Рішення

від 13.02.2019 по справі 903/794/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 0349988 5

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 лютого 2019 р. справа № 903/794/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Човганюк Б.В. - представник, адвокат (довіреність від 23.06.2018р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000255 від 18.04.2018р.)

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" (Акціонерне товариство "Міжміська пасажирська транспортна компанія"), м. Вільнюс, Литва

до відповідача: Приватного підприємства "Флеш-Тревел", м. Ковель

про стягнення 29 796,70 Євро

ВСТАНОВИВ:

UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" (Акціонерне товариство "Міжміська пасажирська транспортна компанія") звернулось до господарського суду з позовом від 29.10.2018р. до Приватного підприємства "Флеш-Тревел" про стягнення 29 796,70 Євро (що станом на 29.10.2018р. становило 955 513,39грн.), в тому числі 15 197,40 Євро (що станом на 29.10.2018 року становило 487 346,56 грн.) заборгованості по оплаті отриманих згідно договору №16-04/ТА77 про продаж квитків на маршрути міжнародного і дальнього сполучення від 25.05.2016р. послуг, 13 490,49 Євро (що станом на 29.10.2018 року становило 432 609,78грн.) пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті отриманих послуг, нарахованої згідно п.2.6. договору за період з 02.12.2017р. по 24.10.2018р. (за кожен період окремо), 1 108,81 Євро (що станом на 29.10.2018 року становило 35 557,05грн.) 6% річних нарахованих за період з 02.12.2017р. по 24.10.2018р. (за кожен період окремо).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору №16-04/ТА77 про продаж квитків на маршрути міжнародного і дальнього сполучення від 25.05.2016р. в частині проведення своєчасних розрахунків по оплаті отриманих послуг, виникнення заборгованості в сумі 15 197,40 Євро, нарахування у зв'язку з цим сум пені та процентів річних.

Ухвалою суду від 01.11.2018р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено її розгляд в підготовчому судовому засіданні, запропоновано сторонам вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

Ухвалою суду від 29.11.2018р. розгляд справи в підготовчому судовому засіданні було відкладено на 27.12.2018р., продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 15.12.2018р., запропоновано ПП "Флеш-Тревел", в порядку ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, надати суду до 15.12.2018р. відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; копію відзиву та доданих до нього документів надіслати позивачу, докази чого надати суду.

17.12.2018р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив від 14.12.2018р. на позовну заяву з документами в обґрунтування останнього та описом вмісту цінного листа від 14.12.2018р. в підтвердження направлення відповідних матеріалів на адресу позивача.

В зазначеному відзиві ПП "Флеш-Тревел" зазначає, що договір, який був укладений між сторонами 25.05.2016р., ніколи сторонами не виконувався, ніяких квитків позивача не було продано відповідачем, жодних розрахунків між сторонами не велося, ніяких передач квитків від перевізника до Агента не відбувалось.

При цьому зазначає, що усі додані до матеріалів справи документи є виключно внутрішньою документацією АТ "Міжміська пасажирська транспортна компанія" та ніякого відношення до господарської діяльності ПП "Флеш-Тревел" вони не мають, посилання позивача на часткову оплату послуг ПП "Флеш-Тревел" є безпідставним. Зазначає також, що до доданих до позовної заяви документів відсутні будь-які звірки чи акти виконаних робіт, просить суд в задоволені позовної заяви UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" (Акціонерне товариство "Міжміська пасажирська транспортна компанія") до Приватного підприємства "Флеш-Тревел" відмовити повністю.

Ухвалою суду від 27.12.2018р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження до 30.01.2019р., розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 15.01.2019р., запропоновано позивачу відповідно до ст. 166 ГПК України надати суду та відповідачу відповідь (за наявності) на відзив ПП "Флеш-Тревел" від 14.12.2018р. з документами в обґрунтування останнього.

14 січня 2019 року від UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" (Акціонерне товариство "Міжміська пасажирська транспортна компанія") до господарського суду надійшла відповідь на відзив з клопотанням від 11.01.2019р. про витребування доказів: витребування від Santander Bank Polska SA (колишня назва Bank Zachodni WBK) інформації про платежі, здійснені ОСОБА_2 (ОСОБА_2) на користь Акціонерного товариства "Міжміська пасажирська транспортна компанія" UAB ("Tolimojo keleivinio transportо kompanija").

У відповіді на відзив UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" (Акціонерне товариство "Міжміська пасажирська транспортна компанія") зазначає, що часткове погашення заборгованості було здійснено ОСОБА_2, який відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб та громадських організацій є засновником та бенефіціарним власником ПП "Флеш-Тревел", дані платежі були здійснені з його рахунку в польському банку Bank Zachodni WBK SA. Наголошує на тому, що між UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" (Акціонерним товариством "Міжміська пасажирська транспортна компанія") та ОСОБА_2 стосовно договірних зобов'язань сторін велись переговори за допомогою програмного забезпечення Skype, додатково зазначає, що на електронну адресу позивача від ПП "Флеш-Тревел" надходив лист про визнання та прохання реструктуризації боргу.

Протокольною ухвалою господарського суду від 15.01.2019р. клопотання UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" (АТ "Міжміська пасажирська транспортна компанія") від 11.01.2019р. про витребування доказів було відхилено.

Ухвалою суду від 15.01.2019р. розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено на 30.01.2019р., запропоновано відповідачу надати суду заперечення (за наявності) на відповідь на відзив та додані до нього документи.

21 січня 2019 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області було зареєстровано заяву UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" від 15.01.2019р. про уточнення позовних вимог.

30 січня 2019 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" від 28.01.2019р. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі, а саме: засвідченої належним чином копії виписки по рахунку UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" в банку SEB з нотаріально завіреним перекладом на українську мову, засвідченої належним чином копії листа ПП "Флеш-Тревел" до UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija".

30 січня 2019 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" від 29.01.2019р. про залучення до розгляду справи свідка - ОСОБА_2 та зобов'язання його надати у формі заяви свідка покази про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Клопотання UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" про уточнення позовних вимог та про долучення до матеріалів справи додаткових доказів були прийняті судом та долучені до матеріалів справи, про що судом постановлено відповідну протокольну ухвалу від 30.01.2019р.

Протокольною ухвалою господарського суду від 30.01.2019р. клопотання UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" від 29.01.2019р. про залучення свідка було відхилено, як безпідставне та таке, що не відповідає положенням ГПК України.

Ухвалою суду від 30.01.2019р. було закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 13.02.2019р., зобов'язано UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" надати суду оригінали (для огляду в судовому засіданні) всіх без виключення долучених до матеріалів справи копій документів та продовжено ПП "Флеш-Тревел" строк для подання додаткових пояснень стосовно позовних вимог до 13.02.2019р.

13 лютого 2019 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області були зареєстровані письмові пояснення Акціонерного товариства "Міжміська пасажирська транспортна компанія" від 13.02.2019р. щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Присутня в судовому засіданні представник позивача стосовно розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечила, надала суду усні пояснення щодо відсутності інших додаткових доказів по справі, з приводу письмових пояснень щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, зазначила, що розмір підтверджених судових витрат становить 1470 дол. США, з яких: 570 дол. США оплата судового збору, 900 дол. США передоплата (гонорар) витрат на правничу допомогу, передбачена договором про надання правової допомоги №LS23/06/18 від 23.06.2018р. При цьому зазначила, що докази оплати інших 50% суми гонорару (900 дол. США), які передбачені п. 4.2.2 договору №LS23/06/18 від 23.06.2018р., будуть надані суду після ухвалення рішення по суті позовних вимог з огляду на те, що п. 4.2.2. договору про надання правової допомоги №LS23/06/18 від 23.06.2018р. визначено, що 50 % від суми передбаченої п. 4.1.1. договору сплачується після виконання послуг передбачених надим договором потягом 3 днів з дня виставлення Eterna law відповідного рахунку.

Пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача.

Відповідач своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, причини неявки свого представника в судове засідання суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (ухвала від 30.01.2019р., як це вбачається із поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена ПП "Флеш-Тревел" 04 лютого 2019 року).

Суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Посилаючись на п. 4.1. укладеного між сторонами у справі договору від 25.05.2016р. №16-04/ТА77 про продаж квитків на маршрути міжнародного і дальнього сполучення позивач стверджує, що розгляд справи повинен здійснюватися господарським судом Волинської області за правилами, визначеними цивільним законодавством Литовської Республіки.

З таким твердженням позивача суд не погоджується та відхиляє останні. При цьому судом враховано наступне:

Підстави для застосування права іноземної держави до правовідносин, у яких стороною є іноземна юридична особа, врегульовані Законом України "Про міжнародне приватне право".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами.

Згідно з частиною 1 статі 5 цього Закону у випадках, передбачених Законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону, якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 32 Закону, зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 44 Закону, у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Відповідно до ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2012р. №04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" закріплено, що іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам. Місцеві господарські суди вправі вирішувати спори і у тих випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення письмової пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність). Обираючи як орган вирішення спорів місцевий господарський суд України, сторони пророгаційної угоди повинні дотримуватись вимог міжнародного договору та вимог щодо виключної компетенції господарських судів України.

Статтею 21 Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 року № 3737-ХІІ, встановлено, що якщо цей договір не встановляє іншого, суди кожної з договірних сторін компетентні розглядати цивільні та сімейні справи, коли відповідач має на її території місце проживання. За позовами до юридичних осіб вони компетентні, коли на території цієї сторони знаходиться орган управління, представництво або філіал юридичної особи. Суди договірних сторін розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода сторін. При наявності такої угоди суд за місцем проживання відповідача припиняє провадження по справі за його заявою, якщо така заява зроблена до подання заперечень по суті позову. Виключна компетенція судів не може бути змінена угодою сторін.

При цьому судом засвідчується й та обставина, що відповідно до п. 3 статті 1.19. Цивільного кодексу Литовської Республіки незалежно від місця реєстрації іноземних юридичних осіб і організацій, цивільна правосуб'єктність їх підрозділів регулюється законом Литовської Республіки в тому випадку, якщо їх головний офіс, основне місце ведення діяльності або інша комерційна активність розташовується на території Литовської Республіки.

З огляду на викладене, суд вважає, що до змісту правовідносин, які виникають з укладеного між сторонами у справі договору про продаж квитків на маршрути міжнародного і дальнього сполучення №16-04/ТА77 від 25.05.2016р., підлягає застосуванню національне право України, а спір підлягає розгляду господарським судом Волинської області.

Судом встановлено, що 25 травня 2016 року між UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" (Акціонерним товариством "Міжміська пасажирська транспортна компанія"), м. Вільнюс, Литва (Перевізник) та Приватним підприємством "Флеш-Тревел", м. Ковель (Агент) було укладено договір про продаж квитків на маршрути міжнародного і дальнього сполучення №16-04/ТА77 з додатком №1 до договору.

Відповідно до п.п. 1.1.-1.5 договору від 25.05.2016р. №16-04/ТА77 перевізник зобов'язувався надавати Агенту інформацію щодо білетів на маршрути міжнародного і дальнього сполучення для продажу таких білетів пасажирам, вчасно інформувати Агента про зміни в розкладі, цінах чи умовах перевезення пасажирів, перевозити пасажирів за квитками, проданими Агентом, якщо маршрути міжнародного і дальнього сполучення здійснюються безпосередньо Перевізником і Перевізник надає послуги з перевезення, згідно діючим розкладом і прайс-листами Перевізника, сплачувати Агенту передбачену Додатком №1 комісійну винагороду, в залежності від місячного обороту проданих та повернутих квитків (по категоріям маршрутів), надати Агенту право на користування електронною системою бронювання і продажу квитків (B-Linija), присвоюючи Агенту код і пароль доступу, які визначені в Додатку №1 до договору.

Відповідно до п. 1.11 договору від 25.05.2016р. №16-04/ТА77 Агент зобов'язувався вчасно розраховуватися з Перевізником по 2 пункту.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.11., 2.12. договору від 25.05.2016р. №16-04/ТА77 після спливу звітного місяця Агент самостійно на ім'я Перевізника (UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija") роздруковує рахунок B13-повідомлення, у якому вказаний борг Агента, сума за продані квитки (кредит), яку він повинен сплатити Перевізнику і належна Агенту комісійна винагорода (дебет), на основі роздрукованого повідомлення Агент виставляє Перевізнику рахунок-фактуру для комісійної винагороди, до 10 числа наступного місяця Агент по електронній пошті saskaitos@toks.lt пред'являє Перевізнику рахунок-фактуру для комісійної винагороди за послуги по продажу квитків, всі фінансові розрахунки (від різниці між сумами проданих і повернутих квитків за звітний місяць і належна комісійна винагорода) Агент повинен виконати до 20 числа місяця наступного за звітним, всі взаєморозрахунки між сторонами здійснюються в гривнях, а кінцевий залишок переводиться в Євро на останній день звітного місяця за курсом НБУ. Грошові кошти Агент перераховує на рахунок Перевізника у валюті Євро.

Приватне підприємство "Флеш-Тревел" взяті на себе згідно договору від 25.05.2016р. №16-04/ТА77 зобов'язання в частині проведення з UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" розрахунків по оплаті наданих послуг (у порядку та строки визначених угодою) не виконало, їх вартість в повному обсязі не оплатило у зв'язку з чим на момент звернення позивача до суду та на час розгляду справи судом заборгувало 15 197,40 Євро.

Судом встановлено, що визначена сума боргу включає в себе загальну вартість наданих послуг з продажу квитків за період з 31.10.2016р. по 31.01.2018р. та становить 20 646,67 Євро за мінусом проведених відповідачем розрахунків на суму 5449,27 Євро.

На підтвердження позовних вимог позивачем до матеріалів позову долучено електронні повідомлення від 31.10.2016р. за період з 01.10.2016р. по 31.10.2016р. на суму 130044,80 грн., від 28.02.2017р. за період з 01.02.2017р. по 28.02.2017р. на суму 132447,20 грн., від 31.03.2017р. за період з 01.03.2017р. по 31.03.2017р. на суму 149061,20 грн., від 30.04.2017р. за період з 01.04.2017р. по 30.04.2017р. на суму 191292,80 грн., від 31.05.2017р. за період з 01.05.2017р. по 31.05.2017р. на суму 145135,20 грн., від 30.06.2017р. за період з 01.06.2017р. по 30.06.2017р. на суму 12848,00 грн., від 31.01.2018р. за період з 01.01.2018р. по 31.01.2018р. на суму 28970,00 грн., що згідно даних позивача, не спростованих у встановленому порядку відповідачем, становить 20 646,67 Євро.

09 серпня 2017 року на електронну адресу ПП "Флеш-Тревел" ( org@flashtravel.com.ua ) адвокатом UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" (Акціонерного товариства "Міжміська пасажирська транспортна компанія") Рітою Елзбергіене було надіслано попередження стосовно боргу в розмірі 19938,86 Євро, відповідно до якого було встановлено строк оплати за всіма зобов'язаннями до 18.08.2017р.

Повторно Міжнародна юридична фірма Eterna Law звернулась в січні місяці 2018 року до ПП "Флеш-Тревел" з претензією-вимогою про проведення належних розрахунків по оплаті наданих послуг згідно договору від 25.05.2016р. №16-04/ТА77 про продаж квитків на маршрути міжнародного і дальнього сполучення та погашення заборгованості в розмірі 28 225,77 Євро.

Зазначені вимогу та претензію було залишено боржником без відповіді та задоволення.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для звернення останнього до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості. При цьому позивачем до розміру позовних вимог було включено вимоги щодо стягнення на його користь з відповідача нарахованих сум пені та процентів річних.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір №16-04/ТА77 від 25.05.2016р. про продаж квитків на маршрути міжнародного і дальнього сполучення, котрий за своєю правовою природою є договором про надання послуг, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був. Укладення відповідної угоди відповідачем не заперечується та не спростовується належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем на виконання його умов відповідачу доступу до користування електронною системою бронювання і продажу квитків (B-Linija) для продажу квитків, прийняття цих послуг ПП "Флеш-Тревел" та непроведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 15 197,40 Євро.

Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем.

При цьому судом засвідчуються та приймаються до уваги й ті обставини, відповідно до котрих оплата послуг в розмірі 5449,27 Євро, яка була здійснена засновником та бенефіціарним власником ПП "Флеш-Тревел" ОСОБА_2, підтверджується виписками по рахунку з банку Santander Bank Polska SA з призначенням платежу: "платіж за ПП "Флеш-Тревел" за квитки продані у", скріншотами переписки між сторонами з комп'ютерної програми "Skype", доданими до матеріалів справи, з яких вбачається, що між ОСОБА_2 та представником UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" (Акціонерного товариства "Міжміська пасажирська транспортна компанія") велися переговори про зарахування платежів.

Та обставина, що ОСОБА_2 є засновником та бенефіціарним власником ПП "Флеш-Тревел" (код ЄДРПОУ 33959560) підтверджується позивачем шляхом долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також суд бере до уваги направлений на електронну адресу позивача від ПП "Флеш-Тревел" лист за підписом ОСОБА_2 про поновлення доступу до продажу квитків (B-Linija) на автобусні маршрути з умовами про реструктуризацію боргу.

Суд зазначає, що наданими до справи документами підтверджується факт вчинення спірного правочину і наступне його прийняття до виконання та схвалення відповідачем.

Зокрема, вчинення правочину між сторонами підтверджується наявністю не лише підписів на спірному договорі, але і наявністю відтисків печаток, як юридичної особи позивача, так і відповідача.

У процесі розгляду справи позивачем було надано ряд документів, що засвідчують наступне схвалення відповідачем та прийняття договору до виконання, усі наведені документи містять відомості про те, що вони складені у процесі виконання, зокрема зі сторони позивача, договору про продаж квитків на маршрути міжнародного і дальнього сполучення №16-04/ТА77 від 25.05.2016р.

Суд зазначає, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Таким чином судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем прийнято договір до виконання, з огляду на часткову оплату боргу, вчинення дій щодо поновлення доступу до продажу квитків та звернення з листом про реструктуризацію боргу.

Суд зазначає, що заперечення відповідача на пред'явлений позов з посиланнями на ті обставини, що договір, який був укладений між сторонами 25.05.2016р., ніколи сторонами не виконувався, ніяких квитків позивача не було продано відповідачем, жодних розрахунків між сторонами не велося, ніяких передач квитків від перевізника до Агента не відбувалось, належним чином та у встановлений спосіб відповідачем не підтверджено, не доведено належними та допустимими доказами, відтак, відхиляються судом як необґрунтовані.

При цьому суд зазначає, що особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження", чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами 1 і 2 цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

За змістом статей 192 та 524 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов'язання може бути виражене у гривні або сторони в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Суд встановлює, чи визначено зобов'язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов'язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню.

Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов'язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Визначена позиція суду узгоджується та повністю відповідає правовій позиції ВП ВС, висловленій у постанові від 04.07.2018р. по справі №761/12665/14-ц.

Щодо вимог UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" (Акціонерного товариства "Міжміська пасажирська транспортна компанія") про стягнення з відповідача 13 490,49 Євро пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті отриманих послуг, нарахованої згідно п.2.6. договору за період з 02.12.2017р. по 24.10.2018р. (за кожен період окремо), 1 108,81 Євро 6% річних за період з 02.12.2017р. по 24.10.2018р. (за кожен період окремо), господарський суд зазначає наступне.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Судом зауважується, що при здійсненні нарахування суми пені 13 490,49 Євро позивачем враховано положення п.2.6. договору №16-04/ТА77 від 25.05.2016р. про продаж квитків на маршрути міжнародного і дальнього сполучення, котрим визначено, що у випадку несвоєчасного виконання зобов'язання Агент сплачує Перевізнику пеню у розмірі 0,2% від суми, яка підлягала сплаті, за кожен день прострочення виконання і до дня повного розрахунку з Перевізником.

Відтак суд вважає, що в даному випадку нарахування пені в будь-якому разі необхідно було здійснювати позивачем з врахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та обмежувати розмір пені з огляду на встановлений НБУ у ті чи інші періоди розмір подвійної облікової ставки.

Згідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

В силу ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні.

Вказану правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 01.04.2015 у справі №909/660/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем та стягнення з відповідача пені в іноземній валюті, з урахуванням порядку розрахунку та визначенням її еквіваленту у гривні, є незаконним, а відповідні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, судом зазначається, що відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Викладеної позиції законодавчих актів України також не було враховано позивачем при пред'явлені відповідного позову до суду.

Зазначене є окремою підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені.

В силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня.

Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобов'язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача суми відсотків річних, зазначає при цьому, що позивачем не здійснено розрахунку відсотків річних в національній валюті та не заявлено до стягнення сум відсотків річних в гривні, натомість проведено нарахування з огляду на заборгованість відповідача в Євро, в межах 6% річних та виходячи із тієї ж іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 914/1896/15, від 12.06.2018р. по справі № 910/4164/17 та ін.

За приписами ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" (Акціонерному товариству "Міжміська пасажирська транспортна компанія") у відповідності до ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок Приватного підприємства "Флеш-Тревел".

Разом з тим позивач просить стягнути з Приватного підприємства "Флеш-Тревел" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 900 дол. США.

При розподілі судових витрат суд враховує наступне.

Згідно ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Судом встановлено, що 23.06.2018 року між UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" (Акціонерним товариством "Міжміська пасажирська транспортна компанія") та Адвокатським об'єднанням "Етерна Ло" було укладено договір про надання правової допомоги №LS23/06/18.

Згідно розділу 4 "Гонорар і оплата витрат" пунктів 4.1., 4.1.1., 4.2, 4.2.1., 4.2.2. сторони погодили, що вартість послуг за даним договором буде становити 1800 дол. США за представництво у суді першої інстанції. Оплата за даним договором буде здійснюватися в наступному порядку: 50% від суми, передбаченої п. 4.1.1. договору, сплачується шляхом передплати протягом 3 (трьох) днів з дня виставлення Eterna law відповідного рахунку, 50 % від суми, передбаченої п. 4.1.1. договору сплачується після виконання послуг передбачених надим договором потягом 3 днів з дня виставлення Eterna law відповідного рахунку.

Згідно рахунку №053/09/18 від 20.09.2018р. UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" перерахувало на рахунок Eterna law 900 дол. США. в якості 50% витрат на професійну правничу допомогу внаслідок розгляду даної справи в суді.

Розмір витрат позивача на оплату послуг з правової допомоги у визначеному законодавством порядку відповідачем заперечений не був.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, вартість адвокатських послуг адвоката Човганюк Богдани Володимирівни (довіреність від 23.06.2018р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000255 від 18.04.2018р.) по справі №903/794/18 складає 459,03 дол. США, перевірена судом, підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає до стягнення з відповідача у відповідності до ч. 4 ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок Приватного підприємства "Флеш-Тревел".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Флеш-Тревел" (м. Ковель, вул. Грушевського, 24, офіс 84, код ЄДРПОУ 33959560) на користь UAB "Tolimojo keleivinio transportо kompanija" (Акціонерного товариства "Міжміська пасажирська транспортна компанія") (03211, Вільнюс, Литва, вул. Соду, 22, код підприємства №123836945, код платника ПДВ №LT238369417) 15 197,40 Євро, 7310,20 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору та 459,03 дол. США витрат на професійну правничу допомогу.

3. В частині стягнення 13 490,49 Євро пені та 1108,81 Євро відсотків річних в позові відмовити.

4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 18.02.2019р.

Суддя В. А. Войціховський