Рішення

від 18.02.2019 по справі 908/2705/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/147/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2019 Справа № 908/2705/18

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат , (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, буд. 62)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ГІДРО МЕЙН СУППОРТ УКРАЇНА , (69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 18, кв. 108)

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 36337,50 грн. за порушення термінів поставки товару за специфікацією № 1 від 19.10.2017 до договору поставки № 707 від 19.10.2017 з протоколом розбіжностей від 25.10.2017 та протоколом узгодження розбіжностей від 13.11.2017

суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.С.

Без участі представників сторін

13.12.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява № 30/751 від 07.12.2018 (вх. № 2909/08-07/18 від 13.12.2018) Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат , м. Марганець Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ГІДРО МЕЙН СУППОРТ УКРАЇНА , м. Запоріжжя про стягнення штрафних санкцій в розмірі 36337,50 грн., що складаються з пені в сумі 34425,00 грн. і штрафу в сумі 1912,00 грн., за порушення термінів поставки товару за специфікацією № 1 від 19.10.2017 до договору поставки № 707 від 19.10.2017 з протоколом розбіжностей від 25.10.2017 та протоколом узгодження розбіжностей від 13.11.2017.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2018 справу № 908/2705/18 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2705/18, справі присвоєно номер провадження справи 4/147/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 11, 509, 611, 624, 629, 631 ЦК України та ст., ст. 173, 193, 216, 218, 230, 231 ГК України. Позов пред'явлений позивачем з підстав порушення відповідачем строків поставки товару, який поставлявся згідно укладеного сторонами договору поставки № 707 від 19.10.2017 з протоколом розбіжностей до нього від 25.10.2017 і протоколом узгодження розбіжностей від 13.11.2017 згідно специфікації № 1 від 19.10.2017. У зв'язку із недотриманням відповідачем обумовлених договором № 707 від 19.10.2017 строків поставки товару і недопоставкою товару на суму 38250,00 грн., позивач просить суд на підставі п. 11.2 договору стягнути з ТОВ ГІДРО МЕЙН СУППОРТ УКРАЇНА пеню в сумі 34425,00 грн. і штраф в сумі 1912,00 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 1762,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 у справі № 908/2705/18 відповідачу запропоновано у строк до 08.01.2019 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

08.01.2019 через канцелярію господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 04.01.2019 (вх. № 08-08/137/19 від 08.10.2019), в якому відповідачем зазначено, що заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій є надмірно великим і практично становить вартість товару, недопоставленого АТ Марганецький ГЗК в рамках договору поставки № 707 від 19.10.2017. Отже, стягнення такого непомірного розміру штрафних санкцій не відповідає реальним збиткам позивача і є суттєвими витратами для відповідача, оскільки при укладенні договору поставки № 707 від 19.10.2017 за результатами тендерної пропозиції ціну було зменшено до мінімально допустимого рівня та реалізація товару здійснювалася практично за собівартістю. Таким чином, відповідач вважає можливим застосування у даному випадку ст. 233 ГК України. Також відповідач зазначив, що мав намір поставити позивачу товар в обсягах та строки, передбачені договором, однак через поломку обладнання, яку не можливо було передбачити завчасно, він не мав технічної можливості виконати свої зобов'язання. Крім того, відповідач має намір на вирішення даної спірної ситуації мирним шляхом, а тому просить суд на підставі ст. 186 ГПК України застосувати процедуру врегулювання спору за участю судді до початку розгляду справи по суті.

Стосовно заяви відповідача про застосування судом на підставі ст. 186 ГПК України процедури врегулювання спору за участю судді, то з цього приводу суд зазначає, що дана стадія судового процесу може мати місце лише при розгляді справи за правилами загального позовного провадження, а тому суд відмовляє в заявленому лопотанні через його необґрунтованість.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від відповідача до суду не надходило.

04.02.2019 на адресу господарського суду Запорізької області від позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив на позовну заяву № 30/53 від 30.01.2019 (вх. № 08-08/2344/19 від 04.02.2019), якій позивачем викладено ті ж обставини, які наведені ним у позовній заяві і на яких ґрунтуються заявлені ним вимоги. Крім того, позивач зазначив, що не має наміру вирішувати спірну ситуацію мирним шляхом, а тому повідомляє суду про свою незгоду з врегулюванням спору за участю судді. У зв'язку із цим, в прохальній частині відповідь на відзив на позовну заяву позивач просить суд призначити справу № 908/2705/18 до розгляду по суті та задовольнити в повному обсязі позовні вимоги, викладені в позовній заяві № 30/751 від 07.12.2018.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 17.01.2019 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом), від позивача протягом цього періоду до суду не надходило.

Доказів поважності пропуску встановленого законом строку для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) позивачем не подано, як і не подано відповідного клопотання про поновлення такого строку.

Враховуючи викладене, заява позивача про призначення справи № 908/2705/18 до розгляду по суті, викладена в прохальній частині відповідь на відзив на позовну заяву, судом відхиляється як безпідставна.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 18.02.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2017 Публічним акціонерним товариством Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат (Покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГІДРО МЕЙН СУППОРТ УКРАЇНА (Постачальник, відповідач у справі, надалі за текстом скорочено - ТОВ ГМС УКРАЇНА ) укладено Договір поставки № 707 (далі за текстом - Договір) з Протоколом розбіжностей до нього від 25.10.2017 і Протоколом узгодження розбіжностей від 13.11.2017.

Рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат , оформленим протоколом Загальних зборів акціонерів № 1/2018 від 20.04.2018, змінено найменування Публічного акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат на Акціонерне товариство Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат , а також змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне. Акціонерне товариство Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат (надалі за текстом скорочено АТ Марганецький ГЗК ) є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат .

Зазначені зміни викладені в Статуті АТ Марганецький ГЗК в редакції 2018 року.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються у Специфікаціях (додатках) до Договору, і які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених Договором.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару містяться в Специфікаціях (додатках) до Договору. У Специфікаціях (додатках) до Договору зазначаються також такі відомості про товар: повне найменування товару; код товару згідно з УКТ ЗЕД; виробник, країна походження товару; одиниця виміру товару; кількість кожного найменування (сорту, виду) товару; загальна кількість товару; якісні характеристики товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ тощо); технічні характеристики товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, технічну документацію тощо); ціна кожного найменування (сорту, виду) товару; загальна кількість товару; комплектність, фасування товару (при необхідності); позначення змісту і способу нанесення маркування на товар; порядок оплати та форма розрахунків; умови поставки товару. За згодою сторін в Специфікаціях (додатках) до Договору можуть бути вказані також і інші відомості про товар. (п., п. 2.1, 2.2 Договору)

Згідно з п. 3.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар способом і на умовах, зазначених в Специфікаціях (додатках) до Договору. Умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010.

Дата поставки товару визначається в Специфікаціях до договору. (п. 3.11 Договру)

За умовами п., п. 4.1-4.3, 4.6 Договору загальна вартість товару за Договором становить суму партій товару по всіх Специфікаціях (додатках) до Договору. Ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказуються в Специфікаціях (додатках) до Договору. Ціна і загальна вартість кожної партії товару, зазначеної в п. 4.2 Договору, встановлюється в національній валюті України - гривні і не підлягає зміні, якщо інше не зазначено в Специфікаціях. Порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в Специфікаціях (додатках) до Договору. Додатково сторони погодили, що Покупець має право відтермінувати сплату за товар у випадках, передбачених пунктом 4.7 Договору, при цьому таке одностороннє відтермінування не буде вважатися порушенням умов Договору.

Пунктом 13.1 Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 13.11.2017) сторони визначили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, а в частині гарантійних зобов'язань Постачальника протягом усього гарантійного строку на товар, в частині зобов'язань Покупця до повного виконання грошового зобов'язання.

Договір, а також Протокол розбіжностей до нього від 25.10.2017 і Протокол узгодження розбіжностей від 13.11.2017, підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

19.10.2017 сторонами укладено Специфікацію № 1 до Договору, якою сторони узгодили, що Постачальник поставляє Покупцю гідророзподільник Р 103 В 64, ТУ2-053-1436-79, код УКТ ЗЕД 8481, в кількості 34 штуки, за ціною 1875 грн. без ПДВ за одну штуку, на загальну суму 76500,00 грн. з ПДВ. Термін поставки - протягом 30 календарних днів з моменту підписання Специфікації. Країна походження товару: ТОВ ГМС УКРАЇНА . Дата виробництва: 2017. Умови поставки товару: СРТ, м. Марганець, Промзона, склад ПАТ Марганецький ГЗК згідно з Правилами Інкотермс. (З урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей від 13.11.2017) Порядок оплати та форма розрахунків: Покупець здійснює оплату товару протягом 15 календарних днів на рахунок Постачальника після дати виконання Постачальником своїх зобов'язань з поставки Товару згідно п. 3.8 Договору і за фактично поставлений Товар на склад Покупця, за умови виконання п. 3.2 Договору та підписання акту прийому-передачі продукції за якістю та кількістю представниками сторін, уповноваженими відповідно до умов Договору. Датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку Покупця.

Специфікація № 1 підписана представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.

Пунктами 3.7, 3.8 Договору визначено, що датою поставки товару є дата передачі товару Постачальником Покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній, товарно-транспортній накладній. Зобов'язання Постачальника щодо поставки товару вважаються повністю виконаними в момент підписання сторонами акту приймання-передачі товару за якістю (у випадку оплати товару за акредитивною формою: акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю).

Враховуючи умови Договору та Специфікації № 1 від 19.10.2017 до Договору, приймаючи до уваги, що сторонами погоджувалися розбіжності до Договору та додатків до нього, викладені в Протоколі узгодження розбіжностей від 13.11.2017, строк поставки, обумовленого Специфікацією № 1 товару до 13.12.2017 (з 14.11.2017 по 13.12.2017 включно).

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2017 відповідач за видатковою накладною № 95 від 01.12.2017 поставив, а позивач прийняв передбачений Договором та Специфікацією № 1 товар - гідророзподільник Р 103 В 64, ТУ2-053-1436-79, код УКТ ЗЕД 8481, в кількості 17 штук, на загальну суму 38250,00 грн. з ПДВ.

Видаткова накладна № 95 від 01.12.2017 підписана представниками сторін і скріплена печаткою Постачальника без зауважень і претензій.

Приймання товару Покупцем відповідно до умов Договору оформлено Актом приймання-передачі товару від 05.12.2017, який також підписаний представниками сторін і скріплений печатками підприємств, яким сторони визнали, що за кількістю і якістю претензій одна до одної не мають.

Таким чином, наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать, що у передбачений Договором і Специфікацією № 1 від 19.10.2017 строк відповідач поставив позивачу лише половину товару, щодо якого сторонами була досягнута згода.

Поставку решти товару в обумовлений строк відповідач суду не довів. Крім того, у відзиві на позовну заяву, який залучений до матеріалів справи, відповідач вказує на те, що ТОВ ГМС УКРАЇНА змогло поставити Покупцю лише половину від замовлення за відсутності технічної можливості виконати повну поставку, яку не можливо було передбачити завчасно (поломка обладнання).

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з листами № 1945 від 13.12.2017, № 16 від 09.01.2018, № 136 від 31.01.2018 і № 225 від 20.02.2018, в яких зазначав, що ТОВ ГМС УКРАЇНА у строки, встановлені сторонами в Договорі і Специфікації № 1 від 19.10.2017, тобто по 13.12.2017 включно, не здійснили повної поставки товару. У зв'язку із чим, посилаючись на гостру виробничу необхідність, АТ Марганецький ГЗК просило відповідача прискорити виготовлення решти товару на суму 38250,00 грн. та здійснити його поставку у найкоротші строки.

Оскільки відповідачем зобов'язання з поставки товару у повному обсязі виконані не були, 15.03.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 30/175 з вимогою сплатити 19507,50 грн. штрафних санкцій (пені і штрафу) на підставі п. 11.2 Договору за порушення термінів поставки товару за Специфікацією № 1 від 19.10.2017 до Договору поставки № 707 від 19.10.2017.

Відповідачем не надано жодних доказів реагування на вказані звернення позивача.

Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару, обумовлених сторонами в Специфікації № 1 від 19.10.2017 до Договору поставки № 707 від 19.10.2017, у зв'язку з чим АТ Марганецький ГЗК просить суд стягнути з ТОВ ГМС УКРАЇНА 34425,00 грн. пені і 1912,50 грн. штрафу (разом 36337,50 грн.) за порушення умов Договору і Специфікації № 1 від 19.10.2017 до нього.

Статтею 11 ЦК України та статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

За змістом частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статей 509, 526 ЦК України та статей 173, 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, в момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару у строки, обумовлені Договором і Специфікацією № 1 від 19.10.2017, яка є його невід'ємною частиною, позивачем пред'явлена до стягнення пеня у розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення у сумі 34425,00 грн. за період з 14.12.2017 по 10.06.2018 включно (180 днів), нарахована на суму несвоєчасно поставленого товару в розмірі 38250,00 грн., та штраф у розмірі 5 % від суми непоставленого товару в розмірі 1912,50 грн.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разi порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, наведеною нормою закону встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій і передбачена можливість обрання їх розміру сторонами договору.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до п. 11.2 Договору у разі порушення термінів поставки товару за договором Покупець має право стягнути з Постачальника пеню в розмірі 0,5 % від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів Покупець має право додатково стягнути з Постачальника штраф у розмірі 5 % від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

Як вже зазначалося раніше, приймаючи до уваги умови Договору поставки № 707 від 19.10.2017 з урахуванням урегулювання розбіжностей до нього і Специфікації № 1 від 19.10.2017, строк поставки товару - до 13.12.2017 (з 14.11.2017 по 13.12.2017 включно).

Фактично 05.12.2017 відбулася часткова поставка товару за видатковою накладною № 95 від 01.12.2017 і актом прийому-передачі товару від 05.12.2017 на суму 38250,00 грн. решта товару поставлена не була.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі (станом на 01.12.2018) прострочення поставки решти товару на суму 38250,00 грн. складало 353 календарні дні.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, та здійснений з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 34425,00 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу у розмірі 5 % від суми недопоставленого товару, судом встановлено правильність його нарахування та його розмір становить суму 1912,50 грн.

Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язань по постачанню товару в обумовлений Договором і Специфікацією № 1 строк, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 1912,50 грн. штрафу є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню судом.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій є надмірно великим і практично становить вартість товару, недопоставленого АТ Марганецький ГЗК в рамках Договору поставки № 707 від 19.10.2017. Отже, стягнення такого непомірного розміру штрафних санкцій не відповідає реальним збиткам позивача і є суттєвими витратами для ТОВ ГМС УКРАЇНА , оскільки при укладенні Договору поставки № 707 від 19.10.2017 за результатами тендерної пропозиції ціну було зменшено до мінімально допустимого рівня та реалізація товару здійснювалася практично за собівартістю. Таким чином, відповідач вважає можливим застосування у даному випадку ст. 233 ГК України.

Проте, ч. 1 ст. 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, подавши позивачу свою тендерну пропозицію та в подальшому уклавши Договір поставки № 707 від 19.10.2017, відповідач підтвердив своє волевиявлення та спроможність вчинення правочину.

Отже, підписавши Договір, який в силу ст. 204 ЦК України є правомірним, і який містить, зокрема, пункт 1.2, відповідач як Постачальник гарантував, що є дієздатною юридичною особою, яка має повне законне право та повноваження розпоряджатися своїм власним майном і грошовими коштами; має усі передбаченні чинним законодавством та установчими документами повноваження на укладення та виконання Договору; має усі дозвільні документи, ліцензії, майнові права для того, аби виконувати роботи, надавати послуги, відчужувати майно, яке є предметом Договору.

Попри це, Договір містить ще й п. 11.1, за яким особливою підставою укладення Договору є усвідомлена переконаність сторін у сумлінному виконанні обома сторонами прийнятих на себе зобов'язань за Договором, сформована на високій оцінці ділової репутації обох сторін, особистих і професійних якостях його посадових осіб, що діють від імені та в їх інтересах..

Отже, укладаючи Договір відповідач був вільний у виборі його умов.

Відповідно до статті 233 ГК України, на яку посилається відповідач, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить, що зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом із тим, відповідачем не наведено жодної обставини та не подано жодного доказу, які б свідчили про відсутність вини відповідача у невиконанні умов Договору поставки № 707 від 19.10.2017 і здійснення з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов'язань за Договором.

За таких обставин, підстави для застосування судом до спірних правовідносин ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України відсутні.

Посилання відповідача на те, що відповідач має намір на вирішення даної спірної ситуації мирним шляхом не може бути покладене в основу рішення про зменшення штрафних санкцій, оскільки, це не позбавляє права позивача на звернення до суду із позовом, не звільняє відповідача від відповідальності, передбаченої умовами договору, не є обставиною, що входить у предмет доказування в питанні зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з винної сторони.

Крім того, за загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст. 617 ЦК України і ст. 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Відповідачем не надано доказів того, що поломка обладнання, на яку він посилається як на відсутність технічної можливості виконати поставку товару в обсягах та строки, передбачені Договором, є обставиною, яку не можливо було передбачити завчасно, обумовила неможливість відповідача виконувати обов'язки за укладеним правочином, і перебуває у причинному зв'язку із неможливістю своєчасної поставки товару за Договором у межах цих спірних правовідносин. Крім того, відповідач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи всі наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог АТ Марганецький ГЗК до ТОВ ГМС УКРАЇНА про стягнення пені в сумі 34425,00 грн. і штрафу в сумі 1912,00 грн. за порушення термінів поставки товару за Договором поставки № 707 від 19.10.2017 згідно Специфікації № 1 від 19.10.2017.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст., ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат , м. Марганець Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ГІДРО МЕЙН СУППОРТ УКРАЇНА , м. Запоріжжя про стягнення штрафних санкцій в розмірі 36337,50 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГІДРО МЕЙН СУППОРТ УКРАЇНА , (69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 18, кв. 108, ідентифікаційни й код юридичної особи 38415513) на користь Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат , (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, буд. 62, ідентифікаційний код юридичної особи 00190911) 34425 (тридцять чотири тисячі чотириста двадцять п'ять) грн. 00 коп. пені, 1912 (одну тисячу дев'ятсот дванадцять) грн. 50 коп. штрафу та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено 18 лютого 2019 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.