Рішення

від 13.02.2019 по справі 910/16442/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2019Справа № 910/16442/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Інвест" (01004, м.Київ, вул. Басейна, будинок 7, нежиле приміщення 1 ГР.ПРИМ.14 В ЛІТ.А)

до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01011, м.Київ, вул. Різницька, будинок 11-Б)

Представники сторін:

від позивача: Павличенко С.С.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Інвест" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з майна.

Позовні вимоги мотивовані безпідставним накладенням відповідачем арешту на майно, яке перебуває у власності позивача, а саме, квартири АДРЕСА_2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16442/18, призначено підготовче засідання на 14.01.2019.

В підготовче засідання 11.12.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

В підготовчому засідання 11.12.2018 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.02.2019.

В судове засідання 04.02.2019 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

04.02.2019 Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, оголосив перерву в судовому засіданні до 13.02.2019.

В судове засідання 13.02.2019 з'явився представник позивача.

Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, своїм правом на подання відзиву він не скористався, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 13.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білд Інвест" являється власником квартир АДРЕСА_2

З інформації в указаних реєстрах та з відомостей про виконавче провадження також вбачається, що 13.06.2018 Печерським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 51868146, на підставі якої 19.06.2018 внесено запис про обтяження - арешт зазначеного нерухомого майна. При цьому, суб'єктом, права якого обтяжуються, вказаний ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що він є власником квартир АДРЕСА_2, а не ОСОБА_1, у зв'язку з чим відповідач безпідставно наклав арешт на майно, яке перебуває у власності позивача.

08.08.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про скасування арештів, яка залишилась без відповіді та виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вдповідно до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частинами 1 та 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Отже, зі змісту вказаних норм права вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.

Як встановлено Судом під час розгляду справи, об'єкти нерухомості, а саме: квартири АДРЕСА_2 на які накладено арешт в межах виконавчого провадження ВП № 51865146, ОСОБА_1 як стороні виконавчого провадження не належать, а натомість належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Білд Інвест".

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білд Інвест" не є боржником по виконавчому провадженню №51865146 чи особою, яка несе за законом відповідальність за боржника у даному виконавчому провадженні.

Доказів наявності будь-яких цивільно-правових угод між позивачем у даній справі та боржником у виконавчому провадженні ВП №51865146 - ОСОБА_1, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Білд Інвест" має нести будь-яку відповідальність, матеріали справи також не містять.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується, що право власності на об'єкти нерухомості: квартири АДРЕСА_2 належить позивачу у справі, який не несе будь-якої майнової відповідальність за боржника у виконавчому провадженні ВП №51865146, Суд доходить до висновку про відсутність підстав для залишення спірного майна під арештом.

Відповідно до положень ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950), що набрала чинності для України з 11.09.1997 та є складовою її правової системи та відповідно до вимог ст. 9 Конституції України, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями ст. 320 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно з приписами статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено зняття арешту за рішенням суду.

При цьому, частиною 6 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

З огляду на все вищевикладене, враховуючи, що право позивача на об'єкти нерухомості: квартири АДРЕСА_2 щодо розпорядження своїм майном порушується внесеним до реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записом про обтяження і позивач не є боржником у виконавчому провадженні ВП №51865146, в межах якого накладено арешт, Суд дійшов висновку про наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) позивача, яке підлягає захисту.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для накладення арешту на належне позивачеві нерухоме майно у межах виконавчого провадження ВП №51865146, боржником у якому є не позивач.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини щодо безпідставного накладення арешту на майно, що належить на праві власності позивачу, які доведені належними і допустимими доказами, дослідженими судом та не спростованими відповідачем, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зняття арешту з нерухомого майна є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Скасувати арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_2 на підставі постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві №51868146 від 13.06.2018 та вилучити відповідний запис про обтяження 26697179 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

3. Скасувати арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_2 на підставі постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві №51868146 від 13.06.2018 та вилучити відповідний запис про обтяження 26696796 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. Стягнути з Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01011, м.Київ, вул. Різницька, будинок 11-Б, ідентифікаційний код 34979022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Білд Інвест (01004, м.Київ, вул. Басейна, будинок 7, нежиле приміщення 1 ГР.ПРИМ.14 В ЛІТ.А, ідентифікаційний код 40767964) судовий збір у розмірі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн 00 коп.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18.02.2019

Суддя Т.Ю.Трофименко