують орендаря вчинити певні дії з повернення орендованого майна.

Положення п.2.4 договору зобов'язують відповідача (орендаря) вчинити дії з повернення орендованого майна балансоутримувачу, яким позивач не являється.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача щодо виселення відповідача.

З урахуванням викладеного, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про розірвання договору слід скасувати. Судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

В частині доводів апелянта про виселення відповідача слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.07.2018 року у справі №908/520/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Підприємства "Інвастарт" Запорізької обласної громадської організації "Спілка екстремальних видів спорту" про розірвання договору оренди скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Підприємства "Інвастарт" Запорізької обласної громадської організації "Спілка екстремальних видів спорту" про розірвання договору оренди задовольнити.

Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 1161/11 від 01.09.2004 року, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Підприємством "Інвастарт" Запорізької обласної громадської організації "Спілка екстремальних видів спорту".

Стягнути з Підприємства "Інвастарт" Запорізької обласної громадської організації "Спілка екстремальних видів спорту" (69118, м.Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 15-А, Код ЄДРПОУ 24904344) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 37573068) на розрахунковий рахунок № 35418000078540 в УДКЄУ у м. Запоріжжі Запорізької області, МФО 813015 ) судовий збір у розмірі 1762, 00 грн. за розгляд позовних вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 1161/11 від 01.09.2004 року та 7 929,00 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя А.Є. Чередко

Повний текст складено 18.02.2019 року.